Прийняття рішень про коригування дій

Оцінювання – це зіставлення фактичних результатів зі стандартами і визначення ступеня їх досягнення.

Воно передбачає обов'язкове з'ясування достовірності отриманої інформації особою, яка приймає рішення.

Ця ланка у процесі контролю мусить бути чітко налагоджена, щоб уникнути прийняття неефективного рішення про коригування дій.

Від правильності дій на цьому етапі залежить ефективність функціонування організації.

З огляду на це менеджер може обрати три лінії поведінки:

а) не втручатись у перебіг процесу (коли фактичнірезультати відповідають установленим стандартам);

б) коригувати дії, знайшовши причини, через якістандартів не досягнуто.

Існує два види коригуючого впливу – ліквідація причин відхилення (якщо вони можуть бути усунуті силами фірми) або ж пошуки кращих способів пристосування до нових зовнішніх умов (наприклад, зниження обсягу продажу продукції свідчить або про закінчення життєвого циклу продукту, тому його необхідно знімати з виробництва, або ж про неефективність тактики збуту, тому її слід змінити відповідно до нових тенденцій ринку);

в) переглянути стандарти, цілі, якщо вони нереальні.

Такі випадки найчастіше трапляються, коли керівник ідеалізує ділові та професійні якості своїх підлеглих, занадто оптимістично оцінює ситуацію; за несподіваної зміни зовнішнього середовища в небажаному для організації напрямі (наприклад, скасування пільг, якими користувалась фірма).

Модель процесу контролювання зображено на рис. 3.25.

Ця модель відображає не лише послідовність етапів контролювання, а і його двофункціональність: усунення відхилень і причин, що їх зумовлюють, та підкріплення досягнутого успіху.

Отже, контролювання є ефективним інструментом менеджерів у забезпеченні реалізації вибраної стратегії.

Дата добавления: 2014-01-11