Форми та способи безготівкових розрахунків, сфера використання і порядок проведення розрахункових операцій

Основними формами розрахункових документів, за якими здійснюються безготівкові розрахункові операції, є:

1. платіжні доручення;

2. платіжні вимоги-доручення;

3. платіжні вимоги;

4. чеки;

5. акредитиви;

6. інкасові доручення (розпорядження);

7. векселі.

Платіжне доручення – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Платник має право зазначити в платіжному дорученні дату валютування, яка не може настати пізніше, ніж через 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

Платіжні доручення є однією з основних форм безготівкових розрахунків. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:

•за фактично відвантажену (продану) продукцію, виконані роботи, надані послуги тощо;

• у порядку попередньої оплати – якщо такий порядок розрахунків встановлено законодавством України або обумовлено в договорі;

•для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше від терміну, встановленого законодавством України;

• для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їхні рахунки, відкриті у банках;

• для виплати податків і зборів, страхових внесків, обов’язкових платежів до бюджетів або державних цільових фондів та ін..

Платіжна вимога-доручення – це розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої – вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів, та нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів і передається безпосередньо платнику не менше, ніж у двох примірниках.

Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами. Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше, ніж у трьох примірниках платіжну вимогу.

Платіжна вимога – це розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, який обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.

У реквізиті «Призначення платежу» платіжної вимоги стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) виконавчого документа. Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом з двома примірниками реєстру платіжних вимог. Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їхнього складання, а банк платника – протягом 30 календарних днів з дати їхнього складання.

Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника. У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів. Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого він зазначає номер і дату платіжної вимоги, котру частково сплачено, суму, що залишилася до сплати, та повторює текст, наведений у реквізиті «Призначення платежу» цієї платіжної вимоги.

Стягувач може відкликати платіжну вимогу в будь-який час до списання коштів з рахунка платника шляхом подання листа про відкликання до банку, що обслуговує стягувача. Платіжна вимога відкликається лише в повній сумі.

Суми недоїмки за податками та іншими податковими платежами, штрафи. Нараховані податковими органами, стягуються у беззаперечному порядку за допомогою інкасових доручень. За формою, призначенням та порядком використання інкасові доручення схожі з платіжними вимогами.

Розрахунковий чек – це розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітента, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної у чеку суми коштів.

Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги). Чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з рахунка чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою.

Акредитив – договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

При розрахунках акредитивами в економічні відносини вступають такі суб’єкти:

• банк-емітент – банк, що відкрив акредитив;

• бенефіціар – особа, якій призначений платіж або на користь якої відкрито акредитив;

• виконуючий банк – банк, який за дорученням банку-емітента здійснює платіж проти документів, визначених в акредитиві. Виконуючий банк залежно від операції за акредитивом, виконання якої доручено йому банком-емітентом, також може бути авізуючим банком;

• заявник акредитива – платник, який подав обслуговуючому банку заяву про відкриття акредитива.

Вексель – це безумовне грошове зобов’язання, за яким одна особа зобов’язується сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк.

Дата добавления: 2014-01-15