Тема 9. Зарубіжний досвід організаційно – кооперативної роботи

ЛЕКЦІЯ 10

План.

1. Тенденції розвитку міжнародного кооперативного руху.

2. Сучасний стан соціально – економічного розвитку споживчої кооперації у світі.

3. Сучасний стан зовнішньоекономічного співробітництва Укоопспілки.

4. Напрями міжнародної інтеграції споживчої кооперації України.

Література: 2; 3; 4; 8; 9; 14; 21; 26.

Питання 1. Тенденції розвитку міжнародного кооперативного руху.

Міжнародний кооперативний рух на початку XXI ст. розвивається в умовах становлення світової цивілізації.

Важлива роль кооперації у світі:

§ розв’язання проблем безробіття;

§ покращення умов життя бідного населення;

§ зниження рівня міграції трудових ресурсів;

§ підвищення професійного рівня менеджерів;

§ забезпечення партнерства з урядом в реалізації завдань соціальної місії держави;

Нині кооперація у 120 країнах світу налічує 800 млн. членів споживчих товариств і спілок, за даними Міжнародного кооперативного альянсу досягне 1млрд. осіб, 20% дорослого населення планети буде пов’язане з діяльністю кооперації.

Що закономірно для Міжнародного кооперативного руху?

8 кооперативний рух розвивається у всіх країнах світу;

8 зростають масштаби кооперації, розширяється кооперативний рух;

8 пріоритет у МКР має соціальна місія.

На сучасному етапі у Міжнародному кооперативному русі спостерігаються такі тенденції:

● Активізація міжнародного співробітництва у регіональному й глобальному масштабах.

В умовах глобалізації економіки лише спільно можна забезпечити потреби у ресурсах та досвіді праці. Взаємопідтримка дозволяє впроваджувати нові технології, модернізувати виробництво, готувати кадри та інше.

( серед великих кооперативних об’єднань у світі є створений в 1971р. споживчий кооператив європейських країн і Японії Inter – Кооп – закуповує великі партії товарів через свої представництва в Іспанії, Бразилії, Аргентині, США, Австралії;

- організує виставки кооперативної продукції;

- сприяє обміну досвідом торгівлі з багатьма кооперативними організаціями. Офіс знаходиться у Копенгагені (Данія).

У Медісоні (США) є штаб – квартира Всесвітньої Ради Кредитних спілок,

члени – більше 37тис. кооперативів з 87 країн світу – 88млн. осіб.)

При Міжнародному Кооперативному Альянсі діють багато міжнародних спеціалізованих об’єднань. (По сільському господарству, банках, енергетиці, риболовлі, страхуванню, туризму, здоров’ю та інші).

● Проникнення кооперації в нові сфери людської життєдіяльності.

Соціальні послуги виходять з-під контролю держави.

У Франції та Італії перші з’явилися кооперативи електронної комерції (підприємства відкривають Web – сторінки для придбання і реалізації товарів); кооперативні турагентства. У Франції діють понад 50 театральних кооперативів (допомагають акторам). У США першими виникли кооперативи здоров’я (кооперативні аптеки та поліклініки) – допомагають сім’ям. В Іспанії, Греції, Бельгії, Скандинавії існують кооперативні будинки пристарілих та інвалідів. У Швеції вперше виникли центри денного догляду за дітьми та кооперативні дитячі садки, кооперативи по розв’язанню проблем молоді – надають їм консультації, послуги. В Японії – університетські кооперативи (забезпечують – дешевше харчування, послуги репетиторів).

● Зростання обсягів господарської діяльності та членської бази сільськогосподарської кооперації.

Сільськогосподарські кооперативи обслуговують до 90% фермерів, допомагають їм переробляти, збудовувати продукцію, забезпечують технікою, насінням, добривами, кредитами та інше.

● Розростання кооперативного підприємництва у сфері фінансів.

Сьогодні фінансові кооперативи існують більше як у 100 країнах світу, об’єднують приблизно 100 млн. осіб.

● Стабілізація та зростання кількості багатофункціональних кооперативів (замість традиційних споживчих товариств виникають об’єднання для страхування і кредитування самих себе, тому що у більшості споживчих кооперативів погіршилося фінансове становище, знизилися прибутки).

● Підвищення ролі універсальних товариств у кооперативному секторі економіки. Ця тенденція зумовлена зменшенням потреби в традиційних споживчих товариствах (для того, щоб зберегти себе, частина цих кооперативів поруч з підприємствами роздрібної торгівлі та оптовими базами почала створювати установи для страхування та кредитування своїх членів, підприємства побутових і соціальних послуг, житлово-будівельні комбінати тощо, перетворившись таким чином на універсальні товариства).

● «Перебудова» організаційних і господарських засад споживчої кооперації. (Об’єднання дрібних і середніх споживчих кооперативів у регіональні товариства, утворення єдиного споживчого кооперативу в країні – у невеликих державах Європи, утворення змішаних кооперативно – акціонерних товариств).

Ці тенденції істотно впливають на розвиток національної кооперації.

Кожен рік коло питань, які вирішуються кооперативами у світі, збільшується.

Глобальні питання розвитку МКР постійно розглядаються на Генеральних Асамблеях МКР.

«Наші Асамблеї, що збираються через кожні два роки, об’єднують регіони і людей, дають їм можливість спілкуватися, обмінюватися думками, а також вчитися один в одного. Це реальний шлях для втілення найбільш важливих кооперативних принципів та співробітництва між кооперативами» - так охарактеризував зібрання кооператорів світу 14 – 19 жовтня 2007р. в Сінгапурі Гарі Кронан, директор Міжнародного Кооперативного Альянсу з питань комунікацій в доповіді „Інновації у кооперативному бізнесі”.

Ця Генеральна Асамблея проходила ще й під враженням оприлюднених напередодні GLOBAL 300 оновлених цифр товарообігу кооперативів, що свідчать про масштабність кооперативного руху у світовій економіці, його сприяння фінансовій та соціальній стабільності національних економік.

У сучасному світі цінується споживачами і є виграшним той бізнес, що керується етичними та соціальними нормами, а це саме той аспект, де кооперативи досягли найкращих результатів, і їх мета – не прибуток, а задоволення потреб кооператорів, пайовиків.

Програма GLOBAL 300 – це потужна модель, що дає урядам країн уявлення про ефективні альтернативи, що існують у світовому бізнесі і потребують нового захисту.

Для подальшого розвитку, утвердження кооперативної моделі бізнесу дуже важливою є робота кооперативів над питаннями сталого розвитку, інновацій, чому й присвячувалися сесії, що проходили у рамках роботи Генеральної Асамблеї.

Учасники засідань ознайомилися з досвідом кількох кооперативів, що працюють у різних секторах, різних країнах. Але у їхніх звітах звучало дуже багато спільного, визначального для кооперації.

Найперше – це люди, котрі є найважливішим фактором у діяльності кооперативу (чи то общини в цілому, чи працівники кооперативу).

По – друге – інновації, без втілення яких неможливо конкурувати у глобалізованому світі, мають бути успішними.

А ще - охорона навколишнього середовища, соціальні питання.

Кооператорам по силі робити якісь добрі справи для усього світу. Кооперативи входять в десятку найбільших економік світу. І головна їх мета – боротьба за виживання людства. (Із матеріалів Генеральної Асамблеї МКА – газета „Вісті” №46 від 15. 11. 2007р.)

Питання 2. Сучасний стан соціально – економічного розвитку споживчої кооперації у світі.

Міжнародний кооперативний рух сьогодні виступає одним із суттєвих напрямів міжнародної інтеграції.

В умовах глобалізації, яка має багато негативних соціально – економічних наслідків, міжнародна інтеграція кооперативних систем базується на дотриманні кооперативних принципів господарювання і тим самим реально сприяє подоланню проблем безробіття та бідності у світі, зниження рівня міграції трудових ресурсів.

Так як МКР має соціальну спрямованість, тому він фактично стає альтернативною формою розвитку міжнародних відносин XXI ст.., і це забезпечить стійке економічне зростання як у розвинутих країнах, так і у країнах з перехідною економікою.

На сьогоднішній день у світовому європейському кооперативному русі спостерігається тенденція до:

●значного збільшення чисельності кооперативів;

●різноманіття їх видів;

●збільшення кількості їх учасників.

(Зараз у 33 країнах Європи – 87 кооперативних організацій в 7 секторах економіки – 240 кооперативних підприємств де 140 млн. осіб – члени, в яких працює 5,5 млн. чоловік.)

Вагоме місце у європейському кооперативному русі займає споживча кооперація.

Головним завданням європейських споживчих кооперативів, які об’єднані в міжнародну організацію Єврокооп, є:

● захист інтересів своїх пайовиків та споживачів;

● просування ідей споживчої кооперації на загальноєвропейському рівні.

Найбільшого поширення споживча кооперація сьогодні має у Великобританії (9,8 млн. пайовиків), Італії (6 млн. пайовиків) та Швеції (2,9 млн. пайовиків).

Основними факторами, що забезпечують високі конкурентні позиції західноєвропейських кооперативів, є наступні:

1 – Глибока інтеграція кредитної і сільськогосподарської кооперації;

2 – Поширення міжнародної кооперації і інтеграції в Європейському регіоні, а також з кооперативами країн Східної і Центральної Європи;

3 – Концентрація виробництва (від 50% до 90% ринку) у переробних кооперативах (зокрема молоко і м’ясопереробних);

4 – Розвиток нових каналів та форм збуту продукції(особливо через аукціони);

5 – Формування багатопрофільних кооперативів (комбінування функцій маркетингу, матеріально – технічного постачання і сервісу).

Кооперативи західноєвропейських країн лідирують на товарних ринках з переробної продукції. Висока конкурентоспроможність забезпечується за рахунок виведення з під оподаткування і надання податкових пільг для кооперативів і кооперативних банківських інститутів.

А в країнах з розвиненою економікою завдяки дієвій системі державної підтримки здійснюється стимулювання діяльності кооперативів.

Західноєвропейські кооперативи конкурують з провідними транснаціональними компаніями (ТНК), тому що вони пристосовані до сучасних тенденцій глобалізації та інтеграції, що існують у світовому господарстві.

На сьогоднішній день для МКР характерно:

Характерним для МКР є проблеми і переваги, які і негативно і позитивно вплинули на конкурентні позиції кооперативів.

Проблеми:

Ä Нестача фінансових ресурсів;

Ä Посилення конкуренції зі сторони нових господарських утворень, іноземних фірм при недостатньої державної підтримки;

Ä Недостатній фаховий рівень управлінського персоналу і забезпечення його підготовки;

Ä Відсутність досвіду впровадження і застосування сучасних маркетингових технологій діяльності на ринку.

Переваги:

Ä Значний досвід кооперування та інтеграції у різних сферах діяльності на внутрішньому ринку;

Ä Наявність сильно розвинутої виробничої і соціальної інфраструктури;

Ä Висока зацікавленість у налагоджені взаємовигідної співпраці з боку західноєвропейських кооперативних організацій.

4. Нестача фінансових ресурсів.

5. Порушення міждержавних кооперативних зв’язків.  

2. Зменшення кількості пайовиків та пайових фондів.

3. Втрата об’єктів кооперативної власності.

1. Погіршення показників фінансово-господарського стану

Кризові тенденції розвитку кооперативних систем країн Східної та Центральної Європи, які знизили рівень конкурентоспроможності кооперативів:

На початку 90-х років простежувалося різке негативне ставлення до кооперативного руху з боку урядів східноєвропейських держав до ліквідації кооперації і позбавлення державної підтримки (в Болгарії, Польщі та Угорщині).

В даний час уряди цих країн змушені здійснювати заходи з відродження і фінансування розвитку кооперації.

Незважаючи на ці тенденції, кооперативний рух залишається у цих країнах досить поширеним, де значна кількість членів кооперативів (у Румунії – 22,7% від загальної чисельності населення, у Словакії – 14,5%, у Чехії – 13,4%, Угорщині – 8,4% у Болгарії – 5,6%).

Майже в усіх країнах Європи, а також США, Канади, Японії існують добре налагоджені відносини сільськогосподарських кооперативів з державними органами. Проводиться державна політика підтримки кооперативного руху. (Це і пільгове оподаткування, надання кредитів і субсидій за низькими відсотками. У Скандинавських країнах знижені податки, надання пільгових кредитів тим кооперативам, які чітко виконують державні замовлення, різні продовольчі програми.)

Викликає зацікавленість зарубіжний досвід організаційно – кооперативної роботи у деяких країнах:

4 Процедура вступу в члени кооперативів і виходу з них. Розміри пайових внесків визначають пропорційно участі кожного з членів в його господарському житті.

4 В багатьох країнах розміри внесення паю досить різні. / У Великобританії – до 1 тис. фунтів стерлінгів, в США (у кооперативах Нової Генерації) – від 5 тис. до 15 тис. доларів /.

4 Різний термін виходу з кооперативів (від 1 до 20 років). У Франції - до 10 років, в Іспанії, Швеції, Бельгії – до 5 років, в Австрії – до 3 років, в Італії – до 2 років, в Данії і Швейцарії існує практика утримання з суми пайових внесків збитку, завданого виходом з їх складу.

4 В переважній більшості кооперативи до 20% прибутку повертають своїм членам, а решта спрямовується на розвиток. (У Франції, Італії, Бельгії, США – 8% прибутку, у Швеції – 15%).

4 При створенні кооперативної структури розробляється бізнес – план, який затверджується установчими зборами.

Кооперування фермерів Скандинавських країн стало формою гарантування продовольчої безпеки кожної країни. (У Швеції, Данії широкого розвитку набули кооперативи по переробці молока, забою, переробці м’яса свиней).

Переробні кооперативи Швеції, Норвегії, Данії, Фінляндії реалізують від 90 до 100% молока і молокопродуктів, 70 – 80% - м’яса і м’ясних продуктів, Швецькі збутові кооперативи реалізують 80% виробленого в країні зерна і 75% - яєць. А постачальницькі кооперативні структури забезпечують своїх фермерів на 60% матеріально - технічними засобами, кормами, пальним, добривами.

Кооперативний рух все більше проникає у сферу соціального обслуговування (виконання робіт кооперативами по будівництву, ремонту та експлуатації житла, по медичному обслуговуванню, догляду і вихованню дітей, тощо, наукового, правового, облікового та фінансового консультування).

Якщо говорити про нашу систему споживчої кооперації України, то найбільш гострими проблемами сучасного розвитку споживчої кооперації України є:

√ - недостатня адаптація до ринкових форм і методів господарювання;

√ - руйнування ресурсного потенціалу кооперації в умовах кризи;

√ - важкий соціальний стан сільського населення (низький рівень розвитку села).

Тому завдання держави:

1. Сприяти розвитку кооперативного руху на державному рівні;

2. Проводити наукові дослідження з проблем розвитку кооперативів, їх взаємодії між собою;

3. Сприяти розвитку інноваційної, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності системи споживчої кооперації;

4. Надання державної підтримки з боку держави в розвитку споживчої кооперації;

5. Вдосконалення форм взаємодії споживчої кооперації з іншими організаційно - правовими формами ринкової економіки;

6. Надання субсидій для покриття витрат в діяльності споживчої кооперації.

Питання 3. Сучасний стан зовнішньоекономічного співробітництва Укоопспілки.

На сьогоднішній день споживча кооперація України є провідним кооперативним сектором економіки, який виконує поряд із важливими економічними також і соціальні функції.

І щоб приблизити споживчу кооперацію України до трансформації кооперативного сектора економіки України, необхідно враховувати досвід країн з розвинутою економікою та результатів аналізу моделей реформування кооперативних секторів країн з перехідною економікою.

Зовнішньоекономічна діяльність споживчої кооперації України – це основна форма її інтеграції. І якщо говорити про неї, то слід відмітити, що масштаби співробітництва споживчої кооперації України із зарубіжними партнерами є досить незначними, про що свідчить постійне падіння обсягів зовнішньоекономічних операцій українських кооперативів з іноземними контрагентами.

В наслідок об’єктивних і суб’єктивних причин обсяги зовнішньоторговельних операцій системи Укоопспілки за 15 років протягом 1991 – 2005рр. зменшилися більше ніж у 4 рази (з 17 млн.046 тис. доларів США у 1991р. до 3млн.490 доларів США у 2005р.). А причиною тому стало те, що в міжнародній діяльності споживчої кооперації України виникли такі негативні тенденції:

4 Не використовується споживчою кооперацією України потенціал участі у міжнародних кооперативних об’єднаннях для налагодження економічних зв’язків, розвитку інвестиційної діяльності;

4 Співпраця з кооперативними організаціями зарубіжних країн обмежується разовими експортними (рідше імпортними) угодами;

4 Понижена роль споживчої кооперації України як суб’єкта зовнішньоекономічних зв’язків національної економіки;

4 Скорочується база традиційної номенклатури експорту;

4 Несистемність зовнішньоекономічної діяльності внаслідок відсутності стратегічного планування розвитку цієї сфери та належної державної підтримки;

4 Незначна кількість спільних підприємств в системі споживчої кооперації;

4 Недостатньо активна позиція апарату Управління Укоопспілки щодо визначення державою особливої соціальної функції споживчої кооперації на сільському споживчому ринку та необхідності відповідних пільг;

4 Невикористання можливостей розвитку діяльності в сфері послуг, особливо в галузі туризму, в фінансово – кредитній сфері при співпраці з зарубіжними кооперативними організаціями;

4 Слабка участь в міжнародних програмах обміну досвіду та налагодження міжнародних кооперативних зв’язків.

Тому на сьогоднішній день особливо актуальним є розробка та реалізація моделі інтеграції споживчої кооперації України, як багатогалузевого комплексу.

Як показує позитивний досвід, діяльність кооперативних організацій Євросоюзу (ЄС) відіграла вагому роль у процесі трансформації та розвитку кооперативних систем в країнах Центральної та Східної Європи.

Можливими напрямами економічного співробітництва на взаємовигідній основі між споживчою кооперацією України та кооперативними спілками країн Центральної та Західної Європи, які забезпечують стійкий розвиток кооперативного сектора економіки України, є:

4 Реалізація програми цільового пошуку ділових партнерів для інвестиційних проектів, забезпечення спільних консультацій;

4 Створення та діяльність спільних підприємств у сферах високотехнологічного виробництва;

4 Реорганізація і розвиток кооперативної страхової, банківської та кредитної системи споживчої кооперації України, сприяння їх входженню до європейських банківських та кредитних об’єднань;

4 Розвиток туристичного потенціалу та туристичної інфраструктури споживчої кооперації;

4 Використання передових досягнень та технологій навколишнього середовища;

4 Сприяння у вирішенні проблем безробіття, трудової міграції, розвитку підприємництва (у сферах заготівель, переробки сільськогосподарської продукції)

4 З метою активізації міжнародної інтеграції організацій банківсько – кредитної системи Укоопспілки у європейські кооперативні банківські об’єднання доцільним є їх вступ у Міжнародне об’єднання Народних банків та Об’єднання кооперативних банків Євросоюзу.

4 З метою налагодження довгострокового фінансування для споживчої кооперації України доцільним є залучення фінансових ресурсів від інвесторів з кооперативних спілок зарубіжних країн, це дасть можливість вирішити всі проблеми, пов’язані із статусом суб’єктів з кооперативною формою власності.

4 А для цього необхідно широко впроваджувати науково – дослідницькі програми, які б могли формувати інтеграційну політику кооперативної системи та ефективніше визначати стратегію і тактику розвитку кооперації у нових економічних умовах.

Рекомендації щодо підвищення ефективності зовнішньо – торговельних операцій кооперативних підприємств і організацій знайшли своє відображення у рекомендаціях міжнародної науково – практичної конференції „Національний кооперативний рух та структурні зміни в економіці України XXI століття” (червень 2001р.)

На основі досліджень, найефективнішими за показниками валютної і абсолютної ефективності виявилися експортні поставки товарів сировинного призначення (субпродукти, насіння гарбуза і льону).

Найефективнішими були поставки:

o – технічних кісток у Білорусію (дохід від експорту в 7,5 разів перевищив його витрати).

o – субпродуктів у Латвію.

o – насіння гарбуза у Німеччину.

o – насіння льону у Польщу.

Це пояснюється значною різницею між експортними цінами споживчої кооперації і аналогічними цінами на західноєвропейському рівні.

Це обов’язково слід враховувати на майбутнє.

Питання 4. Напрями міжнародної інтеграції споживчої кооперації України.

Світовий кооперативний досвід, частиною якого є українська кооперація, свідчить про те, що кооперація - це не лише тип виробництва чи форма господарювання, а економічно обумовлена ідеологія виживання, перш за все сільськогосподарського виробника, в жорстких економічних умовах, у тому числі трансформаційних криз, глобалізації світового економічного простору.

Важливою є роль кооперативів у розв'язанні проблеми безробіття, особливо перехідних економік. В розвинених країнах ЄС кількість членів кооперативів складає до 40 % зайнятих в економіці. Кооперативи забезпечують зайнятість на місцях, знижують рівень міграції трудових ресурсів та територіальної концентрації капіталу через забезпечення необхідної освіти членам кооперативу, підвищення професійного рівня місцевих менеджерів, сприяння місцевому реінвестуванню.

Як соціальні організації з економічним змістом кооперативи в демократичному суспільстві є партнерами уряду в реалізації завдань досягнення соціальної справедливості, перерозподілу багатства, захисту довкілля, гарантування безпеки споживання і зайнятості населення. Необхідність державної підтримки кооперативної діяльності обумовлюється спільністю інтересів держави і кооперації, їх узгодженістю у вирішенні економічних та соціальних питань на місцевому, регіональному і національному рівнях. Інтереси споживчої кооперації і держави в економічній галузі проявляються в організації товарообміну між містом і селом, формуванні багатоукладної виробничої інфраструктури в селі, реалізації доходів сільського населення, подолання натурального обміну між дрібнотоварним сільськогосподарським виробником і споживачем, розвитку економічних зв'язків на товарних ринках як в країні, так і за її межами. Спільні Інтереси держави і споживчої кооперації ще більше переплетені у соціальній сфері, в процесі задоволення потреб населення в товарах, послугах, забезпеченні трудової діяльності, соціальному обслуговуванні членів-пайовиків і робітників, соціальному відродженні села.

Вагомість кооперативного сектора економіки підтверджується досвідом розвитку та державної підтримки кооперативів в країнах ЄС. Так, для підприємств кооперативного сектора країн ЄС-15 характерними є: 1) великі обсяги операцій (від 3,6 в Португалії до 23,7 млрд. євро в Данії річного товарообігу); 2) високий рівень конкурентоспроможності, внаслідок ефекту масштабу та концентрації господарської діяльності; 3) дієве державне стимулювання різних видів кооперації; 4) диверсифікація та індустріалізація діяльності традиційних видів сільськогосподарських кооперативів; 5) зростання потужності кооперативів третинного сектора (банківські, страхові, споживчі кооперативи, спілки роздрібних торговців та кредитні спілки) та обслуговуючих кооперативів, особливо в галузі туризму; 6) високий рівень інтеграції кооперативів з різних галузей діяльності; 7) диверсифікація діяльності кооперативів шляхом комбінування функцій виробництва, матеріально-технічного постачання, маркетингу та сервісу; 8) інноваційний характер кооперативного підприємництва; 9) поглиблення міжнародної інтеграції кооперативів.

Дослідження тенденцій розвитку кооперативного сектора в країнах з перехідною економікою виявило такі особливості цього процесу: 1).держава сприяє кооперативній діяльності, усвідомлюючи значення кооперативів як для розвитку національної економіки в перехідний період, так і для інтеграції національних економік у світове господарство; 2) кооперативні організації розвинених країн ЄС підтримують трансформаційні процеси в кооперативах ЦСЄ з метою їх пристосування до вимог глобалізованого світового господарства; 3) кооперативи ЦСЄ, застосовуючи позитивний досвід кооперативів країн з розвиненою економікою і використовуючи прогресивні інноваційні методи і форми діяльності, підвищують свою конкурентоспроможність на національному і світовому ринках.

В Україні таке серйозне значення кооперативного сектора поки що не цілком усвідомлюють на державному рівні. Сьогодні всі інвестиції Європейського банку реконструкції та розвитку, а також Світового банку акумулюються в суспільному та традиційному приватному секторі. Можна припустити, що пасивна позиція органів влади у використанні інтеграційного потенціалу міжнародної кооперації продовжить кризові явища не лише в кооперативному секторі, але І в агропромисловому комплексі.

Виділимо два ключових аспекти місії кооперації в сучасних умовах: 1) вирішення економічних і соціальних проблем села, сільського споживчого ринку, інтеграція дрібнотоварного низькотехнологічного сільськогосподарського виробництва з метою підвищення його конкурентоспроможності, особливо в умовах вступу до СОТ; 2) використання потенціалу міжнародної кооперативної інтеграції як доповнюючої моделі євроінтеграції.

3 усіх підсистем кооперативного сектора в Україні споживча кооперація є найбільш структурованою і організаційно оформленою. Цей вид кооперації діє як соціально-економічна система, його діяльність є диверсифікованою, що є характерною рисою розповсюджених в розвинених країнах багатофункціональних кооперативів. Діяльність споживчої кооперації охоплює гуртову та роздрібну торгівлю, заготівлі, виробництво, будівництво, транспорт, освіту, надання послуг та зовнішньоекономічну діяльність.

Важливим напрямком співпраці держави і споживчої кооперації є формування аграрного ринку. В Україні виробничих кооперативів мало, незначна роль фермерських кооперативів. База для створення сервісних кооперативів незріла. В таких умовах найбільш доцільно використовувати існуючу інфраструктуру споживчої кооперації, включивши її потенціал в основу інфраструктури аграрного ринку. При цьому доцільно забезпечити державну фінансову підтримку споживчої кооперації для оновлення і технічного оснащення кооперативних об'єктів. При такому підході потребуватиметься набагато менше інвестицій, ніж для створення паралельної інфраструктури, основаної на тих самих кооперативних принципах. Основою створення інфраструктури аграрного ринку в Україні можуть бути понад 120 заготівельно-збутових баз, 3,5 тис. заготівельних пунктів, майже 25 тис. продовольчих магазинів і не менше 600 ринків.

Українська кооперація не використовує позитивний досвід розвитку кооперативного сектора в Європі, а її розвиток відбувається без належної державної підтримки.

Акцент міжнародної співпраці доцільно зробити на розвитку кооперативних галузей третинного сектора, тобто на розвитку міжнародного туризму, фінансових інституцій, маркетингових та консалтингових організацій, а також лізингових та франчайзингових операцій в системі споживчої кооперації України. Поряд з тим необхідно також залучити зарубіжні інвестиції та досвід у розвиток традиційних галузей споживчої кооперації: торгівлі, заготівель, виробництва та громадського харчування.

Головними завданнями держави у сприянні розвитку кооперативного сектора та його інтеграції у світове господарство повинні бути такі:

- підвищення платоспроможності сільського населення через збільшення доходів та заміну натурального обміну сільгосппродуктами на товарно-грошовий;

- створення для споживчої кооперації спеціального режиму найбільшого сприяння, насамперед, шляхом часткової компенсації об'єктивно високих витрат обігу, субсидіювання діяльності, пов'язаної з обслуговуванням незахищених верств населення;

- активізація формування кооперативних структур у всіх сферах національної економіки, вдосконалення форм кооперації і механізмів їх взаємодії з іншими організаційно-правовими формами ринкової економіки;

- надання державної підтримки в розвитку системи споживчої кооперації, розширенні стійкої зайнятості, підвищенні конкурентноздатності, покращання доступу до ринків і джерел фінансування;

- сприяння розвитку інноваційної, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності системи споживчої кооперації через преференційне законодавство, що враховує потреби кооперативного сектора економіки та суспільства;

- врахування пропозицій Міжнародного кооперативного альянсу та інших міжнародних структур щодо сприяння розвитку кооперативного руху на державному рівні;

- проведення масштабних наукових досліджень з проблем розвитку кооперативів всіх типів, їх взаємодії між собою.

Через інтеграційні зв'язки кооперативних систем України та європейських країн будуть досягнуті такі позитивні ефекти: 1) розширення торгівлі між країнами, що вступають в інтеграційні зв'язки; 2) зростання продуктивності вітчизняного кооперативного сектора; 3) структурна перебудова економіки, особливо агропромислового комплексу; 4) збільшення обсягів зарубіжних інвестицій, трансферу технологій у агропромисловому комплексі; 5) розвиток багатопланової співпраці країн, що інтегруються, в різних сферах життєдіяльності; 6) посилення національної конкурентоспроможності, зокрема легального сектора економіки.

Цю проблему планується вирішити таким чином:

1. Розробити та затвердити Указом Президента Програму заходів щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах, в якій, зокрема, передбачити:

- план заходів із вказуванням конкретних завдань та конкретних виконавців;

- організаційно-економічні засоби стимулювання розвитку кооперативного сектора національної економіки;

- стратегічні пріоритети та інституційні засоби поглиблення кооперативного співробітництва з країнами ЄС;

- заходи щодо інтенсифікації проведення наукових досліджень з питань кооперації Національною академією наук України, галузевими академіями наук, іншими науково-дослідницькими установами (в тому числі і Національним інститутом стратегічних досліджень), з метою розробки теоретико-методологічних основ розвитку кооперативного руху в Україні.

2. Розробити систему стимулювання залучення вітчизняного та зарубіжного капіталу в сфери постачання, виробництва, заготівель та переробки сільськогосподарської продукції, торгівлі товарами споживання на сільському ринку, у тому числі в порядку експерименту передбачити пільговий характер оподаткування інвестиційної діяльності в кооперативному секторі української економіки.

3. Акцентувати увагу на конкретних напрямах міжнародного кооперативного співробітництва та державній підтримці цього співробітництва у різних формах із залученням фахівців Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, торгово-економічних місій МЗС та посольств України за кордоном.

4. Передбачити заходи підтримки міжнародної співпраці кооперативних підприємств та спілок у відповідних регіональних програмах соціально-економічного розвитку

5. Міністерству праці та соціальної політики, а також відповідним регіональним центрам зайнятості спрямовувати кошти на перенавчання і перекваліфікацію фахівців у сфері підготовки проектів щодо запровадження нових технологій виробництва, переробки, заготівель та постачання сільськогосподарської продукції через кооперативні спілки.

Запитання та завдання для самоперевірки.

1. Що Ви знаєте про Міжнародний кооперативний рух на сучасному етапі?

2. Які закономірності розвитку Міжнародного кооперативного руху?

3. Які тенденції впливають на розвиток національної кооперації у світі?

4. Які головні проблеми кооперативів усього світу, де вони вирішуються?

5. Які риси характеризують світовий кооперативний рух на сучасному етапі?

6. Які з видів кооперації отримують нині найбільшу підтримку держави? Чому?

7. Які приклади зарубіжного досвіду організаційно – кооперативної роботи Ви можете навести?

8. Які перешкоди доводиться долати кооперативному руху в незалежній Україні?

9. Які переваги має кооперація завдяки міжнародному співробітництву?

10. Які можливі напрями економічного співробітництва споживчої кооперації України?

11. Чому й сьогодні в усіх країнах, у тому числі й з розвинутою ринковою економікою, населення створює нові кооперативи?

12. Встановіть, які з основних тенденцій розвитку світового кооперативного руху притаманні сучасній українській кооперації.

13. Поясніть, яким чином можна забезпечити міжнародну інтеграцію споживчої кооперації України?

Дата добавления: 2014-01-11