Особливості методики

Л.9.

Обсяг знань у кожній галузі безперервно зростає, а кількість навчального часу на їх вивчення дуже обмежена. Сьогодні проблема невідповідності обсягу знань та кількості навчального часу, відведеного на їх засвоєння, особливо актуальна. Частково ця проблема вирішується за рахунок освітніх технологій на основі дидактичного удосконалення та реконструювання змісту.

Загальна структура більшості навчальних дисциплін має концентричний характер: матеріал викладається не лінійно – перший раз від початку і до кінця, а концентрично – два-три рази у вигляді логічно завершених систем (концентрів), адаптованих до віку дітей.

1. Педагогічна технологія „Екологія і діалектика” Л.В. Тарасова

Тарасов Лев Васильович – проф., канд. фіз.-мат. наук, м. Москва.

Термін екологія підкреслює орієнтацію навчально-виховного процесу на реальне життя, на проблеми, які належить вирішувати людству, в першу чергу - екологічну дилему: або загинути разом з природою, або відшукати шляхи спільної еволюції.

Термін діалектика підкреслює орієнтацію школи на діалектичне, розвиваюче, ймовірнісне мислення.

У цій технології навчально-виховний процес орієнтований на формування екологічного світогляду як бережливого ставлення до всього живого та до всього, що оточує людину, -- до людей, тварин, до планети.

Ця технологія застосовується у ряді шкіл України, де її називають „Екологія та розвиток”.

Рівень застосування – загальнопедагогічний.

Домінуючі методи: проблемні, діалогічні, розвивальні, саморозвивальні.

Організаційні форми: класно-урочна, академічна.

Підхід до дитини та хар-р пед.взаємодії: особистісно орієнтований, педагогіка співробітництва.

Цільові орієнтації:

– поява в учнів стійкого бажання вчитися, працювати з книгами, висувати власні версії, поява потреби у постійному самовдосконаленні;

– поява у вчителів потреби у творчій діяльності, підвищенні ерудиції, розроблення власної системи уроків;

– поява у батьків бажання зрозуміти сутність навчального процесу, контактувати з власною дитиною на інтелектуальному рівні;

– перехід до діалектичного підходу у сприйманні та осмисленні світу, що передбачає адекватне сприймання та осмислення світу і місця людини в ньому.

Основоположні принципи:

– принцип інтегративно-гуманітарного підходу: зміст навчального матеріалу та форма, в якій він викладається учням, повинні бути такими, щоб формувати в учнів цілісне бачення світу та розуміння місця і ролі людини в ньому; щоб одержувана учнями інформація ставала для них особистісно значущою;

– принцип вікна: кожен навчальний предмет повинен розглядатися як „вікно” у реальний світ;

– принцип виходу за межі: при вивченні певних понять слід здійснювати пропедевтику понять, які будуть вивчатися пізніше, та одночасно необхідно повертатися до розглянутих раніше понять, для того, щоб засвоїти їх на більш глибокому рівні;

– принцип розведення рівнів: у навчальному процесі доцільно розвести рівень викладання навчального матеріалу вчителем та рівень відтворення матеріалу учнями; Рівень викладання повинен бути вищим за рівень відтворення; рівень викладання повинен бути однаковим для всіх дітей, а рівень відтворення повинен бути по можливості диференційованим – з урахуванням індивідуальних особливостей дітей.

Особливості змісту

Принципово важливу роль відіграють інтегровані предмети, предмети-комплекси:

– „Я – людина” (1-4 кл). У 1 кл. предмет має підзаголовок „Людина красива”. У 2 та 3 – „Створи себе”. У 4 – „Все залишається людям”.

– „Театр” (1-4 кл.).

– „Навколишній світ” (2-4 кл.). У 2 кл. предмет має підзаголовок „Пори року”. У 3 кл. – „Рідний край”. У 4кл. – „Рідна планета”.

– та ін. – в старших класах.

Старший ступінь у цій технології профільний.

Методика навчання ґрунтується на спільній проектній діяльності вчителя та учнів, яка відбувається у формі діалогу з використання підручників спеціального типу, які створюються відповідно до індивідуальних особливостей учнів. До цього процесу також залучаються батьки.

Визнається право учня на помилку, заохочуються власні версії учнів, допитливість, не вимагається зазубрювати правила та формули.

Реалізація принципу розведення рівнів – головна особливість цієї технології. Відповідно до нього всім дітям пропонується багато різного матеріалу, і кожному учню дається можливість обрати з запропонованого стільки, скільки він сьогодні може засвоїти, взяти саме те, що йому сьогодні більш зрозуміло та цікаво.

Це створює умови для самореалізації кожного учня. Крім того, це дає можливість перейти до більш прогресивної форми педагогічного контролю – коли замість порівняння учнів одного з одним в даний час, кожен ученьпорівнюється сам з собою у різні моменти часу, т.б. порівнюємо його сьогоднішнього з ним вчорашнім.

2. Школа „Діалог культур” В.С. Біблера, С.Ю. Курганова

Біблер Володимир Соломонович – відомий рос. учений-філософ.

Курганов Сергій Юрійович – викладач Харківської гімназії.

Рівень застосування – загальнопедагогічний.

Домінуючі методи: пояснювально-ілюстративні, проблемні.

Організаційні форми: традиційна класно-урочна з елементами групової.

Підхід до дитини та хар-р пед.взаємодії: педагогіка співробітництва.

Модель школи „Діалог культур” остаточно сформувалась у 1988р., тоді ж

Особливості змісту та методики

Навчання будується не на основі підручників, а на основіреальних текстів даної культури та текстів, які відтворюють думки основних постатей цієї культури.

Навчальні програми для класу складає педагог. Разом з вихованцями 1 кл. він виявляє наскрізну проблему, яка може потенційно стати основою десятирічної програми навчання.

Навчання будується на основі внутрішнього діалогу, що розгортається навколо „точок подиву ” – вихідних загадок буття та мислення.

Діалоги у початковій школі схожі на сократичні бесіди. На уроках-діалогах педагог не прагне привести всіх дітей до однієї правильної точки зору, а намагається уважно вислухати їх, допомогти у складному процесі „зародження думки”.

Послідовність класів відповідає послідовності основних історичних культур.

Так, 1-2 клас вважаються підготовчими. Головне завдання цього періоду не в тому, щоб навчити, а в тому, щоб здивувати, не дати відповіді, а допомогти сформулювати запитання, а також – розвиток особистісних якостей дитини, формування вмінь та навичок спілкування. Серед орієнтованих „точок подиву” – „Загадки числа”, „Загадки слова”, „Загадки явищ природи” та ін.

У 3-4 класах вивчають античну культуру.

У 5-6 класах вивчають культуру середньовіччя.

У 7-8 кл. вивчають культуру Нового часу (ХVІІ-ХІХст.).

У 9-10 кл. вивчають культуру сучасності.

У 11 кл. організовують діалоги між класами, широко використовуються такі форми організації навчання, як взаємонавчання, самонавчання, вільна діяльність, гра, імпровізація та ін.

Результатом освітньої діяльності в школі „Діалог культур” є базова культура особистості. Головним у культурі є не предмети і знання, а цінності та норми, способи мислення та творчість.

3. Технологія модульного навчання

Третьяков Петро Іванович – проф. МДПУ, д.п.н.

Сенновський Ігор Борисович – директор школи №1208 м.Москви, к.п.н.

Чошанов Мурат Аширович – проф.. кафедри підготовки вчителя Техаського ун-ту, докт.наук, США.

Модуль – це логічно виділена, цілісна, завершена частина навчальної інформації, що супроводжується контролем.

За традиційного навчання система модулів поєднується в один шкільний предмет, що викладається одним учителем. У межах модуля йде поточна атестація учнів з даного предмета. Підсумкова атестація з предмета є узагальненням атестацій з модулів.

Модульне навчання – така організація навчального процесу, за якої учень працює за навчальною програмою, яка складається з модулів.

Головне призначення модуля – розвивати мислення, свідомість людини.

Рівень застосування – загальнопедагогічний.

Тип управління навчально-виховним процесом – програмоване навчання.

Домінуючі методи: репродуктивні, проблемні.

Організаційні форми: класно-урочна, групова, індивідуальна.

Підхід до дитини та хар-р пед.взаємодії: суб’єкт-суб’єктні відношення.

Цільові орієнтації:

– звільнення вчителя від чисто інформаційної функції на користь консультативно-координуючої;

– формування умінь самостійного учіння, самоосвіти;

– розвиток рефлексивних здібностей учнів;

– створення для учнів адаптованого розвивального освітнього простору;

– формування професійних компетентностей спеціаліста (для ПТУ та ВНЗ);

– формування критичного мислення.

Навчальним модулем називають відносно автономну частину змісту навчального курсу разом з методичними матеріалами до нього.

Модуль складається з наступних компонентів:

– точно сформульована навчальна мета;

– банк інформації: власне навчальний матеріал у вигляді навчальних програм, текстів;

– методичні рекомендації щодо вивчення матеріалу;

– практичні заняття з формування необхідних умінь;

– комплекс обладнання, інструментів, матеріалів;

– діагностичне завдання, яке чітко відповідає меті, поставленій у даному модулі.

Модуль може представляти зміст курсу на трьох рівнях: повному, скороченому та поглибленому.

Проблемно-модульне навчання є інтеграцією модульного та проблемного навчання, що дозволяє використовувати переваги обох технологій.

Дата добавления: 2014-01-15