Тести досягнень

Тести досягнень (тести успішності) – тип діагностичних методик, спрямованих на об'єктивну оцінку та контроль результатів освітньої або професійної діяльності. В системі освіти тести досягнень використовуються для формування профільних класів і потоків; сертифікації досягнень учнів та виявлення тих із них, які мають труднощі в засвоєнні матеріалу певних навчальних дисциплін; оцінювання якості освітніх програм. Тести професійних досягнень використовуються для вимірювання ефективності навчання (тренування) в умовах трудової діяльності; відбору персоналу на посади, які вимагають відповідних професійних знань і досвіду; визначення кваліфікації службовців при вирішенні питань

про перепідготовку та планування кар'єри. Таким чином, будучи зорієнтованими на оцінку досягнень індивіда після закінчення навчання (тренування), тести досягнень характеризуються високою специфічністю – вони розробляються для оцінювання успішності засвоєння тієї чи тієї навчальної дисципліни (її розділів) або сформованості навичок у конкретній професійній діяльності. Тому область використання кожного тесту досягнень є жорстко обмеженою.

Тести досягнень зазвичай створюються у трьох основних формах: тести дії, письмові тести, усні тести. Тести дії з'ясовують ступінь уміння виконувати дії з певними інструментами, знаряддями, матеріалами, механізмами тощо (наприклад, тестування водія автомобіля). Письмові тести складаються із системи питань та можливих відповідей, які іноді супроводжуються малюнками, схемами, кресленнями. Усні тести – це система усних питань, які стосуються спеціальних професійних знань, та ставляться у вигляді інтерв'ю [183].

Крім цього виокремлюють такі види тестів досягнень:

1) орієнтовані на норму;

2) орієнтовні на критерій;

3) стандартизовані (широкозорієнтовані та спеціалізовані); і

4) неформальні.

За допомогою зорієнтованих на норму тестів досліджуються індивідуальні навчальні або професійні досягнення, які надалі порівнюються з досягненнями інших членів групи (або з досягненнями статистично визначеної нормативної групи). Обробка тестових результатів зазвичай здійснюється шляхом підрахунку балів та їхнього переведення в нормативні показники, на основі чого фіксується "відносний статус" кожного досліджуваного відносно всієї групи (наприклад, "відмінник" або "двієчник"). У зв'язку з цим слід підкреслити, що такі тести фіксують лише формальні (кількісні) відмінності між досліджуваними, не вказуючи на їхні сильні та слабкі сторони у засвоєнні знань, умінь та навичок.

На відміну від тестів, зорієнтованих на норму (див. нижче табл. 19), критеріально-орієнтовані тести. (КОрТ) визначають рівень індивідуальних досягнень досліджуваного відносно певного критерію, під яким розуміють частину навчальної програми або конкретні структурні компоненти знань, умінь та навичок, що мають бути засвоєні на певному етапі навчання [4], [65], [223].

Таблиця 19

Дата добавления: 2014-01-11