Предмет, юридична характеристика та форма договору контрактації

Переходячи до юридичної характеристики договору контрактації, варто зазначити, що як і договір поставки він є двостороннім, оскільки як контрактант, так і виробник сільгосппродукції володіють взаємно кореспондованими правами та обов’язками, консенсуальним, так як договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди зі всіх суттєвих його умов (на це у дефініції договору вказує слово „зобов’язується”), відплатним, оскільки контрактант за надання виробником у власність сільгосппродукції зобов’язується здійснити на його користь зустрічні дії майнового характеру.

Форма договору. Форма договору контрактації не має специфічних особливостей, і визначається загальноприйнятими для правочинів правилами, передбаченими ст.ст.205-209 ЦК України. Це означає, що договори контрактації в будь-якому випадку повинні укладатися в письмовій формі якщо їх сторонами є юридичні особи. Така ж форма зберігається, якщо однією із сторін договору контрактації є фізична особа-суб’єкт підприємницької діяльності, і договір не виконується в момент його вчинення.

Предмет договору. Предметом договору контрактації може бути виключно продукція сільськогосподарського виробництва, яка, власне, і визначає специфіку договору. Умовно її можна поділити на дві групи: а) продукція рослинництва (овочі, фрукти, зернові, ін), та б) продукція тваринництва (м’ясо, молоко, шерсть, риба, мед, ін.). Причому предметом може бути як продукція в її природному зібраному вигляді, так і така, що пройшла первісну передпродажну обробку. Даючи юридичну характеристику сільгосппродукції як об’єкту цивільних прав, варто сказати, що продукція повинна характеризуватися ознаками, притаманними речам, визначеними родовими ознаками, тобто визначатися такими показниками як кількість, вага, міра. На думку Ю.К. Толстого та А.П. Сергєєва при переданні за договором контрактації індивідуально-визначеної речі втрачається специфіка сільськогосподарського виробництва, і, як наслідок, необхідність в застосуванні спеціальних норм про контрактацію.[2]

Сільськогосподарська продукція повинна набуватися виробником у власність шляхом її виготовлення, у зв’язку з чим передання суб’єктом сільгосппродукції, набутої і виготовленої іншою особою, не являтиметься контрактацією, а підпадатиме під правове регулювання договорів купівлі-продажу чи контрактації. Саме ця ознака вказує на відмінність договору контрактації від договору поставки, за яким у власність можуть передаватися речі (продукція, в т.ч. сільськогосподарська), у виготовленні (виробництві) якої постачальник участі міг і не приймати. Основна відмінність договору контрактації від договору купівлі-продажу полягає в меті, для якої набувач набуває річ у власність. Якщо для договору купівлі-продажу мета набуття речі у власність ролі не відіграє, то для контрактації встановлюється мета – наступне використання контрактантом набутої сільгосппродукції у підприємницькій діяльності. Реалізація цієї мети може відбуватися як шляхом перепродажу придбаної продукції, так і шляхом її переробки та відчуження новоотриманого продукту.

Дата добавления: 2014-01-11