Економічні функції держави

Виділяють такі основні типи економічних систем: традиційна (натуральне господарство); ринкова; адміністративно-командна (АКС); змішана (ринкова економіка змішаного типу).

Кожна з них має свій механізм регулювання економічних процесів. Так, регулятором ринкової економіки є ринковий механізм, АКС — планово-державний (адміністративно-командна система управління), ринкової економіки змішаного типу — змішана система регулювання.

Ринковий механізм — спосіб (форма) організації та функціонування відносин між суб'єктами господарювання, що базується на принципах економічної свободи, вільної взаємодії попиту і пропозиції, вільного ціноутворення та конкуренції.

Планово-державний механізм (адміністративно-командна система управління)—жорстко централізоване, тотальне державне управління соціально-економічним розвитком країни на основі директивного плану.

Для адміністративно-командної системи управління характерні як позитивні, так і негативні риси. Так, до переваг планово-державного механізму можна віднести спроможність держави:

— сконцентрувати ресурси і зусилля задля вирішення певної проблеми та створити умови для її розв'язання в короткі строки;

— забезпечити швидкі структурні зрушення;

— передбачити й усунути екстерналії;

— розвивати соціальну інфраструктуру;

— гарантувати соціальну підтримку, зайнятість та певний рівень доходів населення.

Але планово-державний механізм, виключивши приватну ініціативу, пригнічує свободу, конкуренцію, зумовлює диктат виробника і монополізм держави, знищує стимули до високоефективної праці, до інновацій в економіці. Результатом стають неефективне, ресурсомістке виробництво, низька якість і вузький асортимент продукції, постійний дефіцит товарів, незадоволений попит, приписки, "тіньова" економіка, автаркія та низький життєвий рівень населення.

Соціально-економічна ефективність національної економіки залежить від ступеня втручання держави в економіку. При тотальному (всеохоплюючому) управлінні вона невисока і може наближатися до нуля. Аналогічна ситуація при стихійному ринковому розвитку (без втручання держави). Досягнення максимальної ефективності (точка М) можливе лише за поєднання ринкових і державних регуляторів. Знаходження оптимального співвідношення їх (точка К) — складне і важливе завдання (рис. 19.2.).

Змішане управління національною економікою — система управління, яка базується на плюралізмі (різноманітності) форм власності й органічно поєднує переваги ринкових і державних регуляторів.

Характерні риси змішаної системи управління:

1. Основним регулятором економічних процесів є ринковий механізм. Державне регулювання економіки допов­нює ринкові важелі.

2. Система поєднує гнучкість ринкового саморегулювання, що забезпечує високу економічну ефективність виробництва, можливість задоволення численних і швидкоплинних особистих потреб і стійкість державного управління, необхідного для задоволення соціальних потреб суспільства

3. Забезпечується реалізація вищих макроекономічних цілей: макроекономічної ефективності і конкурентоздатності, соціальної справедливості, стабільного економічного зростання.

4. Поряд із ринковими й державними макроекономічними регуляторами формується ще один елемент управління— інститут соціального партнерства.

5. У сучасних умовах управління розвитком національної економіки передбачає врахування рішень наднаціональ­них, міждержавних органів, а також корпоративного управління.

Змішана система макроекономічного регулювання притаманна країнам з розвиненою ринковою економікою. Вона має і спільні риси, і певні національні особливості. Виділяють два основні види регулювання — економічний лібералізм та економічний дирижизм, а також кілька моделей державного регулювання економіки (табл.19.1. ).

Економічний лібералізм (лат. вільний) — система соціально-економічних відносин, у якій домінують ринкові регулятори, а роль держави зведена до мінімуму.

Економічний дирижизм (лат. керований) передбачає значний вплив держави на соціально-економічний розвиток країни.

Дата добавления: 2014-01-11