Основні тенденції розвитку сучасної освіти

ЛЕКЦІЯ 1. Актуальні проблеми психології педагогічної праці.

1. Основні тенденції розвитку сучасної освіти.

2. Порівняльна характеристика традиційної та гуманістичної парадигм навчання.

3. Психологічний об’єкт виховання. Стратегічні принципи виховання.

4. Структура педагогічної праці. Психологічний аналіз її основних компонентів.

Література

1. Асмолов А. Г. Личность: психологическая стратегия воспитания. – Новое педагогическое мышление /Под ред. А. В. Петровского. – М.: Педагогика, 1989. – С. 206 – 220.

2. Асмолов А. Г., Ягодин Г. А. Образование, как расширение возможностей развития личности (от диагностики отбора до диагностики развития) // Вопросы психологии. – 1992. - № 1– 2. - с. 6 – 18.

3. Грибов В. А. Психолого-педагогические условия развития творческого самовыражения учащихся и учителей //Вопросы психологии. - 1989. - № 2. - с. 57 – 62.

4. Зимняя И. А. Педагогическая психология: Учеб. пособие. – Ростов н/Д.: Идз-во «Феникс», 1997. – 480 с.

5. Дегтерева М. А. Личность учителя в современном процессе обучения и воспитания //Методист. – 2006. - №2. – С. 32 – 34.

6. Маркова А. К. Психология труда учителя. – М., 1993.

7. Маркова А. К. Актуальные проблемы психологии труда учителя //Сов. педагогика. – 1986. - №6. – С. 58 – 64.

8. Основы педагогического майстерства /Под ред. И. Зязюна. – М., Просвещение, 1989.

9. Семиченко В. А. Психологія педагогічної діяльності: Навчальний посібник для студентів вищ. пед. навч. закл. – К.: Вища школа, 2004. – 335 с.

Ø Масовий характер освіти, її неперервність як нова якість. Дана тенденція передбачає вирішення проблеми послідовності не тільки між школою та вузом, але й, враховуючи завдання підвищення професійної підготовки студентів, - між вузом і майбутньою професійною діяльністю студентів. Це, відповідно, вимагає моделювання ситуацій, які можуть траплятися під час професійної діяльності.

Ø Значущість освіти як для індивіда, так і для суспільних очікувань та норм.

Ø Орієнтація на активне засвоєння людиною способів пізнавальної діяльності. Відповідно це змушує перенести акцент з навчальної діяльності вчителя на пізнавальну діяльність учня.

Ø Адаптація освітнього простору до потреб особистості.

Ø Створення нового типу розвиваючого середовища, що сприяє особистісному зростанню

Ø Розвиток навичок поведінки і установок на самостійне вирішення соціальних проблемних ситуацій.

Ø Перехід від переважаючих інформативних форм до активних методів та форм навчання із включенням елементів проблемності, наукового пошуку, широким використанням резервів самостійної роботи учнів. Іншими словами, як метафорично висловлювався А. А. Вербицький, тенденція переходу від „школи відтворення” до „школи розуміння”, „школи мислення”.

Ø Перехід від надмірно регламентованих контролюючих, алгоритмованих способів організації навчально-виховного процесу і управління ним до розвиваючих, активізуючих, ігрових способів організації навчально-виховного процесу

Ø Індивідуально-особистісний підхід у процесі освіти. Однак у нашій країні він лише продекларований. Переважає орієнтація на знання, на інтелект індивіда і рішучого повороту до особистості не відбулося.

Тенденції у сучасній освіті співпадають із загальними принципами її реформування у світі. Серед них:

Ø Інтеграція всіх виховних сил суспільства, органічна єдність школи та інших спеціальних інститутів з метою виховання підростаючого покоління;

Ø Гуманізація, посилення уваги до особистості кожної дитини як вищої соціальної цінності суспільства, установка на формування повноцінної особистості;

Ø Диференціація та індивідуалізація, створення умов для повного виявлення та розвитку здібностей кожного учня;

Ø Демократизація, створення передумов для розвитку активності, ініціативності, творчості учнів та педагогів, зацікавлена взаємодія учнів та педагогів.

Дата добавления: 2014-01-11