Тема 9. Інформаційна система Національного банку України

Банківська інформаційна система, більш відома під назвою автоматизована банківська система (АБС), — це система, що фун­кціонує на основі мережі ПЕОМ та інших технічних засобів, які забезпечують процеси збирання, реєстрування, передавання, оброблення, збереження та актуалізації даних для розв’язання задач управління банківською діяльністю.

Автоматизована банківська система має забезпечувати:

· автоматизацiю внутрiбанкiвської дiяльностi та, в першу чергу, внутрiбанкiвських операцiй з оброблення платiжних та iнших документiв у тих пiдроздiлах банкiвської установи, якi працюють безпосередньо з клiєнтами;

· автоматизацiю виконання мiжбанкiвських розрахункiв та iнших зовнiшньобанкiвських операцiй;

· автоматизацiю фiнансових операцiй у рамках мiжнародного банкiвського бiзнесу.

На сьогодні нема типової структури АБС, якою б керувалися банки за розроблення своїх систем, практично відсутні елементи стандартизації та уніфікації банківських технологій.

Вивчення структур різних банківських систем та проведене певне їх узагальнення дають змогу виділити такі основні функціональні підсистеми АБС:

— «Операційний день банку» (ОДБ);

— «Управління кредитними ресурсами банку» (Кредити);

— «Управління валютними операціями» (Валютні операції);

— «Управління депозитами» (Депозити);

— «Управління цінними паперами» (Цінні папери);

— «Управління касою» (Каса);

— «Внутрібанківський облік» (Внутрішній облік);

— «Управління розрахунками з використанням пластикових карток» (Карткові операції);

— «Звітність, аналіз діяльності банку» (Аналіз).

АБС — це технологічна система, яка забезпечує функціонування банківського закладу. Ядром АБС є підсистема ОДБ, яка інформаційно зв’язана з іншими функціональними підсистемами.

Крім внутрішніх інформаційних зв’язків АБС характеризується великим спектром інформаційних зв’язків із зовнішнім середовищем, яким слугують клієнти банку, інші банки, фінансові та державні органи.

Підсистема «Операційний день банку». Базовою підсистемою, що має обов’язково функціонувати в кожному комерційному банку, є «Операційний день банку» (ОДБ). Основні функції цієї підсистеми такі:

· введення та оброблення клієнтських платіжних документів;

· створення та ведення особових рахунків клієнтів і масивів нормативно-довідкової інформації;

· робота з картотеками;

· оброблення особових і балансових рахунків;

· ведення аналітичного і синтетичного обліку, формування ба­лансу за кожен банківський день і складання відповідних вихідних форм.

Сервісні функції: відкриття, закриття та протоколювання банківського дня, встановлення лімітів, бізнес-правил для філій банку і т. ін.

Підсистема «Управління кредитними ресурсами банку». У рамках підсистеми «Управління кредитними ресурсами банку» працівники кредитного відділу банку мають можливість виконувати такі основні функції:

· аналіз фінансового стану позичальника, визначення його кредитоспроможності та оцінювання ризику за кредитування;

· формування та облік кредитних договорів;

· ведення та коригування розпоряджень на оплату кредитів;

· ведення та коригування строкових зобов’язань на погашення кредиту;

· ведення та коригування процентних ставок і графіків оплати відсотків за кредитним договором;

· нарахування відсотків за кредитом та облік їх сплати;

· облік і контроль погашення кредитної заборгованості;

· аналіз кредитного портфеля, класифікація кредитів і визначення розміру резервування.

Підсистема «Управління кредитними ресурсами банку» має бути інтегрована з іншими функціональними підсистемами банку, зокрема з ОДБ, в якій виконують бухгалтерські проведення за надання кредиту та за погашення суми основного боргу і відсотків з нього.

Підсистема «Управління валютними операціями». У комер­ційних банках, які отримали дозвіл на виконання операцій з іноземною валютою, має функціонувати підсистема «Управління валютними операціями». У рамках цієї підсистеми обов’язково має функціонувати комплекс задач «Валютний операційний день», що забезпечуватиме введення та оброблення валютних платіжних документів, відкриття та закриття валютних рахунків, конвертацію валют, ведення рахунків покриття, формування балансу та інші операції з іноземною валютою.

«Валютний операційний день» — не обов’язково реалізується окремим програмним комплексом. Операції з валютою можуть бути автоматизовані комплексним мультивалютним ОДБ, який може працювати як з національною так і з будь-якою іншою валютою.

Крім комплексу задач «Валютний операційний день», у комер­ційному банку можуть бути автоматизовані такі задачі:

· прогнозування курсів валют;

· облік біржових валютних операцій;

· облік дилінгових операцій та оцінювання дилінгових контрактів. Для проведення дилінгових операцій банком можуть застосовуватися системи міжнародної фінансової інформації (наприклад, система Reuters Dealing);

· робота з системою SWIFT, якщо банк є учасником цієї міжнародної міжбанківської телекомунікаційної мережі передавання банківських повідомлень. Використання SWIFT дає змогу обмінюватися фінансовими повідомленнями з банками-нерезидентами та іншими міжнародними фінансовими установами.

Підсистема «Управління цінними паперами». Комерційні банки можуть виконувати такі операції з цінними паперами:

· випускати і продавати власні акції;

· купувати, продавати та зберігати цінні папери (акції, облігації, векселі тощо);

· проводити операції з цінними паперами за дорученням клієнтів.

Основними напрямами автоматизації робіт у підсистемі «Управління цінними паперами» є:

1. Автоматизація обліку операцій з власними акціями банку.

2. Автоматизація обліку операцій з державними цінними паперами.

3. Автоматизація обліку операцій з іншими цінними паперами (акціями підприємств, векселями, сертифікатами і т. п.).

4. Автоматизація депозитарної та реєстраторської діяльності.

5. Автоматизація управління портфелем цінних паперів, моделювання та прогнозування стану фондового ринку.

Підсистема «Управління касою». Така підсистема необхідна для обліку готівки та організації роботи обмінних пунктів. Вона являє собою міні-банк, що має свій баланс, рахунки і документацію, в якій відображають готівкові кошти. У підсистемі виконуються такі основні функції:

· ведення довідника касових символів;

· уведення та оброблення прибуткових касових документів;

· уведення та оброблення видаткових касових документів;

· формування та ведення касових журналів;

· формування звітних форм з обліку роботи каси.

Підсистема може працювати в одній локальній мережі з підсистемою «Операційний день банку» або бути територіально віддаленою і взаємодіяти з банком за допомогою електронної пошти.

Підсистема «Каса» комерційного банку технологічно може складатися з таких АРМ:

· задачі формування касового плану (АРМ бухгалтера-економіста каси);

· задачі обліку надходження коштів у касу (АРМ касира з обліку надходжень);

· задачі обліку видачі коштів з каси (АРМ касира з обліку видатків);

· задачі інкасації коштів у банку (АРМ нічного касира і бухгалтера з інкасації);

· задачі обліку роботи обмінних валютних пунктів (АРМ-співробітника з контролю та нагляду за роботою обмінних валютних пунктів);

· задачі обліку наявності коштів у касі банку (АРМ завідуючого касою).

Підсистема «Управління депозитами». Ця підсистема має забезпечувати автоматизацію робіт з обслуговування фізичних та юридичних осіб, які відкрили депозитні (вкладні) рахунки в банку.

У підсистемі мають вестися депозитні (вкладні) рахунки клієн­тів банку. Основними задачами підсистеми є: облік операцій з готівкою, облік безготівкових операцій, облік цінних бланків, нарахування відсотків за депозитними рахунками, а також формування звітних форм для роботи з депозитними вкладами.

Існують два підходи до автоматизації робіт у цій підсистемі. Перший — традиційний, коли вкладникові видається паперова ощадна книжка, яка відбиває всі операції за рахунком. Другий підхід — вкладнику замість ощадної книжки видається пластикова картка з магнітною смужкою, яка містить номер рахунка, дату його відкриття, термін, на який відкрито рахунок, та суму коштів на рахунку. Власникові пластикової картки також надається персональний ідентифікаційний код, який є засобом доступу до депозитного рахунка.

У деяких АБС «Управління депозитами» не виділяється в окрему функціональну підсистему, а інтегрується комплекс, який має назву «Управління кредитно-депозитними операціями».

Підсистема «Внутрібанківський облік». У складі підсистеми містяться задачі, пов’язані з обліком у самому банку. Основні задачі підсистеми: облік праці і нарахування заробітної плати працівникам банку, облік власних основних засобів банку, облік нематеріальних активів, облік амортизації основних засобів та нематеріальних активів, облік господарських та експлуатаційних витрат.

Підсистема «Управління розрахунками з використанням пластикових карток». Метою функціонування цієї підсистеми є автоматизація безготівкових розрахунків з фізичними особами з використанням пластикових карток. Основні напрями робіт у підсистемі:

· обслуговування локальних платіжних карткових систем;

· обслуговування міжнародних платіжних карткових систем;

· обслуговування національних платіжних карткових систем.

Зважаючи на те, що в комерційних банках України картковий бізнес лише починає розвиватися, в більшості АБС представлено лише перший напрям, який пов’язаний з обслуговуванням локальних платіжних карткових систем. Здебільшого це системи, побудовані на картках з магнітною смужкою, які використовуються для виплати заробітної плати співробітникам банку через банкомат, для оплати послуг співробітникам банків у відомчих їдальнях та магазинах. Картки з магнітною смужкою використовуються також як еквівалент ощадної книжки за відкриття депозитних (ощадних) рахунків.

Підсистема «Звітність, аналіз діяльності банку». У підсистемі формується бухгалтерська, фінансова та статистична звітність про діяльність комерційного банку. Джерелом інформації для даної підсистеми є база даних, сформована в ОДБ. У кожному комер­ційному банку встановлено АРМ «Статзвітність», яке є прог­рамним продуктом НБУ. З допомогою цього АРМ формується вся статистична звітність комерційних банків у вигляді окремих файлів показників, яка передається в репозитарій статистичної звітності в НБУ, де ці показники обробляються й формуються необхідні звітні форми. Ця підсистема акумулює у своєму складі аналітичні задачі, віднесені до класу OLAP. Основними аналі­тичними задачами підсистеми є:

· аналіз балансу (агрегованого та в розрізі класів, розділів, груп і балансових рахунків);

· аналіз пасивів банку (структура пасивів, структура власних коштів, структура залучених коштів);

· аналіз активів банку (структура активів, структура кредитного портфеля);

· аналіз нормативів банку (ліквідність, платоспроможність, достатність капіталу та ін.);

· аналіз доходів і видатків, прибутку банку (нарахування і фак­тично отримані доходи, рентабельність, доходи від банківських послуг, прибутковість банку);

· аналіз виконання фінансового плану доходів і витрат;

· аналіз і контроль формування та використання фондів банку.

Система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України працює також як система розрахунків на валовій основі в режимі реального часу, оскільки кожний платіжний документ обробляється нею окремо та з урахуванням ре­зультатів оброблення попереднього документа.

Система міжбанківських електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) — це загальнодержавна платіжна система, створена з метою виконання (як за дорученням клієнтів, так і за зобов’язаннями банків один перед одним на території України) розрахунків між банківськими установами в електронній формі.

Розрахунки між банками ведуться на підставі кореспондентських рахунків банків, які відкриваються в регіональних управліннях НБУ.

Регіональне управління (РУ) НБУ — це установа НБУ, уповноважена виконувати в межах певного регіону визначені чинним законодавством функції та операції від імені головної установи НБУ. Голов­ною вважається установа НБУ, яка обслуговує рахунки регіональних управлінь НБУ при здійсненні міжбанківських розрахунків.

Операції з розрахунків між банківськими установами відбиваються на відповідних балансових рахунках плану бухгалтерського обліку в банках. Загалом міжбанківські розрахунки на території України можуть виконуватися в такі способи:

— установленням прямих кореспондентських відносин між банками;

— через СЕП НБУ;

— через узгоджені з НБУ мережі систем розрахунків комерційних банків (КБ).

Комерційні банки України вільні у виборі форм та способів розрахунків.

НБУ як центральний банк країни бере безпосередню участь у міжбанківських розрахунках та організовує їх реалізацію. Саме НБУ є гарантом платіжної системи в цілому і системи міжбанківських електронних платежів зокрема. Інші банки України як учасники міжбанківських розрахунків несуть солідарну відповідальність за їх стан і діють відповідно до нормативних актів НБУ та договорів учасників міжбанківських розрахунків.

Основу існуючої системи міжбанківських розрахунків України становить мережа розрахункових палат НБУ, створена згідно з постановою Правління НБУ від 16.07.1993 р. за № 57. Вона складається з реґіональних розрахункових палат (РРП) і Центральної розрахункової палати (ЦРП), які функціонують на базі застосовуваної системи бухгалтерського обліку та звітності НБУ.

Реґіональна розрахункова палата — це підрозділ РУ НБУ, до функцій якого віднесено обслуговування системи електронних платежів і впровадження нових платіжних технологій у межах відповідного реґіону. РРП обслуговують установи комерційних банків, для яких відкрито кореспондентські рахунки (КР) у відповідних територіальних управліннях НБУ.

Центральна розрахункова палата являє собою підрозділ центрального управління НБУ, який має обслуговувати систему електронних платежів на всій території України і зводити міжрегіональний баланс. ЦРП виконує також функції РРП для банківських установ Києва та Київської області (регіону).

Робота системи електронних міжбанківських платежів ґрунтується на таких головних принципах:

1. СЕП функціонує за схемою типу «брутто», оскільки кожна наступна оплата виконується окремо з урахуванням підсумкового сальдо, отриманого на попередній операції.

2. Транзакції (ТА), тобто банківські операції з переказування грошових коштів, зокрема й за кордон, відображаються в режимі реального часу на технічних рахунках банків у РРП.

Наприкінці дня результати розрахунків відображаються на кореспондентських рахунках банків у відповідних РУ НБУ. Завдяки цьому учасники розрахунків мають необхідну інформацію для прогнозування стану ліквідності та своїх дій.

3. Транзакції, які потенційно приводять до стану овердрафту, тобто до стану, коли на рахунку банку виникає дебетове сальдо, блокуються. Отже, початкові платежі від банків приймаються лише в межах, які визначаються розміром поточного залишку на кореспондентському рахунку.

4. Ініційована банківською установою транзакція не підлягає відміні.

5. Ініціатива транзакції належить банкові, який дебетує власний рахунок. Можливість дебетування рахунка іншого учасника СЕП надано лише відповідним підрозділам НБУ для обмеженого переліку типів транзакцій. Банк, якому потрібно дебетувати рахунок іншого банку, може передати йому через СЕП ініційований запит про необхідність проведення даної транзакції за ініціативи останнього. Тобто в СЕП існують й електронні документи у вигляді запитів.

6. Головним режимом роботи системи є передавання електрон­них платіжних документів і підтвердження їх отримання (квитування). СЕП виключає необхідність використання паперової технології.

7. У кожному РУ НБУ, точніше в його підрозділі РРП, ведуться транзитні рахунки для відслідковування транзакцій, ініційованих, але не закінчених протягом одного банківського дня. Це дає змогу організувати роботу учасників СЕП з урахуванням специфіки кожного з них (наприклад, нестійкої роботи каналів зв’язку і т. ін.).

8. Граничні суми транзакцій у системі не обумовлені. Неявними межами можуть бути собівартість транзакції (мінімальна) та поточне значення кореспондентського рахунка банку-ініціа­тора (максимальна).

9. Банки виконують початкові платежі в СЕП у межах значення свого КР. Щоб змінити цю умову, у СЕП створено можливість накладати для окремих банків ліміт на поточне значення КР (ЛТК), ліміт на загальну суму початкових оборотів (ЛПО) і використання механізму бізнес-правил.

10. СЕП є власністю НБУ й обслуговує комерційні банки на договірній основі.

Система міжбанківських електронних платежів має трирівневу ієрархічну структуру.

На першому, верхньому, рівні СЕП міститься Центральна розрахункова палата. Вона обслуговується програмно-технічним комплексом АРМ-1, що виконує такі основні функції:

1) «пересилання» міжрегіональних електронних документів засобами електронної пошти Національного банку України;

2) перевірку правильності формування електронних документів;

3) формування й підтримання в робочому стані основних довідників НБУ;

4) захист електронних документів і системи в цілому від несанкціонованого доступу;

5) диспетчеризацію (бухгалтерський технологічний контроль) проходження мiжрегiональних платежiв і синхронiзацiю закрит­тя дня банку.

На другому рівні мережі знаходяться регіональні розрахункові палати, обслуговувані своїми програмно-технічними комплексами АРМ-2.

АРМ-2 — це програмно-технічний комплекс (ПТК), установлений у РРП і призначений для обслуговування певної кількості банків цього регіону та організації взаємодії з іншими АРМ-2. РРП може експлуатувати один чи кілька АРМ-2 залежно від кількості банків регіону та активності проведення ними міжбанківських платежів. Кожне АРМ-2 забезпечує виконання таких основних операцій:

1) обмін електронними документами між самою РРП і банками — учасниками міжбанківських розрахунків;

2) формування та відправлення міжрегіональних платежів до ЦРП;

3) отримання міжрегіональних платежів від ЦРП та їх аналіз;

4) обмін електронними документами з іншими АРМ-2 своєї РРП;

5) оброблення електронних документів та їх захист від несанкціонованого втручання.

На третьому нижньому, рівні СЕП перебувають учасники міжбанківських електронних розрахунків, які діють на підставі угод із РРП на проведення розрахунків і Положення про міжбанківські розрахунки в Україні згідно з Реґламентом функціонування мережі розрахункових палат України. Учасниками електронних платежів можуть бути будь-які кредитно-фінансові підприємства та організації, котрі мають відкриті КР у відповідних РУ НБУ, відповідають вимогам, що їх висуває НБУ до учасників СЕП, і за допомогою СЕП здійснюють міжбанківські розрахунки.

Юридичні особи ще не є учасниками мережі електронних платежів і можуть користуватися її послугами лише через посередництво безпосередніх «учасників», укладаючи з ними відповідні договори.

У розпорядження кожного з учасників платежів надається єдина копія програмно-технічного комплексу з умовною назвою АРМ-3 (або інакше АРМ НБУ), через який банк обмінюється інформацією із СЕП за допомогою файлів, структуру та функціональне призначення яких визначено в документі «Iнтерфейс між САБ і АРМ-3 системи електронних платежів (СЕП)». АРМ-3 на рівні банку — учасника розрахунків забезпечує виконання таких основних операцій:

1) перевірку пакетів платіжних документів, які підготовлені банком, що експлуатує даний АРМ-3;

2) обмін електронними документами з відповідною РРП;

3) захист системи від несанкціонованого втручання.

Оскільки для передавання пакетів використовується система електронної пошти НБУ, банк одночасно є й абонентським вузлом цієї пошти, а АРМ-3 — одним із основних кінцевих користувачів цього вузла. Відповідно АРМ-2 є кінцевим користувачем вузла 2-го рівня ЕП НБУ, а АРМ-1 — один із основних користувачів Цент­рального вузла ЕП НБУ.

Між учасниками СЕП на різних рівнях циркулюють різного роду платіжні документи. Зокрема, на рівні КБ-РРП — електронні документи (ЕД) і документи на паперових носіях (ПД), а на рівні РРП / ЦРП — ЕД.

Загальну структуру СЕП НБУ України можна подати у вигляді схеми, наведеної на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Загальна структура СЕП НБУ України

Банківський електронний документ (БЕД) — це банківське повідомлення встановленого формату, яке містить у собі інформацію про перерахування коштів і зберігається у файлі на машинних носіях, а також передається у складі файла засобами елек­тронної пошти.

Адресат, отримавши файл платіжних документів, передає на адресу відправника підтвердження у вигляді файла-квитанції, що містить основні характеристики первинного файла, а також результати перевірки (коди помилок, виявлених під час отримання файла платіжних документів) з рішенням про те, чи прийнятий файл до оброблення чи ні.

Банківські повідомлення у вигляді електронних документів мають задовольняти такі головні вимоги:

1) вони мають бути підготовленими, переданими та прийнятими з використанням програмно-технічних засобів, які сертифіковані й затверджені НБУ. Кожному електронному платіжному документу в АІС КБ автоматично присвоюється ідентифікатор, який включається до його складу і є унікальним у межах даної банківської установи протягом одного банківського дня;

2) вони мають бути захищені спеціальними засобами, які надаються централізовано Національним банком України, згідно з Положенням про систему захисту електронних банківських документів в обчислювальній мережі Національного банку України та Положенням про арбітражні послуги служби захисту електронних банківських документів в обчислювальній мережі НБУ.
Їх захист ґрунтується на використанні методів ідентифікації вузлів відправника та отримувача повідомлення, його шифрування і дешифрування у вузлах-адресатах, а також під час переда­вання по каналах ЕП на основі використання методів криптографії, накладання електронного підпису та авторизації відправника та отримувача електронного банківського документа.

Для шифрування і дешифрування ЕД застосовуються як програм­ні, так і апаратні методи. Так, у АРМ-3 комерційних банків використовується програма шифрування і дешифрування з іменем TRESOR. Вона встановлюється для кожного КБ і його АРМ-3 індивідуально, захищена від можливості копіювання і працює (шифрує або розшифровує підготовлені чи отримані ЕД) з використанням спеціальних індивідуальних «ключів», серед яких немає двох однакових (їх через певний проміжок часу змінює служба безпеки НБУ).

Розробляється і впроваджується також система використання апаратного захисного обладнання — так званих модулів шифрування, які працюють з використанням шифрувального «ключа», що міститься на спеціальній пластиковій картці. Цю картку (вона має вбудований мікропроцесор і забезпечує високий рівень захисту «ключів») видають відповідальним працівникам банку, які мають право підпису банківських платіжних документів.

Використання самої картки передбачає введення додаткової системи паролів з ідентифікації її користувача.

Крім того, в СЕП існує система захисту платіжних документів, яка ґрунтується на проведенні постійного оперативного банківського обліку, контролю та аналізу обсягів і напрямів руху грошових коштів, які «несуть» БЕД на всіх етапах маршруту їх пере­міщення.

Під час функціонування СЕП між її елементами циркулюють інформаційні потоки різного призначення. Одним із найважливіших і найпотужніших є інформаційний потік, який складається з файлів платіжних документів (ПД), котрі ініціюють переміщення грошових коштів.

Файли-квитанції, які забезпечують і підтверджують правильність проходження потоків ПД, у своїй сукупності створюють потоки підтвердження платежів і є другими після них за потужністю.

Така складна система, як СЕП, потребує високого рівня синхронізації роботи її елементів, тому у ній існують потоки зазначеної синхронізації. Файли цих потоків несуть у собі повідомлення ЦРП (воно регламентує регіональним ланкам СЕП, характер технологічного режиму та його зміну), а також дані про вибрані режими роботи елементів системи.

У системі електронних міжбанківських платежів циркулюють й потоки аварійних сигналів і контрольної інформації, що присут­ні на всіх її рівнях.

Дата добавления: 2014-01-15