Питання 2. Ознаки організованої злочинності

Аналізуючи положення Кримінального кодексу України, варто звернути увагу на специфічні ознаки, які характеризують організовані злочинні угруповання:

1) стійкість, що полягає в здатності організованих злочинних угруповань забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати: як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об'єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо). Ознаками зовнішньої стійкості злочинної організації можуть бути встановлення корупційних зв’язків в органах влади, наявність каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів по злочинному середовищу, створення нелегальних (тіньових) страхових фондів та визначення порядку їх наповнення й використання тощо. (Постанова Пленуму Верховного суду України № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» від 23.12.2005).

2) наявність єдиного плану злочинної діяльності угруповання, що означає, що при його створенні учасниками схвалений (або їм повідомлений) план, який хоча б у загальних рисах передбачає основні етапи підготовки і вчинення угрупованням не менше двох злочинів. У подальшому – після вчинення перших двох злочинів – план щодо кожного наступного злочину може бути окремим.

3) розподіл функцій учасників угруповання;

4) поінформованість усіх учасників угруповання про наявність єдиного плану злочинної діяльності – очевидна щодо тих учасників групи, які мають керуватися зазначеним планом при підготовці та (або) вчиненні відповідних злочинів. Разом з тим – після вчинення перших двох злочинів – не виключені ситуації, коли окремі учасники організованої групи участі у підготовці та (або) вчиненні окремих злочинів брати не будуть. У цьому разі поінформованість таких учасників про план вчинення злочину (злочинів) іншими учасниками групи для визнання її організованою не є обов'язковою.

Ознаками, які відрізняють злочинну організацію від організованої групи:

а) кількісний склад. Група може визнаватися організованою, якщо її учасниками є не менше трьох осіб, а організація злочинною, якщо її учасниками є не менше п’яти осіб. Дійсно, двоє можуть об’єднуватися, але організовуватися лише троє. Персональний склад угруповання може частково змінюватись або навіть повністю оновлюватися, однак наявність в складі угруповання не менше трьох учасників для організованої групи та п’яти для злочинної організації в таких випадках є обов'язковою.

а) ієрархічність структури злочинної організації, що передбачає наявність в ній з одного боку керівника (керівного ядра), а з іншого – принаймні кількох учасників, які в межах функціонування злочинної організації мають йому підкорятися. Практично завжди відносини між керівником (керівництвом) злочинної організації та іншими її учасниками ґрунтуються на певних правилах поведінки, обов'язковихдля всіх учасників даної організації. У більшості випадків ієрархічність злочинної організації має кілька рівнів і може бути пов'язана з розподілом функцій між її учасниками.

б) спосіб утворення. Спосіб утворення злочинної організації, крім об'єднання учасників (фізичних осіб), може полягати також в об'єднанні її «структурних частин». Вживаючи це поняття, законодавець, очевидно, мав на увазі типовий для відповідного рівня організованої злочинності випадок, коли злочинну організацію утворюють декілька організованих груп. При цьому такі організовані групи зберігають свою автономність, а їх учасники або керівники окремо вирішують питання загального керівництва злочинною організацією, координації злочинної діяльності, матеріально-технічного забезпечення тощо.

в) мета утворення злочинної організації є не лише специфічною ознакою, за якою злочинна організація може відрізнятись від організованої групи, а й критерієм (підставою) поділу злочинних організацій на окремі різновиди.

З урахуванням мети утворення злочинної організації передбачено такі її різновиди:

1) злочинна організація, утворена з метою безпосереднього вчинення її учасниками тяжких або особливо тяжких злочинів;

2) злочинна організація, утворена з метою керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб;

3) злочинна організація, утворена з метою забезпечення функціонування як самої організації, так і інших злочинних груп.

В кримінологічній теорії виділяють різні рівні організованої злочинності залежно від рівня організованості злочинного угрупування. Незважаючи на те, що серед кримінологів немає єдиної точки зору на визначення критеріїв розмежування цих рівнів, більшість схиляється до такої характеристики рівнів злочинних об’єднань.

Перший рівень (примітивний) – це стійкі керовані об’єднання, що мають функціональну структуру: “ватажок – учасник”. Кількісний склад таких груп коливається від 3 до 10 осіб. Корумповані зв’язки або взагалі відсутні, або незначні і не відіграють суттєвої ролі. Такі групи, як правило, вчиняють крадіжки, грабежі, розбої, вимагання.

Другий рівень (середній) – характеризується наявністю корумпованих зв’язків з представниками органів влади, більш чіткою внутрішньою структурою з виділенням окремих підрозділів – бойовиків, розвідників, виконавців, охоронців. При цьому проявляється спеціалізація окремих видів злочинної діяльності (розбої, наркобізнес).

Третій рівень (високий) – утворюють кримінальні організації з мережевою (сітьовою) структурою, які мають декілька ланок управління. Їх характеризує:

1. Наявність матеріальної бази (спільних грошових фондів, банківських рахунків, нерухомості).

2. Легальне прикриття у вигляді зареєстрованих фондів, спільних підприємств, кооперативів, ресторанів, ігорного бізнесу.

3. Колегіальний орган управління, утворений групою осіб (радою), майже рівних за свої статусом.

4. Функціонально-ієрархічна побудова з розподілом організації на окремі групи.

5. Міжрегіональні зв’язки керівного ядра, охоронців, інформаційної служби.

6. Статут у формі певних правил поведінки, традицій, «законів» та санкцій за їх порушення.

7. Інформаційна база, створювана, зокрема, шляхом здійснення розвідки та контррозвідки.

8. Свої люди в органах влади й управління, правоохоронних і судових органах.

9. Специфічна мовно-понятійна система, яка включає жаргони, особливості письмової та усної мови.

Дата добавления: 2014-01-11