При аналізі потрібно визначати, із кількох ССЦ складається фрагмент, яким видом зв’язку пов’язані між собою ССЦ, яке ССЦ починає наступний фрагмент.

Нижня межа тексту – одне речення, верхня – невизначена множина речень. Специфіка всіх цих одиниць мовлення в їх структурній в відносній смисловій завершеності, через що кожна з них за певних обставин може вважатися самостійним мовленнєвим твором. Так, з одного (рідше – двох) речення складаються анекдоти, загадки, прислів’я, сентенції, хронікальні замітки в газеті. Є тексти, що відповідають ССЦ чи фрагменту: замітка в газеті, вірш чи прозова байка. Відомі нам тексти значної протяжності: повісті, романи, епопеї.

Речення – ССЦ (НЄ) – фрагмент – розділ – частина – завершений твір.

Фрагменти як великі семантико-синтаксичні мовленнєві одиниці об’єднуються в розділи, розділи – в частини, частини – у завершений твір.

Схема зв’язного мовлення

3 огляду на структуру абзац є ядром писемного тексту.

Виділення абзаців — це спосіб семантико-стилістичного виділення речень, щоб привернути до них особливу увагу. У ритмомелодійному — знак розділення, знак попередження про те, що необхідно приготуватися до сприйняття нової і важливої інформації. У стилістичному — абзац дає змогу висловити: специфіку функціонального стилю і жанр мовлення; специфіку індивідуального стилю.

Абзаци виділяють з уваги на три основні причини:

— новизна інформації;

— важливість її в межах тексту;

— неможливість подання інформації через логічну несумісність.

Членування може бути також формальним (архітектонічним) і смисловим (композиційним).

А. Критенко, дослідник творчості Т. Шевченка, розглянув архітектонічну симетрію поезії "Ой три шляхи широкії", яка полягає в тому, що твір чітко ділиться на дві частини. Перша частина життєстверджувальна (три шляхи зійшлися докупи;

три брати розійшлися на чужину; мати посадила три ясени; сестра — три явори, невістка — тополю, а дівчина — червону калину).

Друга частина — повне заперечення першої, що виявляється у формальному (речення із заперечною часткою не) та семантичному плані — повна протилежність ідеям першої частини: крах надій, руїна, горе, страждання (не прийнялися три ясени; тополя всихала; повсихали три явори; калина зов'яла; не вертаються три брати).

Смислове членування — це виділення основних частин композиції: експозиції, зав'язки, кульмінації тощо у художньому тексті, де форма і зміст тісно між собою пов'язані.

Членування у наукових, ділових, газетних текстах ґрунтується на зовсім інших принципах. У тексті, який не виконує естетико-пізнавальної функції, головним принципом членування виступає логічна організація повідомлення.

Найчіткіше витримане воно у науковій літературі. Чіткість зумовлюється цифровими, буквеними чи умовними позначеннями, що виділяють частини тексту.

Відмінний від інших тип членування прийнятий у дипломатичних документах. Цифрові та буквені позначки трапляються тут надзвичайно часто і мають статус визначальної окресленості. Подібне є і у законотворчих актах.

Членування у газетних текстах підпорядковується здебільшого:

— прагматичній установці;

— виокремленню місця дії, самого текстового матеріалу на шпальтах повідомлення1.

г) Лінійність. Інформативність

Лінійність тексту розглядаємо як таку категорію, що дає змогу описати бачене (подати якусь проблему) послідовно, в розгортці. Вона тісно пов'язана з категорією континууму, що позначає простір і час.

1 Загнітко А. П. Структурні компонети тексту. Членування текстових величин // Український синтаксис. — Ч. 2. — С. 167—158.

Під інформативністю розуміють ступінь новизни і несподіваності, що є в елементах тексту, для аудиторії. Інформативним є будь-який вид тексту (науковий, публіцистичний, художній). Фактор інформативності пов'язаний з типом інформації. У художньому тексті переважає естетична інформація (у поезії вона на щабель вища), у науковому — семантична,! у публіцистичному — ідеологічна (інформація про політичні події завжди має ідеологічний відтінок). Крім того, під інформативністю розуміють ще те соціально-культурне тло, яке характеризує зміст мовлення. Інформативність у художньому тексті розглядають як різновид способу організації тексту (опис, розповідь, роздум), у публіцистичному і науковому вона пов'язана із жанровими особливостями (стаття, інтерв'ю, повідомлення, тези, доповідь, монографія тощо).

Д) Завершеність

Завершеність тексту — це його викінченість. У будь-якому тексті можна вичленити окремі частини, що можуть бути самостійними текстами. У лінгвістиці існує поняття мікро- і макротексту. Мікротекст — це надфразна єдність, макротекст — це текст цілого твору.

Отже, як уже зазначалося, для тексту характерна цілісність, зв'язність, членування, лінійність, інформативність, завершеність.

Дата добавления: 2014-01-11