Структура виправних колоній мінімального та середнього рівнів безпеки

Крім загальних умов відбування покарання, що містяться у главі 17 КВК України і які поширюються на всі види виправних колоній, КВК України встановлює і певні особливості відбування покарання в різних видах колоній, які встановлені главою 20 КВК України.

Найбільш сприятливі умови відбування покарання для засуджених встановлюються у колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. Відповідно до статі 94 чинного Кримінально-виконавчого кодексу України у виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки створюються такі дільниці:

- карантину, діагностики і розподілу;

- ресоціалізації;

- посиленого контролю;

-соціальної реабілітації.

До виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання із СІЗО направляються особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості.

Не підлягають розподілу та направленню із СІЗО до виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання:

1) особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув’язнення;

2) інваліди першої та другої груп та особи, які досягли пенсійного віку;

3) вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років;

4) особи, які не пройшли повний курс лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії;

5) особи, які засуджені за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

6) особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту або обмеження волі.

Згідно із ч. З ст. 138 КВК України у такого виду колоніях встановлюється режим, передбачений для засуджених, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації виправних колоній. Це означає, що засуджені, які відбувають покарання у таких колоніях:

- тримаються під наглядом, а на території житлової зони — під охороною;

- у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території колонії;

- з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією колонії, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв'язку з навчанням;

- можуть носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження;

- мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення — до трьох діб один раз на місяць;

- після відбуття шести місяців покарання в разі відсутності порушень режиму відбування покарання, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім'ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство.

У житловій зоні колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та виправних центрів розміщуються гуртожитки, їдальня, клуб, бібліотека, лазня з пральнею, дезкамерою та сушильнею, амбулаторія зі стаціонаром, ларьок, перукарня, камери для зберігання постільних речей, спецодягу та особистих речей засуджених, майстерня з ремонту одягу та взуття, кабінети для начальника колонії (виправного центру), його заступників, начальників відділень соціально-психологічної служби, персоналу оперативної служби, відділу нагляду та безпеки, кімнати виховної роботи, спортивний майданчик. У житловій зоні також обладнується місце для телефонних розмов засуджених, проведення яких в обов’язковому порядку контролюється адміністрацією.

У колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та виправних центрах обладнуються дисциплінарний ізолятор (ДІЗО). У колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання в приміщеннях камерного типу (ПКТ) не створюється, оскільки дисциплінарне стягнення у виді переведення до ПКТ у цих колоніях не застосовується, бо засуджені, які злісно порушують режим тримання, відповідно до частини 3 статті 102 Кримінально-виконавчого кодексу України підпадають у встановленому порядку переведенню на більш високий рівень безпеки. ДІЗО відгороджуються від інших споруд парканом суцільного заповнення.

Приміщення чергового помічника начальника установи (ЧПНУ), його заступника та чергової зміни молодших інспекторів з нагляду та безпеки розташовується, як правило, в окремому приміщенні на межі між житловою і виробничою зонами. У разі відсутності виробничої зони - біля контрольно-пропускного пункту (КПП) з пропуску людей.

Території колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та виправних центрів, як правило, обладнуються огорожею суцільного заповнення з полегшених конструкцій та КПП.

Межі колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання встановлюються і проходять уздовж її огорожі.

Межі виправних центрів установлюються у порядку, визначеному Кримінально-виконавчим кодексом України.

Про встановлені межі оголошується засудженим під розписку, що долучається до їх особових справ.

Засудженим, яким дозволено пересуватися без нагляду поза територією колонії у зв’язку з виконанням ними роботи або навчанням, особам, які відбувають покарання у виправному центрі, та тим, які проживають із своїми сім’ями на квартирах, видаються посвідчення встановленого зразка.

До виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання із СІЗО направляються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини.

У колоніях же мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього й максимального рівнів безпеки особливості відбування покарання проявляються у:

1) витрачанні на місяць різної суми грошей, зароблених у виправній колонії, для придбання продуктів харчування й предметів першої потреби;

2) одержанні різної кількості посилок (передач) і бандеролей протягом року;

3) отриманні права на поліпшення умов тримання;

4) різних умовах ізоляції засуджених у межах однієї виправної колонії.

Зокрема, засуджені мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування й предметів першої потреби гроші у сумі:

- до 100% мінімального розміру заробітної плати — у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;

- до 80% мінімального розміру заробітної плати — у виправних колоніях середнього рівня безпеки;

- до 70% мінімального розміру заробітної плати — у виправних колоніях максимального рівня безпеки.

Засуджені мають право одержувати протягом року:

- сім посилок (передач) і чотири бандеролі — у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;

- шість посилок (передач) і чотири бандеролі — у виправних колоніях середнього рівня безпеки;

- п'ять посилок (передач) і дві бандеролі — у виправних колоніях максимального рівня безпеки.

Поліпшення ж умов тримання у виправних колоніях залежить від таких підстав:

1) сумлінної поведінки;

2) сумлінного ставлення до праці;

3) строку відбування покарання;

4) перебування у дільниці ресоціалізації виправної колонії.

Право на поліпшення умов тримання у виправних колоніях передбачає дозвіл на додаткове витрачання грошей на місяць у сумі:

- 50% мінімального розміру заробітної плати — у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;

- 40% мінімального розміру заробітної плати — у виправних колоніях середнього рівня безпеки;

- 30% мінімального розміру заробітної плати — у виправних колоніях максимального рівня безпеки.

Причому таке право може бути надане після відбуття:

- не менше однієї третини строку покарання — у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;

- не менше половини строку покарання — у виправних колоніях середнього і максимального рівня безпеки.

У виправних колоніях мінімального і середнього рівнів безпеки засуджені тримаються у звичайних жилих приміщеннях з дотриманням вимог роздільного тримання, встановлених ст. 92 КВК України.

До виправних колоній середнього рівня безпеки із СІЗО направляються жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину невеликої та середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі.

Особа визнається такою, що раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі, у разі якщо вона раніше була засуджена до покарання у виді позбавлення волі та фактично його відбувала в установах виконання покарань і СІЗО.

Про прийняття Регіональною комісією рішення щодо визначення рівня безпеки виправної колонії засудженому оголошується під підпис на витязі з протоколу її засідання.

Витяг з протоколу засідання Регіональної комісії та довідка про встановлення рівня безпеки виправної колонії співучасникам засудженого долучається до матеріалів його особової справи.

Відповідно до ст. 138 КВК України вказано:

А)у виправних колоніях середнього рівня безпеки засуджені мають право:

- витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, в сумі до вісімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;

- одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці тривале побачення.

Б) При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше половини строку покарання засуджені, які тримаються в дільниці ресоціалізації виправної колонії, мають право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі сорока відсотків мінімального розміру заробітної плати.

Дата добавления: 2014-01-11