Методи вартісної оцінки потенціалу підприємства

Методи вартісної оцінки потенціалу підприємства

Питання для самоперевірки

Висновок

Всі види ремонту технологічного обладнання виконуються згідно з планом-графіком ремемонтів і на основі технічної ремонтної документації.

1. Назовіть форми ремонту обладнання.

2. Перелічіть основні служби головного механіка і дайте стислу

характеристику їх призначенню.

3. Види ремонту і яке їхнє функціональне призначення?

4. Перелічіть які роботи виконуються при капітальному ремонті.

5. Технічна ремонтна документація.

Література

1. Ермаков В.И., Шеин В.С. Технология ремонта химического оборудования. - Л.: Химия, 1977.-280с.

2. Фарамазов С.А. Ремонт и монтаж оборудования химических и нефтеперерабатывающих заводов. - М.: Химия, 1980.-312с.

2. Графоаналітична модель оцінки потенціалу підприємства

Для оцінки потенціалу підприємства необхідна система показників, яка враховує стан та умови використання потенціалу підприємства. У широкому розумінні оцінка - це результат визначення основних якісних і кількісних характеристик об’єкта з метою управління ним.

Оцінка потенціалу підприємства представляє собою процес визначення у грошовому виразі вартості об’єкта з урахуванням потенційного доходу, який має місце в певний проміжок часу в умовах конкурентного ринку.

Вартість – це грошовий еквівалент, який покупець готовий обміняти на певний предмет, тобто готовий заплатити за його оцінену вартість.

Вартість поділяється на 2 категорії:

1) вартість в обміні;

2) вартість в користуванні.

Вартість в обміні – це ціна, яка переважає на вільному відкритому конкурентному ринку. Вона визначається на основі рівноваги між реальними економічними факторами, тому її називають об’єктивною вартістю.

Найбільш поширеною формою вартості в обміні є ліквідаційна, страхова, заставна, орендна вартість.

Вартість в користуванні – це міра цінності власності окремого користувача або групи користувачів, що є складовою діючого підприємства без урахування найбільш ефективного її використання і величини грошового еквіваленту від можливого продажу. Ця вартість є суб’єктивною, тому що задовольняє потреби окремого користувача. ЇЇ різновидами є інвестиційна, податкова, заміщення, відтворення, митна, залишкова тощо.

Вартість потенціалу розраховується для кожного елементу:

1. Вартість машин і обладнання.

2. Вартість земельної ділянки, будівель та споруд на ній.

3. Вартість сировинно-матеріальних запасів.

4. Вартість трудового потенціалу.

5. Вартість нематеріальних складових потенціалу підприємства.

6. Вартісна оцінка якості бізнес-процесів підприємства.

Використовуються наступні групи методів до оцінки вартості потенціалу:

1. Витратні (майнові).

2. Порівняльні (ринкові).

3. Результатні (доходні).

Витратні методи передбачають визначення вартості об’єкта на основі витрат на його створення та використання.

Порівняльні - визначення вартості об’єкта на базі співставлення з аналогом, які можуть бути об’єктами ринкових угод.

Результатні – оцінюється вартість досліджуваного об’єкта на основі величини чистого потоку позитивних результатів від його використання.

Кожен з вказаних підходів реалізується за допомогою спеціальних методик, які залежать від об’єкта оцінки.

З точки зору управління потенціалом підприємства важливою є оцінка не лише вартості окремих елементів, а бізнесу в цілому.

Майновий підхід до оцінки вартості бізнесу заснований на визначенні суми витрат ресурсів на його відтворення або заміщення з урахуванням факторів фізичного та морального зносу. Цей підхід найбільш ефективний, коли покупець збирається порівняти витрати на придбання бізнесу з витратами на створення аналогічного підприємства.

Даний підхід представлений двома основними методами:

• методом вартості чистих активів;

• методом ліквідаційної вартості.

Сутність методу вартості чистих активів складається у визначенні різниці між сумами вартості всіх активів підприємства та всіх зобов'язань. Базова формула для розрахунку чистих активів має вид:

Сча=Са-Сз,

де Сча - вартість чистих активів підприємства;

Са - сума всіх активів;

Сз - сума всіх зобов'язань.

Відповідно до діючої методики оцінки вартості майна вихідна формула трансформується таким чином:

Сч = (Сн + Со + См) - (Св + Сд + Сп),

де Сн - вартість необоротних активів;

Со - вартість оборотних активів;

См - вартість витрат майбутнього періоду;

Св – вартість забезпечення майбутніх витрат і платежів;

Сд - вартість довгострокових зобов'язань;

Сп - вартість поточних зобов'язань.

Через те, що балансова вартість майна підприємства в умовах інфляційної економіки не дає реальної оцінки його величини, у світовій і вітчизняній практиці оцінки бізнесу застосовують метод чистих скоригованих активів. У цьому випадку базова формула методики чистих активів здобуває наступний вигляд:

Сча^к=Са^к-Сз^к,

де Сча^к - скориговані чисті активи;

Са^к - скориговані активи;

Сз^к - скориговані зобов'язання.

Коригування статей балансу з метою оцінки вартості підприємства ведеться у двох напрямках:

1) інфляційне коригування;

2) нормалізація бухгалтерської звітності.

Ця методика розрахунку вартості підприємств відповідає Міжнародним принципам бухгалтерського обліку і є найбільш поширеною у вітчизняній практиці визначення вартості чистих активів акціонерних товариств.

Метод ліквідаційної вартості полягає у визначенні ліквідаційної вартості, що являє собою чисту грошову суму, яку власник підприємства може одержати від ліквідації підприємства, роздільному розпродажу його активів і після розрахунків з усіма кредиторами.

Як правило, необхідність її визначення виникає тоді, коли підприємство вичерпало свій потенціал і не може продовжувати діяльність в обраному напрямку.

Ліквідаційна вартість підрозділяється на три види:

• упорядкована ліквідаційна вартість. Розпродаж активів підприємства здійснюється протягом періоду часу достатнього для того, щоб можна було одержати високі ціни на активи, що виставляються до продажу. Для найменш ліквідної нерухомості підприємства цей період складає близько двох років

• примусова ліквідаційна вартість. Активи розпродаються настільки швидко, наскільки це можливо, часто одночасно і на одному аукціоні;

• ліквідаційна вартість припинення існування активів підприємства. У такому випадку активи підприємства не розпродаються, а списуються та знищуються, а даному місці будується нове підприємство, що забезпечить з^а прогнозами значний економічний або соціальний ефект. 3а таких умов вартість підприємства є негативною величиною, тому що здійснюються певні витрати на ліквідацію активів підприємства.

Оцінка упорядкованої ліквідаційної вартості виконується на основі балансу на останню звітну дату та бажано одночасно з інвентаризацією майна підприємства на дату оцінки. Роз­рахунки проводяться в такій послідовності:

1. На основі останнього балансового звіту розробляється календарний графік ліквідації активів (нерухомого майна, машин і обладнання, не грошових оборотних коштів), визна­чається валова виручка від їх ліквідації.

2. Визначається величина прямих витрат пов'язаних з ліквідацією підприємства (комісійні збір, податки та збори, що сплачуються під час продажу) та на їх суму зменшується валова виручка від ліквідації активів.

3. Скоректована на величину прямих витрат від ліквідації активів дисконтується на дату оцінки з урахуванням календарного графіка її надходження.

4. Визначаються та дисконтуються володінням активами до їх продажу (витрати на збереження запасів готової продукції та незавершеного виробництва, утримання обладнання, машин, об'єктів нерухомості тощо). Ліквідаційна вартість корегується на розмір цих витрат.

5. До попередньої величини ліквідаційної вартості додається (віднімається) операційний прибуток (збиток) ліквідаційного періоду.

6. Визначаються переважні права на вихідну допомогу та виплати працівникам підприємства, вимоги кредиторів за зобов'язаннями, заборгованість за обов’язковими платежами у бюджет і позабюджетні фонди, розрахунки з іншими кредиторами, на розмір яких зменшується величина ліквідаційної вартості.

Таким чином, ліквідаційна вартість розраховується шляхом вирахування зі скорегованої вартості активів суми поточних витрат, пов’язаних з ліквідацією підприємства, а також суми всіх зобов'язань.

Визначення ринкової вартості підприємства методами порівняльного підходу засновано на використанні цінових мультиплікаторів, що являють собою коефіцієнти, які пока­зують співвідношення між ринковою ціною підприємства - аналога (або його акції) і базовими фінансовими показниками:

М=Ц:Фпб,

де М - ціновий мультиплікатор;

Ц - ціна підприємства-аналога (або його акції);

Фпб- базовий фінансовий показник підприємства - аналога.

Фінансові показники, які звичайно використовуються для розрахунку цінових мультиплікаторів, - це чистий прибуток, поточний грошовий потік, балансова вартість активів, виручка від реалізації продукції, власний капітал, дивідендні виплати й інше.

Загальна формула для розрахунку вартості за допомогою методів порівняльного підходу має вигляд:

Сп=М× ФП_о,

де ФП_о - базовий (той же, що використовувався для розрахунку мультиплікатора) фінансовий показник об'єкта оцінки.

Залежно від періоду, для якого здійснюється розрахунок базового фінансового показника (на конкретну дату або за певний відрізок часу), цінові мультиплікатори можуть бути:

• інтервальні;

• моментні.

До інтервальпих мультиплікаторів належать співвідно­шення:

• ціна/прибуток (як показник прибутку може виступати прибуток до оподаткування або чистий прибуток);

• ціна/грошовий потік;

• ціна/ дивідендні виплати;

• ціна/виручка від реалізації.

Моментними мультиплікаторами вважаються спів­відношення:

• ціна/балансова вартість активів;

• ціна/ чиста вартість активів.

Оцінка вартості бізнесу методами порівняльного підходу вимагає застосування декількох мультиплікаторів одночасно.

Усі методи доходного підходу оцінки вартості підприємства (бізнесу) пов'язані з аналізом очікуваних доходів, можна розділити на дві групи:

• методи, засновані на прогнозах грошових потоків;

• методи, засновані на «надприбутку».

Застосування методів першої групи ( методів дискон­тованих грошових потоків і капіталізації прибутку) найбільш обґрунтовано для оцінки підприємств, що мають визначену, бажано прибуткову історію господарської діяльності, знаходяться на стадії зростання або стабільного економічного розвитку.

Методи цієї групи засновані на припущенні про невизначену тривалість життя оцінюваного підприємства, яку умовно можна розділити на прогнозний і постпрогнозний періоди. За таких умов, загальна формула для розрахунку вартості підприємства за допомогою методів, заснованих на прогнозах грошових потоків, має вигляд:

Сп = Сг^пр +Сг^ппр, (10.1)

або

Сп = Σ(Сгі/(1+Кд)^і

де Сп- вартість підприємства (бізнесу);

Сг^пр - вартість дисконтованих грошових потоків у прогнозний період;

Сг^ппр - вартість дисконтованих грошових потоків у постпрогнозний період, або «продовжена вартість»;

Сгі - грошовий потік г-го прогнозного року;

Кд – коефіцієнт дисконтування;

і = (1,п) - рік прогнозного періоду.

Окремим випадком методів дисконтування грошових потоків за умов, що параметри потоку не змінюються, є метод прямої капіталізації. Базовою формулою розрахунків вартості підприємства за допомогою даного методу є відношення:

Сп = Счп: Ккап

де Счп - величина чистого прибутку, який отримано за останній звітний період або очікуваний в перший прогнозний період;

К_кап - коефіцієнт капіталізації, розраховується окремо.

Як величина прибутку в даному методі може вико­ристовуватися прибуток до відрахування відсотків і податків, прибуток до відрахування податків, але після виплати відсотків, чистий прибуток або показник грошового потоку.

У процесі оцінки за допомогою методів цієї групи здій­снюється обов'язковий аналіз минулої діяльності підприємства на базі його фінансової звітності. Одним із напрямків такого аналізу є нормалізація і коректування фінансової звітності.

Дата добавления: 2014-01-11