Рівні розуміння предмета й об'єкта соціальної роботи

Наукова ідентичність соціальної роботи

Лекція 3. Соціальна робота в понятійному просторі

1. Наукова ідентичність соціальної роботи

2. Рівні розуміння предмета й об'єкта соціальної роботи

Література

1. Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского государства XIV – XVII вв. – М., 1985.

2. Попович Г.М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: Навч.-метод. посібник. – Ужгород, 2000.

3. Соціальна робота в Україні: Навч. посібние / І.Д.Звєрєва, О.В.Безпалько, С.Я.Харченко та ін.; За заг. ред. І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової. – К., 2004.

4. Соціальна робота / соціальна педагогіка (понятійно-термінологічний словник) / Під заг. ред. І.Д.Звєрєвої. – К., 2004.

5. Теория и методология социальной работы: учебное пособие / С.И.Григорьев и др. – М., 2007.

Соціальна робота як наукова парадигма осмислює феномен допомоги в його процесуальності в контексті психосоціальних, культурологічних та історико-психологічних відносин і зв'язків, що дозволяє говорити про специфіку її наукової ідентичності.

Об'єктом соціальної роботи є процес допомоги і взаємодопомоги в системі соціокультурних і психосоціальних взаємодій і стосунків різних суб'єктів.

Предметом соціальної роботи як певної феноменологічної системи виступає соціальна робота як специфічна форма допомоги й підтримки, що має в реальності різноманітні форми суспільної практики й виступає як наукова система пізнання об'єктивної реальності.

Предмет соціальної роботи визначає й висуває ієрархію системних зв'язків, що, у свою чергу, визначає концептуальну схему соціальної роботи у вигляді таких її базових складових:

· феноменологія допомоги (філософія допомоги);

· феноменологія діяльності (соціопсихо-техніка);

· феноменологія суб'єкта допомоги (акмеологія);

· феноменологія об'єкта допомоги (годологія).

Кожна складова (конструкт) становить собою певний понятійний ряд і відбиває певний рівень розуміння предмета й суб'єкта соціальної роботи.

Визначений рівень розуміння предмета й об'єкта соціальної роботи призводить до концептуальної схеми соціальної роботи, яка, у свою чергу, має також відповідний ряд рівнів.

I. Метарівень. На цьому рівні понятійне поле теорії соціальної роботи виступає як загальна соціальна робота. Її завдання розкриваються в такій послідовності:

· дати уявлення про процес допомоги в її соціально-історичному розвитку;

· виявити базисні принципи діяльності в її праксіологічній і аксіологічній основі;

· намітити основні принципи формування й виникнення теоретичних конструктів соціальної роботи;

· визначити межі теорії пізнання соціальної роботи, принципи наукового мислення й проблеми предметних мовних структуралізацій;

· сформулювати загальні підходи до методу соціальної роботи, її наукової ідентичності й методології дослідження;

· визначити основні підходи до технік і методів допомоги;

· сформувати уявлення про життєвий сценарій суб'єкта як стратегії розвитку, девіації та дезадаптації;

· розробити базисні принципи підготовки професіонала.

Основні завдання можливо реалізувати в таких понятійних кластерах:

1. Феноменологія допомоги:

· філософія допомоги;

· теорія пізнання соціальної роботи;

· історія соціальної роботи;

· методологія дослідження соціальної роботи.

2. Феноменологія діяльності:

· соціопсихотехніка.

3. Феноменологія об'єкта допомоги:

· годологія (уявлення про життєвий сценарій суб'єкта; при цьому суб'єктом може виступати спільнота, група, сім'я, особистість).

4. Акмеологія (підготовка й професійне виховання спеціаліста).

II. Макрорівень

Макрорівень соціальної роботи виступає як теорія соціально-адміністративної роботи, де основним суб'єктом допомоги виступає суспільство й держава. Основні завдання даного рівня розкриваються в такій логіці:

· дати уявлення про функції держави як суб'єкта, що регулює й здійснює соціальну підтримку й захист населення;

· розкрити сутність державних методів і технік допомоги, контролю й підтримки;

· сформувати цілісне уявлення про громадянське суспільство як суб'єкт допомоги в його соціоісторичній і культурно-психологічній своєрідності.

1. Феноменологія допомоги:

· теорія соціально-адміністративної допомоги.

2. Феноменологія діяльності:

· теорія організації служб допомоги й захисту;

· теорія соціально-економічного планування;

· теорія прогнозування й фінансування соціальної допомоги;

· теорія законодавчої діяльності у сфері соціального захисту;

· теорія медіа-соціальної роботи.

3. Феноменологія суб'єкта допомоги:

· теорія інституціональної допомоги;

· теорія державної допомоги;

· теорія регіональної допомоги;

· теорія суспільної допомоги й підтримки.

4. Феноменологія об'єкта допомоги:

· соціоповедінковий хронотоп етносу;

· соціопсихопедагогіка локальної спільності;

· соціальна патопедагогіка;

· соціальна ортопедагогіка.

III. Мезорівень

Понятійне поле мезорівня пов'язано з груповими процесами. Вони розглядаються в контексті процесів допомоги і взаємодопомоги. Основними завдання в даному кластері пізнання є:

· усвідомлення генезису різних девіаційних, адаптаційних, дезадапта-ційних груп;

· виявлення тактики і стратегії роботи з різноманітними групами;

· виявлення принципів допомоги, самодопомоги, організації й самоорганізації.

1. Феноменологія допомоги:

· теорія соціокультурної групової роботи;

· теорія соціотерапевтичної групової роботи;

· теорія територіальної групової роботи;

· теорія сімейної соціальної роботи.

2. Феноменологія діяльності:

· техніка й технологія групової роботи з різними категоріями населення (дитяча, геронтологічна, психіатрична, комунальна тощо).

3. Феноменологія суб'єктів допомоги:

· теорія групової допомоги.

4. Феноменологія об'єкта допомоги:

· соціопсихопедагогіка дезадаптивних груп;

· соціопсихопедагогіка девіаційних груп;

· соціальна ортопсихопедагогіка.

IV. Мікрорівень соціальної роботи

Розкривається в логіці підходів до особистості, її проблем. Вони обумовлені індивідуальними особистісними драмами, пов'язаними з повсякденними смислами, із життєвою стратегією. Основними завданнями даного кластера пізнання є:

- осмислення життєвого сценарію особистості (виходячи з його статевовікових, біосоціальних, етнічних, суспільних проблем);

- розгляд технік і технологій допомоги на основі особистісних запитів клієнтів.

1. Феноменологія допомоги:

· теорія індивідуальної роботи.

2. Феноменологія діяльності:

· техніка й інструментарій індивідуальної роботи;

· теорія соціального патронажу й асистування.

3. Феноменологія суб'єкта допомоги:

· професійні ресурси й техніки соціального працівника;

· теорія ролей соціального працівника;

· професійна міфологія.

4. Феноменологія об'єкта допомоги:

· соціоморфологія клієнта;

· життєвий сценарій особистості.

Дата добавления: 2014-01-11