Ефект кредитного мультиплікатора

Пропозиція грошей – це процес формування грошової маси країни. Сутність пропозиції грошейполягає в тому, що це запас грошей, який економічні суб’єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні і за сприятливих умов можуть спрямувати в оборот. Природною межею пропозиції грошей є фактична маса грошей в обороті (М1). Змінити пропозицію грошей можливо тільки емісією або дефляцією.

Визнання емісії грошей вирішальним чинником зміни пропозиції грошей надає їй характеру екзогенного явища (незалежного), що визначається зовнішніми чинниками у сфері банківської діяльності. Оскільки попит на гроші змінюється під впливом об’єктивних чинників реальної економіки, то пропозиція повинна орієнтуватися на зміну попиту на гроші агрегату М1, де готівкові гроші – зобов’язання Центрального банку, а депозити – зобов’язання комерційних банків.

Емісія грошей в обіг здійснюється тільки банківською системою на двох рівнях: Центральним банком та комерційними банками. Виняткове право на банкнотну емісію має тільки Центральний банк. Центральний банк емітує готівкові та безготівкові гроші, а комерційні банки тільки безготівкові.

Поняття емісії грошей слід розрізняти від поняття випуск грошей, через який банки забезпечують потреби клієнтів в платежах. Одночасно гроші надходять до банків, і та частина випуску, яка не забезпечена надходженням грошей, є емісією. Але непокриту готівку комерційний банк купує у Центральному банку. Коли готівки недостатньо в банківській системі НБУ робить емісію.

Випуск центральним банком безготівкових грошей здійснюється через надання позичок комерційним банкам, купівлю в них цінних паперів, купівлю у комерційних банках іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву тощо. Комерційні банки погашають свої зобов’язання перед НБУ. Перевищення випуску над вилученням означає емісію безготівкових грошей центральним банком.

Комерційні банки створюють безготівкові гроші шляхом надання кредитів своїм клієнтам. При цьому виникає ефект багаторазового розширення депозитів (безготівкових грошей). Видача кредитів відбувається на основі вільних банківських резервів.

Сучасна банківська система є системою з частковими резервами депозитів. Це означає, що банки залучені кошти надають в кредити, і тільки частину з них залишають в резервах для забезпечення своєї ліквідності на випадок вилучення клієнтами грошей з банків. В сучасній банківській системі резервів менше чим депозитів. Комерційний банк формує:

загальний банківський резерв (фактичні резерви) – сума грошових коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і не використані ним для активних операцій;

обов’язковий резерв – частина загального резерву банку, яка повинна зберігатися у двох формах: 1) у формі касової готівки комерційного банку та 2) у формі резервного рахунку (депозиту) комерційного банка в центральному. Обсяг його визначається на підставі норми обов’язкового резервування (МR), яку встановлює НБУ у відсотках до банківських пасивів або депозитів. Головною функцією обов’язкових резервів є використання їх як важеля грошово-кредитної політики держави для регулювання здатності комерційних банків до емісії грошей; другою - забезпечення захисту інтересів клієнтів та підтримка ліквідності банків.

Здатність комерційного банку утворювати гроші визначається розміром його надлишкових (вільних), які є кредитними ресурсами банку. Надлишкова сума резерву – це та сума, яка перевищує установлену законом мінімальну суму, яку він за будь-яких умов зобов’язаний зберігати. Банк може видавати нові позички і утворювати тим самим додаткові гроші лише тоді, коли має вільні резерви (надлишкові) – це сукупність грошових коштів банку, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для видачі кредитів. Через регулювання вільних резервів банків можна впливати на їх діяльність щодо збільшення маси грошей в обороті. Механізм створення грошей комерційними банками полягає у грошово-кредитній мультиплікації їх вільних резервів та депозитних вкладів. Ефект грошово-кредитного мультиплікатора (багаторазової експансії банківських депозитів) – це автоматичне розширення емісійного процесу, процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при видачі кредитів на основі вільних резервів, що утворюються при находженні нових депозитів в банк ззовні.

Комерційні банки	Нові депозити	Обов’язкові резерви MR = 10%	Позики та інвестиції	Кредитні ресурси банків
Банк А Банк Б Банк В ----------	-----	-----	-----	1000(1- МR) 1000(1-МR)² 1000(1-MR)³ --------
Підсумок операцій банківської системи				1000(1+(1-МR)+(1-МR)²+ (1-MR)³+--- =1/МR *1000

Надлишкові резерви, що їх втрачає окремий банк, здійснюючи інвеcтиції, не втрачає банківська система в цілому. Вона збільшує свої депозитні ресурси.

Загальне збільшення депозитів (пропозиції грошей) в банківській системі складе:

М = 1000 * (1+ (1- MR) + (1- MR)² + (1- MR)³ +…) = 1000 * 1/MR = 1000 * 10 = 10000

Розрахунок пропозиції грошей базується на використанні алгебраїчної суми нескінченої геометричної прогресії. Якщо Х має значення від –1 до +1, то

1 + Х + Х² + Х³ +... = 1/(1-Х)

У нашому випадку Х = 1-MR

m= (1+(1- MR)+(1- MR)² +(1- MR)³ +…) = 1/(1 – MR) = 1/ MR

Величина мультиплікації (експансії) грошей залежить від обсягу додатково введених у банківську систему резервів та норми обов’язкового резервування. Рівень грошово-кредитної мультиплікації (коефіціент депозитного мультиплікатора, коефіціент експансії депозитних вкладів, m) залежить від норми обов’язкового резервування (МR) і визначається за формулою

m = 1/MR (5.1)

Величина депозитного мультиплікатора є оберненою величиною норми обов’язкових резервів і показує максимальну кількість нових банківських грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця додатково введених резервів:

Максимальний приріст грошової маси (ΔМ) внаслідок дії грошово-кредитного мультиплікатора можна визначити, як

ΔМ = Δ R x m = Δ R • ▬ • 100 (5.2)

Дата добавления: 2014-01-11