Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Класифікація і способи прописування порошків

План.

ЛЕКЦІЯ 3

  1. Загальна характеристика порошків.
  2. Класифікація.
  3. Спосіб прописування.
  4. Технологічні стадії отримання порошків.
  5. Тритурації.
  6. Порошки з барвними речовинами.
  7. Порошки з важкоподрібнюючими, пахучими і леткими речовинами.
  8. Порошки з густими і рідкими екстрактами.
  9. Порошки з напівфабрикатами.
  10. Пакування і дозування порошків.

Технологія порошків досить проста для виконання. Проте знання, набуті за основними правилами готування порошків, служать базою для вивчення складніших ЛФ: суспензій, супозиторіїв, пігулок як аптечного, так і промислового виробництва.
Порошки - тверда ЛФ для внутрішнього та зовнішнього застосування, що складається з однієї або кількох подрібнених речовин і має властивість сипкості.
До переваг порошків як ЛФ можні віднести

  • простота приготування, точність дозування;
  • універсальність складу (у формі порошків можна сполучити різні за складом і властивостями ЛР);
  • зручність збереження і транспортування.
    Недоліки порошків:
  • повільніша терапевтична дія порівняно з РЛФ;
  • погана здатність до зберігання через велику питому поверхню (легко втрачають або поглинають воду, окислюються і т.п.);
  • незручність прийому пахучих, барвних і речовин, що мають неприємний смак;
  • подразнююча дія на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту

Деякі недоліки порошків можна усунути. Наприклад, леткі і барвні речовини відпускаються у капсулах. Для лікарських речовин, що викликають подразнення слизової оболонки (еуфілін, кислота ацетилсаліцилова, натрію бромід та ін.), а також для речовин, що у шлунку піддаються метаболічному перетворенню з утворенням неактивних чи небажаних продуктів, застосовують кишковорозчинні оболонки (у формі таблеток чи капсул). Так, покриття сульфадимезину і сульфапіридазину ацетилфталілцелюлозою (АФЦ)) дозволяє знизити процес їх ацетилування в порожнині шлунку і підвищити вміст активної форми препаратів у крові на 15-20%.
На жаль, промисловість випускає обмежену кількість таблеток з кншковорозчинним покриттям (ліобіл, солізим, бонафтол, нафтамон, фурадонІн), причому в одному дозуванні. Розподіл їх на дози неприпустимий через порушення кишковорозчинного покриття. Тому в умовах аптек виникає необхідність одержання кишковорозчинних форм. Для цього порошки вносять у кишковорозчинні капсули.

Залежно від складу порошки розділяють на прості (Pulveres simplices), які складаються з одного інградієнта і складні (Pulveres compositi), що складаються з двох і більше інградієнтів.
Залежно від характеру дозування порошки поділяються на розділені на окремі дози (Pulveres divisi) і не розділені (Pulveres indivisi).
Залежно від способу застосування порошки ділять:
- для внутрішнього
- для зовнішнього застосування.
До порошків для внутрішнього застосування (Pulveres ad usum enternum) належать більшість екстемпоральних порошків у дозуванні від 0.1 до 1 г на прийом. Більшість порошків для внутрішнього є розділеними на окремі дози для забезпечення правильності дозування ЛР і зручності їх застосування. Порошки для внутрішнього застосування повинні мати порівняно високий ступінь дисперсності, що забезпечує швидке розчинення речовини в соках шлунково-кишкового тракту, високу адсорбційну здатність.
До порошків для зовнішнього застосування належать:

  • присипки - найдрібніші порошки, застосовувані для лікування ран і різних уражень шкіри або слизових оболонок;
  • порошки для вдувань, застосовувані для вдувань в порожнини тіла (ніс, вуха, носоглотка і т.д.);
  • зубні порошки;
  • нюхальні порошки;
  • порошки, застосовувані для приготування хворими вдома різних розчинів для полоскань, примочок, обливань і т.д.
  • порошки для боротьби комахами – дусти.
    Основні вимоги, які висуваються до порошків:
    сипучість,
    рівномірний розподіл речовин по всій масі складного порошку,
    однорідність,
    точність дозування
    стабільність.

Залежно від медичного призначення і способу застосування, порошки повинні мати певний розмір частинок. Якщо немає інших вказівок, вони повинні бути подрібнені до 0.16 мм. Порошки, призначені для застосування у вигляді присипок і вдувань, а також як дусти, повинні бути подрібнені до частинок розміром 0.1 мм (сито № 61) з метою досягнення максимальної сумарної поверхні цих порошків.
Зубні порошки теж вимають дрібного подрібнення, тому що вміст у них великих твердих частинок може призвести до пошкодження емалі зубів. Нюхальні порошки, навпаки, щоб уникнути попадання їх в гортань, слід подрібнити до середнього розміру частинок (0.2 мм) і просіювати крізь сито № 32. При вдиханні таких порошків він повинен потрапляти лише у верхні дихальні шляхи, а не в бронхи і альвеоли.
Порошки, призначені для приготування різних розчинів в домашніх умовах, як правило, відпускаються без додаткового подрібнення.
Присипки, призначені для нанесення на рани, пошкоджену шкіру або слизові оболонки, а також порошки для новонароджених повинні готуватися в асептичних умовах, а якщо вони витримують дію високої температури, то піддаватися стерилізації. Це пов’язано з тим, що багато інградієнтів, які входять до складу присипок (біла глина, тальк та ін.), можуть містити правцеві палички, їх спори та інші хвороботворні мікроорганізми.
Дозовані порошки виписують двома способами:
розподільним, коли в рецепті вказуються кількість речовин на одну дозу і скільки таких порошків треба приготувати (застосовується найчастіше)
Rp.: Dibasoli 0.01
Papaverini hydrochloridi 0.02
Sacchari 2.5
Misce fiat pulvis
Da tales doses №10
Signa.
По 1 порошку 2 р.д.

роздільним, коли в рецепті вказується кількість ЛР відразу на всі порошки і на скільки доз необхідно роділити загальну масу
Rp.: Dibasoli 0.01
Papaverini hydrochloridi 0.02
Sacchari 2.5
Misce fiat pulvis
Divide in partes aequales №10
Signa.
По 1 порошку 2 р.д.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Механізм взаємодії відносної вартості трансакційних і спекулятивних грошей | Технологічні стадії приготування порошків
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 8410; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.