Бюрократична модель організації

Теоретиком цього напрямку вважається М. Вебер. Ідеальна організація, за Вебером, це така система, що нагадує надійну механічну машину – усі деталі знаходяться там, де їм належить бути, чітко взаємодіють між собою і безумовно виконують передбачені функції. Людина в організації мусить діяти виключно раціонально й за певними правилами. Але реально людина має індивідуальну психіку, власні потреби й інтереси, що можуть розходитися з цілями організації. Людина далеко не завжди діє раціонально, її вчинки можуть визначатися почуттями, симпатіями або антипатіями, власним світоглядом і суб’єктивними уявленнями про світ, людей, свою роботу і т. ін. Таким чином, індивідуальність, особистісні якості працівників можуть шкодити організації, руйнувати встановлений порядок. Щоб цього не відбувалося, людина повинна бути затиснута у лещатах бюрократичного порядку. Але як його встановити? По-перше, треба удосконалити внутрішні правила, зробити їх детальними, точними; регламентувати усі дії персоналу. По-друге, варто посилити дисципліну, режим праці, встановити чіткий розпорядок дня, суворо дотримуватися часу початку й кінця роботи, графіку перерв та відпусток тощо. По-третє, – вимагати від персоналу точного й безумовного виконання службових обов’язківбез зайвої ініціативи, емоцій та позастатутних стосунків. По-четверте, особливу увагу треба звернути на спеціальний адміністративний (бюрократичний) апарат, що мусить відповідати за діяльність організації в цілому, здійснювати контрольні функції.

Бюрократична структура розвинутої організації нагадує піраміду з трьома основними частинами. Верхівка – вище керівництво: голови правління, президенти, генеральні директори, топ-менеджери, тобто начальницький склад вищого рангу та їх заступники. Середній управлінський рівень складають начальники невеликих філій, відділів, служб, цехів, різноманітні менеджери тощо. До нижчого рівня можна зарахувати дрібних керівників, майстрів на виробництві, десятників, бригадирів. До цього рівня бюрократичного апарату можна віднести і канцелярських службовців, які відповідають за діловодство та технічні сторони розробки й обігу письмових документів. Тут принципові рішення не приймаються. Але чим вище позиція у бюрократичній піраміді, тим більший обсяг влади надається чиновникам і менеджерам; у адміністративних працівників з’являється можливість приймати самостійні рішення. І чим вищим є рівень бюрократичної піраміди, тим складнішою може бути процедура прийняття рішення. У великих організаціях рішення, накази, офіційні документи іноді готуються місяцями. Нижчі начальники й служби візують документи, тобто ставлять свої підписи на знак того, що згодні з пропозиціями або проектами рішень. Існують різні формальні правила щодо того, як готувати документи до затвердження, яке може відбутися під час засідання колективного органу – ради директорів, колегії, правління, бюро, зборів акціонерів тощо.

В той же час бюрократична модель має суттєві обмеження у застосуванні й недоліки. Людина втрачає інтерес до праці, а бюрократичний пресинг породжує зворотну реакцію – відчуження керівництва від персоналу, опір діям адміністрації, незадоволення людини своєю діяльністю, що гальмує поступ і знижує переваги організації. Бюрократична модель стає безпорадною, коли треба контролювати творчу, інтелектуальну працю. Остання не піддається розкладенню на примітивні функції.

Дата добавления: 2014-01-11