Конвенціональний рівень

Конвенціональний рівень спілкування – продуктивний рівень, головною ознакою якого є суворе дотримання у спілкуванні встановлених правил поведінки, які, зазвичай, визначаються суспільно схваленими морально-етичними нормами і стандартами.

Конвенціональний рівень спілкування можна вважати оптимальним для вирішення особистих і міжособистісних проблем у людських контактах.

турбота про партнера, готовність стати на його місце вбудовані ще у фазу, попередню відображенню конкретного співрозмовника!

А ось і інший варіант вступу в контакт на цьому рівні: людина не відчуває потреби контакту, він зайнятий своїми думками, в цей час до нього звертаються. І він тут же спонукає себе переключити увагу на того, хто до нього звернувся; адже в іншому випадку цей інший відчує себе прилаштовують «знизу», як би виклянчувала відповідь... А прилаштовуватися партнерам за існуючими правилами ввічливо тільки «поруч». Логіка обопільної напоготові до контакту тут проста: «Якщо я не дбаю про партнера, з якого дива йому піклуватися про мене?»
В обох варіантах ми зустрічаємо, таким чином, досить високу культуру контакту, притому у фазі, коли контакт власне ще й не почався... Подібна запобігливість до партнера ще до його відображення у свідомості свідчить про етичну заможності людини і одночасно про його комунікативної грамотності.

На конвенціональному рівні спілкування дуже важливо вловити актуальну роль партнера. По-друге, що ще складніше, вловити власну актуальну роль його очима.
На конвенціональному рівні спілкування зовсім не обов'язково протікає гладко.
Якщо ж партнери обирають шлях «конгруенції» (взаємопогодження), тобто підтверджують взаємні рольові очікування, то це на конвенціональному
рівні спілкування обов'язково веде до наростаючого розкриттю свого «рольового запасу» кожним з партнерів. Однак обидва не забувають рахуватися один з одним і з ситуацією в цілому. Один зробив перший крок в саморозкриття; другий, відповідаючи, розкриває свій рольовий запас лише трохи більше, ніж партнер. Поступово, роблячи, як у шахах, хід за ходом, партнери розкривають свої ролі до певної межі, яка є доречною у даній ситуації. Але не більше того!.. Наприклад, ситуація випадкового знайомства А і Б в парку дозволяє їм розговоритися на будь-які теми та обмінятися телефонами для подальших зустрічей. Але вона ще не дозволяє одному з них попросити в іншого допомогти йому в його сімейні труднощі або грошей у борг...

На конвенціональному рівні спілкування протікає в дусі рівноправності партнерів та їх загостреної уваги один до одного. У разі конгруенції (взаємопогодження) обидва піклуються про те, щоб не нав'язувати свою персону іншому після того, як тема бесіди виявиться вичерпаною. Тому незадовго до її вичерпання кожен вже заготовлює репліку під завісу, щось на кшталт: «Ну щасливо! Цікаво було поговорити». У разі ж конфронтації партнери, згортаючи контакт, залишають один одному право на власну думку. І розходяться швидше опонентами, ніж ворогами. Контакт на конвенціональному рівні, як видно зі сказаного, вимагає від партнерів високої культури спілкування. Уміння «тримати» діалог на цьому рівні, а тим більше «приводити» його до такого рівня можна уподібнити складному мистецтву, для оволодіння яким іншій людині доводиться роками працювати над собою.
Ігровий рівень.

Розташовується «над» конвенціональним, і володіючи повнотою й людяністю останнього, перевершує його тонкістю змісту і багатством відтінків.
Характеризується живим інтересом до особистих особливостей співрозмовника, пройнятий симпатією до людини. Цей особливий нюанс контакту - інтерес до іншого - привносить в майбутнє спілкування дух святкової піднесеності. На ігровий рівень спілкування (як і на інші високі рівні) ми виходимо лише з тими людьми, яких хоча б трохи вже знаємо і з якими нас пов'язує певне почуття - якщо не взаємне, то, принаймні, ще не затьмарене образами і розчаруваннями.

«ігровий» рівень спілкування цілком підтверджує свою назву. Суб'єкту хочеться бути цікавим для свого партнера, і він мимоволі «грає», щоб «цікаво виглядати». Погляньте на обличчя дівчини, коли вона розмовляє з хлопцем, що їй подобається,: це не та особа, що вдома, на кухні... Та й хлопець виглядає не так, як у своїй компанії або на волейбольному майданчику. Тут не обов'язково відразу сподобатися партнеру: головне - зацікавити, заінтригувати його, а для цього треба надзвичайно чуйно вловлювати його реакції в бесіді, щоб не зіпсувати гру безтактністю, поспішністю, неповороткістю або зайвим напором.

Можна піти й на конфронтацію з партнером: підчепити його, змусити здивуватися, розлютитися, засоромитися - все це для того, щоб трохи більше розкрився його особистість; при цьому ви самі тимчасово намагаєтеся сховатися за масками або акторськими ролями. Це зовні схоже на маніпуляцію, але випробовувані вами почуття до партнера істотно змінюють справу. Адже маніпулятор байдужий або недружелюбний до інших, виграш і самоствердження для нього самоціль, засмучення партнера його тільки радує. Тут же все будується на небайдужесті до партнера, і він, інтуїтивно це відчуваючи, готовий пробачити вам інші «уколи».

Інакше й бути не може: адже ви не байдужі партнеру і ваше приниження щиро засмутило б його самого. Він не прагне до самоствердження за ваш рахунок, а кличе до гри - до зіткнення сил, що розрізняються натур, смаків, думок, почуттів. Він хоче, щоб ви, скинувши апатію, недовіру і боязкість, проявили себе яскраво, у всій красі, з усіма слабкостями (які в цьому контексті спілкування свідомо простимі), а й з усіма своїми достоїнствами. Тому тут доречні і зле пародіювання, і влучна насмішка, і висловлювання, що ставлять іншого у глухий кут, - словом все, що на більш низьких рівнях спілкування привело б просто до сварки. Конфронтація на ігровому рівні спілкування порівнянна з сваркою закоханих, відмінно почувають один одного.

У спілкуванні на ігровому рівні партнери «грають один одного», «відбиваються один в одному» подібно відмінним акторам.

Завершальна фаза контакту не вимагає обопільного виконання прощальних ритуалів; можна обійтися без них, «відпустивши» один одного поглядом, невловимим жестом, дотиком... Партнерам все ясно без слів; якщо і виконується ритуал прощання, то робиться це в іронічному ключі, з підтекстом: «Ми-то обоє знаємо, що, вклоняючись або потискуючи один одному руки, трохи валяти дурня, театралізуем наше прощання».

Володіння ігровим рівнем контакту вимагає чималого артистизму, духовної витонченості. У цьому, може бути, укладена стародавня загадка того, що називають чарівністю людини.

Дата добавления: 2014-01-11