Види комерційних банків та основи їх організації

ПЛАН

ТЕМА 11. К О М Е Р Ц І Й Н І Б А Н К И

1. Види комерційних банків та основи їх організації

2. Операції та послуги комерційних банків

3. Загальна характеристика пасивних та активних банківських операцій

4. Стабільність банків та механізм її забезпечення

Термін «комерційний банк» виник ще в ранній період банківської справи, коли банки обслуговували переважно торгівлю – «комерцію». З розвитком виробництва виникла необхідність його кредитування для поповнення обігового капіталу, створення запасів сировини, готової продукції тощо. Строки кредитів постійно збільшувались, частину банківських ресурсів використовували для вкладень в основний капітал, цінні папери, банки постійно розширювали спектр здійснюваних операцій, а тому термін «комерційний» почав набувати значення «діловий». Тобто банк, як і будь-яке підприємство, працює з метою отримання прибутку від своєї діяльності.

Банки виникають на основі товарно-грошових відносин і тому існують у різних суспільно-економічних формаціях.

Сьогодні комерційні банки – це фінансові посередники, які здійснюють виробництво та реалізацію банківських послуг з метою отримання прибутку.

Їх класифікують за різними критеріями, зокрема формою власності, організаційною формою та способом формування статутного фонду, розміром капіталу (активів), за структурною побудовою, діапазоном виконуваних операцій тощо.

За формою власності банки поділяють на унітарні і колективні.

Унітарні банки мають одного власника в особі держави чи приватної особи. В Україні функціонують два унітарні комерційні банки з державною формою власності – Ощадбанк і Ексімбанк. Їхні статутні фонди створені за рахунок бюджетних коштів і коштів бюджетних установ.

Залежно від організаційної форми та способів формування статутного фонду комерційні банки у світовій практиці представлені акціонерними та неакціонерними банками.

Акціонерні банки, які створюються у вигляді акціонерних товариств відкритого і закритого типу, формують свій капітал за рахунок об’єднання індивідуальних капіталів засновників і учасників за допомогою випуску та розміщення акцій банку. Власником капіталу виступає сам банк. Акціонери, як правило, не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків. Оскільки акціонерні банки більш стійкі і надійні, акціонерна форма їх організації у промислово розвинутих країнах є головною.

Неакціонерні банки знаходяться у власності партнерів або індивідуальних осіб. Пайові (кооперативні) банки формують свій капітал за рахунок внесків грошових коштів (паїв) у статутний фонд. За кожним з учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. Відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску у капітал банку.

За розміром активів комерційні банки у вітчизняній практиці поділяють нанайбільші (І група), великі (ІІ група), середні (ІІІ група) та малі (ІV група). На 2011 р. граничні розміри активів встановлено на такому рівні: для І групи – більше 14 млрд грн; ІІ групи – більше 4,5 млрд грн; ІІІ групи – більше 2 млрд грн; ІV групи – менше 2 млрд грн. До першої групи віднесено 17 банків.

За структурною побудовою комерційні банки класифікують на багатофілійні, малофілійні, безфілійні. Більшість вітчизняних банків мало- і безфілійні. Найбільш розгалужену мережу філій в Україні має Ощадбанк.

Залежно від діапазону виконуваних операцій розрізняють універсальні та спеціалізовані банки.

Універсальні банки виконують широкий спектр операцій та надають своїм клієнтам різноманітні послуги (кредитні, депозитні, фондові, трастові, консультаційні, страхові, брокерські тощо). На сучасному етапі у сфері діяльності банків спостерігається тенденція до універсалізації, що пояснюється впливом конкуренції. Задля підвищення ефективності діяльності банківських інституцій законодавство промислово розвинутих країн стимулює конкуренцію, створюючи рівні умови для діяльності різних кредитних установ.

Спеціалізовані банки (з галузевою спеціалізацією, з клієнтською спеціалізацією, з функціональною спеціалізацією) обмежують діяльність декількома операціями, кредитуючи певні галузі економіки, види господарської діяльності чи групи клієнтів або залучаючи кошти населення у вклади тощо.

1. Банки із галузевою спеціалізацією обслуговують переважно фізичних та юридичних осіб у межах певної галузі господарства (в Україні – Енергобанк, Надра, Промінвестбанк, Укрсоцбанк та ін.).

За кордоном активно функціонують банки розвитку, які здійснюють кредитування промисловості в масштабах всієї країни, окремих галузей економіки, інфраструктури. Серед них переважають державні банківські інститути, але існують і банки за участю приватного національного та іноземного капіталу. Поруч з ними функціонують державні і сільськогосподарські банки розвитку, пов’язані зазвичай із кредитною кооперацією. Банки такого типу створюються головним чином в країнах, що розвиваються.

2. До банків з клієнтською спеціалізацією належать кооперативні банки, в яких засновниками і переважними клієнтами є кооперативи (в Україні до числа таких банків належать Правекс-банк та ін.).

Ці кредитно-фінансові інститути створюються товаровиробниками на ділових засадах для задоволення взаємних потреб. Основне завдання їх діяльності – надання кредитів та здійснення інших банківських операцій на пільгових умовах для членів банку.

3. Банки з функціональною спеціалізацією виконують вузьке коло спеціалізованих операцій. До них належать інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні, клірингові та ін. банки. В групу банків цього типу в Україні входять Перший інвестиційний банк, Банк інвестицій та заощаджень, Ощадбанк, Кліринговий дім та ін.

А) Інвестиційні банки здійснюють мобілізацію довгострокового позичкового капіталу та надають його підприємницьким структурам і державі шляхом випуску та розміщення облігацій та інших зобов’язань. Інвестиційні банки виступають посередниками між інвесторами і тими, кому потрібні позики, а також в ролі гаранта емісій та організаторів гарантійних банківських синдикатів, здійснюють купівлю-продаж акцій та облігацій за свій рахунок, надають кредити покупцям цінних паперів.

Б) Інноваційні банки здійснюють фінансування і кредитування інноваційної діяльності за циклом «наука – техніка – виробництво» з метою підтримки науково-технічного прогресу. Основні ресурси банку – власний капітал та ощадні вклади.

В) Основною функцією ощадних банків є залучення заощаджень і тимчасово вільних коштів населення. Вклади населення залучаються на поточні, інвестиційні та інші рахунки. Розміщення коштів здійснюється у формі надання споживчих, іпотечних, бланкових (незабезпечених) кредитів, купівлі акцій та облігацій.

Г) Іпотечні банки надають довгострокові позички для фінансування будівництва, реконструкції або придбання нерухомості під заставу нерухомості – землі і будівель виробничого та житлового призначення. Ресурсами іпотечних банків є власні накопичення та іпотечні облігації.

Д) Клірингові банки здійснюють операції виключно з розрахункового обслуговування угод, а також надають послуги, пов’язані з виконанням розрахунків за взаємними зобов’язаннями третіх осіб.

Основним законом в Україні, що регулює відносини, які виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків, є закон «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до нього банки в Україні організовуються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку. Кооперативні банки створюються за принципом територіальності, вони поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Банк має право відкривати філії та представництва на території України.

Вітчизняні банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки поділяються на ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові). Банк набуває статусу спеціалізованого у разі, якщо більше 50% його активів є активами одного типу. Статусу ощадного банк набуває у разі, якщо більше 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Українські банки мають право створювати дочірні банки, філії чи представництва на території інших держав. На території України мають право відкривати філії та представництва іноземні банки.

Банкам забороняєтьсядіяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних, ювілейних та інвестиційних монет) і страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Вітчизняні банки мають право створювати банківські об’єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України. Але вони не вправі використовувати свої союзи та об’єднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі.

Учасниками банку можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів або уповноважених ними органів. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Статутний фонд новоствореного комерційного банку формується за рахунок власних коштів засновників, які самостійно визначають його розмір. Разом з тим задля забезпечення певного рівня надійності банків Національним банком встановлено нормативні вимоги щодо розміру статутного капіталу: його мінімальний розмір на момент реєстрації банку не може бути менше 75 млн грн.

Крім окремих випадків, формування та капіталізація банку здійснюються шляхом грошових внесків. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти – в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

Власний акціонерний капітал формується за рахунок грошових внесків засновників і учасників банків, що забезпечуються випуском акцій. Банки здійснюють емісію власних акцій та оголошують підписку на паї, при цьому випуск акцій на пред’явника банкам забороняється.

Банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації в НБУ. Для реєстрації орган управління комерційного банку подає до територіального управління НБУ пакет необхідних документів, попередньо акумулювавши на тимчасовому рахунку в НБУ суму відповідно до установчих документів, але не меншу від мінімальних вимог Національного банку. Розглянувши пакет реєстраційних документів, з відповідними висновками територіальне управління передає його в центральний апарат НБУ. Остаточне рішення про можливість створення комерційного банку з національним капіталом приймає комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків, а банку з участю іноземного капіталу – Правління НБУ.

Крім реєстрації, організація комерційного банку передбачає ліцензування, яке полягає в наданні офіційного дозволу на здійснення певних банківських операцій з готівкою, розрахункових, активних, пасивних, з валютними цінностями тощо. Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку. При ліцензуванні враховується обсяг капіталу банку, його фінансовий стан, дотримання економічних нормативів регулювання банківської діяльності, висновки незалежного аудиту, термін діяльності банку на фінансовому ринку.

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

Організаційна структура та управління банком визначається функціональними підрозділами, службами та керівними органами. Залежно від економічного змісту та обсягу виконуваних операцій формуються департаменти, управління відділи банку, які згідно з їх призначенням виконують відповідні операції. Великі банки мають мережу філій і відділень та територіальні органи управління ними (дирекції).

Органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.

Вищим органом управління банку є загальні збори акціонерів (учасників), які вирішують стратегічні завдання його діяльності. Вищий орган реалізує свої завдання і функції через підзвітні йому виконавчі та контрольні органи. Виконавчим органом акціонерного банку є правління, а пайового – дирекція. Їх роботою керують обрані чи призначені згідно зі статутом голова або генеральний директор. Контроль за роботою правління (дирекції) банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується загальними зборами. Для захисту інтересів акціонерів (учасників) за рішенням зборів створюється спостережний орган, який здійснює загальне керівництво роботою банку та контроль за роботою правління і ревізійної комісії.

Дата добавления: 2014-01-15