V. Зв’язок диференціальної психології з іншими науками

IV. Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу та методи диференціальної психології

III. Основні категорії диференціальної психології

Сфера індивідуально-специфічних особливостей взаємодії «людина-світ» відображається у категоріях:

– організм (тілесний фактор індивідуальності);

– індивід (передумова особистості);

– особистість (психологічний носій соціальних властивостей);

– індивідуальність;

– соціальна якість;

– суб’єкт.

Організм – жива тілесна істота, що включає анатомо-морфологічну структуру, фізіологічні та нервові процеси, вищу нервову діяльність з механізмами роботи органів чуття.

Індивід – єдина нероздільна істота (із лат. – неподільне), окремий представник людської спільноти.

Індивідуальність – інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини.

Суб’єкт – носій станів і властивостей, вища форма розвитку «людського в людині» (Ананьєв).

Універсальні дихотомії людинознавства:

Схожість – Відмінність

Загальне – Особливе

Формальне – Змістовне

Спадкове – Набуте

Детермінізм – Індетермінізм

Ідентифікація – Індивідуалізація

Фізичне – Соціальне

Свідоме – Позасвідоме

Зовнішнє – Внутрішнє

Двохвимірна модель – Багатовимірна модель

Принципи ДП-аналізу:

– принцип реалізації формального підходу;

– принцип інтегрального аналізу (співвіднесення частини і цілого);

– принцип взаємозв’язку інтра- та інтеріндивідуальних закономірностей;

– принцип взаємодії ендо- та екзофакторів у детермінації відмінностей;

– принцип вимірюваності і статистичної оцінки досліджуваних явищ

А також загально-психологічні принципи (відображення, детермінізму, єдності психіки і діяльності, розвитку, системно-структурний).

Методи ДП (за Ананьєвим):

1. Організаційні: порівняльний, лонгітюдний, комплексний.

2. Емпіричні:

– спостереження, самоспостереження;

– експеримент (лабораторний – природний, констатувальний – формувальний)

– психодіагностичні (тест, опитувальник, проективні методики);

– аналіз продуктів діяльності;

– біографічний метод;

– метод близнюків;

– анкети, бесіди, інтерв’ю.

3. Методи обробки даних:

– кількісні (математико-статистичні);

– якісні (контент-аналіз – аналіз змісту).

4. Інтерпретаційні:

– генетичний (у плані розвитку, коли виділяють окремі фази, критичні моменти)

– структурний.

Методи теоретичного аналізу: моделювання, реконструювання, типологізація.

Власне диференціально-психологічні методи: генеалогічний, біографічний, метод вивчення прийомних дітей, близнюків метод).

ДП пов’язана з наступними психологічними науками:

– Загальна Ψ

– Вікова Ψ

– Соціальна Ψ

– Порівняльна Ψ

– Ψ особистості

– ЕтноΨ

– ПатоΨ

– Психіатрія

– Психодіагностика

– Психофізіологія

– Психогенетика

– Психофізика

Дата добавления: 2014-01-15