Санаційна спроможність підприємства та її оцінка

Санаційна спроможність - це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають здатність до успішного проведення його фінансового оздоровлення. Оцінка санаційної спроможності підприємства здійснюється за рішенням ініціатора фінансової санації підприємства.

На підставі результатів оцінювання санаційної спроможності робиться висновок про доцільність чи недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо підприємство перебуває в глибокій кризі, несумісній з подальшим його існуванням, -- виробничий потенціал зруйновано, структура капіталу та майна незадовільна, ринки збуту продукції втрачено, ефективної стратегії розвитку підприємства немає, то робиться висновок про те, що підприємс­тво є санаційно неспроможним і його доцільно ліквідувати. Інак­ше санація означатиме лише відстрочення часу ліквідації підпри­ємства і нічого, окрім додаткових збитків, власникам та кредито­рам не дасть.

Виправданим с здійснення попередньої та остаточної оцінки санаційної спроможності. Результати попередньої оцінки слу­жать основою для розроблення (чи уточнення) санаційної страте­гії та плану санації. Остаточна оцінка санаційної спроможності проводиться незалежними експертами, висновки яких с інстру­ментом переконання потенційних сенаторів у доцільності фінансування антикризових заходів.

До загальних критеріїв санаційної спроможності відносять на­явність у підприємства ефективної санаційної концепції та потен­ціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:

а) стійких позицій на ринку та реальних можливостей збіль­шення обсягів реалізації;

б) конкурентних переваг;

в) виробничого, інноваційного та кадрового потенціалу.

Економічними критеріями санаційної спроможності підпри­ємства є його здатність до забезпечення ліквідності, відновлення прибутковості та одержання конкурентних переваг. Перелічені кількісні та якісні величини тісно взасмозв’язані. Так, досягнення конкурентних переваг можливе лише за наявності стійкої ліквід­ності та платоспроможності, водночас орієнтація лише на забез­печення ліквідності дає можливість забезпечити життєздатність підприємства тільки в короткостроковому періоді. Санаційно спроможним підприємство буде в тому разі, коли продисконтована очікувана вартість майбутніх активів (за умови успішної са­нації) буде більшою за вартість його ліквідаційної маси перед проведенням санації.

Згідно з методичними вказівками Міністерства економіки України санаційну спроможність підприємства слід визначати на підставі оцінки трьох основних показників: показника поточної платоспроможності; коефіцієнта забезпечення власними засоба­ми; коефіцієнта покриття. Якщо в кінці звітного кварталу хоча б один із зазначених показників перевищує його нормативне зна­чення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростан­ня, перевага повинна надаватися позасудовим заходам з віднов­лення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство. Якщо ж за підсумками ро­ку коефіцієнт покриття менший одиниці й підприємство не отри­мало прибутку, то такий фінансовий стан характеризується озна­ками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення вимог кредиторів можливе лише через застосування ліквідаційної процедури. Вважаємо, що оцінка санаційної спроможності під­приємства лише на підставі аналізу кількох фінансових показників дає лише частину інформації про реальне становище боржни­ка. Саме тому для прийняття відповідних рішень слід проводити
комплексну експертизу виробничо-господарської діяльності, фі­нансового стану та наявного плану санації.

З правового погляду санаційно спроможним підприємство бу­де в тому разі, якщо воно здатне підтримувати фінансову рівно­вагу в довгостроковому періоді, тобто коли є достатні передумо­ви для відновлення та збереження стабільної платоспроможності, з тим щоб у кредиторів не було підстав звертатися до господар­ського суду Із заявою щодо порушення справи про банкрутство.

Для підтвердження (чи не підтвердження) санаційної спромож­ності підприємства у разі залучення до процесів санації третіх осіб (кредиторів, інвесторів тощо) проводиться санаційний аудит. Ха­рактерною рисою санаційного аудиту є те, що він проводиться на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Головна йо­го мета полягає в оцінці санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наяв­ного плану фінансового оздоровлення. Необхідність проведення санаційного аудиту зумовлена потребою зацікавлених осіб (креди­торів, власників, потенційних інвесторів, держави) в об'єктивній інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання та реа­льність плану санації. Потреба у висновку незалежного спеціаліста про остаточну санаційну спроможність боржника викликана також І тим, що користувачі не мають доступу до джерел інформації та спеціальних знань для оцінки цієї інформації. Санаційний аудит можна розглядати як один з інструментів вирішення конфлікту ін­тересів між боржником і капіталодавцями, оскільки завдяки йому досягається зменшення до прийнятного рівня Інформаційного ри­зику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які бажають узяти участь у фінансовій санації неспроможного підприємства.

У процесі санаційного аудиту (остаточної оцінки санаційної спроможності) вирішуються такі завдання:

• проводиться аналіз фінансово-господарської діяльності під­приємства;

• визначаються причини фінансової кризи. її глибина та мож­ливості подолання;

• робиться порівняльний аналіз сильних та слабких сторін підприємства;

• здійснюється економіко-правова експертиза наявної в підприємства санаційної концепції;

• оцінюються ризики, пов'язані з реалізацією санаційної кон­цепції;

• робиться висновок про достовірність плану санації та доці­льність санації чи ліквідації суб'єкта господарювання.

Під час проведення санаційного аудиту використовуються різноманітні методи та інструменти. До головних із них слід віднести: опитування (анкетування) співробітників та інші експертні прийоми; факторний аналіз відхилень; аналіз силь­них та слабких місць (СВОТ-аналіз); розроблення сценаріїв; портфельний аналіз; метод ланцюгових підстановок; нуль-базис бюджетування; вартісний аналіз; аналіз точки беззбитковості, дискримимінантний аналіз.

На підставі даних, одержаних у результаті санаційного ауди­ту, розробляються загальні висновки та пропозиції щодо доці­льності ліквідації чи санації підприємства. Якщо в результаті аудиту виявлено факт недостовірності плану санації, тобто його нереальність, то робиться висновок про те, що підприємство є санаційно неспроможним і його доцільно ліквідувати. Якщо ж санаційний аудит показав, що план санації є достовірним, тобто підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, має достатньо підготовлений менеджмент, ринки збуту продукції, а також перспективи залучення фінансових ресурсів зовнішнього санатора, то робиться висновок про можливість проведення санації суб'єкта господарювання. Позитивний ви­сновок санаційного аудиту є дієвим аргументом в руках антикризового менеджменту при веденні переговорів з кредиторами та інвесторами щодо залучення їх до процесів санації боржни­ка. Якщо ж висновок негативний, то всім зацікавленим осо­бам завдяки санаційному аудиту вдасться уникнути додаткових збитків.

Систематизація основних джерел інформації, які використо­вуються в процесі оцінювання санаційної спроможності, наведе­на на рис. 3. Дані про підприємство збирають у розрізі його оперативного стану та стратегічних можливостей.

Рис. 3 Джерела інформації, що використовуються в процесі оцінювання санаційної спроможності.

Поряд зі звіт­ними бухгалтерськими даними та іншою внутрішньою інформа­цією під час оцінювання санаційної спроможності підприємства слід також використовувати зовнішні джерела, а саме: статисти­чні дані, які характеризують діяльність тієї чи іншої галузі та народного господарства в цілому; описовий матеріал засобів масової інформації, висновки незалежних експертів, нормативні документи. Зрозуміло, що процес збору та систематизації даних щодо стратегічних можливостей підприємства є набагато складнішим, ніж збір інформації щодо його оперативного стану.

Дата добавления: 2014-01-11