Aeo.aoi. iaoiae anoaiiaeaiiy o.ie

Діяльність підприємства у встановленні ціни може бути по#

в’язана з безліччю показників, але найбільш загальноприйняти#

ми є фінансові показники, що відображають співвідношення між

виторгом від продажу товарів, витратами виробництва і реаліза#

цією й одержуваним прибутком.

Складність виявлення витрат може бути пов’язана з такими

причинами:

· використання різних видів сировини;

· використання різних категорій працівників та їхня квалі#

фікація;

· наявність різних видів накладних витрат;

· складна організаційна структура фірми;

Розділ 5. Методи встановлення ціни на товар

· використання в технологічному процесі різних видів ОВФ;

· випуск широкої номенклатури товару;

· конструктивна і технологічна складність продукції, що ви#

пускається.

Усі ці обставини роблять структуру витрат потенційно склад#

ною, тому що витрати пов’язані безпосередньо з фізичними особ#

ливостями виробництва, з конструкцією товару, його матеріалоє#

мністю, технологією виготовлення, вимогами до якості. Тому при

ціноутворенні необхідна більша інформація, ніж міститься в бух#

галтерському обліку. При цьому необхідно використовувати в

роботі такі напрямки:

· визначення дійсних витрат;

· аналіз витрат;

· контроль витрат, спрямований на їхнє зниження;

· планування витрат.

Основні групи витрат:

1. Витрати сировини і матеріалів.

2. Витрати робочої сили (праці).

3. Накладні витрати.

Усі ці витрати, у свою чергу, можна розділити на прямі й не#

прямі.

Прямі витрати – становлять основну частину продукту (си#

ровина і матеріали, зарплата за виконану роботу з виготовлення

даного виробу, прямі накладні витрати). Вони відносяться до

змінних витрат.

Прямі накладні витрати – витрати, величина яких перебуває

в прямій залежності від кількості випущених виробів або часу їх

виготовлення (вартість інструментів, необхідних для виготовлен#

ня даного виробу; електроенергія для технологічних цілей; тара;

паливо й ін.)

Непрямі витрати не перебувають в прямій залежності від об#

сягу випуску або витрат робочого часу. До непрямих витрат нале#

жать загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, вит#

рати на збут, інші операційні витрати. Ці витрати можна назвати

непрямими накладними.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

1. Витрати на керування виробництвом (оплата праці апарату

керування, цехам і ділянкам; відрахування на соціальне і медичне

страхування; витрати на оплату відряджень).

Верхоглядова Н.І., Ільіна С.Б. Основи ціноутворення

2. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів за#

гальновиробничого призначення.

3. Витрати на обслуговування, страхування, експлуатацію і

ремонт основних засобів і нематеріальних активів загальновироб#

ничого призначення.

4. Витрати на поліпшення технології й організації виробництва.

5. Витрати на опалення, освітлення та інші комунальні пла#

тежі.

6. Витрати на обслуговування виробничого процесу.

7. Витрати на охорону праці й техніку безпеки, а також на

охорону навколишнього середовища.

8. Інші витрати (втрати від браку, оплата простою).

Загальновиробничі витрати можна розділити на постійні і

змінні. До постійних загальновиробничих витрат відносять витра#

ти на обслуговування і керування виробництвом, що залишають#

ся незмінними при зміні обсягу діяльності. Постійні витрати роз#

поділяються на визначений об’єкт витрат з використанням бази

розподілу (витрати робочого часу, заробітної плати, обсягу діяль#

ності, прямих витрат, змінних витрат та ін.) при нормальній по#

тужності. До з мінних загальновиробничих витрат відносяться вит#

рати на обслуговування і керування виробництвом, що зміню#

ються при зміні обсягу діяльності. Змінні витрати також

розподіляються на визначений об’єкт витрат відповідно до бази

розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Всі

інші види витрат можна віднести до постійних непрямих витрат.

До адміністративних витрат відносяться витрати на обслугову#

вання і керування підприємством. До витрат на збут відносяться

витрати, пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг),

маркетингом, рекламою. До інших операційних витрат відносять#

ся витрати на дослідження і розробки, збиток від переоцінки і

нестачі запасів, визнані штрафи, пеня та інші.

У результаті виникають такі види вартості продукції:

1. Продуктова вартість, що складається із суми всіх прямих

витрат.

2. Виробнича вартість, що включає у свій склад продуктову

вартість і загальновиробничі витрати. Виробнича вартість реалі#

зованої продукції є її собівартістю.

3. Комерційна (повна) вартість включає у свій склад всі опе#

раційні витрати, які складаються із суми виробничої вартості, ад#

міністративних, збутових і інших операційних витрат.

Розділ 5. Методи встановлення ціни на товар

Умовний приклад визначення ціни методом повних витрат.

Підприємство розробило нову модель товару (модель#700). У

результаті витрати на обслуговування моделі#700 значно змен#

шилися, а надійність експлуатації підвищилася. План продажів

становить 10 тис. штук виробів у рік. У таблиці 5.2.1 наводяться

дані про витрати.__

ТАБЛИЦА и пример!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Таким чином, суть методу ціноутворення, заснованого на по#

вних витратах, полягає в підсумовуванні сукупних витрат (прямі

плюс непрямі), прибутку і податку на додану вартість.

Головна перевага цього методу – простота і зручність, однак

він має два великих недоліки:

1. При встановленні ціни не беруться до уваги попит на товар

і конкуренція. Тому можлива ситуація, коли товар при даній ціні

не буде користуватися попитом, а продукція конкурентів може

бути краща за якістю і більш відома покупцеві.

2. Будь#який метод віднесення на вартість товару накладних

витрат (наприклад, адміністративних) є умовним. Він спотворює

справжній внесок продукту в дохід підприємства.

Наприклад, підприємство виготовляє три види товарів мо#

дель#700, модель#600 і модель#500. Дані про якість товарів і вит#

рати наведені в таблиці 5.2.2.

ТАБЛИЦА и пример!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

У таблиці 5.2.2 (рядок 7) розрахована ціна одиниці кожного

товару при рентабельності продукції 25 % за чистим прибутком і

ПДВ, рівним 20 %. Яка з цих трьох цін по кожному товару

найбільш правильна? Усі вони здаються однаковою мірою об#

ґрунтованими. Тому розрахунок цін за методом повних витрат

найкраще застосовувати на підприємствах з чітко вираженою ди#

ференціацією при виробництві традиційних товарів або при вста#

новленні цін на зовсім нові товари. Цей метод добре використо#

вувати також для розрахунку цін на товари зниженої конкурен#

тоздатності.

Сутність методу ціноутворення на основі змінних витрат по#

лягає у встановленні ціни шляхом додавання до змінних витрат

маржинального доходу або маржинального прибутку. Змінні ви#

трати є тією межею, нижче якої жоден виробник не буде оціню#

вати свою продукцію. У будь#якому разі нижньою межею ціни є

величина витрат, тоді як цінність товару для споживача визначає

важливу межу для встановлення ціни.

Умовний приклад визначення ціни методом прямих витрат.

ТАБЛИЦА и пример!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

………..

Відмінності в цінах і у величині виторгу з’являються через

округлення в розрахунках коефіцієнтів. Цим же пояснюються

розходження в сумах загального виторгу й очікуваного виторгу з

таблиці 5.2.3. Але оскільки ці розходження несуттєві, то встанов#

лення цін на основі змінних витрат цілком себе виправдовує у

короткостроковому періоді. Однак, цей метод може бути вико#

ристаний при встановленні цін тільки тоді, коли є невикористані

резерви виробничих потужностей і коли всі постійні витрати

відшкодовуються в цінах, установлених з поточного обсягу ви#

робництва.

Метод ціноутворення на основі змінних витрат також ефек#

тивний при ухваленні рішення про вигідність додаткового замов#

лення. Наприклад, на новий ринок надійшло додаткове замов#

лення на модель#700 понад уже реалізовані 10 тис. штук. Ціна

додаткового замовлення може бути розрахована на основі змінних

витрат (з урахуванням рентабельності за чистим прибутком 25 %;

ставки податку на прибуток 25 %; ставки ПДВ – 20 %) за форму#

лою:

……………………

Така ціна цілком можлива, оскільки постійні витрати не

змінюються і їхню частку в собівартості кожного виробу не по#

трібно буде повертати в цінах виробів, реалізованих на новому

ринку. Тому змінні витрати на одиницю виробу в 2110 гр. од.

можуть бути використані як базова ціна на новому ринку.

Розрахунок цін на основі методу граничних витрат також ба#

зується на аналізі собівартості, але він більш складний, ніж розг#

лянуті вище методи. При граничному ціноутворенні надбавка

робиться тільки до гранично високої собівартості виробництва

кожної наступної одиниці вже освоєного товару або послуги. Цей

метод виправданий у тому разі, якщо гарантований продаж за ви#

щою ціною достатній, щоб покрити накладні витрати. Викорис#

товують правило МС = MR, де МС – граничні витрати; MR –

граничний дохід.

При чистій конкуренції граничний доход дорівнює ціні това#

ру, тобто:

МС = Р. Таким чином, при чистій конкуренції ціна товару

може дорівнювати граничним витратам.

При чистій монополії ціна буде вища, ніж граничні витрати, і

встановлюється з урахуванням попиту на товар. До витратних

методів ціноутворення належать встановлення цін на основі ана_

лізу беззбитковості й одержанні достатньої суми цільового при_

бутку.

Точка беззбитковості характеризує такий обсяг продажів у

натуральному або грошовому вираженні, що дозволяє покрити

всі витрати на виробництво і реалізацію продукції.

Для одержання достатньої суми цільового прибутку визна#

чається точка цільової (мінімальної) рентабельності. Точка без#

збитковості в натуральному вираженні визначається за форму#

лою:

ФОРМУЛІ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

У нашому прикладі точка беззбитковості становитиме 23230

тис. гр. од., а точка цільової рентабельності – 47097 тис. гр. од.

Якщо підприємство випускає широку номенклатуру однорідних

виробів, то використовується варіант формул розрахунку в гро#

шовому вираженні, де застосовуються середні ціни і середні змінні

витрати, розраховані з урахуванням обсягу випуску кожного виду

виробів (за формулою середньої арифметичної зваженої).

Перераховані методи визначення цін на основі витрат най#

більше підходять для встановлення базисної ціни, що повинна

відповісти на запитання: можна або не можна виходити з даним

товаром на ринок, ніж для визначення остаточної продажної ціни.

Дата добавления: 2014-01-15