Методи самоконтролю та самостимулювання

Для активізації самовиховання, виправлення помилок у роботі над собою застосовуються методи самоконтролю й самостимулювання. Сюди ставляться самосхвалення, самопідбадьорення, самоосуд, самоперевірка, самозвіт.

Самоодобрення, виражене у формулі: «Правильно, молодець, так тримати!» - піднімає дух, викликає бажання домогтися ще більших успіхів. Самосхвалення треба відрізняти від самозакоханості, що ґрунтується на некритичному сприйнятті себе й результатів своєї діяльності. Метод самосхвалення завжди діє в єдності із самокритикою.

Самопідбадьорення найчастіше застосовується на початковій стадії самовиховання й переважно використається підлітками (А.И.Висоцький, М. С. Тайчинов). При труднощах, при невдачах вихованець утішають себе: «Нічого, повинне вийти! Уже краще! Ще поднажми!» Самопідбадьорення особливо впливає на самовиховання при наявності позитивного приклада, зразка: «В інших виходить, виходить, і я зможу!» Самопідбадьорення варто відрізняти від самовпевненості, хвастощів: «Подумаєш, я теж зможу, якщо захочу!» Метод самопідбадьорення діє в єдності із самоаналізом, і тем ефективніше, ніж точніше подання про свої сили й здатності.

Самоосуд застосовується для стимулювання роботи над собою, коли не вистачає сили волі, коли вихованець хоче перебороти лінь, інертність, коли неправильно була поставлена мета або обрані прийоми самовиховання. «Теж мені, герой!» - засуджує себе вихованець посла спроби виробити сміливість шляхом лазання по деревах і дахам будинків. «Так тобі й треба, не хвастай!» - говорить підліток собі після неприємних зборів, на якому обговорювалося його поводження. Отут можливі скривлення, які виражаються в самоприниженні, самонедооцінці, коли губиться щире подання про свої сили й здатності. Це веде до апатії, відходу в себе, відчуженості від зовнішнього миру: «Однаково з мене нічого не вийде! Мені це не під силу!» Самоосуд, якщо воно носить нормальний характер, якщо воно тісно зв'язується із самосхваленням і самопідбадьоренням, неодмінно повинне активізувати самовиховання.

Самоперевірка використається як проба своїх сил і можливостей у початковій стадії самовиховання й тому пов'язана із самопізнанням. Вона може прийняти помилкові форми в силу того, що школярі не знають теоретичних, психологічних основ самовиховання й не мають відповідного педагогічного керівництва. Підліток, приміром, перевіряє свою волю тим, що фокусує сонячні промені через лупу на руку й терпить, скільки може, аж до опіку. Треба озброювати дітей такими прийомами й способами самопізнання й самоперевірки, які давали б об'єктивну картину росту якостей характеру, що виховують у себе, розуму. Наприклад, при роботі з розвитку уваги й пам'яті можна використати таблиці для їхньої перевірки, що поміщають у журналі «Наука й життя», або з «Цікавої психології» К. К. Платонова. Розвитку вміння перевіряти себе повинен сприяти й навчальний процес.

Самоперевірка повинна привести до самоаналізу й прийняття конкретного рішення: що робити, щоб стати краще.

Самоконтроль і самозвіт підводять підсумки роботи над собою за певний період. У шкільному житті практикуються звіти про виконання суспільних доручень, проводиться Ленінський залік; в остаточному підсумку це є не що інше, як самозвіти особливого виду. Самозвіт вимагає самообліку результатів діяльності, узагальнення всього, що зроблено, оцінки й аналізу свого поводження. Він повинен завершуватися переглядом або поглибленням цілей і завдань самовиховання, складанням програми подальшої роботи над собою. Важливою умовою ефективності самозвіту є наявність здорової критики й самокритики в класному колективі; у противному випадку не виключене перетворення звіту у хвастощі, саморекламу.

Дата добавления: 2014-01-11