Стреси та конфлікти в професійній діяльності

Дистрес (від англ. Distress - горе, страждання, виснаження) - стрес, який негативно впливає на організм і може повністю розладнати поведінку і діяльність людини. Хронічний дистрес породжує серйозні дисфункціональні і патологічні порушення в організмі.

Деперсоналізація - зміна самосвідомості з характерним відчуженням свого «я» і болісним переживанням відсутності емоційної причетності у відносинах з близькими, колегами і т. п.

Редукціонізм (від лат. Reductio - повернення, рух назад) - усвідомлювана чи несвідома методологічна установка, спрямована на зведення явищ одного порядку до якісно іншого порядку, який необгрунтовано спрощує підходи до вирішення наявної проблеми, ігнорування її.

Поняття стресу широко відомо навіть за межами психологічної науки, воно було уведено відомим канадським лікарем і біологом Гансом Селье і його можна визначити як «стан неспецифічної напруги, що виникає під впливом суб'єктивно значимих впливів».

Слід розрізняти поняття стресу (неспецифічні, біохімічні зміни в організмі) та стрессори (фактори, що викликають стрес). Вони суб'єктивно значимі, тобто специфічні для кожної людини й залежать від ситуації.Не має значення, приємна або неприємна ситуація, з якої зіштовхується людина. Значима лише інтенсивність потреби в перебудові. Існування стресу – приклад дивної економічності й раціональності біологічної організації людини. Організму немає необхідності щораз готовити відповідь на різні зовнішні впливи – ця відповідь закладена генетично.

Стрес має три стадії:

1. тривога як реакція на виниклий стрессор;

2. стабілізація, або пристосування до нових умов;

3. стадія виснаження, вона має місце, якщо нові стрессогенні умови занадто тривалі або важкі.

Стрес не небезпечний, якщо він знаходить доцільний вихід компенсується розслабленням, виступає як, фактор що активізує, життєдіяльність людини.Існують ознаки стресу. Кожний стрес має свою причину. Поряд зі стрессогенними факторами, загальними для всіх людей, у діяльності викладача присутній ряд професійних стрес-факторів: відповідальність, необхідність бути об'єктом спостереження й оцінювання, постійно підтверджувати свою компетентність, а також тимчасова мінливість діяльності

.За Г. Селье, існує два види стресу: еустрес і дистрес. Еустрес активізує, мобілізує внутрішні резерви людини, поліпшує протікання психічних і фізіологічних функцій. Еустрес є короткочасним, супроводжується бурхливою витратою «поверхневих» адаптуючих резервів і початком мобілізації «глибоких» Він може давати відчуття підйому внутрішніх сил. Дистрес – руйнівний процес, що дезорганізує поводження людини, погіршує протікання психофізіологічних функцій. Його частіше відносять до тривалого стресу, при якому відбуваються мобілізація й витрата і «поверхневих» і «глибоких» адаптаційних резервів. Такий стрес може переходити в соматичну або психічну хворобу (невроз, психоз).

Дата добавления: 2014-01-11