Довідково-інформаційні документи

Фонд громади, як і кожна громадська організація, володіє набором інструментів, властивих саме його діяльності. Загалом, інструменти фондів громад можуть бути надзвичайно різноманітними.

Перерахуємо найбільш відомі і широко використовувані.

Загальний грантоеий фонд, кошти якого формуються з великої кількості пожертв (приватних, корпоративних, бюджетних) і використовуються для проведення загальних конкурсів грантів на підтримку широкого спектра суспільно корисних проектів. Загальний фонд дозволяє виявити і підтримати найцікавіші та інноваційні проекти місцевих неурядових організацій, а також дає можливість працювати з маленькими пожертвами, об'єднуючи їх в єдиний грантовий пул.

Іменні фонди приватних осіб або компаній. Такі фонди можуть бути як корпоративними, так і сімейними, або «фамільними», створеними для увіковічення прізвища благодійника і передачі з покоління в покоління.

Тематичні фонди або програми, коли кошти збираються фондом для вирішення конкретного завдання. Часто фонди беруть на себе роль організатора свята міста й інших важливих міських подій. Також «темою» може стати й актуальна для місцевої громади проблема, наприклад, пов'язана з екологією, але тільки в конкретному виразі - очищення міського парку, приведення в належний вигляд центральної площі тощо.

Стипендіальні програми для студентів вищих навчальних закладів або середніх технічних закладів. Такі програми особливо актуальні для виробничих підприємств, що відчувають гостру нестачу кваліфікованої робочої сили і які таким чином просувають свої компанії в середовищі молоді.

Організація програм пожертв співробітників, які можуть проводитися на місцевих підприємствах для збору коштів на певну мету, яку обирають самі співробітники. Найчастіше ці кошти збирають для певних некомерцій-них організацій, що працюють у сфері надання соціальних послуг, допомоги інвалідам, дітям тощо. Фонд громади в таких програмах виступає адміністратором коштів, що надходять, і відповідає за збір звітності і моніторинг не-комерційної організації, тобто бере на себе повну фінансову відповідальність.

Благочинні бали, акції, спектаклі, концерти тощо - усе те, що робить доброчинність цікавою і привабливою. Спектр таких заходів є дуже широким.

Поряд із виконанням основних функцій фонди громад виконують низку додаткових функцій:

• збирають разом різних з ацікавлених осіб у громаді заради спільної справи

• консолідують лідерський потенціал у громаді, визначаючи критичні проблеми, розглядаючи можливі стратегії для їх розв'язання і мобілізації ресурсів;

• уповноважують людей, надаючи їм простий, відкритий, швидкий і в той же час змагальний доступ до ресурсів для реалізації власних проектів;

• взаємопов'язують людей у громаді і поза нею;

• сприяють поширенню найкращих практик і є зразком відкритості й відповідальності;

• відроджують місцеві традиції доброчинності;

• відновлюють довіру до організацій громади через свою відкритість і сувору політику щодо конфлікту інтересів;

• сприяють зміцненню неурядових організацій і створенню нових організацій громадського сектору;

• виконують роль головного посередника для благодійних внесків бізнесових структур і створюють можливості для ефективної благодійності людей зі скромними статками, так званого «середнього класу».

На яку ж практичну користь можуть сподіватися громадяни, якщо в їхньому місті є така структура? По-перше, за наявності ініціативної групи або іншого об'єднання, а також індивідуально, люди можуть звернутися туди зі своїми проблемами й отримати фінансову підтримку для їх розв'язання. По-друге, це альтернативне джерело фінансування діяльності професійних неприбуткового організацій, які можуть скласти конкуренцію державним соціальним програмам. Крім того, формується позитивний імідж фонду, а відповідно й структур, ще співпрацюють із ним. Останній аспект є досить важливим для «відбілювання> благодійності в Україні, подолання стагнації та недовіри.

Для бізнесу фонди громад є надійними, професійними партнерами, через які корпорації мають змогу ефективно здійснювати соціальні інвестиції, професійно керувати та розподіляти кошти. Зазвичай комерційні структури не мають на це часу й ресурсів без створення «свого» фонду. Якщо в країні працює більше фондів громад, то це сприяє розвиткові інтересів національних корпорацій. У громаді завжди будуть люди, які керуються певними благодійними намірами у своїй роботі, а фонд громади може стати основою для концентрації статку громади.

Фонд громади може стати дієвим інструментом та партнером влади у виконанні завдань щодо розвитку регіонів, оскільки мають спільну місію - робота заради добробуту громади. Влада бажає підтримувати певні проекти, проте не хоче конфлікту інтересів і звинувачень у заангажованості, і фонд громади може стати посередником між владою і громадою. Окрім цього, фонди громад можуть працювати там, де не може місцева влада, - вони більш гнучкі в роботі з деякими цільовими групами: часто працівники фонду громади мають іншу ментальність, аніж представники влади, і бувають більш доступні для громади.

Місцева влада може досягнути своєї мети скоріше з потенціалом фонду громади, ніж без нього, адже участь місцевого керівництва в наглядових радах і комітетах створює атмосферу довіри та співпраці між секторами. Підтримка фонду - це й здобуття політичного капіталу для місцевих політиків у громадах.

Таким чином, фонди громад виступають як інститути реалізації стратегії стійкого розвитку регіону та місцевих неурядових організацій; як механізм залучення зовнішніх і мобілізації внутрішніх інвестицій; важливий елемент конкурентоспроможності міста в реалізації міжнародних проектів. Робота фондів громад сприяє громадській активності в територіальній громаді та демократизує благодійність.

4. Співпраця бізнес-структур із неурядовими організаціями.

Неурядові організації є складовою будь-якого демократичного суспільства. Вони є важливим чинником соціального і політичного життя. Залежно від особливостей кожного окремого суспільства відрізняються лише кількість цих організацій та обсяг дій, які вони виконують. У країнах, де вони тривалий час мали всі умови для існування, наприклад у США, Канаді, країнах Європи, неурядові організації функціонують у всіх сферах суспільного життя, і скрізь вони роблять свій вагомий внесок у справу загального добробуту і стабільності. Стосовно України, то тут їм поки що не вдалося розкрити свій потенціал очікуваною мірою.

Розвиненість руху неурядових організацій, так званого «третього сектору», сьогодні показує наявність у країні політичного середнього класу, який усвідомлює свою причетність і відповідальність за життя суспільства і держави. Країни, котрі навчилися відповідним чином організовувати й використовувати цю суспільну енергію, мають більші можливості і перспективи розвитку в глобальному світі,

Проблеми, що їх вирішують організації «третього сектору» в демократичних суспільствах, уже давно вийшли за рамки лобіювання інтересів вузьких суспільних груп. На сьогодні діяльність неурядових організацій спрямована на здійснення кількісних і якісних суспільних змін у різноманітних сферах життя - таких, наприклад, як охорона здоров'я, демографія, регіональний розвиток, освіта та інші. Тобто все, що не може бути предметом комерційної діяльності і де діяльність держави не є ефективною, а потребує суспільної ініціативи.

Сьогодні в Україні зареєстровано близько 20 тисяч об'єднань громадян, які є неурядовими організаціями. Стаття 3 Закону України «Про об'єднання громадян» визначає громадську організацію як «об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів», а стаття 20 гарантує право «представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах».

Велике розмаїття неурядових організацій зумовлює необхідність їх класифікації. Так, серед неурядових організацій виділяють:

• політичні партії (організації, що об'єднують громадян із виключно політичною метою - досягнення влади і впровадження власної програми через формування державних інституцій з участю членів партії);

• професійні спілки (найбільш масові й організовані об'єднання громадян за професійною ознакою. Основною метою створення та діяльності профспілок є відстоювання інтересів своїх членів перед роботодавцями і державою);

• релігійні організації (об'єднання, що формуються на основі реалізації людиною права на свободу совісті та віросповідання);

• організації громадського самоврядування населення (об'єднання громадян за місцем проживання для вирішення локальних питань організації гідних умов життєдіяльності);

• добровільні страхові і пенсійні фонди, кооперативи споживачів, кредитні спілки, громадські лікарні, школи, музеї, бібліотеки тощо;

• громадські організації або асоціації (найбільш численна та різноманітна група організацій «третього сектору»);

• благодійні фонди, інформаційно-аналітичні центри, установи, організації суспільної користі.

Свою діяльність неурядові організації здійснюють як на загальнодержавному, так і на регіональному чи місцевому рівнях. На місцевому рівні неурядові організації включають у себе величезний інтелектуальний, культурний, науковий, духовний капітал територіальної громади, який спроможний за правильної спрямованості принести користь і громаді, і владі, і бізнесу. За їхньою суттю такі організації можна розглядати як посередників у налагодженні партнерських відносин між населенням, бізнесом та органами влади.

Ефективний розвиток громади загалом і функціонування громадських організацій зокрема неможливий без залучення місцевого бізнесу як донора, активного учасника і партнера. Розвиток партнерства з місцевим бізнес-сектором є одним зі шляхів для забезпечення життєздатності процесів, започаткованих неурядовими організаціями, для збільшення соціального капіталу громади. Воно також сприяє тому, що неурядові організації починають розглядати можливий внесок бізнес-сектору в місцевий розвиток у значно ширшому контексті, аніж просто як джерело ресурсів для себе.

Співпраця бізнесу і неурядових організацій має позитивні наслідки для всіх сторін. Так, незважаючи на те, що ділове співтовариство завдало величезних збитків навколишньому середовищу, сьогодні воно володіє достатніми фінансовими й адміністративними ресурсами для того, щоб реалізувати кроки до вдосконалення технологій виробництва і зменшення шкідливого впливу на навколишнє середовище, таким чином загладжуючи провину. Однак такий природоохоронний потенціал не завжди може бути використаний з огляду на саму суть ділового середовища. Позаяк головна мета будь-якої приватної компанії полягає в забезпеченні максимального прибутку для акціонерів у найкоротші терміни, то в бізнесу може не вистачати знань і досвіду для забезпечення свого екологічно стійкого розвитку.

У неурядових організацій, навпаки, немає достатніх фінансових ресурсів для самостійного фінансування масштабних екологічних проектів. Натомість неурядові організації мають досвідчені кадри, які можуть розробляти як усередині своєї організації, так і разом із широкими діловими колами, політику у сфері охорони навколишнього середовища і передових методик для компаній та уряду.

Як показує досвід, бізнес-сектор охоче долучається до спільної роботи з неурядовими організаціями:

• через надання ресурсів та різного роду підтримки діяльності проектів;

• здобуваючи нові навички та знання від неурядових організацій (щодо демократичних процедур, менеджменту, стратегічного планування тощо);

• через участь у заходах неурядових організацій, таких як круглі столи, громадські слухання, масові заходи тощо;

• спільно працюючи з коаліціями неурядових організацій над розвитком стратегій розвитку власного регіону, міста, селища тощо;

• спільно працюючи з неурядовими організаціями над створенням соціальних підприємств та фондів розвитку громад.

Особливо важливою є зміна форми співробітництва, яка відбувається сьогодні: бізнес перестає бути лише спонсором діяльності неурядової організації, а трансформується в повноправного партнера. При цьому життєздатним і перспективним є лише партнерство, побудоване на сильних сторонах і перевагах сторін-учасниць.

Досить важко відобразити в суто фінансових вимірах рівень допомоги місцевого бізнесу неурядовим організаціям, адже перевагу тут віддається не фінансовій підтримці, а наданню безоплатних послуг, виділенню приміщень для заходів неурядових організацій, обладнання тощо.

Отже, для неурядових організацій бізнес-структури є насамперед джерелом фінансової і матеріальної допомоги, рідше - партнерами у виконанні певної діяльності або джерелом додаткового досвіду. Однак, за результатами дослідження функціонування неурядових організацій України, проведеного у вересні 2009 року, більшість опитаних представників організацій (85%) вважають, що рівень співпраці між неурядовими організаціями і біз-нес-структурами є низьким. Такий високий показник може свідчити як про об'єктивно низький рівень співпраці, так і про розуміння неурядовими організаціями важливості цих зв'язків та усвідомлення потенційних переваг співробітництва.

Аналіз співпраці неурядових організацій із бізнес-сектором є ще більш цікавим з огляду на значний відсоток у бюджеті організацій коштів, що надходять із бізнесових джерел. Близько третини неурядових організацій (34%) не співпрацюють із бізнес-структурами. Ці дослідження свідчать, що 24% неурядових організацій співпрацюють з 1-2 бізнес-структурами, 19% неурядових організацій - з 3-5; 18%) респондентів зазначили, що вони співпрацюють із більше ніж п'ятьма бізнес-структурами.

Тобто нині неурядові організації України насамперед є споживачами у відносинах із бізнес-структурами. У низькому рівні співпраці з ними представники неурядових організацій звинувачують насамперед бізнес-структури, визначивши головними причинами недостатньої співпраці небажання співпрацювати з боку бізнесу та незнання бізнес-структур про діяльність неурядових організацій. 61% респондентів зазначили, що вони певним чином співпрацюють із бізнесом. Однак більшість організацій розглядає бізнес-організації скоріше як донорів, як джерело фінансової або матеріальної допомоги, а не як зацікавлених клієнтів і можливих партнерів під час виконання проектів. Разом з тим представникам неурядових організацій варто подумати, як краще інформувати бізнес-структури про власну діяльність. Оскільки більш як третина респондентів повідомили, що недостатній професіоналізм з боку неурядових організацій заважає ефективнішій співпраці, то можна зробити висновок, що цей чинник є одним з основних, які перешкоджають співпраці. А от недостатнє знання бізнесу про діяльність неурядових організацій та небажання співпрацювати може бути лише результатом неякісної роботи неурядових організацій і недостатньо високого професіоналізму їхніх співробітників.

Неурядові організації регулярно контактують із владними структурами і переважно обидві сторони зацікавлені у співпраці. Зазвичай ініціатором таких контактів є неурядові організації. Незважаючи на те, що певна співпраця відбувається, часто її рівень є невисоким, вона має епізодичний характер і не стала поширеною практикою.

Рівень співробітництва між неурядовими організаціями і владою на регіональному або місцевому рівні є вищим, аніж на національному, у той час як причини, що заважають співпраці, є однаковими на всіх рівнях. Серед головних причин недостатньо високого рівня співробітництва між третім сектором і державними структурами часто є недоліки з боку державних структур (незнання, небажання, нерозуміння).

Дата добавления: 2014-01-11