Міжслов'янські взаємини: зв'язки зі Східною Україною

Час між 1820-1830 роками був добою великого пожвавлення між ученими західнослов’янськими, польськими і українськими.

Центром славістики в Галичині був Львівський університет. Тут працювали чехи Гануш і Ковбек, через яких підтримувалися тісні зв’язки з чеськими вченими. Значною популярністю серед місцевих українців користувалися збірки сербських народних пісень В. Караджича, граматика старослов’янської мови Й. Домбровського (1822), історія слов’янських літератур Й.Й. Шафарика (1826).

Посилення міжслов’янських історико-культурних взаємин, інтерес до народної етнічної творчості, перші фольклористичні праці про Галичину – все це мало значний вплив на пробудження науково-літературної роботи серед галицької демократичної інтелігенції.

До початку ХІХ ст. відомості про літературно-наукові зв’язки галичан з культурним світом України і Росії дуже скупі. Але, без сумніву, такі зв’язки існували. Є відомості, що уже в перших роках ХІХ ст. в Галичині відомі були „Слово о полку Ігореві” і „Енеїда” І. Котляревського та його п’єси „Наталка-Полтавка” і „Москаль-чарівник”.

Великою популярністю в Галичині користувалися фольклорні збірки Миколи Максимовича, зокрема його перший збірник українських дум і пісень „Малороссийские песни” (1827). Вже на початку 30-х років М. Максимовича налагодив науково-творчі зв’язки з членом „Руської трійці” І. Вагилевичем, а згодом листувався з Яковом Головацьким і Д. Зубрицьким.

Літературно-наукове зближення Східної України і Галичини було могутнім стимулом духовного прогресу.

4. Рукописні збірники „Руської трійці” („Син Русі”, „Зоря”)

Початки журнально-видавничої справи українською мовою в Галичині зв’язані з діяльністю просвітительського гуртка львівської молоді „Руська трійця” та його основоположника Маркіяна Шашкевича. У 1833 році члени цього гуртка – семінаристи уклали перший на галицьких землях рукописний збірник українською мовою „Син Русі”. У збірнику були вміщені оригінальні вірші, правда, без будь-якої системи.

До рукописного збірника ввійшло 14 віршів поетів, яких ще до кінця не розкриті імена.

„Син Русі” – перша проба пера молодих українських літераторів, які гуртувалися в стінах львівської духовної семінарії навколо Маркіяна Шашкевича. Члени гуртка „Руська трійця” хотіли показати світові скарби народного генія, довести права і можливості української мови, ввести її в літературний ужиток.

Наступною видавничою спробою гуртківців був заснований за ініціативою М. Шашкевича рукописний альбом „Руська зоря”, який призначався лише для афоризмів та інших крилатих висловів літературно-філософського характеру.

Навесні 1834 року завершилась праця гуртківців над упорядкуванням і створенням журналу „Зоря, писемце, посвященное русскому язику”. Повний зміст цього збірника невідомий, оскільки рукопис не зберігся. Протягом 1834-1835 рр. рукопис „Зорі” передавався з рук однієї цензури до рук іншої, тому що цензори вважали рукопис політичним. 31 липня 1835 року рукопис було остаточно заборонено.

5. Альманах „Русалка Дністровая”

Члени „Руської трійці” усвідомлювали необхідність видати український періодичний або неперіодичний орган. І наприкінці 1836 року у Будапешті таке видання з’явилося, але нелегально. Це була знаменита „Русалка Дністровая”, яка виявляла соціально-політичні і мовно-естетичні погляди найпередовішої на ті часи суспільної групи „Руська трійця”.

„Русалка Дністровая” – перший друкований неперіодичний орган цього об’єднання, політичне явище в історії розвитку української журналістики і літератури.

Альманах „Русалка Дністровая” упорядкований з матеріалів, що входили до забороненого цензурою рукописного збірника „Зоря”, а також творів, написаних членами „Трійці” пізніше. З альманаху під тиском цензури вилучили матеріали про Богдана Хмельницького, про визвольний рух українського народу проти польської шляхти.

Незважаючи на це, у збірці прозвучали мотиви народності, демократизму, всеслов’янської єдності і передусім – ідея єднання зі Східною Україною. Іван Франко назвав „Русалку Дністровую” явищем, наскрізь революційним”.

Книга вийшла у Будапешті, де на той час навчався Яків Головацький, який домовився з друзями про видання у Пешті української книги.

В грудні 1836 року альманах „Русалка Дністровая” був надрукований і відправлений у Львів. Тираж альманаху – 1000 примірників.

Але на тираж зразу ж наклали арешт. Тільки приблизно 200 примірників дійшло до читача.

Львівський цензор В. Левицький заборонив альманах. Над упорядниками „Русалки Дністрової” 13-15 червня 1836 року велось слідство самим Венедиктом Левицьким. Яків Головацький взяв вину на себе: йому нічого не загрожувало, так як він був екстерніст в Пешті.

Заборонений альманах поширювався нелегально і завойовував собі все більше прихильників. Його слава стала невмирущою.

У збірнику були передбачені тематичні розділи та представлені літературно-фольклорні, наукові, журналістські і критико-бібліографічні жанри. Зміст книги: передмова („Переслів’я”), 4 розділи, які складаються з: „Пісні народні”, „Складання”, „Переводи” і „Старина”, в кінці –бібліографія.

Розділ „Пісні народні” (найбільший за розміром) починається науковою фольклористичною розвідкою І. Вагилевича „Передговор к народним руским пісням”. Це історичний нарис про походження українського народу. Фольклорні матеріали розділу викладено у двох частинах: 1) Думи і думки. 2) Обрядові пісні.

Другий розділ („Складання”) становлять оригінальні твори: лірична поезія М. Шашкевича, пісня І. Вагилевича. Проза представлена оповіданням М. Шашкевича „Олена”.

У третьому розділі („Переводи”) зібрано переклади із сербської народнопісенної та чеської епічної творчості.

Розділ „Старина” складає історико-документальні матеріали та фольклорні і бібліографічні.

Бібліографічно-критична частина альманаху представлена рецензією (без підпису) на видану в Перемишлі етнографічну працю Й. Лозинського „Руское весілє”. Пізніше встановили автора. Це був М. Шашкевич.

Таким чином, „Русалка Дністровая” – журнальний тип видання гуртка „Руська трійця”. Історичне значення альманаху як маніфесту нової літератури в Галичині, як пропагандиста ідеї народності, реалізму, демократичного єднання слов’янських народів розуміли прогресивні діячі слов’янського і неслов’янського світу.

Іван Франко високо оцінив історичне значення „Русалки Дністрової” в розвитку української культури.

6. Альманах „Вінок русинам на обжинки” – спроба відновити видавничу діяльність „Руської трійці”

Після „Русалки Дністрової” наступив помітний спад у журнально-видавничій справі на західноукраїнських землях. Але літературно-журналістський процес не припинився.

Перші повідомлення про намір упорядкувати річник під назвою „Вінець галичанам” з’явилося в листі Івана Головацького до брата Якова Головацького від 20 лютого 1844 року про намір залишити лікарську справу й зайнятися видавничою. Він хотів випустити альманах з авторів східно- і західноукраїнських письменників.

Альманах був задуманий з трьох частин. Але бракувало коштів, тому першу частину було скорочено. По ціні альманах був доступний тільки заможним людям.

Зміст альманаху: передмова І. Головацького, дві історико-наукові розвідки А. Добрянського та І. Головацького і І. Даниловича, три літературно-критичні публікації Якова Головацького про Маркіяна Шашкевича та сербські народні пісні.

В альманасі була продовжена ідея „Русалки Дністрової” – заклик до всеслов’янського єднання.

На початку 1847 року І. Головацький підготував до друку частину „Вінка русинам на обжинки”, яку несподівано затримала австрійська цензура. Довелось піти на поступки. Це позначилось на доборі матеріалу і на редакційній передмові.

Фактичний матеріал другої частини „Вінка” – неоднорідний. Це були вірнопідданські вірші. Найціннішим матеріалом альманаху є літературно-фольклорні твори.

Проблеми дальшого розвитку національно-культурного життя на західноукраїнських землях вирішувались у ході буржуазної революції 1848-1849 років.

7. Перший український політичний часопис „Зоря Галицька”

Під назвою „Зоря Галицька. Письмо часове” 15 травня 1848 року у Львові вийшов перший номер газети. Видавцем і відповідальним редактором був Антін Павенцький.

Тираж газети – 4000 примірників. Періодичність – 1 раз на тиждень (1848), 2 рази – в 1849 р. З 1851 року „Зоря Галицька” втратила свій „народний напрям” у формі і змісті, скотилася до церковщини і реакційного москвофільства.

У 1854 році під впливом редактора М. Савчинського знову помічається поворот газети до народної мови, але в 1856 році „Зоря Галицька” остаточно повертає на клерікально-реакційний шлях.

В історії „Зорі Галицької” особливо виділяється ранній період, зокрема перший рік видання.

Газета відразу заявила про себе як про політичний орган і водночас як орган національний, про що свідчила народна мова, якою вона видавалася.

На початку другого року видання в газеті була проведена деяка реорганізація з метою поліпшення її поліграфічного оформлення, зміни періодичності, формату, ціни. У ряді матеріалів редакція почала піднімати питання мови. В такому дусі написана стаття „О язиці руськім”.

У наступні роки політична активність „Зорі Галицької” послабилася, а згодом, у 50-ті роки, майже згасла. Це пояснюється сильним впливом реакційно-клерекальних кіл.

Дата добавления: 2014-01-11