Опозиція. Лобізм

У системі політичного устрою держави кожна політична партія, незалежно від її ідеології, займає власну політичну ні­шу, тобто перебуває або при владі, або в опозиції.

Опозиція — протиставлення одних поглядів чи дій у полі­тиці іншим, партія або група, що виступає врозріз із думкою більшості або з панівною думкою та висуває альтернативну по­літику, інший спосіб розв'язання проблем.

Політична опозиція — необхідний елемент політичної си­стеми, що сприяє її ефективному функціонуванню.

Чому політична опозиція є необхідним елементом полі­тичної системи, що сприяє її ефективному функціонуванню?

Діяльність опозиції полягає:

• у протиставленні своєї політики політиці інших політич­них сил;

• у виступі проти думки більшості в законодавчих, партій­них та інших структурах.

Які з цих елементів наявні в діяльності сучасної опозиції?

Розрізняють опозицію помірковану, радикальну, лояльну, конструктивну, деструктивну (руйнівну).

До якого типу належить сучасна українська опозиція?

У різних політичних системах опозиція відіграє різну роль.

Яку роль відіграє опозиція при тоталітарному прав­лінні; при авторитарному правлінні; в умовах демократії. Від чого це залежить?

Тип опозиції та політичний режим впливають на методи діяль­ності опозиції. Із цією метою вона використовує різні способи:

• політичні методи: критика уряду в органах влади та ЗМІ, виборчі кампанії, спроби зміщення уряду шляхом парла­ментських комбінацій і винесення вотуму недовіри (у дер­жавах із парламентським правлінням), за наявності приво­ду — організація імпічменту президента;

• ненасильницький протест: організація мітингів, ходів і пікетувань, страйків, акцій громадянської непокори: блокування транспортних комунікацій та офіційних установ, різні символічні акції тощо;

• насильницькі методи боротьби: озброєні повстання, партизанська війна, терористичні акти, військові перевороти.

Якими методами діє сучасна українська опозиція?

Крім опозиції, на дії влади впливає також такий елемент політичної діяльності як лобізм.

Лобізм — скоординована практика відстоювання інтересів або чинення тиску на законодавців і чиновників неурядовими організаціями, фінансово-промисловими групами чи етнічними спільнотами на користь того або іншого рішення.

Лобізм також передбачає діяльність зацікавлених осіб, яка сприяє ухваленню органами влади тих або інших рішень із використанням формальних і неформальних відносин в органах влади. Передусім ідеться про захист інтересів не якоїсь окремої компанії, а цілої галузі. Іноді асоціюється з корупцією та нелегальними методами впливу на прийняття рішень урядовими структурами, хоча лобізм не завжди передбачає підкуп державних працівників. Представники зацікавлених груп називаються лобістами, а їх групи — лобі.

Дата добавления: 2014-01-11