К.Маркс – це сукупність відносин між людьми, що складаються в процесі спільної діяльності людей та постійно розвиваються

План

Суспільство як соціокультурна система. Системний підхід до суспільного життя

Лекція 3

Дифференциалдау ережелері

Мысалы:

;

.

; ;

; .

.

1.Суспільство як цілісна система. Системний підхід до суспільного життя.

2. Спосіб організації елементів суспільства

3. Соціальна спільнота – самостійний суб’єкт соціальної дії та поведінки

4. Соціальні групи – основна форма соціальних спільнот.

Література: “Соціологія” під ред. М.А.Козловця С.159-166, “Соціологія” під ред. Н.Смелзера С.146

1 питання. Що таке суспільство? Протягом всієї історії соціологи прагнули відповісти на питання як можливо існування суспільства? Що є вихідною клітиною суспільства? Які механізми соціальної інтеграції, що забезпечує соціальний порядок в суспільстві всупереч багатоманіттю інтересів індивідів та соціальних груп, що його наповнюють?

В соціології для вирішення даного питання існують різні підходи. Згідно одного із них – вихідною клітиною суспільства є живі діючі люди, спільна діяльність яких, набуваючи більш менш стійкий характер, формує суспільство. З точки зору даного підходу, індивід – це елементарна одиниця суспільства. Суспільство – це сукупність людей, що здійснюють спільну діяльність та відносини. Люди є головним елементом будови суспільства, а джерелом їх об’єднання та наступного формування суспільства виступає соціальна взаємодія.

Однак, якщо суспільство складається із індивідів, то закономірно виникає питання, а чи не варто розглядати сусґпільство як просту суму індивідів? Якщо суспільство є об’єктивною реальністю, то воно спонтанно проявляється як явище, що повторюється та самовідтворюється та є сталим. Тому, в інтерпретації супільства не достатньо вказати на те, що воно складається із індивідів, а варто підкреслити, що найважливішим елементом формування супільства є єдність, спільність, солідарність, зв’язок людей. Суспільсво – це універсальний спосіб організації соціальних зв’язків, взаємодії та відносин людей.

Є.Дюркгейм – першооснова стійкої єдності сусп. –“колективна свідомість”;

М.Вебер – суп. – це взаємодія людей, що є продуктом соціальних дій;

Т.Парсонс – суспільство – це система відносин між людьми, що ґрунтується на основі норм та цінностей;

Ці зв’язки, взаємодія та відносини людей утворюються на спільній основі. В якості такої основи в різних школах соціологи розглядають “інтереси”, “потреби”, “мотиви”, “установки”, “цінності”, тощо.

Не зважаючи на відмінність в підходах до інтерпретації суспільства з боку класиків соціології спільним для них є розгляд суспільства як цілісної системи елементів, які знаходяться в тісному взаємозв’язку. Такий підхід до розуміння суспільства називається системним. Розглянемо основні принципи системного підходу до суспільства. Для цього слід визначитись стосовно основних понять.

Система – це певним чином впорядкована множина елементів, котрі зваємопов’язані між собою та утворюють цілісність. Внутрішню природу, змістовну сторону будь-якої цілісної системи, матеріальну основу її організації визначає склад, набір елементів.

Соціальна система – це цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв’язки, взаємодія і відносини. Ці зв’язки, взаємодія і відносини носять стійкий характер і відтворюються в історичному процесі, переходячи з покоління до покоління.

Соціальний зв’язок – це набір фактів, що обумовлюють спільну діяльність людей в конкретних суспільствах у визначеному часі для досягнення тих чи інших цілей. Соціальні зв’язки встановлюються не за бажанням людей, а об’єктивно. Встановлення цих зв’язків продиктовано тими соціальними умовами, в яких живуть і діють індивіди. Сутність соціальних зв’язків проявляється у змісті та характері дій людей, що складають певну спільноту. Соціологи виділяють зв’язки взаємодії, відносин, контролю, інституціональні, тощо. Соціальна взаємодія – це процес, в ході якого люди діють та відчувають взаємодію один на одного. Взаємодія приводить до становлення нових соціальних відносин. Соціальні відносини – це відносно стійкі та самостійні зв’язки між індивідами та соціальними групами.

Отже, суспільство складається з множини індивідів, їх соціальних зв’язків, взаємодії та відносин. Але чи можна розглядати суспільство як просту суму індивідів, їх соціальних зв’язків, взаємодії та відносин. Прибічники системного підходу до аналізу суспільства кажуть: “Ні!”. З їх точки зору суспільство – це не сумативна, а цілісна система. Це означає, що на рівні суспільства індивідуальні дії, зв’язки та відносини утворюють нову якість, системну якість. Системна якість – це особливий якісний стан, котрий не можна розглядати як просту суму елементів. Суспільні взаємодії та відносини мають надіндивідуальний, наособистісний характер, тобто суспільство – це певна самостійна субстанція, котра по відношенню до індивідів первісна. Кожен індивід, що народжується, застає певну структуру зв’язків та відносин і в процесі соціалізації включається до неї.

Цілісній системі притаманна множина зв’язків, взаємодій і відносин, найбільш характерними є корелятивні, шо включають координацію та субординацію елементів. Координація – це певна злагодженість елементів, той особливий характер їх взаємозалежності, котрий забезпечує збереження цілісності системи. Субординація – це підпорядкованість та субпідпорядкованість, яка вказує на особливе специфічне місце, неоднакове значення елементів у системі. Тобто, в результаті суспільство стає цілісною системою з якостями, яких не має в жодному із включених до неї елементів. В результаті своїх інтегральних якостей соціальна система набуває певну самостійність відносно елементів, що її складають, відносно самостійний спосіб свого розвитку.

Дата добавления: 2014-01-15