Типи i види суджень. Використання видiляючих i виключаючих суджень у законодавствi

Судження відрізняються одне від іншого низкою особливостей. Це пояснюється тим, що в судженнях відбивається різна кількість предметів з різними властивостями, а також різноманіттям характеру відношень між предметами. Усі ці визначальні характеристики суджень і є основою їх поділу на види.

Різноманітність суджень вимагає певної їх класифікації, яка полягає в поділі суджень залежно від обсягу й змісту предметів чи явищ, що відображаються в судженні, та від характеру зв’язку між предметами чи явищами та їх властивостями. Основними класифікаційними ознаками можуть виступати такі:

- склад суб’єкта і предиката;

- обсяг або кількість відображуваних предметів чи явищ;

- якість відображуваних предметів чи явищ;

- характер зв’язку між відображуваними предметами або явищами та їх властивостями;

- міра істотності для предмета чи явища відображуваної властивості.

Схематично дану класифікацію можна зобразити так:

Поділ суджень

За складом суб’єкта і предиката

За кількістю предметів і явищ

За якістю предметів і явищ

За мірою істотності властивості

За зв’язками між предметами і властивостями

За складом суб'єкта і предиката судження поділяються на прості й складні

Простим називається судження, яке складається не більш ніж з двох понять, наприклад: «Логіка – наука», «Злочин – протиправне діяння». Складним вважається судження, що складається з декількох роздільно мислимих понять про предмети чи класи предметів і в якому щось стверджується чи заперечується стосовно цих предметів. Наприклад, у складному судженні «Крадіжка та грабіж відносяться до злочинів проти власності» суб'єкт складений, тому що він складається з двох роздільно мислимих понять – «крадіжка» і «грабіж».

У складних судженнях складеним може бути і предикат. Наприклад, «Злочин може бути умисним або необережним».

Якщо ми візьмемо за критерій поділу суджень кількісний аспект, тобто обсяг або кількість відображуваних предметів або явищ, то всі судження можна розподілити на одиничні, часткові й загальні. Схематично дана класифікація виглядає так:

Зв’язок властивості з одиничним предметом чи з усім класом

Пердикат відноситься до частини обсягу суб’єкта

Судження стосовно кожного без винятку предмету чи явища даного класу

Судження за кількісним аспектом

Одиничні

Часткові

Загальні

Одиничним судженням називається таке судження, в якому стверджується (чи заперечується) зв'язок властивості з одиничним предметом чи класом предметів у цілому, наприклад, «Правоздатність – елемент правосуб’єктності», «Кримінальне право – це галузь права України», «Іванов – студент юридичного факультету». Формула одиничного судження:

Це S є (не є) Р.

Частковим судженням називається таке судження, в якому предикат відноситься лише до частини обсягу суб'єкта, тобто до частини якого-небудь класу предметів, наприклад, «Деякі підсудні є невинуватими», «Деякі закони є кодифікованими». У кожному з цих суджень в суб'єкті узагальнено множину різних, але схожих у відомому відношенні предметів. Частина з них і є предметом часткового судження.

Формула часткового судження має вигляд

Деякі S є (не є) Р.

На відміну від часткових суджень, загальні судження виражають істинність відомого ствердження або заперечення щодо повного класу предметів. У подібних судженнях предикат відноситься до всього обсягу суб'єкта. Загальним судженням називається судження, в якому що-небудь стверджується чи заперечується про кожний (без винятку) предмет чи явище якого-небудь класу предметів чи, відповідно, явищ. Так, дія конституції України поширюється на всіх громадян України незалежно від їх національної та релігійної приналежності. Формула загального судження має вигляд

Всі S є Р

або

Жодне S не є Р.

Загальне судження не можна розглядати поза одиничним і частковим судженням. Воно не може існувати саме по собі, поза окремими предметами. Отже загальне судження являє собою думку про загальну природу реальних предметів.

У логіці серед загальних суджень виділяють такі, що реєструють і не реєструють.

Загальним судженням, що реєструє, називається судження, в якому що-небудь стверджується чи заперечується про клас з обмеженим, конкретним числом предметів, наприклад, «Всі кодекси України є законами», «Усі норми кримінального права України розташовані в Кримінальному кодексі України».

Загальним судженням, що не реєструє, називається судження, в якому що-небудь стверджується чи заперечується про клас з нескінченно великим чи невизначено великим числом предметів, наприклад, «Жодна людина не може бути об’єктом договору купівлі-продажу», «Всі підсудні мають право на захист».

За якістю відображуваних предметів чи явищ судження можна поділити на стверджувальні й заперечні.

Судження за якістю предметів чи явищ

Стверджувальні

Заперечувальні

Відображується зв’язок предмета і його властивості

Відображується відсутність зв’язку між предметом і властивістю

У будь-якому судженні що-небудь стверджується про предмет і його властивості чи, навпаки, що-небудь заперечується щодо предмета та його властивостей. Стверджувальна і заперечна форма суджень і називається якістю судження .

Стверджувальним називається таке судження, в якому відображується зв'язок предмета та його властивості. Формула стверджувального судження має такий вигляд:

SєР.

Наявність зв'язку властивості з предметом думки виражається словом «є», «суть», «являє собою» та ін. У письмовій мові іноді опускаються ці слова і заміняють їх тире. Приклади стверджувальних суджень: «Основний закон держави - Конституція», «Усі люди є рівними перед законом».

Заперечним називається таке судження, в якому відображається відсутність якого-небудь зв'язку між предметом і певною властивістю. Формула заперечного судження:

S не є Р

S є не Р.

Приклади заперечних суджень: «Усі юристи не є адвокатами», «Закон не має зворотної дії в часі», «Україна - не агресивна держава». Таким чином, при визначенні якості судження вирішується питання про приналежність чи відсутність тієї чи іншої ознаки в предмета або в класу предметів.

Увсіх предметах матеріального світу якість і кількість існують у цілісній єдності. Саме якісно-кількісна характеристика дає нам підставу говорити про сутнісну сторону якого-небудь предмета чи явища. Якщо ми поєднаємо поділ суджень за якістю і кількістю, то одержимо такі чотири основних види суджень: загальностверджувальні, частково - стверджувальні, загальнозаперечні й частковозаперечні.

Загальностверджувальні

Деякі S неє Р

Жодне S не є Р

Деякі S є Р

Усі S є Р

Види суджень

Частковостверджувальні

Загальнозаперечні

Частковозаперечні

Судження, яке одночасно є загальним і стверджувальним, називається загальностверджувальним. Воно виражається такою формулою

Усі S є Р.

Приклади: «Усі судді та прокурори мають вищу юридичну освіту», «Усі країни СНД розташовані на території Євразії».

Судження, яке одночасно є частковим і стверджувальним, називається частковостверджувальним судженням. Це судження виражається формулою

Деякі S є Р.

Приклади: «Деякі вчені національного чернівецького університету є лауреатами Державної премії України», «Деякі юристи – судді», «Деякі студенти – відмінники».

Судження, яке одночасно є загальним і заперечним, називається загальнозаперечним судженням. Формула загальнозаперечного судження має такий вигляд:

Жодне S не є Р.

Приклади: «Жодне наслідок не виникає без причини», «Жоден суддя не може бути суб’єктом підприємницької діяльності», «Жоден злочин не може бути корисним для суспільства».

Судження, яке одночасно є частковим і заперечним, називається частковозаперечним судженням і виражається такою формулою:

Деякі S не є Р.

Приклади: «Деякі підозрювані не є винними», «Деякі правові норми не мають не поширюються на іноземців», «Деякі громадяни України не є її постійними жителями».

В логіці для стислості прийнято кожне з чотирьох видів суджень позначати спеціально закріпленою за ним буквою. Так, літера А позначає загальностверджувальне судження, оскільки вона є першою голосною в латинському слові Аffirmo, що означає «стверджую».

Літера І вживається для позначення частковостверджувального судження, оскільки вона є другою голосною у слові Аffirmo.

Літерою Е прийнято позначати загальнозаперечне судження, оскільки вона є першою голосною в латинському слові Nego, що значить «заперечую».

Літерою О позначається частковозаперечне судження, оскільки вона є другою голосною у слові Nego.

Щоб коректно оперувати судженнями типів А, Е, І, О в процесі логічних операцій, необхідно звертати увагу на розподіленість їхніх термінів, тобто суб'єкта і предиката.

3. Розподіленість термінів у судженнях

Якщо в судженні мисляться всі предмети, охоплювані терміном, тобто він мислиться у повному обсязі, то цьому разу термін вважається розподіленим. У противному разі він є нерозподіленим. Існують такі правила розподіленості термінів у судженнях:

1. а) У загальноствердних судженнях, в яких обсяг терміна S повністю включається до обсягу Р, S — розподілене, а Р — не розподілене.

Розглянемо це правило на такому прикладі: «Усі метали є провідниками електрики» («Всі S є Р»). Оскільки обсяг суб'єкта цього судження (поняття «метал») цілком включається до обсягу предиката (поняття «провідник електрики»), то в тут розподілене, а Р — не розподілене. У цьому судженні йдеться про всі метали, але не про всі провідники електрики. Обсяг предиката (Р) у таких судженнях не вичерпується обсягом суб'єкта (S). Графічно це можна зобразити так:

б) У тих же загальноствердних судженнях, у яких обсяг суб'єкта є одним і тим же, розподілений не тільки суб'єкт (S), а й предикат (Р). До загальноствердних суджень, у яких розподілені S і Р, відносяться судження-означення і судження із виділяючим суб'єктом.

2. У загальнозаперечних судженнях суб'єкт і предикат розподілені. Наприклад, у судженні «Жодний із доказів не повинен братися на віру» («Жодне S не є Р») обсяг суб'єкта (поняття «доказ») повністю виключається із обсягу предиката («братися на віру»), тому обидва терміни (S і Р) тут розподілені. Графічно це можна зобразити так:

3. У частковоствердних судженнях ми маємо два випадки: а) У частковоствердних судженнях, у яких обсяг суб'єкта частково включається до обсягу предиката, S і Р не розподілені. Наприклад: «Деякі студенти — відмінники» («Деякі S є Р»). У цьому судженні і суб'єкт (поняття «студенти»), і предикат (поняття «відмінники») не розподілені, оскільки обсяг одного терміна лише частково включається до обсягу другого.

б) У частковоствердному судженні, в якому обсяг предиката повністю включається до обсягу суб'єкта, S — розподілене, а Р — не розподілене. Наприклад, у судженні «Деякі злочини є посадовими» («Деякі S є Р») обсяг предиката («посадові злочини») повністю включається до обсягу суб'єкта («злочини»), тому Р тут розподілене, а S — не розподілене.

4. У частковозаперечних судженнях суб'єкт не розподілений, предикат розподілений, або в цих судженнях обсяг б частково виключається із обсягу Р. Наприклад, у судженні «Деякі студенти не є відмінниками» («Деякі S не є P») суб'єкт («студенти») не розподілений, оскільки його обсяг частково виключається із обсягу предиката («відмінники»), а предикат розподілений.

Для більш легкого запам’ятовування і зручного користування можемо графічно, у вигляді таблиці зобразити розподіленість\нерозподіленість термінів у судженнях, де знаком «+» позначається розподіленість, а знаком «-» нерозподіленість.

	S	P
A E I O	+ + – –	– + – +
Суб'єкт А – розподілений Е – розподілений І – не розподілений О – не розподілений	Предикат А – не розподілений Е – розподілений І – не розподілений О – розподілений

Дата добавления: 2014-01-11