В процесі читання виділіть маркером або підкресліть приклади адаптацій

Шляхи адаптації різні. Одні організми пристосувались до значних коливань факторів – це характеризується приставкою еври- (грец. Euris -- широкий): евритермні (пристосовані до широких коливань температури), евригалінні ( до солоності), еврибаричні (до тиску).

Інші організми пристосувались до життя при невеликих коливаннях значень факторів – це стенотермні (грец. Stenos -- вузький), стеногалінні і т.д.

Істоти, що пристосувались до коливань більшості факторів у широких межах, називаються еврибіонтами (пацюки, миші, люди), до вузьких меж більшості факторів – стенобіонтами (колібрі). Але всі пристосування мають свою межу, за якою настає смерть.

Здатність організму витримувати значні коливання фактора називається толерантністю (від лат. Tolerantia – терпіння). Еврибіонти мають високу толерантність.

Лімітуючі фактори – ті, що обмежують розвиток організмів через нестачу (наприклад, нестача води призводить до посухи і загибелі рослин і тварин) або надлишок (надлишок води призводить до заболочування території і загибелі видів, які тут існували до заболочування). Пристосування до основних середовищ існування іде через боротьбу з лімітуючими факторами.

Водне середовище існування.

Стабільне. Лімітуючі фактори – нестача світла та кисню.

Найбільше цих дефіцитних речей біля самої поверхні (на глибині до 5 см – у прісних водоймах, до 10 м – в морі), тому водні організми пристосувались утримуватись на потрібній глибині. Організми, що не можуть швидко плавати і в основному пасивно переносяться водними масами -- планктон (від грец. Planktos – завислий, блукаючий та on -- суще), щоб не потонути, виробляють у тілі бульбашки газу, крапельки жиру, які надають їм позитивної плавучості; на поверхні тіла утворюють розгалужені вирости, що тормозять занурення і т.д.

Організми планктону в основному дуже дрібні (до 1-2 мм), але за своєю сумарною вагою (біомасою) переважають всі інші водні організми, разом узяті. Мікроскопічні водорості та дрібні ракоподібні, що складають основу планктону, здатні дуже швидко розмножатись (водорості за добу можуть збільшити свою біомасу у кілька разів), тому планктон є джерелом живлення для дуже багатьох водних організмів – від личинок риб до синього кита вагою 150 тонн.

Всі водні організми (гідробіонти) виділяють у воду органічні речовини. Коли гідробіонти гинуть, вони теж збагачують воду розчиненою органікою та шматочками детриту (мертвої органічної речовини). Біомаса такої неживої органічної речовини (НОР) в багато разів перевищує біомасу всіх живих організмів Світового океану. За рахунок НОР живуть мешканці афотичної зони (глибше 420 м, куди світло не проникає зовсім).

Дата добавления: 2014-01-15