Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Сторони в адміністративному судочинстві




 

Сторонами в адміністративному процесі є особи, публічно-правовий спір між якими становить предмет розгляду та розв'я­зання в адміністративному судочинстві. Сторони виступають го­ловними учасниками в адміністративному провадженні, без яких неможливий сам процес. Сторони шукають у суді захисту, коли вважають, що порушено їхні права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин. Тобто публічно-правовий спір може мати місце й тоді, коли порушення прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин не мало місця в дійсності. Суд повинен буде розглянути такий спір, тому що правосуб'єктність сторін мо­жуть мати особи, які лише вважають, що їхні права, свободи та інтереси порушені. Сторони в адміністративному процесі, як і всі особи, що беруть участь у справі, мають юридичний інтерес у ре­зультаті вирішення справи. Цей інтерес має особистий, як матері­альний, так і процесуальний, характер. Характерною рисою сторін є також те, що процес в адміністративній справі ведеться від імені та в інтересах сторін навіть у тому випадку, коли справу порушує не особисто позивач, а інші особи в його інтересах або сторони особи­сто не беруть участі в процесі. Крім вищезазначених, ознаками сторін є такі: постановления судом рішення саме з приводу справи сторін; поширення на сторони всіх правових наслідків судового рішення; несення сторонами судових витрат.

Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивач — це особа, на захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень якої подана позовна заява до адміністратив­ного суду. Законодавець по суті встановлює два види позивачів. До першого виду належать особи, на захист прав, свобод та інтересів яких розпочинається адміністративний процес. До другого виду — суб'єкти владних повноважень, на виконання повноважень яких може бути розпочатий адміністративний процес. Позивач може зая­вити вимогу про захист в суд особисто або в його інтересах, у пе­редбачених законом випадках, в суд можуть звернутися інші особи (ст. 60 КАС України). Позивачем в адміністративній справі у відпо­відності до ч. 2 ст. 50 КАС України можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, орган­ізації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Позивач є ініціатором порушення адміністративного процесу.

Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повно­важень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Згідно зі ст. З КАС України під суб'єктом владних повноважень в адміністративному судовому процесі мається на увазі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідач не звер­тається до суду, останній притягує його до участі у справі, при цьому згода відповідача на це не є обов'язковою. Треба зазначити,



що відповідачем в адміністративній справі може бути не тільки суб'єкт владних повноважень. Частиною 4 ст. 50 КАС України пе­редбачено, що відповідачами в адміністративному процесі можуть бути: громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повнова­жень. Проте законодавцем чітко визначено, що це можливо за адмі­ністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимча­сову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єд­нання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без гро­мадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо). Наведе­ний перелік не є вичерпним — в законодавстві можуть бути встанов­лені інші аналогічні випадки.

Для забезпечення виконання своїх процесуальних функцій сторо­ни в адміністративному процесі наділені великим обсягом процесу­альних прав та обов'язків. Сторони мають рівні процесуальні права та обов'язки, тобто їм надано рівні можливості щодо відстоювання своєї позиції в ході розгляду адміністративної справи. Позивач і відповідач віднесені законодавцем до групи осіб, які беруть участь у справі. Це означає, насамперед, що вони володіють тими ж самими правами та мають ті самі обов'язки, що й особи, які беруть участь у справі. Перелік цих процесуальних прав та обов'язків наведений у ст. 49 КАС України. Проте сторони займають особливе, як було зазначене вище, головне становище в розгляді справи, тому вони наділяються додатковими, специфічними та досить важливими про­цесуальними правами. Завдяки цим процесуальним правам сторони можуть чутливо впливати на хід справи. Частина 1 ст. 51 КАС Ук­раїни передбачає такі диспозитивні права позивача: право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або змен­шити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. Викорис­тання позивачем будь-якого з зазначених процесуальних прав спри­чинить певні зміни в ході процесу, але наслідком реалізації тільки права на відмову від адміністративного позову може бути закриття провадження у справі. Відмову від позову вважають найбільш істот­ним одностороннім волевиявленням позивача, яке має на меті врегу­лювання спору та закінчення справи. Порядок та наслідки відмови від адміністративного позову під час підготовчого провадження врегульовано ст. 112 КАС України, а під час судового розгляду спра­ви — ст. 136 КАС України. Позивач має право відмовитися від ад­міністративного позову й у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду (ст.ст. 194, 219 КАС України відповідно).

Що стосується відповідача, то крім прав та обов'язків, наданих законодавством усім особам, які беруть участь у справі, він має право визнати адміністративний позов повністю або частково, а та­кож подати заперечення проти адміністративного позову. Визнання позову також розглядається як одностороннє волевиявлення відпо­відача, спрямоване на врегулювання спору. Наслідками часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом є ухвалення постанови суду про задоволення визнаних відпо­відачем позовних вимог. При повному визнанні відповідачем адміні­стративного позову і прийнятті його судом, приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Порядок визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження врегу­льовано ст. 112 КАС України, а під час судового розгляду справи — ст. 136 КАС України. В суді апеляційної чи касаційної інстанції визнання адміністративного позову відповідачем вже неможливе.

Заперечення проти адміністративного позову — це один з спо­собів захисту відповідача від вимог, висунутих позивачем. Запере­чення проти адміністративного позову виражається у відхиленні позову відповідачем з обгрунтуванням своєї позиції певними обста­винами та пред'явленими доказами. Воно може набувати процесу­ального або матеріально-правового характеру. В першому випадку відповідач заперечує проти виникнення справи, посилаючись на про­цесуальні обставини (справа непідсудна даному або взагалі адмініст­ративному суду, тотожна справа вже розглядається судом тощо). У другому випадку підставами для заперечення позову відповідачем є матеріально-правові обставини (відсутність якого-небудь права по­зивача, наприклад права на отримання пільг тощо), тобто це — за­перечення проти задоволення позову.

Одним з важливих прав сторін є можливість закінчити адмініст­ративну справу на будь-якій стадії адміністративного процесу прими­ренням. Позивач та відповідач можуть піти на взаємні поступки у справі та повністю або частково врегулювати спір на цій основі. Таким чином, сторони можуть здійснити примирення, яке є їх дво­стороннім волевиявленням, націленим на врегулювання спору шляхом взаємних поступок. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, в якій фіксуються умови примирення. Здійснення примирення сторін під час підготовчого провадження врегульовано ст. 113 КАС України, а під час судового розгляду справи — ст. 136 КАС України. Сторони можуть прийняти рішення про примирення у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду (ст.ст. 194, 219 КАС України відповідно).

Розпорядження сторонами своїми диспозитивними правами повин­но перебувати під уважним наглядом суду, оскільки спір між двома сторонами в публічно-правовій сфері може торкатися інтересів дер­жави, територіальної громади, великого кола осіб тощо. Тому законо­давець передбачив обставини, за наявності яких адміністративний суд не прийматиме відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнаватиме умов примирення сторін. Таким чином, якщо вищезазначені процесу­альні дії суперечать закону або порушують права, свободи чи інтере­си певних осіб, суд продовжує розгляд справи по суті.

Розглядаючи питання процесуального становища сторін адмініст­ративного судового процесу, необхідно торкнутися проблеми заміни неналежної сторони. В ході розгляду адміністративної справи суд може з'ясувати, що одна з сторін, що беруть участь у справі, є нена­лежною. Правове регулювання заміни неналежної сторони в адміні­стративному судочинстві здійснюється нормами ст. 52 КАС України.

Неналежним позивачем може бути визнана особа, якій не нале­жить право вимоги за поданим адміністративним позовом, а нена­лежним відповідачем — особа, яка не повинна відповідати за пред'явленим адміністративним позовом. У випадку коли буде вста­новлено, що позивач або відповідач за адміністративною справою є неналежними, суд може здійснити заміну однієї з сторін. Умовами такої заміни будуть, по-перше, згода позивача на заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, а по-друге, заміна можлива, якщо вона не спричинить зміни підсуд­ності адміністративної справи.

Питання щодо заміни неналежного позивача може бути вирішено по-різному в залежності від обставин справи. Так, коли первісний позивач є неналежним і суд визначив належного, при наявності зго­ди неналежного первісного позивача, суд своєю ухвалою замінює позивача. У випадку коли первісний позивач є неналежним і суд визначив належного, проте неналежний позивач не погоджується вибути з процесу, а належний бажає вступити в процес, суд допус­кає останнього як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. В разі коли неналежний позивач згоден вибути з процесу, а належний не згоден взяти участь в ньому, суд припиняє провадження у справі на підставі відмови позивача від позову. Че­рез відмову позивача від позову суд припиняє провадження в справі і в тому випадку коли належного позивача не встановлено, а нена­лежний позивач згоден вибути з процесу. Останній варіант має місце тоді, коли неналежний позивач не згоден вибути з процесу, а належний не згоден вступити в процес, отже суд здійснює розгляд справи та відмовляє неналежному позивачеві в задоволенні позову.

Заміна неналежного відповідача також може здійснюватись у декількох варіантах. По-перше, якщо судом встановлено, що первіс­ний відповідач є неналежним, при наявності належного відповідача та згоді позивача, суд здійснює заміну відповідача. По-друге, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. При відмові у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. По-третє, якщо позивач згоден на заміну неналежного відповідача, а належного не визначе­но, суд припиняє адміністративне провадження на підставі відмови позивача від позову. По-четверте, якщо належного відповідача не­має, а позивач заперечує проти вибуття зі справи неналежного відповідача, то справа розглядається у звичайному порядку.

Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд ад­міністративної справи починається спочатку. Тобто це означає, що процесуальні дії, вчинені неналежними сторонами, не мають сили для належних сторін. Треба зазначити, що заміна неналежної сторони можлива в суді першої інстанції в ході всього розгляду справи.

 





Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 2149; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 54.146.5.196
Генерация страницы за: 0.093 сек.