Тактичне рішення – це вибір мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або на окремі її компоненти, на хід і результати розслідування тощо

Тактична комбінація(від пізньолат.сombinatio – сполучення) - це певне поєднання тактичних прийомів або слідчих дій та ін. заходів, що переслідують мету для вирішення конкретної задачі розслідування і обумовлене цією метою та слідчою ситуацією.

Ситуація розслідування – це стан слідчого провадження, вирішені і невирішені завдання розслідування, його результати, труднощі що виникли у процесі розслідування у т.ч. і фінансові, наявність у органу розслідування можливостей для досягнення успіху у встановленні істини по справі.

3.

Тактико-криміналістична рекомендація – це науково обґрунтована та випробувана практикою порада вибору і застосування тактичних прийомів при здійсненні розслідування чи судового слідства.

2.

1.

Тема 4.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТАКТИКИ

План

1. Поняття, предмет, система завдання та принципи криміналістичної тактики.

2. Поняття тактичного прийому і тактичної рекомендації.

3. Зміст і види слідчих ситуацій.

4. Тактичні комбінації, тактичнее рішення та ризик.

5. Тактика процесуальних дій.

Криміналістична (слідча) тактика — це система положень і рекомендацій, розроблених криміналістикою, по організації і плануванню досудового і судового слідства, визначенню лінії поведінки осіб, що здійснюють доказування, прийомів проведення окремих слідчих і судових дій направлених на збирання та дослідження доказів, для встановлення причин і умов, що сприяли учиненню і прихованню злочинів.

Предмет і зміст К.т. зводиться до наступного:

- вивчення і розробка найбільш раціональної лінії поведінки слідчого (судді, оперативного працівника) в умовах конкретної слідчої ситуації, що склалася по кримінальній справі;

- розробка положень вмілого і найбільш ефективного провадження, конкретних слідчих і судових дій, необхідних способів і прийомів їхнього виконання;

- розробка і видача рекомендацій з форм і методів організації і планування по справі в цілому.

Конструктивно К.т. поділяється на дві основні частини:

1. Загальну.

2. Особливу.

Загальна частина включає в себе:

- наукові основи тактики слідчої діяльності;

- генезис (походження, виникнення) К.т. (планування розслідування, взаємодія слідчого з іншими службами ОВС, ОРД слідчого, реалізація тактичних рішень, підготовка і здійснення тактичних прийомів, використання слідчим допомоги громадськості і засобів масової інформації та багато інших елементів професійної праці слідчого);

- функції К.т.;

- об’єкт і предмет;

- зв’язки з іншими науками;

- мета і задачі К.т.;

- закони розвитку;

- система К.т.;

- принципи;

- методологія К.т..

Особлива частина містить систему знань про тактику окремих слідчих дій, які в свою чергу поділяються на:

1. тактику судових слідчих дій:

- тактика слідчого огляду і освідування;

- т. затримання і арешту;

- т. обшуку і виїмки; т. допиту;

- т. пред’явлення для упізнання;

- т. тактика відтворення обстановки та обставин події;

- т. перевірки і уточнення показань на місці;

- т. призначення та проведення судових експертиз.

2. дії, що тільки втілюються в судову практику:

- тактика судового допиту;

- т. проведення експертизи в суді;

- т. огляду речових доказів в суді;

- т. огляду місцевості і приміщень при судовому розгляді;

- т. огляду і прослуховування на суді фонограм, фото-, відео зображень тощо.

До основних завдань К.т. відносяться:

- розробка рекомендацій по висуненню і перевірці слідчих версій, організації та плануванню розслідування;

- розробка тактичних прийомів підготовки і проведення окремих слідчих (судових) дій, тактичних комбінацій (операцій);

- пошук форм взаємодії слідчого з оперативними апаратами МВС, СБУ, співробітниками податкової поліції, митних органів та ін.;

- розробка рекомендацій по використанню спеціальних знань при проведенні слідчих і судових дій і т. ін.

Криміналістична тактика тісно пов’язана:

а) з кримінальним процесом, в якому регламентуються рекомендації тактики;

б) з психологією, в якій тактика черпає наукові основи своїх рекомендацій;

в) з етикою, норми якої неухильно повинні виконуватись при реалізації тактичних рекомендацій.

Принципи К.т. - це найважливіші вихідні положення, які лежать в основі її побудови і розвитку. За своїм змістом і значенню вони розділяються на 2 групи:

1) загальні принципи К.т.;

2) приватні принципи К.т.

Загальні – це відправні положення побудови даного розділу криміналістики в цілому.

- принцип об’єктивності або незалежності криміналістичних тактичних досліджень та їх результатів від стороннього суб’єктивного впливу;

- п. історизму з урахуванням виникнення К.т., становлення її і розвитку;

- п. системності структури К.т.

Приватні – це криміналістичні тактичні рекомендації і прийоми по організації і здійсненню слідчої діяльності.

- п. законності;

- п. наукової обґрунтованості;

- п. конкретності;

- п. не протиріччя морально-етичним нормам;

- п. ефективності і цілеспрямованості;

- п. економічності;

- п. доцільності проведення;

- п. простоти і доступності;

- п. вибірковості.

Тактичний прийом (Т.п.) – найбільш раціональний і ефективний в певній ситуації спосіб дії особи, яка здійснює розслідування.

До тактичних (тактико - криміналістичних) прийомів відносяться наприклад, прийоми планування розслідування, проведення огляду місця події або допиту.

Т.п. поділяються на два види:

1) техніко-криміналістичні;

2) тактико-криміналістичні.

Техніко-криміналістичні – це прийоми використання техніко – криміналістичних засобів та наукових положень криміналістичної техніки. Наприклад, застосування фотографії на МП, диктофона чи магнітофона при допиті, пошукових приладів при обшуку тощо;

Тактико-криміналістичні – це прийоми організації та планування досудового і судового слідства, підготовки і проведення окремих процесуальних слідчих дій. Наприклад, при проведенні очної ставки надання першого слова свідку, який каже правду.

Т.п. може відноситись до:

- проведення слідчої дії в цілому (наприклад, прийоми огляду, обшуку, слідчого експерименту);

- конкретного виду слідчої дії (наприклад, прийоми допиту обвинуваченого, який дає не правдиві показання, або прийоми особистого обшуку);

- окремого етапу слідчої дії (наприклад, підготовці, проведенню, фіксації).

Диференціація прийомів:

прості — складаються з однієї дії (наприклад, несподіване пред'явлення доказу обвинувачуваному, про яке не було відомо);

складні — складаються з декількох етапів або дій (наприклад, забезпечення раптовості, несподіванки обшуку, ревізії і т. ін.).

Крім тактичних прийомів, що були описані вище. Криміналістична тактика розробляє і тактичні рекомендації.

Рекомендації можуть бути:

- загальні — застосовуються при проведенні всіх або багатьох слідчих діях (наприклад, по раціональній організації праці слідчого, встановленню психологічного контакту з допитуваним і т. ін.);

- приватні або спеціальні — характерні для конкретних слідчих дій (наприклад, тактика ОМП, використання протиріч у показаннях допитуваних і т. ін.), а також адресовані певній категорії працівників (дізнавача, слідчого, експерта, оперативника та ін.).

Слідча (тактична) ситуація - це умови при яких в даний момент здійснюється розслідування злочину.

Поряд з поняттям „слідча ситуація” у криміналістиці розроблені науково-теоретичні поняття, що стосуються лише криміналістичної тактики.

До них належать:

- кримінальна ситуація;

- ситуація на МП;

- ситуація розслідування;

- конфліктна ситуація;

- безконфліктна ситуація;

Кримінальна ситуація – це обстановка злочинної діяльності, яка кладається з 3 періодів:

1) докримінальний (характеризує обставини перед вчиненням злочину);

2) кримінальний (у момент вчинення злочину);

3) посткримінальний (після завершення злочинних діянь і настання злочинного результату).

Ситуація на МП - це стан речової обстановки, на момент злочину, після вчинення злочину, наслідки злочину.

Із розвитком злочинного діяння обстановка на МП постійно змінюється. Ії вихідний вигляд у ході злочину трансформується (початкова ситуація), переходить у проміжні ситуації. Після злочинних діянь вона набуває кінцевого вигляду (кінцева ситуація).

Умови, в яких здійснюється розслідування, тобто слідча ситуація, у своїй сукупності утворює динамічну систему, що постійно змінюється під дією об’єк-

тивних і суб’єктивних факторів. Об’єктивні ф. – це не залежні від учасників розслідування причини, які викликають зміни ситуації; суб’єктивні ф. – причини, що породжуються діями і поведінкою учасників розслідування та ін. осіб, які були втягнуті у сферу судочинства. Система умов, що створює слідчу ситуацію, складається з певних компонентів.

1. Психологічні:

- психічний стан осіб, що проходять по справі;

- психічний стан слідчого;

- результати конфлікту між слідчим і особами, які йому протистоять;

- наявність сприятливого стану перебігу розслідування та ін.

2. Інформаційні:

- обізнаність слідчого (про обставини злочину, наявність доказів, місця приховання речових доказів та слідів, протидії окремих осіб тощо;

- наслідки результатів розголошення слідчої таємниці і т. ін.

3. Процесуальні:

- стан провадження кримінальної справи;

- докази та їх джерела;

- наявність невикористаних джерел інформації.

4. Тактичні:

- можливість вибору потрібних запобіжних заходів;

- ізоляція один від одного осіб, що проходять по справі;

- проведення конкретної слідчої дії;

- наявність тактичного ризику та можливості його мінімізації;

- наслідки помилкових дій слідчого, понятих, спеціалістів та експертів;

- непередбачені дії потерпілого чи осіб, непричетних до розслідуваної події та ін.

5. Організаційно-технічні:

- наявність зв’язку між черговою частиною та СОГ;

- наявністьзасобів передачі та отримання необхідної інформації від обліково-реєстраційних апаратів ОВС (наприклад, довідка про судимість);

- можливість мобільного маневруваннянаявними силами і засобами та ін.

6. Матеріальні:

- укомплектованість СОГ технічними засобами та спеціалістами;

- забезпеченість СОГ транспортом, зброєю, засобами індивідуального захисту, ПММ тощо.

Поєднання цих компонентів зумовлює індивідуальний характер кожної слідчої ситуації в кожний конкретний момент провадження слідства. Складна, багатокомпонентна структура слідчої ситуації, значна кількість об’єктивних і суб’єк-тивних факторів, що впливають на зміст і характер цих компонентів, поєднуючись, утворюють безліч різних варіантів слідчих ситуацій. Кожна з них обо-в’язково відрізняється від іншої. Конкретна слідча ситуація завжди індивідуальна, і тому їх типізація у повному обсязі неможлива. Однак, як правило, вибирається один з елементів компонентів в якості об’єкта типізації, а саме наявність інформації про подію і його учасників. Тому, коли говорять про типові слідчі ситуації, треба чітко уявляти, що лежить в основі типізації.

Виділяють наступні види слідчих ситуацій:

-в залежності від етапу розслідування – початкові, наступні, завершальні;

- в залежності від досягнення мети розслідування – сприятливі, не сприятливі;

- по відношенню між учасниками - конфліктні, безконфліктні.

4.

Вони поділяються на:

- загальні — можуть застосовуватись при проведенні всіх або багатьох слідчих діях (наприклад, по раціональній організації праці слідчого, встановленню психологічного контакту з допитуваним і т. ін.);

- приватні або спеціальні — характерні для конкретних слідчих дій (наприклад, тактика ОМП, використання протиріч у показаннях допитуваних і т. ін.);

Оперативно-тактичні комбінації — сполучення слідчих дій і ОРЗ, проведених з тією ж метою. (напр., перед затриманням проводиться складний комплекс по вивченню особи злочинця, створенню умов, при яких він повинен бути на місці, де буде його затримання і т. ін.).

Вибір і застосування тактичних прийомів, комбінацій здійснюється на основі тактичних рекомендацій – науково – обґрунтованих і апробованих практикою порад.

Рекомендації реалізуються у процесі досудового розслідування і судового розгляду через тактичне рішення.

Вибір правильного тактичного рішення, найбільш оптимального варіанту дії приходиться виконувати з урахуванням цілого ряду факторів і дуже часто в умовах невизначеності, тобто в умовах ризику.

Дата добавления: 2014-01-11