Напружена розумова робота

План

Отже моральна цінність товариських, дружніх, любовних, шлюбно-сімейних стосунків полягає в тому, що реалізовані в них моральні ідеали, принципи, вимоги духовно возвеличують особистість і зміцнюють моральний потенціал суспільства.

1. Поняття стимуляції навчальної діяльності учнів. Стимули з боку освітнього середовища.

2. Розвивальні вправи на розвиток пізнавальних можливостей школярів.

3. Використання методів мотивації і стимулювання.

Ключові слова: нетрадиційні форми, мотивація, стимулювання, нові інформаційні технології (НІТ),мультимедійні засоби навчання, уроки-презентації, пояснювально-ілюстративний метод навчання, комп'ютерно орієнтовані засоби навчання (КОЗН),, молодші школярі.

Література:

1. Дичківська Ілона Миколаївна Інновааційні педагогічні технології: Навч. Посібник / І.М. Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 352с.

2. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи [Текст] / упорядник. Стребна О.В. Соценко А.О. – Харків: Вид.група,, Основа’’, 2007 – 176с.

3. Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання/ О. Пометун; Ред. Шевчук О. – К.: А,С,К., 2004. -192с.

4. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. Посібник / О.І. Пометун. _ К.: А.С.К., 2005.- 192с.

Додаткова література:

1. Возрастные возможности усвоения знаний (младшие классы школы).- М.: Просвещение, 1996.- 311 с.

2. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [В 2т.]. – К.: Форум, 2002.- 336 с.

3. Матюшкин А.М. Психологическая структура и динамика, и развитие познавательной активности // Вопросы психологии. – 1982.- №4.- с.4-15.

4. Талызина Н.Ф. Управление процессом усвоения знаний. – М.: МГУ, 1975.- 343 с.

5. Эльконин Д.Б. Психология обучения младшего школьника. – М.: Знание, 1974.-

64 с.

6.Ястребова В.Я. Соціально-психологічні механізми управління взаємодією колективного та індивідуального // Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції “Створення іміджу сучасного закладу освіти” – Запоріжжя, 1997.- с. 300-302.

7.. Арапов М. Когда текст обретает смысл: Об использовании информационных технологий в гуманитарном образовании // Знания – сила. – 2003. – № 1. – С.47-51.

8. Білоконна Н.І. До проблеми використання інформаційних технологій у навчальному процесі/ Н. І. Білоконна, С. П. Білоконний// ІІ Славянские педагогические чтения: Тез. докл. междунар. конф., 16 – 18 окт. 2003г. – Тирасполь, 2003. – С. 49-53.

9. Гнатюк Д. ІТ – технології – перепустка до майбут.: Інформаційні технології в школі // Директор школи. – 2003. – руд. (№47). – С.15-16; Груд. (№48). – С.12-13.

4. Кравчук О. Застосування інформаційних технологій на уроках в початковій школі // Рідн. шк. – 2004. - №1. – С.44-46.

10. Маркус Н.В. Особливості застосування інформаційних технологій як засобу гуманізації навчання молодших школярів // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: 3 б. наук. пр. / Рівнен. держ.гуманіт. ун-т. – Рівне, 2002. – Вип.23. – С.171-173.

11. Новиков С.П. Применение новых информационных технологий в образовательном процессе // Педагогика. – 2003. - № 9. – С.32-38.

12. Суховірський О. Психологічні передумови використання комп’ют. засобів і технологій в початковій школі // Проблеми почат. ланки освіти в контексті розвитку світових тенденцій: Матеріали міжнародн. Наук.-практ. конф. – К.; Хмельницький; Івано-Франківськ, 2003. – С.37-42.

1. Поняття стимуляції навчальної діяльності учнів. Стимули з боку освітнього середовища.

Поняття стимулювання в навчанні (від лат. Stimulo – збуджую, заохочую) – спонукання учнів до активної навчальної діяльності [ 2, 320 ]. Зазвичай в українській школі стимулювання учіння ґрунтується насамперед на виробленні мотивів навчання. У дітей виховують усвідомлення важливості й необхідності знань для життя в сучасному суспільстві. Однак музичне мистецтво володіє також специфічною й унікальною можливістю цілеспрямованого стимулювання з боку психічного і соматичного стану дитини. Навчання того, як працювати з підсвідомим розумом і впливати на нього на всіх рівнях: фізичному, духовному, емоційному, ментальному – є ключем до створення збалансованого здоров’я й ефективного процесу учіння дитини.

Використання музики для стимулювання навчання й оздоровлення має дуже давню історію. Коріння виникнення музикотерапії як методу лікування і стимулювання сягає IV тисячоліття до н.е.

2. Про важливий вплив музики в часи розквіту грецької цивілізації свідчать повідомлення Піфагора, Платона, Арістотеля. Так, за Арістотелем, слухати музику важливіше, ніж її виконувати. Сократ звертав увагу на лікувальний вплив музики вже після звучання. Платон вказував, зокрема, на етичну силу музики, яка у вихованні й освіті може бути засобом психогігієнічної профілактики.

3. Ще в І столітті Піфагор рекомендував музику як панацею для тіла і душі. Він встановив, що, володіючи особливим впливом, музика здатна підвищувати і розвивати інтелект людини. Тому члени піфагорійської школи проводили заняття з математики під звуки музики. Вже в наш час американка К. Деймон зробила відкриття, яке підтвердило цю ідею. Вона довела, що за допомогою звуків людина здатна набувати певних якостей або позбуватися їх, змінювати свій емоційний стан і, звичайно ж, виліковуватись від хвороб.

4. Після падіння Римської імперії лікування музикою на довгі століття було забуте.

5. У колишньому Радянському Союзі цією проблемою займались В.А.Гільярович [1927], Ю.А.Флоренська і В.А.Грінгер [1936], Н.С.Самойленко [1937], Г.В. Шипулін [1966], А.Г.Коган [ 1977] та інші.

6. В.М. Бехтерєв вважав, що за допомогою музики можна встановити рівновагу в діяльності нервової системи дитини, приборкати збуджений темперамент і активізувати загальмованих дітей, врегулювати неправильні рухи. Організація рухів за допомогою музичного ритму розвиває у дітей увагу, пам’ять, внутрішню зібраність (Н.С. Самойленко, В.А.Грінгер,О.В.Конорова, О.В.Чаянова). Впливові музики на дітей присвячено багато наукових досліджень і монографій [ У.Грюс, Г.Грюс, З.Мюллер,1971; К.Швате,1974; І.Медераке, К.Ульбрік,1982].

7. В середині 60-х років феноменом музикотерапії свого часу зацікавилися на Україні. Після багатьох клініко-фізіологічних досліджень в Ялтинському санаторії В. Ткаченко запропонував низку музичних творів для зняття різноманітних патологічних станів організму.

8. Б.Депортер, М.Хенакі в 1998р. довели, що використання певної музики допомагає виконувати напружену розумову роботу, залишатися розслабленим і сконцентрованим (табл.1).

[цит. За Б.Депортер, М.Хенакі,1998]

Без музики	Із відповідною музикою
Пульс прискорюється, підвищується кров’яний тиск	Пульс сповільнюється, кров’яний тиск зменшується
Мозкові хвилі прискорюються	Мозкові хвилі сповільнюються
М’язи напружуються	М’язи розслаблюються

10. Для стимулювання працездатності і навчання рекомендують використовувати музичну суміш. Вона допомагає створювати настрій. Наприклад, під час роботи з книжкою як фон повинна неголосно звучати музика в стилі бароко. На перервах вмикати голосну ритмічну популярну музику, оскільки вона стимулює фізичну активність, створює піднесений настрій.

11. Однак музика може бути шкідливою. Надзвичайно шкідливою для дитини вважають рок-музику. В Японії проводили експеримент з 120 матерями, які годували дітей грудьми. Одні слухали класику, інші – рок-музику. В першій групі кількість молока збільшилась на 20%, а у матерів, що слухали рок, – зменшилась наполовину. Рок-музика впливає на наш організм ультра - та інфразвуками, яких ми не чуємо, але їх,,чують’’ всі наші органи.

12. Останнім часом діти слухають музику через навушники. У дитини з плеєром спостерігається розсіяний погляд, легеньке пританцьовування при ході – вона насправді нагадує зомбі. Медики вважають, що 14-годинне безперервне прослуховування музики через потужні навушники здатне ввести людину в психотранс, аналогічний до наркотичного сп’яніння.

13. Як відрізнити добру за впливом музику від поганої? Основними критеріями при виборі музичних творів для музичної релаксації є їх пом’якшуючий, заспокійливий і гармонізуючий вплив. Найпридатнішими для цього вважаються твори періоду музичного бароко і класицизму, для яких характерна ритмічна правильність, спокійний темп.

14. Наприклад, для дітей з такими вадами, як заїкання, рекомендуються [Z.Matejova, S.Masura,1980]:

15. - Й.С.Бах. Концерт для клавесина з оркестром, ре-мінор, ІІ частина

16. (Adagio);

17. - А.Вівальді.,, Пори року’’, частини,, Літо’’ і,, Зима’’;

18. - А Вівальді. Концерт фа-мажор.

19. У стані тривожності:

20. - Ф. Шопен. Прелюдії;

21. -І.Штраус. Вальси.

22. Для зняття втоми у дитини необхідно слухати:

23. - Е.Гріг.,, Ранок’’;

24. - П.Чайковський.,, Пори року’’;

25. - А.Вівальді.,, Пори року’’, частини,, Літо’’ і,, Зима’’;

26. Творчий імпульс стимулюють:

27. - М.Равель.,, Болеро’’;

28. - В.А. Моцарт.,, Турецький марш’’;

29. - Д. Хачатурян.,, Танець з шаблями’’ з балету,, Гаяне’’.

30. Для заспокоєння дитини:

31. - Й. Брамс. Гавот, ля мажор;

32. - Й.С.Бах.,, Сіціліана’’.

33. Музика Моцарта сприяє розвитку розумових здібностей у дітей.

34. Вчитися потрібно під таку музику, яка не розсіює увагу, а здійснює стимулюючий вплив на підсвідомість, навіть якщо ми її не чуємо.

35. Стимулюючий вплив на запам’ятовування можна посилити запахами з врахуванням,, кольорового клімату’’.

2. Розвивальні вправи на розвиток пізнавальних можливостей школярів.

Розвивальні вправи спрямовані на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можливостей школярів.

Вправа-гра 1. Закінчи слово

Учитель кидає дитині м’яч і вимовляє перший склад слова (першу літеру), а учень, піймавши м’яч, повинен закінчити слово й кинути м’яч учителю.

Наприклад,,, Бе’’: береза, березень…

Вправа 2.Хто більше створить рим

Педагог підбирає декілька предметних картинок і просить дитину знайти риму до зображених на них предметів. Наприклад: хустка-відпустка, равлик-Павлик, сумка - думка, шкірка - мірка.

Вправа-гра 3.,, Фабрика іграшок’’ (на формування прийомів самоконтролю).

Вправа-гра включає послідовні взаємопов’язані рольові дії,, майстра ’’,,, контролера ’’,,, художника ’’,,, пакувальника ’’. Спеціальна роль контролера вводиться для того, щоб надати контрольній функції самостійного значення в очах дитини. В обов’язки контролера входить спостереження за тим, як працюють інші співробітники, оцінка їх праці та режиму роботи.

Дітям дається завдання – посортувати фігурки за розміром. Після того, як учень отримує інструктаж, учитель прищіпає йому значок контролера і запитує, кого тепер треба буде перевірити. Цей прийом використовується для того, щоб пов’язати засвоєння учнем у грі правил контролю за діями інших з вимогою самоконтролю.

Вправа-гра 4.,, Ґудзик’’ (на розвиток довільності).

Грають два учні. Перед ними лежить два однакові набори ґудзиків (жоден один ґудзик не повторюється). У кожного учня є ігрове поле – це квадрат, поділений на клітинки.

Той, хто починає гру, викладає на своєму полі 3 ґудзики, другий повинен подивитись і запам’ятати, де який ґудзик знаходиться. Після цього перший гравець закриває листком паперу своє ігрове поле, а другий повинен на своєму ігровому полі повторити те саме розміщення ґудзиків.

Чим більше в грі використовується клітинок і ґудзиків, тим гра складніша.

Цю вправу – гру можна використовувати в роботі з розвитку пам’яті, просторового сприймання і мислення.

Вправа-гра 5.,, Формування уміння планувати свої дії’’

Для формування даного уміння необхідно використовувати вправи, що стимулюють учня змінювати свою позицію. Змінюючи позицію, тобто розглядаючи ситуацію з точки зору іншого учасника діяльності, дитина вчиться вирізняти ті зв’язки і відношення між елементами ситуації, які зазвичай не вичленовуються.

Учитель пропонує учневі зіграти в гру, де треба виконувати свою роль і роль іншого учасника. Навчання можна проводити, використовуючи такий дидактичний матеріал: ігрове поле з намальованими на ньому кружечками. Два крайніх кружечки позначені зірочками. Кружечки з’єднані лініями (доріжками). На вихідний кружечок перед початком гри встановлюється фішка. Учасники гри почергово пересувають її. Щоб виграти, треба заздалегідь визначити, яка з доріжок коротша. Дія спочатку сприймається як нероздільне ціле, а згодом чітко поділяється на окремі послідовні операції(ходи).

Вправа 6. Задачі на зміну фігур

,, Дана фігура з 6 квадратів. Треба забрати дві палички так, щоб залишилось 4 квадрати’’.

3. Використання методів мотивації і стимулювання.

До цієї групи належать методи, спрямовані на формування позитивних мотивів учіння, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню учнів навчальною інформацією. Їх поділяють дві групи.

1. Методи формування пізнавальних інтересів учнів. Вони викликають позитивні дії та настрій — образність, цікавість, здивування, моральні переживання.

Пізнавальний інтерес на початковій стадії формується під впливом емоційних чинників. Для створення емоційної ситуації важливими є вдало дібрані приклади з літератури, художніх фільмів, особистих переживань вчителя. Яскравість розповіді, високий пафос збуджують зацікавленість учнів, як до окремих питань теми, так і до матеріалу загалом. Найпоширенішими серед методів даної групи є:

Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу. Передбачає окреслення нових знань у процесі викладання, створення атмосфери морального задоволення від інтелектуальної праці. Відчуття збагачення знаннями спонукає учнів до самовдосконалення.

Метод опори на життєвий досвід учнів. Полягає у використанні вчителем у навчальному процесі життєвого досвіду учнів (фактів, явищ, які вони спостерігали в житті, навколишньому середовищі або в яких самі брали участь) як опори при вивченні нового матеріалу. Це викликає в учнів інтерес, бажання пізнати сутність спостережуваних явищ.

Метод пізнавальних ігор. Сприяє створенню емоційно-піднесеної атмосфери, засвоєнню матеріалу за допомогою емоційно насиченої форми його відтворення. Пізнавальні ігри (ділові, рольові, ситуативні) моделюють життєві ситуації, стосунки людей, взаємодію речей, явищ. Вони можуть бути основною або допоміжною формою навчального процесу. Розвиваючий ефект досягається за рахунок імпровізації, природного вияву вільних творчих сил учнів. У виховному значенні гра допомагає учням подолати невпевненість, сприяє самоствердженню, найповнішому виявленню своїх сил і можливостей.

Метод створення відчуття успіху в навчанні. Постійне відчуття учнем успіху в навчанні зміцнює впевненість у власних силах, пробуджує почуття гідності, бажання вчитися.

Діяльність дитини є чинником розвитку її особистості. Здійснюючи фізичні, інтелектуальні, духовні зусилля, вона вправляється в різних видах діяльності, розвиває здібності, набуває досвіду і навичок. Проте чинником розвитку особистості стає не стільки здійснення трудових операцій, скільки одержуваний результат, пережитий як досягнення, успіх. Саме усвідомлення особистих індивідуальних досягнень, оцінюване вчителем як удача, перемога над собою, є стимулами його подальшого розвитку в цьому напрямі.

Радість, її чекання повинні проймати життя дитини. Особлива роль в індивідуальній особистісній підтримці приділяється створенню ситуацій успіху. Успіх передбачає не стільки удачу або щасливий випадок, скільки результативність у досягненні наміченого, а також пов'язане з ним суспільне визнання отриманого результату. Переживання, що супроводжують досягнення успіху, стимулюють не тільки самопочуття і задоволення собою, а впливають на подальший розвиток, визначають його темпи, спрямованість, соціальну активність особистості.

Без відчуття успіху в учнів пропадає інтерес до школи і навчальних занять, але досягненню успіху в різноманітних видах діяльності заважають обставини, з-поміж яких виділяють помилки знань, умінь, життєвого досвіду, психологічні і фізіологічні особливості розвитку, слабку саморегуляцію й ін. Педагогічно виправдане створення для учнів ситуації успіху передбачає використання спеціальних прийомів індивідуально-особистісної підтримки. У їх різноманітті найпоширенішими є:

1. Еврика. Передбачає створення умов, за яких учень, виконуючи навчальне завдання, несподівано для себе доходить висновку, який розкриває раніше йому невідомі можливості. Отриманий результат повинен бути новий, цікавий, оригінальний, відкривати нові перспективи пізнання. Завдання вчителя помітити це глибинне особистісне «відкриття», підтримати учня і поставити перед ним нові завдання, надихнути на їх вирішення.

2. Навмисна помилка, або «Допоможи мені». Передбачає використання вчителем навмисно зроблених помилок з метою привернути увагу учнів, звернення до них за допомогою, що пробуджує почуття гідності (знайшов помилку вчителя), стимулює бажання вчитися.

Диспут (від лат. disputo — досліджую, сперечаюсь) — публічна суперечка на наукову чи суспільно важливу тему та навчальна дискусія (від лат. discussio — розгляд, дослідження) — суперечка, обговорення певного питання. Базується на обміні думками між учнями, вчителями й учнями, що вчить їх мислити самостійно, сприяє розвитку аналітичних навичок.

Навчає мислити самостійно, розвиває здатність до виваженої аргументації та поважання думки інших. Розрізняють види дискусій:

— дискусія, що виникає під час вирішення певної проблеми класом або групою учнів;

— дискусія, скерована на формування моральних та ідейних переконань;

— дискусія, метою якої є обґрунтування наукових положень, що вимагають попередньої підготовки учнів за першоджерелами.

Дискусії завжди передує коротке вступне слово вчителя або учня (керівника дискусії).

Для того, щоб дискусія забезпечила очікувані результати, необхідно дотримуватися таких основних вимог:

— всі учасники дискусії мають бути підготовленими до неї;

— кожен її учасник повинен мати чіткі тези своєї пропозиції, точну постановку задач, а не реферат, читання якого — марна трата часу;

— можна практикувати «розминку» з метою залучення до дискусії всіх учнів;

— дискусія має бути спрямована на з'ясування проблеми, а не на «змагання» її учасників;

— протилежні точки зору не повинні нівелюватися (саме їх наявність просуває дискусію уперед);

— дискусійні зауваження мають бути зрозумілими;

— якщо дискусія видалася жвавою, керівникові слід утримуватися від власного виступу.

Бажано щоб всі учасники дискусії (найдоцільніше — 10—15 учнів) були почергово її керівниками, які традиційно готуються до дискусії ґрунтовніше, ніж інші.

Серед різноманітних форм дискусій найпоширенішими є:

— «круглий стіл» — бесіда, в якій беруть участь 5—6 учнів, котрі обмінюються думками як між собою, так і з аудиторією (рештою класу);

— засідання експертної групи ( «панельна дискусія»), в якій беруть участь 4—6 учнів разом з обраним головою; спочатку група обговорює певну проблему, потім пропонує свою позицію всьому класу у формі повідомлення або доповіді;

— форум — обговорення, в якому експертна група обмінюється думками з аудиторією (класом);

— симпозіум — обговорення, у процесі якого учасники виступають з повідомленнями, представляючи власну позицію, відповідають на запитання класу;

— дебати — обговорення, побудоване на основі заздалегідь запланованих виступів учасників, які представляють дві команди-суперниці; після виступів команди відповідають на запитання, вислуховують спростування своїх аргументів тощо;

— судове засідання — обговорення, що імітує судовий розгляд справи.

Диспути й дискусії створюють оптимальні умови для збагачення учнів навчальною інформацією, у запобіганні можливих помилкових тлумачень, вчать аргументувати, доводити, обстоювати власну думку, критично ставитись до чужих і власних суджень, сприяють створенню атмосфери доброзичливості, поваги до думок інших.

2. Метод стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні. Передбачає показ учням суспільної та особистої значущості учіння; висунення вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов'язку; привчання їх до виконання вимог; заохочення до сумлінного виконання обов'язків; оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби — вказівки на недоліки та зауваження.

Дана проблемає актуальною у різні періоди становлення суспільства

у будь якій системі освіти. Численний досвід і дослідження педагогів викладені у багатьох рекомендаціях і порадах для вчителів і батьків учнів.

Розглянемо деякі з них.

Рекомендації. Поради, які сприяють оздоровленню і стимуляції навчання дітей.

1. Під час навчання садіть дитину обличчям на південь.

2. Читання вголос допомагає запам’ятати прочитане, тому що вухо ніжніше, сприйнятливіше, чутливіше, ніж око.

3. Концентрація уваги на переніссі заспокоює розум і дає можливість контролювати його.

Як навчити учнів учитися (за І.Підласим)

1.,,Розкажіть дітям про природодоцільність і природовідповідність навчання.

Принцип природодоцільності – найважливіший у дидактиці. Він зобов’язує нас погоджуватися з мудрою природою, узгоджувати з її вічними законами своє життя. У навчанні не повинно бути нічого такого, що суперечить природі, неправильно висвітлює життя людини. На жаль, ми порушуємо цей принцип, створюючи неправильним, нерозумним навчанням додаткові труднощі, формуючи цим відразу до постійної, життєво необхідної розумової праці…

Людину треба навчити раціонально навчатися. Уміючи це робити, усі потрібні знання вона знайде і засвоїть дуже швидко, коли вони знадобляться…’’

2. Поясніть дітям необхідність щоденних розумових тренувань. Ранок. Робіть зарядку не тільки для тіла, але й для мозку, найкраще поєднуючи розумові вправи з фізичними.

3. Розкажіть про переваги ланцюжків прогресуючих кроків. Крапля води довбає камінь… Учіння – це не перегляд детективного роману. Будьте терплячі, правильно розраховуйте сили, ретельно розплановуйте свою діяльність, неухильно домагайтеся виконання наміченого. Покажіть характер, і успіх вам забезпечений.

4. Вивчайте з учнями правила опрацювання навчального матеріалу:

- у кожному матеріалі насамперед шукайте сенс;

- мінімізуй те обсяг матеріалу, який треба запам’ятати;

- уникай відволікань на другорядні деталі;

- виділяй те час для вільного переказу;

- використовуйте короткий зміст;

- використовуй метод повторного цитування для самоперевірки;

- робить перерви у тренуванні;

- починайте навчання з вивчення частин;

- частини пов’язуйте у ціле;

- шукайте способи довідатися про свої результати.

5. Розкажіть учням про необхідність вправляння. Дослідження

підтвердили істинність стародавнього висловлювання: коли я слухаю - я забуваю, коли я бачу – я розумію, коли я дію – я навчаюсь. Установлено, що в середньому людина запам’ятовує 1/ 5 з того, що чує, 3\5 з того, що бачить. З того, що людині покажуть з поясненням, вона може запам’ятати 4/5. Тільки вправляння може забезпечити 100% -е засвоєння.

6. Реалізовуйте принцип свідомості й активності навчання шляхом наступних правил навчання.

- Ясне розуміння цілей і завдань майбутньої роботи – необхідна умова свідомого навчання: покажіть їх учням, поясніть важливість і значення, розкрийте перспективи.

- Навчайте так, щоб учень розумів що, чому і як потрібно робити і ніколи механічно не виконував навчальних дій, попередньо і глибоко не усвідомивши їх.

- Забезпечуйте розуміння учнями суті кожного слова, речення поняття: розкривайте їх, спираючись на знання і досвід, використовуйте образні порівняння.

7. Не забувайте поради Я.А. Коменського: усе повинно вестися в нерозривній послідовності так, щоб сьогоднішнє закріплювало вчорашнє і прокладало дорогу для завтрашнього.

8. Не приступайте до вивчення нового, попередньо не сформувавши двох найважливіших передумов: позитивного відношення до нього, хоча б на рівні розуміння необхідності, і впевненості, що всі перешкоди будуть успішно здолані.

9. Повторення і закріплення вивченого проводьте так, щоб активізувати не тільки пам'ять, але і мислення, і почуття школярів. Працюючи над усвідомленням і закріпленням знань, розширюйте їхній обсяг, уводячи нові приклади, що уточнюють узагальнення, яскраві ілюстрації.

10. Систематично інформуйте своїх учнів про нові досягнення в науці, техніці, культурі.

Дата добавления: 2014-01-11