Зв’язок МВУЛ із суміжними науками

Розвиток науки неминуче викликає потребу в інтеграції різних галузей знань.

В.Вернадський відзначав: ”Справа в тому, що ріст наукового знання ХХ століття швидко стирає межі між окремими науками. Ми дедалі більше спеціалізуємося не за науками, а за проблемами. Це дає змогу, з одного боку, надзвичайно глибоко вивчити явище, а з іншого – охоплювати його з усіх сторін ”.

К.Ушинський вважав, що лише шляхом взаємозв’язку у вивченні навчальних предметів можна забезпечити системність і наступність у навчанні, бо розум – це добре організована система знань.

МВЛ і філологічні науки.

- Літературознавство, даючи конкретний зміст ШКЛ, тим самим визначає специфічний зміст, структуру і характер методики літератури як науки.

- З історії літератури методика добирає, піддає педагогічній обробці і вводить у шкільний курс доступні учням відомості про процес розвитку літератури від давнини до сучасності, боротьбу між різними ідейно-творчими напрямами, соціальну й мистецьку обумовленість їх змінності, періодизацію літератури, біографічні відомості і трактовки художніх творів, що вивчаються в школі.

- Учні старших класів здобувають загальне уявлення про літературну критику, вивчають окремі, доступні їм статті відомих літературознавців та письменників.

- З теорії літератури в методиці використовуються відомості про сутність словесного мистецтва, його суспільне значення, особливості ідейного змісту і художньої форми творів (композиція, зображувально-виражальні засоби, літературні роди й види, стилі, методи, художні системи…). Учні також знайомляться із принципами аналізу художнього твору, розробленими теорією літератури і практично здійснюваними історією літератури та критикою.

- Художня література – мистецтво слова, тому МВЛ певним чином основується і на ряді положень мовознавства. Мова кожного письменника, його стиль ґрунтуються на загальнонаціональній мові – як на граматично обробленій літературній, так і на розмовно-побутовій та фольклорній. Учитель-словесник повинен пильно ставитися до мови художнього твору. Літературною мовою митці, як правило, описують вчинки і поведінку персонажів, портретну характеристику складають, створюють пейзажі, інтер’єри. У діалогах, монологах, в яких відтворюються особливості мовлення дійових осіб, часто зустрічаються слова і синтаксичні конструкції, характерні для розмовно-побутової, діалектної, професійної мови. МВЛ виробила специфічні прийоми роботи над мовою художніх творів, які допомагають виявити особливості авторського стилю і мовлення персонажів як один із засобів індивідуалізації їх.

- Хоча мова й література в школі виступають як два окремі предмети, але вони мають точку дотику – слово. Тому МВЛ тісно пов’язана із МВМ. Учитель-словесник повинен збагачувати словниковий запас учнів, а також розвивати усне і писемне мовлення.

- У школах України вивчається дві літератури - українська і світова (зарубіжна). Вчителі двох літератур розв’язують водночас спільні завдання літературної освіти молоді. Отже, повинна бути погодженість у роботі вчителів двох літератур (н-д, у проведенні літературних вечорів, екскурсій, зустрічей із письменниками, що сприятиме розумному використанню часу, відведеного для позакласної роботи).

Можна виділити такі взаємозв’язки літератур:

- типологічні. Обидві літератури розвивалися на спільному соціальному ґрунті. Звідси – спільність тем, ідей, мотивів, образів, шляхів художнього зображення письменниками дійсності;

- контактні взаємозв’язки. Письменники були знайомі особисто і творили спільну працю. Українська література повинна вивчатися у контексті розвитку світового літературного процесу і найперше – слов’янських літератур.

- Тісно пов’язана МВЛ із наукою про музику та образотворче мистецтво, оскільки ці види мистецтва відтворюють реальну картину дійсності і внутрішній світ людини в емоційно-художніх образах. Методики викладання цих шкільних предметів виробили чимало спільних чи близьких прийомів аналізу виучуваних творів.

- У певних зв’язках МВЛ знаходиться із історією, суспільствознавством та з методиками викладання цих предметів у школі. Тільки через знання історичної дійсності, економічних, соціальних, культурних процесів її можна достатньо повно і глибоко зрозуміти світоглядні позиції автора, художні твори, закономірності літературного процесу.

- МВЛ – педагогічна наука, тому прозорий зв’язок із педагогікою, що науково обґрунтовує мету, завдання національного виховання підростаючого покоління і шляхи його практичної реалізації. Педагогіка дає теоретичне обґрунтування основних принципів і прийомів навчання, які забезпечують оптимізацію навчального процесу.

- МВЛ пов’язана з психологією. Вчитель повинен враховувати вікові особливості дітей (особливості сприймання твору, типи уяви, мислення, пам’яті…). Психологічне вмотивування необхідне і в процесі розгляду вчинків персонажів, їх поведінки.

- Щоб учні відчули свій тісний зв’язок із народом, необхідний зв’язок із етнопедагогікою.

- Викладання літератури повинне будуватися на засадах народознавства і українознавства. Об’єктом вивчення цих наук є особливість національного характеру, світогляду народу, його побуту, національних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань…

- Етика і естетика.

- Філософія.

МВЛ – наука синтетична, тому має тісні зв’язки і взаємодії з низкою близьких (суміжних) наук.

3. Завдання вивчення української літератури в школі. Зміст і структура ШКУЛ (шкільного курсу української літератури).

Завдання даного курсу на сучасному етапі розвитку є досягнення високої ефективності процесу вивчення літератури, наслідком чого повинне стати не тільки зміцнення знань, а й посилення її виховного впливу, вироблення у школярів сталих інтересів до літератури.

Проголошення самостійної Української держави зумовлений цим актом процес національного відродження поставили перед загальноосвітньою школою систему завдань нового підходу до викладання основ, зокрема, літератури.

З принципових теоретичних позицій і з практичних потреб державного будівництва випливають і найголовніші сучасні завдання викладання й вивчення літератури, а саме:

- формування в учнів на уроках і в позакласній та позашкільній діяльності національної самосвідомості;

- виховання в кожному з них активної самодіяльної особистості, свідомого громадянина України;

- формування засобами витонченої словесності майбутніх матерів, батьків, чоловіків, жінок, себто проектування патріотичної й високоморальної української родини;

- розвиток розумових сил школярів – їхньої багатої мови, логічного мислення, міцної довільної пам’яті, зосередженої уваги, відтворюючої уяви, а завдяки її – образного мислення;

- плекання сучасного кваліфікованого читача з аналітичним підходом до літературного твору й самобутнім поціновуванням його змісту й форми. Прищеплення корисної й благородної звички залюбки постійно читати, систематично стежити за літературною періодикою;

- стимулювання емоційної сфери учнів, високої культури їхніх почуттів, цілеспрямованості й міцності переконань.

Школа на Україні покликана формувати таку особистість, яка б почувала себе частиною нації, виявляла причетність до її історії, традицій, культури, духовного життя.

Зміст літературної освіти учнів, тобто система знань та вмінь, які повинні набути учні певного класу, визначається шкільними програмами і державними документами, обов’язковими для виконання кожним вчителем літератури. Вимоги до змісту шкільних програм поставлені у стандартах мовно-літературної галузі. Визначений зміст літературної освіти конкретизується й дозується у відповідності з віковими можливостями і психологічними особливостями учнів у програмі з літератури для середніх і старших класів.

Жити в Україні – це означає обов’язково знати українську культуру, її літературу, в якій знаходять своє вираження історія народу, його моральні цінності, ідеали, традиції, звичаї, його ментальність, національний характер.

Оволодіння літературою – це шлях до оволодіння українською мовою як державною, що забезпечує ієрархічну цілісність державних структур суверенної України. Адже першоелементом літератури саме є її мова в різноманітних стильових вираженнях.

Українська література – література світового рівня. Чимало її художніх творів набули всесвітнього звучання.

У школі, через обмежені можливості, учні можуть ознайомитися лише з окремими явищами всесвітнього письменства і передусім із тим, що мали найбільший вплив на українську культуру. Насамперед це європейська література наших найближчих сусідів.

В Україні функціонують школи з російською, молдавською, угорською, болгарською, польською та ін. мовами навчання, в них може вивчатися і відповідно російська, молдавська, болгарська, польська та ін. літератури як окремі навчальні предмети, бо українська держава забезпечує кожному народові його невід’ємне право вільного національного розвитку.

Зрозуміло, що не може бути єдиної програми з літератури, обов’язкової для всіх шкіл.

Як державний документ, що спрямовує уроки літератури і зв’язані з ними основні форми позакласної роботи, програма становить для вчителя послідовно-систематичне керівництво його навчально-виховною роботою з учнями.

Інваріантність програм зумовлена різними типами навчальних закладів (школи-ліцеї, гімназії, профтехучилища, технікуми т.д.), диференціацією навчання в загальноосвітніх школах, яка повинна задовольнити різні природні здібності учнів. Це, насамперед, класи з поглибленим вивченням предметів, профільні, різні факультативи та ін.

Навчально-виховний потенціал класів із поглибленим вивченням літератури збагачується за допомогою нових для учнів літературних творів, особливо нині, коли відкриваються нові імена, друкується література українського зарубіжжя. Ці твори вивчаються глибше, ніж у звичайних класах. Школярі оволодівають методологічними основами оцінки літературних явищ, широким колом умінь і навичок літературної самоосвіти, різними методами аналізу художніх творів.

Уроки в класах із поглибленим вивченням літератури повинні мати яскраво виражений проблемний характер. Основні форми занять – це уроки-лекції, семінари, диспути, уроки літературної творчості.

Найважливіші критерії добору художніх творів для вивчення у школі:

- висока художня цінність твору;

- велике суспільне й літературне значення його для тієї епохи, коли він був написаний, і для сьогодення;

- доступність твору учням відповідно до їхніх вікових особливостей та розумового розвитку;

- зацікавленість школярів твором.

Курс літератури в середніх і старших класах передбачає читання й вивчення творів, які можна поділити на три групи:

1) для текстуального вивчення;

2) для позакласного читання;

3) для самостійного читання.

Перша група включає обов’язковий мінімум золотого фонду рідної літератури. На основі цих творів будується система вправ і творчих завдань, спрямованих на розвиток естетичного сприймання, літературних здібностей і мовленнєвих умінь учнів.

Друга група творів призначена для позакласного читання, яке організовується на основі сучасної національної й світової літератури.

Третя група – для самостійного читання, як правило, найкращі твори з доробку автора.

Відповідно до вікових особливостей учнів курс літератури представлений у трьох структурних ланках, що становлять собою єдину систему літературної освіти: початкову, середню і старшу.

Середня ланка (5-8 класи):

В основу побудову курсу літератури в середніх класах покладені такі принципи групування літературних творів: хронологічний, тематико-хронологічний, проблемно-тематичний, жанровий тощо. У середніх класах вивчаються зразки творів різні за жанрами та художньою специфікою.

Окрім названих принципів групування творів, можна назвати ще лінійний (від простого до складного: теорія літератури, жанри творів та їх види ускладнюються з року в рік) та концентричний (передбачає повернення до раніше вивченого з метою поглиблення, розширення …)

У цьому віці учні засвоюють поняття про художню літературу як вид мистецтва, початкові відомості про художній образ, образне змалювання та ін. Вони повинні засвоїти основні роди літератури, жанрові особливості народної та літературної казки, байки, переказу, легенди, прислів’я, приказки, загадки, оповідання, гуморески, народної пісні, балади, поеми та ін.

Учні повинні сформувати такі вміння: відтворювати в уяві картини, зображені письменником; виділяти окремі компоненти художнього твору; установлювати часові та причинно-наслідкові зв’язки між подіями у творі; групувати персонажі; переказувати усно й письмово (детально і стисло) невеликий епічний твір або уривки з великого твору; характеризувати образ-персонаж та зіставляти двох героїв одного твору для виявлення спільного й відмінного в їхніх характерах, а також в авторському ставленні до них, прийомах творення їх; знаходити у творі виражальні засоби, розуміти їх роль у реалізації творчого задуму письменника і використовувати в усному та писемному мовленні; визначати ідейно-тематичну основу твору, композицію, сюжет, роль у творі позасюжетних елементів, виділяти ознаки віршованої і прозової мови, ритмічний лад; складати усний і письмовий твір-роздум за твором, що вивчається; давати усний відгук про самостійно прочитаний літературний твір, твори інших видів мистецтва (з висловленням свого ставлення до змальованих там героїв і подій); користуватися словниками, довідниковими відомостями з хрестоматії та інших книжок.

Поданий перелік знань та вмінь є мінімальним.

Старша ланка (9-11 класи):

У старших класах найдоцільніший принцип побудови курсу - на історико-літературній основі. Реалізація принципу ніяк не означає вимоги суворо дотримуватися хронологічної побудови. Традиція склалася протягом віків. Лінійна структура курсу поєднується з концентричним, жанровим, проблемно-тематичним розміщенням творів.

Уводячи систематичний курс літератури в старших класах, програма визнає два види тем – монографічні та оглядові. Кожна монографічна тема призначається для одного письменника і спрямовує на вивчення одного чи кількох зразків його творчості. Оглядова тема містить загальну характеристику певного етапу розвитку літератури у зв’язку із суспільним життям, або ж ознайомлення з літературною діяльністю письменника без текстуального вивчення його творів та критичних статей до них.

Поєднання в програмі для старших класів монографічних і оглядових тем дає можливість не тільки ознайомити учнів з найхарактернішими художніми творами, розкрити життєвий і творчий шлях ряду найвидатніших письменників, а й показати їх місце в загальному процесі розвитку суспільства і літератури, з’ясувати значення їх творчості для того часу й нашої сучасності, глибоко усвідомити їх виховну роль.

Основну рису монографічних тем становить в них поєднання біографії чи огляду життєвого шляху письменника з характеристикою його творчості і аналізом одного або кількох найважливіших творів. Таке поєднання забезпечує ясніше усвідомлення зв'язку життя та діяльності митця з його творчістю і глибше осмислення аналізованого твору – основного компонента програми.

Оглядові розділи у 9-11 класах плануються, в основному, трьох видів: вступні до вивчення систематичного шкільного курсу літератури; поетапні – характеристика прадавньої давньої, нової й новітньої літератури; заключні – підсумки вивчення української літератури, її надбання, характерні риси, світове значення.

Особливі завдання виконують оглядові розділи програми для 11 класу. За своїм змістом і призначенням вони набирають різного характеру: вступний розділ про становлення й розвиток української літератури; узагальнюючий – огляд сучасної української літератури; підсумковий – світове значення української літератури. Такі розділи мають метою не лише узагальнення і систематизацію знань учнів, набутих під час вивчення творчості окремих письменників, а й розкриття природи літературних явищ що становлять безперервний і складний закономірний процес у мистецтві слова; вони окреслюють шляхи, етапи розвитку української літератури, розкривають її проблематику, провідні теми, основні здобутки.

У старших класах поглиблюється поняття про народну лірику; народну драматургію і народний епос та їх жанри, про жанрову своєрідність творів письменників (послання, новела, памфлет, фейлетон, нарис, сонет, роман і його види, драма, комедія, трагедія та ін.) про кінодраматургію.

Старшокласники повинні знати:

- основні етапи розвитку літератури та найважливіші факти літературного процесу;

- етапи життєвого й творчого шляху найвизначніших письменників минулого й сьогодення;

- проблематику та ідейно-тематичну основу творів, особливості їх композиції, сюжет;

- місце й значення кожного твору в доробку письменника та в літературному процесі даного періоду;

- оцінку вивчення творів у літературно-критичних статтях, світове значення рідної літератури.

У старшокласників повинні бути сформовані такі поняття:

- суспільне значення літератури, творчі методи та літературні напрями, індивідуальний стиль письменника. Народність літератури;

- типові характери, конкретно-історичне та загальнолюдське в них (на прикладах персонажів вивчених творів);

- визначальні ознаки силабо-тонічної й тонічної системи віршування.

Старшокласники повинні вміти:

- виявляти проблематику творів;

- аналізувати твір з урахуванням його ідейно-художньої цілісності та авторської позиції у єдності змісту й форми;

- зіставляти різні погляди в ході полеміки, виявляти здатність доводити свої твердження, власну думку про твір;

- складати тези й конспекти критичних статей, рецензії на самостійно прочитані книжки, а також інших видів мистецтва, пов’язаних із літературою;

- складати усні й письмові твори-роздуми проблемного характеру (зокрема, індивідуальні, порівняльні, групові, колективні характеристики) за вивченим твором, а також твір-роздум на публіцистичні теми;

- писати рецензію (відгук) на самостійно прочитану книжку, переглянутий кінофільм, телепередачу, театральну виставу, твори живопису та музики; готувати доповідь або реферат на літературну тему;

- користуватися довідниковими джерелами, зокрема літературними енциклопедіями та словниками літературних термінів.

Старшокласники мають опанувати історико- й теоретико-літературні знання про суспільне значення художньої літератури.

У програмі кожного класу поданий перелік теоретико-літературних понять, які вивчаються на прикладі конкретних творів, укладений за лінійним принципом.

У нових проектах програм уведена рубрика міжмистецькі та міжпредметні паралелі.

Програма для кожного класу містить і перелік творів для вивчення напам’ять.

Окремо виділяються години на літературу рідного краю. В Україні вже нагромаджено досвід проведення таких уроків, на яких присутні письменники-земляки учнів тієї області (району, села, міста), де проводиться урок. Форми проведення таких уроків – нестандартні. Вони можуть проведені у формі зустрічей, із використанням епістолярію, у вигляді пошукової роботи.

Дата добавления: 2014-01-11