Стандартизація комп’ютерних мереж

Тести

Контрольні запитання

1. Яким є склад комп’ютерної мережі?

2. Що потрібно для функціонування КМ?

3. Які основні характеристики КМ?

4. Які кабелі найбільш часто використовуються для з’єднання ПК в КМ?

5. Поясніть, що таке мережевий адаптер.

6. Що таке сегмент?

7. За якою ознакою класифікуються кабелі?

8. Що таке модем?

9. Поясніть поняття шлюзу.

10. Сформулюйте концепцію маршрутизатора.

11. Що таке міст?

12. Що таке комутатор?

13. Що таке повторювач?

14. Дайте визначення мережевої операційної системи.

15. Що є основним заданням будь-якої мережевої операційної системи?

16. Які можливі варіанти побудови мережевих операційних систем?

17. Чому потрібен захист інформації в КМ?

18. Які є види устаткування КМ?

19. Яким є склад кінцевих систем?

20. Що належить до програмного забезпечення мережі?

21. Поясніть, що таке пакет.

22. Що називають МАС-адресою?

23. Дайте означення концентратора.

24. Які є види концентраторів? У чому між ними різниця?

25. Які засоби можна виділити у мережевій операційній системі?

1. Апаратний пристрій для з’єднання комп’ютера і мережевого кабелю:

1) шлюз;

2) мережева карта;

3) міст;

4) концентратор.

2. Пристрої мережі з’єднуються кабелями за допомогою:

1) робочих станцій;

2) інтерфейсів;

3) серверів мережі;

4) мережевого адаптера.

3. Сервер – це:

1) потужний комп’ютер для обслуговування мережі;

2) комп’ютер із модемом;

3) програма початкового завантаження;

4) будь-який комп’ютер мережі.

4. Апаратними компонентами комп’ютерних мереж є:

1) кабелі;

2) робочі станції;

3) сервери;

4) адаптери.

5. Пристрій, який при отриманні пакетів даних створює спеціальне внут­ріш­нє з’єднання (сегмент) між двома своїми портами, ізолюючи таким чином трафік, називається:

1) комутатором;

2) мостом;

3) шлюзом;

4) повторювачем.

6. Мережевий адаптер виконує таку функцію:

1) реалізовує стратегію доступу від одного комп’ютера до іншого;

2) кодує інформацію;

3) захищає інформацію;

4) переводить інформацію з числового виду на текстовий і навпаки.

7. Мережева операційна система – це:

1) комплекс програмних засобів, які забезпечують передавання да­них;

2)системи захисту інформації;

3) комплекс програмних засобів, які керують процесами мережевої вза­є­модії;

4) правильної відповіді немає.

8. Основним заданням будь-якої мережевої операційної системи є:

1) захист ресурсів у мережі;

2) надання користувачам мережі стандартизованого, зручного інтер­фей­су управління та взаємодії з мережевими ресурсами;

3) швидкий обмін ресурсами;

4) визначення маршруту передавання інформації.

9. У комп’ютерних мережах використовуються такі кабелі:

1) кручена пара;

2) коаксіальний кабель;

3) оптоволоконний кабель;

4) оптокоаксіальний кабель.

10. Устаткування мереж поділяється на:

1) активне;

2) швидкісне;

3) пасивне;

4) допоміжне.

11. Які різновиди має кручена пара?

1) UTP та STP;

2) FTP та IRC;

3) FTP та UTP;

4) STP та ITP.

12. Оболонка якого кабелю має більш високий рівень захисту і якості?

1) STP;

2) UTP;

3) ITP;

4) IRC.

13. Який тип сигналу передається оптоволоконним кабелем?

1) електричний;

2) звуковий;

3) світловий;

4) хімічний.

14. Оберіть активне устаткування серед таких варіантів:

1) кабель;

2) монтажний стояк;

3) комутаційна панель;

4) концентратор.

15. Які види концентраторів вам відомі?

1) активні та пасивні;

2) товсті та тонкі;

3) електричні та оптоволоконні;

4) ефективні та неефективні.

16. Яку додаткову функцію можуть мати повторювачі?

1) аналіз інформації;

2) поділ інформації;

3) обмін інформацією;

4) перероблення інформації.

17. Що має будь-яка мережева карта?

1) індивідуальну фізичну адресу;

2) індивідуальний штрих-код;

3) індивідуальний кабель;

4) індивідуальну мережу.

18. Яке слово пропущене в означенні: «Пакет – це _________сукупність даних, в яку входять заголовок з адресними відомостями та безпосередньо інформація»?

1. логічна;

2. неорганізована;

3. випадкова;

4. будь-яка.

19. Що належить до кінцевих систем?

1) комп’ютер;

2) усі периферійні пристрої;

3) кабельна та безпровідна інфраструктура;

4) програмне забезпечення.

20. Який головний недолік оптоволоконного кабелю?

1) крихкість;

2) швидкість;

3) незручність;

4) неоптимальність.

Стандартизація необхідна для всіх галузей, в тому числі і для комп’ю­тер­них мереж. З’єднання різного устаткування, а отже його сумісність без ухвалення всіма виробниками загальноприйнятих правил побудови устат­кування, було б неможливим. По стандартах можна прослідкувати розвиток комп’ютерної галузі, оcкільки будь-яка нова технологія лише тоді набуває високого статусу, коли її зміст закріплюється у відповідному стандарті [15].

Стандарти розробляють багато організацій, у тому числі й міжна­родні організації: Міжнародна організація стандартів (ISO), Міжнародний консультативний комітет по телефонії й телеграфії (CCITT), Європейська асоціація виробників комп’ютерів (ECMA), американський Інститут інженерів з електротехніки і радіоелектроніки (ІЕЕЕ) (рис. 1.11), Міжна­род­ний союз електрозв’язку та ін.

Рисунок 1.11 – Емблема Інституту інженерів з електротехніки і радіоелектроніки

Особливу роль у виробленні міжнародних відкритих стандартів відіграють стандарти Internet. Зважаючи на постійно зростаючу популярність Internet, ці стандарти стають міжнародними стандартами "де-факто", і багато які з них набувають згодом статусу офіційних міжнародних стандартів за рахунок затвердження однією з перерахованих вище організацій. Існує кілька організаційних підрозділів, які відповідають за розвиток Internet і, зокрема, за стандартизацію засобів Internet. Основним із них є Internet-спільнота (Internet Society, ISOC) – професійне співтова­риство, яке займається загальними запитаннями еволюції і росту Internet як глобальної комунікаційної інфраструктури (рис. 1.12). Під управлінням ISOC працює Рада з архітектури Internetу (IAB) – організація, що здійснює технічний контроль і координацію робіт для Internet. IAB координує напрямок досліджень і нових розробок для стека TCP/IP і є кінцевою інстанцією при визначенні нових стандартів Internet [16, 17].

Рисунок 1.12 – Емблема Internet-спільноти

До IAB входятьдвіосновнігрупи: Internet Engineering Task Force (IETF) та Internet Research Task Force (IRTF). IETF – цеінженернагрупа, яказаймаєтьсявирішеннямнайбільшактуальнихтехнічнихпроблем Internet (рис. 1.13). Саме IETF визначаєспецифікації, якіпотімстаютьстан­дартами Internet. Усвоючергу, IRTF координуєдовгорядківовідослідницькіпро­ектизапротоколами TCP/IP [16].

Рисунок 1.13 – Емблема інженерної групи, яка займається вирішенням найбільш актуальних технічних проблем Internet

Слід зауважити, що всі стандарти Internet носять назву RFC із відповідним порядковим номером, але далеко не всі RFC є стандартами Internet – часто ці документи являють собою коментарі до якого-небудь стандарту або просто опису деякої проблеми Internet [17].

У будь-якій організації, що займається стандартизацією, процес ви­роб­лення і прийняття стандарту складається з ряду обов’язкових етапів, які, власне, і складають процедуру стандартизації. Залежно від статусу організацій розрізняють такі види стандартів [18]:

1) стандарти окремих фірм (наприклад, стек протоколів DECnet компанії Digital Equipment або графічний інтерфейс OPEN LOOK для Unix-систем компанії Sun);

2) стандарти спеціальних комітетів і об’єднань, що створюються кількома фірмами (наприклад стандарти технології ATM, що розроб­ля­ються спеціально створеним об’єднанням ATM Forum, який нараховує близько 100 колективних учасників, або стандарти союзу Fast Ethernet Alliance із розроблення стандартів 100 Мбіт Ethernet);

3) національні стандарти (наприклад стандарт FDDI, один із числен­них стандартів, розроблених Американським національним інститутом стандартів (ANSI), або стандарти безпеки для операційних систем, розроб­лені Національним центром комп’ютерної безпеки (NCSC) Міністерства оборони США);

4) міжнародні стандарти (наприклад, модель і стек комунікаційних протоколів Міжнародної організації зі стандартизації (ISO), численні стандарти Міжнародного союзу електрозв’язку (ITU) і багато інших).

Деякі стандарти, безперервно розвиваючись, можуть переходити з однієї категорії до іншої. Зокрема, фірмові стандарти на продукцію, що набула широкого поширення, зазвичай стають міжнародними стандартами де-факто, оскільки змушують виробників із різних країн слідувати фірмо­вим стандартам, щоб забезпечити сумісність своїх виробів із цими попу­лярними продуктами. Наприклад, через феноменальний успіх персо­наль­ного комп’ютера компанії IBM фірмовий стандарт на архітектуру IBM PC став міжнародним стандартом де-факто [18].

Зважаючи на широке розповсюдження деякі фірмові стандарти стають основою для національних і міжнародних стандартів.

Дата добавления: 2014-01-20