Методидоступудосередовищапередаванняданих у комп’ютер­­них мережах. Метод опитування. Метод передавання маркера. Конкурентний метод доступу

ТЕСТИ

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Що таке лінія зв’язку?

2. З чого складається лінія зв’язку?

3. Які бувають лінії зв’язку за характером з’єднання?

4. Які бувають лінії зв’язку за типом підключення?

5. Які бувають лінії зв’язку за фізичною природою?

6. Які є відомі канали електрозв’язку?

7. Якими були перші лінії зв’язку?

8. Чим оптоволоконні лінії відрізняють від проводових?

9. Хто зробив великий внесок у розвиток радіозв’язку?

10. Хто сконструював перший у світі стільниковий телефон?

11. Коли було сконструйовано перший в світі стільниковий телефон?

12. Коли і де було запущено перший супутник зв’язку?

13. Коли і де розпочала роботу перша стільникова мережа зв’язку?

14. Що таке роумінг?

15. Що таке фізичне середовище передавання даних?

16. Які є режими передавання даних?

17. Як поділяються лінії зв’язку залежно від середовища передавання даних?

18. Якою може бути ізоляція проводів?

19. Які види кабелів в основному застосовуються у КМ?

20. Наведіть приклади штучних середовищ передавання даних.

21. Наведіть приклади природних середовищ передавання даних.

22. Що таке радіохвилевід?

23. Які середовища передавання даних називаються ефірними?

24. Які є різновиди радіозв’язку?

25. Що може слугувати джерелом інфрачервоного випромінювання?

1. Що забезпечують лінії зв’язку?

1. надання користувачам мережі стандартизованого зручного інтер­фейсу управління та взаємодії з мережевими ресурсами;

2. передавання і поширення сигналів від передавача до приймача;

3. визначення маршруту передавання інформації;

4. інтерпретацію даних, що передаються мережею.

2. Магістральні лінії зв’язку з’єднують:

1) м іста країн;

2) л окальні мережі міста;

3) локальні мережі користувачів;

4) к раїни та континенти.

3. Лінії зв’язку за характером з’єднання можна класифікувати на:

1) місцеві;

2) абонентські;

3) виділені;

4) супутникові.

4. Лінії зв’язку за типом підключення можна класифікувати на:

1) місцеві;

2) абонентські;

3) виділені;

4) супутникові.

5. За фізичною природою лінії зв’язку поділяють на:

1) радіорелейні;

2) абонентські;

3) оптичні;

4) супутникові.

6. Найдавніші канали зв’язку:

1) оптичні;

2) магістральні;

3) проводові;

4) акустичні.

7. Який найдавніший оптичний канал зв’язку?

1) звук;

2) телеграф;

3) вогнище;

4) радіозв’язок.

8. Оберіть канали електрозв’язку:

1) телефонні;

2) телеграфні;

3) факсимільні;

4) телевізійні.

9. Якими були перші лінії зв’язку?

1) підземні кабельні;

2) підводні кабельні;

3) повітряні кабельні;

4) супутникові.

10. Коаксіальний кабель почали використовувати у:

1) 20-х рр. ХХ ст.;

2) 30-х рр. ХХ ст.;

3) 40-х рр. ХХ ст.;

4) 50-х рр. ХХ ст.

11. Для чого використовувалися перші коаксіальні кабелі?

1) для телефонних розмов;

2) для комп’ютерних мереж;

3) для телеграфу;

4) для телебачення.

12. Чим оптоволоконні лінії відрізняють від традиційних проводових ліній?

1) здатні передавати сигнали на відстань близько 100 м;

2) малі розміри і маса;

3) висока стійкість до електромагнітних завад;

4) кожна пара проводів додатково екранована.

13. Першими підводними оптоволоконними кабелями були з’єднані:

1) Москва і Хабаровськ;

2) США і Європа;

3) Англія і Європа;

4) Гавайські острови – Японія.

14. Де виник пейджинг?

1) СРСР;

2) Англія;

3) Японія;

4) США.

15. Яка фірма першою випустила стільниковий телефон?

1) Nokia;

2) Apple;

3) Toshiba;

4) Motorola.

16. Яка країна запустила перший супутник зв’язку?

1) США;

2) Японія;

3) СРСР;

4) Англія.

17. Коли з’явилися перші стільникові мережі масштабу країни?

1) 60-х рр. ХХ ст.;

2) 70-х рр. ХХ ст.;

3) 80-х рр. ХХ ст.;

4) 90-х рр. ХХ ст.

18. Якщо дані середовищем передавання спрямовуються в обох напрямках одночасно, такий режим передавання даних називається:

1) симплексним;

2) напівсимплексним;

3) дуплексним;

4) напівдуплексним.

19. Оберіть природне середовище передавання даних:

1) ґрунт;

2) кабель;

3) радіохвилевід;

4) вода.

20. Оберіть штучне середовище передавання даних:

1) ґрунт;

2) кабель;

3) радіохвилевід;

4) вода.

У будь-якій комп’ютерній мережі передавання даних здійснюється за допомогою електричних (електромагнітних) сигналів. Середовище переда­вання може бути обмеженим (фізичний провідник сигналу – кабель) або ж необмеженим (передавання мікрохвильових та подібних їм сигналів у від­кри­тий ефір). Кожне середовище передавання даних має свої переваги та недоліки [79].

Важливим у комп’ютерних мережах є метод доступу до сере­до­вища передавання. Усі методи поділяються на два класи – конкурентні та детерміновані (рис. 4.1).

Рисунок 4.1 – Методи доступу до середовища передавання даних у КМ

У логічній топології “шина” інформація, що пере­дається до сере­довища, одночасно доступна всім вузлам. Однак зчитує та обробляє її лише той вузол, чия адреса збігається із вказаною у пакеті адресою отримувача. Інші вузли таку інформацію ігнорують.

При необхідності пере­давання інформації мережевий адаптер вузла відправника прослуховує середовище на предмет відсутності у ньому інших сигналів. Якщо середовище пере­да­вання вільне, то розпочинається сеанс передавання даних. Таким чином діє кожен вузол мережі, а отже можлива ситуація, коли передавання інфор­мації одночасно розпочнуть два чи більше вузли KM. Такий випадок називають колізією, інформація при цьому руйнуєть­ся, і сеанс доводиться відкласти на певну кількість квантів часу. Це – конкурентний метод доступу до середови­ща передавання. Такий метод може бути реалізований лише для логічної топології “шина”. Якщо вузлів у мережі багато та кожен з них активно використовує мережеві ресурси, то колізії виникають часто, а середовище передавання є перевантаже­ним (наван­таження середовища передавання потоком даних називають трафіком). У цьому випадку реальна пропускна здатність мережі може бути нижчою за максимально припус­тиму для даного типу кабелю.

Вперше такий підхід використано у США в мережі університету штату Гаваї. Система отримала назву ALOHA. Реальна пропускна здатність такої мережі складала 19 % від теоретичної. Перевагою цього підходу є простота його реалізації. Недоліком – лише часткове викори­стання можливостей каналів зв’язку [28].

На відміну від конкурентного методу доступу до середо­вища пере­давання, детерміновані методи не допускають ви­никнення колізій. Є два основних методи детермінованого доступу: опитування та передавання маркера.

У методі опитування один із вузлів отримує повноваження пер­винного вузла (головного вузла або контролера). Цей вузол у певному порядку опитує інші (вторинні) вузли стосовно наявності у них інформації, готової до передавання. Вторинні вузли у разі готовності передають дані або пустий кадр, якщо даних немає. У мережі постійно передаються два потоки даних: інформаційний і управління. Метод опитування може використовуватися для різних мережевих топологій. Однак найбільш природною для нього є топологія зірки, в якій центральний вузол відіграє роль первинного вузла. У мейнфреймах цей метод використовується для опитування пристроїв введення даних (терміналів).

Мережі з опитуванням зазвичай мають невеликі геометричні розміри. Їх використовують в лабораторному, аерокосмічному, побутовому і війсь­ковому обладнанні та пристроях. Такі мережі мають такі недоліки [28]:

· великий потік управління, навіть якщо дані для передавання відсутні;

· надійність роботи мережі визначається надійністю роботи кон­тролера;

· мережа має принципові обмеження на кількість абонентів.

Мережі з опитуванням мають перевагу в постійному контролі роботоздатності усіх увімкнених в мережу пристроїв [28].

Метод передавання маркера подібний до метода опитування, який працює без первинного вузла. Первинним за чергою стає кожен із вузлів, що отримує спеціальний об’єкт – маркер. Передавання маркера розподіляє управління доступом між усіма вузлами мережі. Кожен вузол знає, від кого отримано і кому слід передати маркер. Правила визначають кожному вузлу максимальний час управління маркером.

Метод реалізовується для обох логічних топологій – “кільця” та “шини”, але по-різному. У мережах із топологією “шина”, якщо кадр, який потрапляє на станцію, є маркерним, то у випадку наявності даних для передавання станція передає спочатку ці дані, а потім (після закінчення передавання даних) передає маркер. Якщо даних для передавання немає, то станція передає лише маркер. Маркер повинен обов’язково містити адресу приймача. У випадку топології “кільце” мережа називається мере­жею з ретрансляцією і передаванням маркера. Кільцем постійно пере­да­ються вільні (порожні) або доповнені даними маркери. У кільцевій мережі маркер не має поля адреси, оскільки маркери передаються кільцем почергово всім станціям. Недоліки та переваги цих мереж є такими ж, що й у мережах із доступом за методом опитування [28].

Детерміновані методи викликають певну надлишковість у вико­ри­станні каналу, потребують додаткового часу та зменшують можливості передавання для кожного з вторинних вузлів.

Перевагами обох методів є повна відсутність колізій, певний час проходження сигналу, що мало залежить від трафіку, та можливість забезпечення найбільш активним вузлам пріоритетного використання каналу.

Дата добавления: 2014-01-20