Істотні умови трудового договору

План

Лекційне заняття № 14

Сторони трудового договору, їх правовий статус

Сторонами трудового договору виступають:

1) роботодавець;

2) найманий працівник.

На стороні роботодавця виступає власник або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка уклала трудовий договір з працівником, а також підприємство, установа, організація. На стороні роботодавця також можуть виступати громадські чи релігійні організації.

Другою стороною трудового договору виступає найманий працівник. Ним може бути лише фізична особа. Працівником може бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які постійно не проживають в Україні мають суттєві обмеження щодо працевлаштування на території нашої держави.

Як відомо правовий статус особи – це сукупність її прав і обов^’язків. Найосновніші права і обов^’язки сторін трудового договору визначені в ст. 21 КЗпП України, де закріплено поняття трудового договору. Відповідно до цієї статті основними обов^’язками працівника є:

- виконувати роботу, визначену трудовим договором;

- підлягати внутрішньому трудовому розпорядку.

Крім того, відповідно до ст. 30 КЗпП України, працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Основними ж обов^’язками роботодавця є:

- виплачувати працівникові заробітну плату;

- забезпечити умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

Крім того, відповідно до ст. 31 КЗпП України, роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Так як права і обов^’язки сторін трудового договору є кореспондуючими, то кожному обов^’язку однієї сторони відповідає право іншої і навпаки.

Кіровоградський кооперативний коледж

економіки і права ім. М.П. Сая

Циклова комісія правознавчих дисциплін

з дисципліни: «Трудове право»

тема дисципліни: 2.1. Трудовий договір

для спеціальності 5.03040101

«Правознавство»

Викладач: Т.А. Барбанова

Тема 2.1.2 Зміст трудового договору

1. Істотні умови трудового договору.

2. Факультативні умови трудового договору.

Зміст трудового договору становить сукупність його умов. Умови трудового договору можуть визначатися як нормативно-правовими актами про працю так і самими сторонами трудового договору. Всі умови трудового договору можна поділити на:

1) обов’язкові (істотні) умови;

2) додаткові (факультативні).

Обов’язкові умови трудового договору – це ті умови, які потрібні для цього договору як юридичного факту. Дана група умов може бути поділена на такі підвиди:

а) ті, що встановлені нормативно-правовими актами. До них належать:

- тривалість робочого тижня;

- правила про охорону праці;

- дисципліна праці;

- заохочення;

- вирішення трудових спорів;

- пільги, гарантії та компенсації;

- час відпочинку;

б) ті, що встановлені угодою сторін:

- час початку роботи;

- трудова функція (професія, спеціальність, кваліфікація, посада);

- місце роботи;

- оплата праці;

- строк трудового договору.

Час початку роботи саме з цього часу фактично розпочинається виконання громадянином своєї трудової функції. У більшості випадків початок роботи настає відразу ж після укладення трудового договору. Але сторони можуть домовитися і про більш пізній час початку роботи.

Трудова функція визначається шляхом встановлення в трудовому договорі професії, спеціальності, кваліфікації чи посади. За загальним правилом трудова функція визначається відповідно до Класифікатора посад (затвердженого наказом Держстандарту України від 27.07.1995 р.).

Професія є широкою сферою трудової діяльності, що відображає галузевий або родовий поділ праці, в якій працівник може застосовувати свої трудові здібності відповідно до наявних у нього знань, навичок та вмінь. Виконання роботи певної професії вимагає спеціалізації професійних навичок або знань за якимось визначеним профілем. Тому виконувана робота однієї професії може мати різні спеціальності.

Спеціальність є частиною трудової діяльності в межах певної професії, що найбільш глибоко та всебічно опанована працівником. Спеціальність є основною ознакою, що характеризує трудову функцію працівника, оскільки вона містить у собі спеціалізацію працюючих за професіями із специфікою роботи в умовах певного виду діяльності. Однак сама по собі спеціальність працівника не завжди визначає ту конкретну роботу, для виконання якої він наймається. Тому необхідно врахувати також кваліфікацію працівника.

Кваліфікація це рівень теоретичних та практичних знань за відповідною професією та спеціальністю, який відповідає тарифному розряду, класу, категорії, вченому ступеню і т.д. Кваліфікація дозволяє роботодавцю доручити працівнику роботу відповідної складності.

Посада це певне коло службових обов’язків, повноважень і відповідальності, що настає в разі невиконання обов’язків.

Місце роботи це певне підприємство, установа, організація, розташоване в даній місцевості і належне роботодавцю. У трудовому договорі може бути конкретизований певний підрозділ, філія, відділ підприємства, а також інше робоче місце, де безпосередньо буде трудитися працівник. Якщо структурні підрозділи знаходяться поза межами певної адміністративно-територіальної одиниці, де укладався трудовий договір, то місце роботи обов’язково повинно бути конкретизоване.

Оплата праці найманих працівників регулюється ЗУ „Про оплату праці”, КЗпП й іншими нормативно-правовими актами, а також актами соціального партнерства – Генеральною угодою, галузевими, регіональними угодами, колективними і трудовими договорами.

Строк трудового договору. За загальним правилом трудовий договір укладається на невизначений строк, крім випадків передбачених законодавством. Умова про строк трудового договору обов’язково повинна бути зазначена в самому договорі і працівник повинен бути ознайомлений з нею під особистий підпис.

Дата добавления: 2014-01-20