Державне регулювання оплати праці

План

Тема 2.4.2 Сфери регулювання оплати праці

Лекційне заняття № 27

з дисципліни: «Трудове право»

тема дисципліни: 2.4. Оплата праці

для спеціальності 5.03040101

«Правознавство»

Викладач: Т.А. Барбанова

1. Державне регулювання оплати праці.

2. Договірне регулювання оплати праці.

Відповідно до ЗУ «Про оплату праці» виділяють дві сфери регулювання заробітної плати:

1) регулювання на державному рівні;

2) договірне регулювання.

Державне регулювання заробітної плати полягає у законодавчому регулюванні оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення мінімального розміру заробітної плати, а також інших державних норм і гарантій; встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній і комунальній власності, працівників підприємств, установ і організацій, що фінансуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів, а також шляхом встановлення податків на доходи працівників.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про оплату праці» під мінімальною заробітною платою слід розуміти законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До складу мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств всіх форм власності й господарювання. Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:

- вартісної величини мінімального споживчого бюджету;

- загального рівня середньої заробітної плати;

- продуктивності праці;

- рівня зайнятості та інших економічних умов.

Мінімальна заробітна плата встановлюється в розмірі не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості з розрахунку на працездатну особу.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється ВРУ за поданням КМУ, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України. Але при цьому розмір мінімальної заробітної плати переглядається щоквартально разом з уточненням показників Державного бюджету України.

Держава також здійснює регулювання інших норм і гарантій в оплаті праці. До таких норм належать:

- оплата праці за роботу в надурочний час;

- оплата праці за роботу в святкові, неробочі й вихідні дні;

- оплата праці в нічний час;

- оплата часу простою, який мав місце не з вини працівника;

- оплата праці працівників, молодших 18 років, при скорочений тривалості їх щоденної роботи.

До гарантій працівників щодо оплати праці належать:

- оплата щорічних відпусток;

- оплата часу виконання державних обов’язків;

- оплата для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації;

- оплата часу проходження медичного обстеження;

- оплата роботи працівників, що переводяться за станом здоров’я на легшу нижчеоплачувану роботу;

- оплата роботи працівників тимчасово переведених на іншу роботу в зв’язку з виробничою необхідністю;

- оплата праці вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до 3-х років, які переведені на легшу роботу;

- оплата донорам за час здавання крові;

- гарантії працівникам при переїзді на роботу в іншу місцевість;

- компенсації при службових відрядженнях та ін.

Дотримання державних норм і гарантій щодо оплати праці є обов’язковим для підприємств, установ і організацій всіх форм власності та видів господарювання. Порядок і умови такої оплати не можуть бути змінені в бік їх погіршення й обмеження прав працівників, але можуть бути поліпшені за рахунок прибутку підприємства, додаткових коштів власника.

Дата добавления: 2014-01-20