Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Загрузка...

Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Безпека життєдіяльності ,як соціальна категорія

Тема №1

ЛЕКЦІЯ

Внутрішніх справ

Кафедра фізичного виховання

з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

(2 години)

 

 

Для студентів юридичного

факультету навчально-наукового інституту

«Права та безпеки»

 

 

Дніпропетровськ – 2013

 

Лекцію підготував викладач кафедри фізичного виховання Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Остапенко В.О.

 

Рецензенти:

 

Хрипко Л.В.- доцент кафедри фізичного виховання Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ,кандидат наук з фізичного виховання і спорту.

 

Грибан В.Г.- доктор біологічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України.

 

 

Лекція обговорена та схвалена

На засіданні кафедри фізичного виховання

«____»_________2013р.,

Протокол №____

 

План:

Тема лекції : «Безпека життєдіяльності , як соціальна категорія.»

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності.

 

2. Основні поняття про безпеку життєдіяльності людини та суспільства.

 

3. Структура системи життєдіяльності.

4. Соціум.

 

5. Безпека.

 

6. Якість.

 

У результаті вивчення цього розділу Ви повинні знати:

- про зв'язок курсу «безпека життєдіяльності» з навчальними дисциплінами та практикою життєвого досвіду;

- Мету та основні завдання курсу «Безпека життєдіяльності»;

- Основні етапи розвитку проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності людини;

- Основні поняття ,визначення та терміни безпеки життєдіяльності;

- Загальні положення теорії управління ризиком;

- Основні положення концепції прийнятого (допустимого) ризику;

- Характеристики системи «людина-життєве середовище»

- Об’єкти та цілі безпеки життєдіяльності в системі «людина – життєве середовище» різного рівня;

- Класифікацію джерел небезпек,небезпечних та шкідливих факторів.

 

На основі набутих теоретичних знань Ви повинні вміти:

- Визначати рівень безпеки системи «людина-життєве середовище»;

- Ідентифікувати небезпеку;

- Складати номенклатуру небезпек;

- Визначати зону небезпеки;

- Визначати причини та можливі наслідки небезпек;

- Класифікувати небезпечні ,шкідливі та вражаючі фактори;

- Оцінювати рівень небезпек;

- Моделювати умови виникнення небезпечних ситуацій.

 

Мета : Метою дисципліни є теоретична і практична підготовка майбутніх фахівців з опанування знань, умінь і навичок створювати безпечні умови життя і діяльності у середовищі перебування, осягнення світоглядних принципів гармонійних стосунків людини з технікою, природою та суспільством.



Завдання: полягає у чіткому розумінні небезпечних і шкідливих чинників у ситуаціях, що виникають у навколишньому середовищі, їх ідентифікація, пошук і обґрунтування оптимальних безпечних умов життя людини.

Визначення поняття безпеки. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності. Рівновага в системі "людина життєве середовище". Безпека абсолютна та відносна. Життєдіяльність - як процес існування та самореалізації індивіда в єдності його життєвих потреб і можливостей. Система "людина - життєве середовище" та її компоненти. Аксіома про потенційну небезпеку діяльності людини. Об'єкти та цілі безпеки життєдіяльності в системі "людина-життєве середовище" різного рівня. Ергономічні принципи безпеки, сумісності людини з технікою та середовищем. Ергономіка та умови праці. Категорії тяжкості праці.

Теоретично безпеку людини, суспільства повинні гарантувати закони держави в різних сферах діяльності: в природній - природоохоронне законодавство, у виробничій та соціальній - адміністративне, господарське, карне та інші розділи права. Саме вони повинні регулювати відношення між людьми в суспільстві, їх відношення до природи, оточуючого середовища. Положення законодавства, будь-якого розділу права є теоретичними основами певного напрямку сучасних наук: фундаментальних (хімічні, біологічні, фізичні, математичні), соціологічних (політика внутрішня, політика зовнішня) та гуманітарних (правознавство, культурологія, мистецтво). Науковий аналіз чинників, що впливають на безпеку кожної окремої людини, всього суспільства складає основу курсу, його теоретичні засади, без яких не може бути практичних умінь, адекватних дій у певній ситуації.

 

 

Поняття «життєдіяльність» стосується тільки людини. Людина живе і працює в безпосередньому зв’язку з навколишнім середовищем.

Життєдіяльність (ЖД) – це складна фізіологічна система, яка має назву «система ЖД»

Системою називають сукупність взаємозв’язаних елементів, функціонування яких спрямоване на досягнення певної загальної мети.

Система ЖД складається із взаємопов’язаних елементів: життя, діяльності людини, навколишнього середовища, – і має підтримувати комфортне та безпечне існування людини, забезпечити сталий розвиток людства.

Розглянемо характеристики елементів системи ЖД.

Життя – це форма існування матерії, яка характеризується обміном речовин, здатністю до розмноження і розвитку, вмінням пристосовуватись до навколишнього середовища.

Примітка. Будь-який живий об’єкт (клітина, організм) являє собою так звану відкриту систему, яка постійно здійснює обмін речовинами, енергією, інформацією з навколишнім середовищем. Обмін речовин у живих тілах полягає у поглинанні речовин із зовні, їх засвоєння (тобто перетворення речовин навколишнього середовища в речовини живого організму). Цей процес (асиміляція) потребує енергетичних витрат від живого тіла, й ці витрати енергії можливі завдяки тому, що у процесі асиміляції в клітинах організму накопичується енергія у вигляді складних хімічних зв’язків молекул органічних сполук. Ця енергія виділяється із розпадом речовин.

Людина – вища форма розвитку живої матерії, і її існування – дуже складний процес, що не тільки підтримує її фізіологічний стан, але й задовольняє духовні потреби. Крім того, на життя людини суттєво впливають умови проживання та праці, медичний догляд і багато інших факторів, що виникають завдяки діяльності самих людей.

Діяльність – це специфічна форма ставлення людей до навколишнього середовища та одне до одного, яка має задовольняти потреби та інтереси людини. Це соціальна категорія, нерозривно зв’язана із суспільством. Тільки завдяки діяльності людини створено всі блага, які має людство.

Основні види діяльності такі:

– виробнича;

– наукова;

– мистецька;

– освітня.

Однією із специфічних форм діяльності людини є праця – перша й основна умова існування людини (людства).

Праця – цілеспрямована діяльність людини, у процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних та інших благ, необхідних для задоволення своїх потреб.

Потреби – це необхідність для людини того, що забезпечує її існування і самозабезпечення (фізіологічне, матеріальне, соціальне, духовне та ін.).

Навколишнє середовище (довкілля) або середовище існування – це все, що оточує людину впродовж її життя. Навколишнє середовище, у свою чергу, поділяють на такі види:

– природне середовище;

– штучне середовище.

Природне середовище (біосфера) – це частина Землі і простору навколо неї, де зосереджено все живе. Біосфера включає:

– атмосферу (газоподібна частина);

– гідросферу (рідка водна частина);

– літосферу (тверда частина).

На ЖД людей найбільше впливає частина біосфери від поверхні Землі вглиб на 15–20 км і до висоти 20–22 км, де починається озоновий шар. Природне середовище є джерелом природних ресурсів для існування людини: повітря, води, деревини, корисних копалин, ґрунту та ін.

Штучне середовище – це складова довкілля, створена людством за тривалий час його існування. Штучне середовище умовно можна поділити на два види:

– виробниче середовище;

– побутове середовище.

Виробничим називають середовище, в якому людина реалізує свою трудову діяльність (підприємства, установи, навчальні заклади тощо).

Побутовим є середовище, де люди мешкають або проводять вільний час. Воно охоплює сукупність житлових будинків, комунально-побутових об’єктів, місця відпочинку та ін.

Організм людини може нормально функціонувати тільки тоді, коли умови (параметри) зовнішнього середовища відповідають оптимальним. Якщо умови середовища змінюються, стають несприятливими, то на протидію їм організм людини включає спеціальні механізми, які зберігають постійність параметрів внутрішнього середовища (всередині організму) чи змінюють їх у межах допустимого.

Можливість функціонування організму в середовищі, параметри якого постійно змінюються, забезпечується завдяки механізму, який називають адаптацією.

Адаптація (лат. аdapto – пристосування) – динамічний процес пристосування організму до мінливих умов зовнішнього середовища, який спостерігається в будь-якому виді діяльності щоразу, коли виникають значні зміни в системі «людина – середовище». Адаптація може бути фізіологічною, психологічною, соціальною.

Отже, для функціонування системи ЖД середовище має обов’язково відповідати природним параметрам. Відхилення можливі в межах допустимого, коли організм людини здатний адаптуватися, захистити себе, підтримувати існування. Усе, що існує за цими межами, становить загрозу життю, тому виникає потреба захисту ЖД людей. Отже, безпека – важлива складова системи ЖД.

Розглядаючи систему ЖД як взаємодію людей з навколишнім середовищем, слід зауважити, що вона завжди підпорядкована певним принципам, правилам, умовам життя, природним умовам, традиціям тощо.

Система ЖД має такі характерні ознаки:

– її функціонування підпорядковане об’єктивним законам природи;

– це динамічна система, яка розвивається, удосконалюється, пристосовується до змін умов існування;

– тяжіє до сталого розвитку, вживаючи заходів захисту від упливу негативних факторів.

Основні принципи забезпечення ЖД такі:

– своєчасність, достатність, якість забезпечення людей необхідними для життя засобами високої якості і заходами в потрібний час у належній кількості;

– безпека ЖД (захист ЖД від упливу негативних факторів, що виникають унаслідок як природних явищ, так і діяльності людей).

Рівень реалізації цих принципів значною мірою залежить від способів забезпечення ЖД. Виходячи із сказаного, можна визначити такі головні способи забезпечення ЖД:

1. Організація ефективної трудової діяльності людей в суспільстві з максимальним залученням усіх ресурсів (створення робочих місць, упровадження високопродуктивного виробництва і технологій, нормування праці тощо).

2. Організація та удосконалення освіти і підготовка кадрів, розвиток науки відповідно до вимог часу.

3. Розвиток сфери послуг (комунальних, транспортних, торговельних, побутових і т. ін.).

4. Розширення мережі культурних, спортивних, розважальних установ.

5. Проведення заходів щодо збереження здоров’я людей (диспансеризація, оздоровлення, кваліфіковане медичне обслуговування і лікування, санітарно-епідеміологічний стан).

6. Розроблення законодавчих і нормативно-правових актів із забезпечення прав, свобод і захисту людей і суспільства в цілому.

Залежно від того, якою мірою реалізуються принципи та способи забезпечення ЖД, визначається рівень життя людей окремих країн і загальний розвиток людства.

Соціум.

Історично групи людей створювалися і об'єднувалися за спільної мети - виживання в складних природних умовах. Кожен член спільноти знав, що він буде мати захист і заступництво свого племені. Саме тому кожна людина намагався слідувати встановленим правилам і вимогам даної групи, щоб не тільки розраховувати на захист і підтримку своїх товаришів, а й показати свою відданість і заслужити довіру одноплемінників.

Об'єднуючись в родову громаду, люди знали, що тут немає місця ні крадіжок, ні ворожнечі. Навколо родичі та близькі люди, а відносини будуються на довірі. Ті ж члени суспільства, які чинили опір загальному закону і правилам, виганяли з племені або жорстоко каралися. Сьогодні змінився не тільки сам соціум, а й поведінка усередині соціальних груп людей.

Часто люди нехтують моральними і благородними способами, а надходять один з одним неосвічене, а часом, зрадницьки. Тим не менше, люди продовжують шукати собі в товариші тих, хто зможе зрозуміти їх погляди, розділити думку, тих, кому можна довіряти, бути щирим і відкритим. Різні погляди таких груп можуть бути як в окремих сім'ях, так і в окремих містах і країнах. Те, що вважається цілком нормальним в одній соціальній групі, може бути абсолютно протилежним в іншій групі.

Люди схильні до впливу соціуму і часто живуть і діють по шаблонах, нав'язаним суспільством. Наш час дає можливість проявити індивідуальність, виділитися із загальної маси і надходити в розріз стандартам. Тільки в цьому випадку доводиться одноосібно брати великий тягар відповідальності за нестандартні дії і вчинки, які індивід вважає правильними, хоча суспільство його не підтримує. Доводиться в боротьбі відстоювати право на існування власної думки, доводити справедливість і моральність вчинків і методів.

Безпека – стан захищеності життєво важливих інтересів люди-
ни, суспільства і індивідуума від внутрішніх і зовнішніх загроз.
Безпека є найважливішою з потреб людини після потреб у
їжі, воді, одязі, житлі та інформації. Власне вся повсякденна
діяльність людини спрямована на задоволення фізіологічних,
соціальних і духовних потреб, включаючи і надання безпеки.
Коли якісь з них не задовольняються, порушується динамічна
рівновага в системі життєзабезпечення людини, настають змі-
ни на гірше, нерідко безповоротні, згубні.

Безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і індивідуума від внутрішніх і зовнішніх загроз.
Безпека є найважливішою з потреб людини після потреб у
їжі, воді, одязі, житлі та інформації. Власне вся повсякденна
діяльність людини спрямована на задоволення фізіологічних,
соціальних і духовних потреб, включаючи і надання безпеки.
Коли якісь з них не задовольняються, порушується динамічна
рівновага в системі життєзабезпечення людини, настають змі-
ни на гірше, нерідко безповоротні, згубні.
Безпека - це філософська категорія. Вона не є чимось
предметним, матеріальним і виступає абстрактною формою
вираження життєздатності й життєстійкості об'єктів конкретного світу. Уявлення про безпеку розвивалися від поверхневого до більш глибокого, побудованого на науковій основі. Є безліч визначень безпеки, кожне з яких по-своєму розкриває природу цього явища. Найчастіше безпекою називають стан або становище потенційної жертви, коли для неї немає небезпеки (загрози), тобто змін властивостей у гірший бік (передусім для життя і здоров'я людей, для оточуючого їх природного й матеріального середовища).
Безпека є невід'ємною властивістю будь(якої системи, для
якої притаманні, цілісність, відносна самостійність і стійкість.
Втрата будь(якої з цих ознак веде до загибелі системи, а звідси необхідність їх захисту від людей та руйнівних впливів. Усе суще чинить опір своєму руйнуванню. Людину тут відрізняє те, що за збереження свого життя, забезпечення своєї безпеки вона як істота розумна має можливість боротися свідомо. Проблема лише в тому, як вона використовує цю можливість. Але оскільки такого стану не буває, то відома міра небезпеки або ризику присутня завжди, навіть коли у нас є відчуття або ілюзія повної
безпеки. Тобто, мова може йти, в одному випадку, про ідеальну ситуацію, до якої треба прагнути, але яка принципово недосяжна, а в іншому - визнавати не абсолютність, а відносність категорії безпеки, що передбачає реальне і постійне існування ризику і небезпек. У такому разі людина, соціальна група,
суспільство, держава або групи держав свідомо або не усвідомлено самі встановлюють для себе міру прийнятого ризику у відносинах самих з собою, між собою, з навколишнім світом. Коли ризик бачиться їм цілком прийнятним, то вони відчувають себе в безпеці. Визначити ж міру прийнятності ризику допомагають:
• психологія сприйняття загроз, що склалася у людей;
• накопичений досвід, знання, уміння і навички;
• зіставлення в системі цінностей, стандартів, нормативних
вимог;
• конкретні ситуації вибору.
Таким чином, поняття "безпека" хронологічно цілком виправдано розглядати як, головним чином, захищеність систем,об'єктів, істот, виробів і т.п. від якого-небудь "вражаючого чинника" або їх сукупності. Безпека - це ще і властивість будь-якої системи, умова її існування і розвитку, це і процес, і результат самої діяльності, що передбачає її свідомість з точки зору прийнятого ризику. Поняття "безпеки" носить конкретно(історичний характер, тобто має минуле, теперішній час і майбутнє, розглядається в просторі і часі, має духовну і матеріальну складові.

Якість – філософська категорія, що виражає істинну визначеність об’єкта, завдяки якій він виявляється саме цим, а не іншим об’єктом.

До категорії основних положень безпеки, пов’язаних із якістю, відносять поняття якість продукції, якість праці, якість безпеки.

Якість продукції – сукупність властивостей і ступінь корисності продукції, що обумовлюють її здатність якнайповніше задовольняти потреби людини, виробництва та середовища існування.

Якість праці характеризує кінцеві результати виробничої діяльності людини в системі ЛТС за рівнем сумарних утрат випущеної продукції чи за кількістю створюваних небезпек.

Аналіз цих понять показує, що вони тісно пов’язані зі сферою діяльності людини і визначають результат продуктивної праці, а також її роль у виникненні небезпек. У структурі будь-якої діяльності людина домінує не тільки в організації праці, але й у забезпеченні її якості.

Забезпечення якісної праці та виробництво якісної продукції – це питання БЖД. І в його вирішенні визначальною є роль керівника виробництва, інженерно-технічного персоналу, кваліфікація працівників.

Якщо висока якість буде забезпечена в усіх сферах людської діяльності, то величина залишкового ризику істотно зменшиться.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Безпека життєдіяльності ,як соціальна категорія

Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 424; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.198.71.184
Генерация страницы за: 0.011 сек.