Евангелие Успенского собора

Ще зХІ-ХІІст. у Європі поширюється аріанство- течія у християнстві, одним з постулатів якої є визнання того, що слово Боже слід доносити до віруючих їхньою мовою. Уже в ХІУст. в Англії багато працює для поширенням Св.письма народною мовою Дж.Віклеф, у Чехії подібну ідею підтримує Ян Гус.Початок перекладу Св.письма польською мовою сягає ХІІІст.

Переклади українською мовою канонічних текстів збереглися лише з к.ХУст. Серед них одним з надавніших перекладів є Четья Мінея 1486р.

(дослідник-М.Карпинський „Западнорусская четья 1489р”(1889)). Первісний оригінал пам”ятки був складений на українській території, в західноволинських землях, а потім був переписаний у Білорусії. Тому в пам”ятці знаходимо риси, які відбивають мовні особлиості обох мов.

Серед них:

1) сполучення -ры,-лы відповідно до до давніх -ръ,-лъ: дрыжаху, крывава, крытань;

2) перехід Е в О після шиплячих: чому, жона.

3) чергування у -в: вчинила, у страні, уво сні.

4) випадки поплутання и зы: рыкающа, шестикрилатий.

5) співіснування церковнослов”янських неппповноголосих форм із українськими повноголосими: володіти, ворога, соромися.

Характерна морфологічна риса української мови у пам”ятці - у Н.в. множини іменників чоловічого роду трапляється закінчення - ове(-еве): волхове, змиеве.

На лексичному рівні у пам”ятці поряд із ерковнослов”янськими словами є загальновживані народні та літературні: боронити, влякатися, всхопитися, годовати, голосно, горазд, туга та ін.

У сер.ХУІст. робота над перекладами Св.Письма і конфесійної літератури активізуалася. Староукраїнською мовою перекладено четероєвангеліє у вигляді Пересопницького Єангелія 1556-1561рр.(переписувачі-перекладачі Михало Василевич, син галицькогосвященика та архімандрит Пересопницького монастиря Григорій).

µ У ХІУ-ХУст україні поширювалися оригінальні та перекладні збірники і компіляції, в які входили проповіді отців церкви, повчання, церковні рекомендації. Такі збірники не були ноиною в українські літературі, бо запозичувалися ще з Болгарії та Візантії у ХІст. Такі збірники читалися віками як у церкві, так і вдома. Для домашнього житку служили насамперед „Ізмарагд”(переспівани у найістотніших ідеях Іваном Франком), „Златая цhпь”, „Златоуст”, „Хронограф”, „Толкова Палея”.

Особливо рясно відбито у рукописі(!!!) живомовну українську лексику: плахта, рядно, попелъ,нехай, гной. Характерне явище Євангелія -наявність глос: колодязь іаковль,(студня або криниця), розмечу житницу мою(клуню або стодолу). Поряд із українськими та старослов”янськими елементами вживаються також полонізми та мадяризми.

Дата добавления: 2014-01-20