Аналіз орфоепічних та синтаксичних норм української і російської мов

Розрізняють два основні стилі вимови: повний – в офіційному, публічному мовленні і звичайний розмовний стиль вимови. Опанування обома вимовними стилями дає людині можливість однаково вільно красиво й невимушено вести розмову у вузькому колі й виступати з трибуни перед величезною аудиторією. Проте в обох стилях вимови, а особливо в повному, дуже помітні окремі вади дикції, помилки у вимові голосних і приголосних неправильна вимова іншомовних слів, недотримання норм чергування.

Причини появи цих помилок найчастіше зустрічаються:

1) у вимові голосних. Голосні а, о, у, і однаково чітко й виразно вимовляються як під наголосом, так і в ненаголошеній позиції, а в російській мові голосні не під наголосом скорочуються, вимовляються невиразно, а при швидкому мовленні й зовсім випадають (двадцять, учиться вимовляються як двадццть, учитьцц)

В української мові голосні е, и чітко розрізняються лише під наголосом. Ступінь зближення ненаголошених и та е залежить також від темпу мовлення: чим він швидший тим менше помітна різниця у вимові обох голосних, при повільному темпі мовлення вони вимовляються більш чітко. 2) у вимові приголосних. Вимови дзвінких і глухих приголосних має неоднакові закономірності навіть у таких близькоспоріднених мовах, як українська і російська, що й створює додаткові труднощі для мовців.

а) губні приголосні в кінці слова вимовляються твердо: голуб, насип, степ, а в російській мові в цій позиції вони м’які. У словах іншомовного походження губні можуть пом’якшуватись перед голосними -а- та -у- (бюро, бюст).

б) звук -в- в українській мові ніколи не переходить у -ф-, а, навпаки, в певних позиціях -в- посилює свою звучність і переходить у нескладовий голосний –у: учитель, заутра, кроу, а в російській мові в цій позиції крофь, любофь, завтра. в) Шиплячі приголосні -ж-, -ш-, -дж-, і -ч- у сучасній укр. Мові, як правило тверді: вони зокрема, ніколи не пом’якшуються на кінці солова (ріж, ходиш, ніч, піч)

Завжди тверді не подовжені шиплячі перед голосними –а-, -о-, -у-, -и-: біжать, чого, чути, четвер, широко. пом’якшені –ж-, -ч-, -ш- бувають і перед голосними і (шість, тиші, чітко, гарячі) та тоді, коли вони подовжені (бездоріжжя, подорожжю, річчю), а в російській мові: час, начьало, часто, четверг.

г) Звук -р- твердий в кінці слов а і складу: секретар, воротар, лікар, а в російській мові: секретарь, вратарь, лекарь.

Наголос

Традиційно в діловому мовленні більше уваги приділяється культурі писемної мови. Найчастіше мовці зазнають певних труднощів у доборі правильного наголошення слів.

У процесі мовлення не всі склади вимовляються з однаковою силою. Посилення голосу на одному з складів називається НАГОЛОСОМ.

В російській мові наголос більш сильний і чіткий, ніж в українській.

Поширена помилка в усному мовленні – змішування наголосів різних мов, особливо російської та української.

Порівняємо:

Дата добавления: 2014-01-20