Сутність та функції фондової біржі

Діяльність на фондовій біржі. Види біржових операцій.

Учасники фондової біржі.

Сутність та функції фондової біржі.

Фондова біржа та біржові операції

Лекція № 9

Контрольні питання

1.Що являє собою власний капітал товариства (партнерства)?

2.Як ведеться облік капіталу товариства (партнерства)?

3.Що являє собою власний капітал корпорації (акціонерного товариства)?

4.Які види акцій?

5.Як ведеться облік формування акціонерного капіталу?

6.Яким чином розподіляється прибуток корпорації?

7.Які резерви і на які цілі створюються?

8.Як ведеться облік нерозподіленого прибутку (збитку)?

9.Яка інформація про власний капітал розкривається у фінансовій звітності?

Біржова торгівля товарами – механізм досить давній, що прийшов на зміну первісним формам продажу товарів великими партіями — караванній та ярмарковій торгівлі.

Історія розвитку біржової торгівлі налічує близько п’яти століть, хоча деякі спеціалісти, що досліджують питання фондового ринку вважають, що прообрази біржової форми торгівлі були започатковані ще в Стародавній Греції та Римі, де законодавчо встановлювались дати загальних зібрань торгівців — „коллегіа меркаторум”, а також в Японії в І столітті до н. е. Щодо походження самого терміну „біржа”, то його корені слід шукати в латинській мові від слова „burse”(гаманець), за історичними джерелами в місті Брюгге існував заїзд – своєрідний середньовічний готель під назвою „Бурсе”, що належав купецькій династії Ван дер Бурсів, що також займалися і обміном монет, готель прикрашав герб власників на якому були зображені три гаманці. В ньому зупинялися купці, що приїжджали в місто для укладання торгівельних угод з усіх кінців Європи, тут також проводилась торгівля векселями. Вираз „йти до Бурсе” поступово став звичним, увійшов у вжиток торгівців, ним стали називати місця звичних зустрічей торгівців і в інших європейських країнах, лише британці не прийняли цей термін, вони й понині місце біржових операцій називають „exchange”, що означає „обмін, місце обміну”. Розвиток фондових бірж був пов’язаний спочатку із зростанням державного боргу, тому що вкладені в облігаційні позики капітали могли перетворюватися на гроші, та розвитком акціонерних товариств.

Перша фондова (та що торгувала грошовими коштами — фондами) біржа з’явилася в Антверпені (1531 р.), у середні віки товарні біржі успішно функціонували в багатьох містах Європи: Ліоні (1549 р.), Тулузі (1549 р.), Лондоні (1556 р.), Амстердамі (1608 р.) Перші фондові біржі, як правило, виникали в містах, що були найбільшими портами Європи, куди походили торгівельні кораблі з усього світу, в тому числі із колоній. Ці кораблі були власністю акціонерних компаній. До того часу поки корабель не прийшов в порт жоден акціонер не знав збільшив він свій капітал чи навпаки — втратив, перебував у невизначеності, біржа ж дозволяла акціонеру - песимісту, продати свою частку в кораблі та його вантажі тим хто був більше оптимістичним та схильним до ризику.

Природно, що покупці–оптимісти були людьми поміркованими і згоджувалися придбати долю в кораблі із незавершеним рейсом лише за частину її фактичної вартості (частка торгівця в вартості корабля та його вантажу у випадку успішно завершеного рейсу). Так виник курс частки у вартості корабля та його вантажу – прообраз курсу сучасної акції. Цей курс постійно коливався залежно від того, які вісті приходили в порт від команд суден, що вже завершили свої рейси і повернулися. При отриманні поганих вістей (корабель загинув під час бурі чи потрапив до рук піратів) власники намагалися як можна швидше продати свою частку за найменшу ціну, міркуючи, що краще мати „ хоча б синицю в руках”, при отриманні гарних вістей, все відбувалося в протилежному порядку, учасники торгів намагалися викупити не лише продану свою частку, але й чужу і навіть за більш високу ціну, розраховуючи, що дохід від успішного рейсу покриє всі витрати і забезпечить прибуток („журавель в небі”). Так і починала своє життя фондова біржа — місце торгівлі між людьми, що намагалися зазирнути в майбутнє і збільшити свій капітал за рахунок більш точного передбачення подій.

На середньовічних біржах нерідко угоди укладалися за зразками товару, який мав згодом надійти. В момент укладання угоди на біржі визначалась і погоджувалася ціна товару, що дозволяло уникати можливих цінових змін на момент реальної поставки. Згодом на біржах була проведена стандартизація товарів, тобто впроваджено середні норми їх якості, що дало змогу не поставляти товарів на самі торги і сприяло запровадженню ф’ючерсних угод. Велику роль в розвитку світової біржової торгівлі відіграла Амстердамська біржа, яка надовго стала найважливішою біржею світу, головним носієм прогресу в галузі біржової торгівлі. Важливим фактом в історії Амстердамської біржі було те, що вона першою ввела в свій обіг акції. В XVIII ст. на Амстердамській біржі котирувались цінні папери 44 найменувань, серед яких значне місце займали акції та облігації державних позик. Амстердамська біржа мала характер універсальної біржі — фондової, товарної, валютної і зберегла свій характер до наших днів. В Англії, США, та інших країнах фондові біржі відділилися від товарних.

Становлення Лондонської біржі має тісний зв’язок з іменем російського царя Івана IV Грозного та капітана Річарда Ченселлора, „нещаслива” подорож якого до Китаю закінчилась посольством до Москви та грамотою російського царя про надання англійським кораблям повної свободи, що було приводом до заснування великої торгівельно-мореходної компанії в Лондоні ”Moscow’s company”, що затвердила систему акціонування капіталу та започаткувала відкриття Лондонської фондової біржі.

В самій же Російській імперії біржі з’явилися лише за часів Петра І Романова, в ХVIII ст. Перша біржа була організована — в Санкт-Петербурзі в 1703 році і проіснувала майже 100 років. Згодом виникли Одеська (1796 р.) і Кременчуцька (1834 р.) біржі, а наприкінці XIX ст. в Росії налічувалося вже 114 бірж.

Спочатку на Петербурзькій біржі котирувались іноземні векселі та облігації державних позик, а з 1827 р. почали котируватися акції, але відігравати значну роль в економічному житті країни вона стала лише в XIX ст. Стабільна робота біржі з щоденним котируванням цінних паперів почалась після затвердження її статуту в 1870 р. У 1900 р. на Петербурзькій фондовій біржі було створено фондовий відділ, що започаткував створення в країні єдиної централізованої фондової біржі, яка отримала право здійснювати котирування цінних паперів у масштабах всієї імперії. Положенням Міністерства фінансів Російської імперії „Про утворення на Санкт-Петербурзькій біржі Фондового відділу” передбачалося, що бюлетень Фондового відділу є офіційним документом, а наведені в ньому курси й ціни є обов’язковими при укладанні угод на всій території країни.

На території України фондові біржі почали діяти значно пізніше, ніж у Росії, оскільки після створення біржі в Санкт-Петербурзі рівень товарного виробництва і торгівлі в Росії були ще тривалий час недостатніми для широкого розвитку біржової торгівлі. Протягом майже цілого століття Санкт-Петербурзька біржа залишалася єдиною в Росії. У 1796 р. було відкрито біржу в Одесі, в 1816 р. — у Варшаві, в 1834 р. — в Кременчуку, (1834 р.) в 1837 р. — у Москві та деяких інших містах. Після реформи 1861 р. у Росії прискореними темпами почали встановлюватися капіталістичні відносини, кількість бірж значно зросла. На території України відкрились біржі в Києві (1869), Харкові (1876), Миколаєві (1885) та ін.

На Київській біржі проводились операції з державними цінними паперами, акціями цукрових заводів, облігаціями приватних підприємств, векселями, заставними листами, золотом, сріблом. Специфічно київськими паперами, які постійно котирувались на Київській біржі, були цінні папери міських кредитно-фінансових закладів, місцевих машинобудівних та чавуноплавильних заводів. Протягом 90-х років у Києві сформувався вторинний ринок паперів цукрових заводів, промислових товариств та комерційних банків. У 1907—1908 роках у зв’язку із зростанням експорту цукру виникли специфічні цінні папери, пов’язані з правами на вивіз цукру, які мали риси строкових угод. У роки Першої світової війни діяльність бірж припинилася. У серпні 1914 р. була закрита також Київська біржа, проте у вересні вона відновила свою роботу неофіційно. Контракти укладались на біржі навіть в 1916—1917 роках. Функціонування фондового ринку в імперії перервалося подіями 1917 р., а потім знову відновилося на деякий час у роки непу. Перші товарні біржі виникли в 1921 р., а в 1923 р. при деяких з них були відкриті фондові відділи, призначені для визначення курсу червінця і впорядкування валютних операцій державних органів та кооперації. Згодом там почали розміщувати державні позики. У 1930 р. з ліквідацією багатоукладності в економіці, посиленням командно-адміністративної системи потреба в біржовій торгівлі відпала, і в країні ринок цінних паперів перервав своє існування на довгі роки.

Відновлення діяльності фондових бірж в Україні відбулося після проголошення нею незалежності. 29 жовтня 1991 року була зареєстрована перша Українська фондова біржа (УФБ), а вже 2 січня 1992 року розпочалася її практична діяльність, що стало початком відновлення національного ринку цінних паперів. Крім неї нині на фондовому ринку цінних паперів проводять торги Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ); Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ); Донецька фондова біржа (ДФБ); Придніпровська фондова біржа (ПФБ), Українська міжнародна фондова біржа (УМФБ), Кримська фондова біржа (КФБ). Крім бірж на організованому фондовому ринку України діють дві торговельно-інформаційні системи: „Перша фондова торгівельна система” — „Технічний центр „ПФТС” та „Південноукраїнська торговельно-інформаційна система” – „Південь-Сервер”

В сучасному світі функціонує більше ніж 200 фондових бірж. Всі вони мають свої особливості часто досить суттєві. Навіть в Західній Європі, незважаючи на спроби сформувати єдиний ринок цінних паперів, в правилах діяльності фондових бірж зберігаються значні розбіжності.

Беручи за критерій визначення правового статусу бірж їх поділяють на три типи: публічно-правові; приватні, змішані.

Діяльність публічно – правових бірж постійно перебуває під державним контролем. Держава приймає активну участь в створенні Правил біржової торгівлі, контролює їх виконання, забезпечує підтримку правопорядку на біржі під час проведення торгів, призначає біржових маклерів. Публічно-правовий тип фондової біржі характерний для Франції та Німеччини.

Приватні фондові біржі – це акціонерні товариства, що абсолютно самостійні в організації біржової торгівлі. Всі угоди на таких біржах укладаються у відповідності до чинного в країні законодавства. Держава не дає ніяких гарантій і не бере на себе ніякої відповідальності по забезпеченню стабільності біржової торгівлі та зниженню ризику торгівельних угод. Такий тип характерний для США та Англії.

При змішаному типі — фондова біржа створюється як акціонерне товариство, але при цьому 50% їх капіталу належить державі. Керівництво такими біржами здійснюється на виборній основі, але нагляд за біржовою діяльністю здійснюється біржовим комісаром, він же проводить офіційну реєстрацію біржових курсів. Цей тип бірж характерний для Австрії, Швейцарії та Швеції.

Окрім цієї класифікації фондові біржі умовно поділяють також на „ брокерські ” та „ банківські ”. Перший тип характерний для США, відповідно до такої організації бірж торгівлею цінними паперами займаються лише брокери, а комерційним банкам „вхід” на біржу заборонено. За другим типом (Німеччина, Франція) — навпаки —банки є найважливішими суб’єктами біржової торгівлі цінними паперами. В Україні під час створення першої фондової біржі існувала розвинута система комерційних банків, інших же різновидів інвестиційних посередників та мережі брокерських контор ще не було. Тому саме комерційні банки прийняли участь у створенні першої Української фондової біржі. У день реєстрації УФБ із 29 засновників — 21 були комерційні банки.

Найбільшими за обігом та значенням залишаються ті національні біржі, які знаходяться в головному фінансовому центрі країни. На них концентруються операції загальнонаціональних масштабів, провінційні ж біржі поступово втрачають свої позиції. Так складається поступово моноцентричнасистема, яка в найбільш закінченому вигляді представлена в Англії, де Лондонська біржа має назву Міжнародної фондової біржі оскільки вона перебрала на себе фондові біржі не тільки Великобританії, але й Ірландії. На ній котируються не тільки цінні папери, емітовані резидентами, а й значна кількість іноземних цінних паперів та фінансові інструменти євроринку.

До 1980 р. на біржі здійснювалося лише одне офіційне котирування, а починаючи з 1980 р. було введено три офіційних котирування і одне неофіційне. На сьогодні на біржі котирується близько 3500 цінних паперів, включаючи іноземні акції та облігації. В неофіційному котируванні перебувають близько 300 акцій. Мінімальний статутний фонд емітента для допуску до котирування має становити не менше ніж 50 тис. фунтів стерлінгів.

До 1986 р. у торгівлі „з голосу” головною фігурою був джоббер— консультант по проблемам кон’юнктури ринку цінних паперів – вперше з’явилися в Лондонському Сіті, їх діяльність набувала неабиякого значення в зв’язку з постійним розширенням масштабів та структури ринку цінних паперів, ускладненням операцій з ними. Джоббери були необхідними не лише для того, щоб правильно оцінити інвестиційні якості паперів, що оберталися на біржі, але й для того щоб допомогти емітентам здійснити їх нові випуски. Джоббер, який мав у операційному залі пост і займався купівлею та продажем визначених цінних паперів з брокерами, що працювали на замовлення клієнтів. У 1986 р. після проведення реформи було запроваджено комп’ютерну систему автоматичного котирування. Іноземні фірми змогли купувати місця на біржі, і корпорації отримали змогу ставати членами біржі. Джобберів стали називати маркет-мейкерами, їм дозволили вводити до комп’ютерної мережі свої ціни на купівлю та продаж визначених цінних паперів. Користувачами системи, але з іншими правами стали також брокери, емітенти, інвестиційні інститути, менеджери інвестиційних фондів. Брокерам було дозволено укладати угоди між собою без посередництва маркет-мейкерів, а також виконувати ділерські функції.

У 1986 р. відбулося злиття Лондонської фондової біржі з саморегулюючою організацією, учасниками якої були дилерські фірми, що здійснювали торгівлю іноземними цінними паперами, саме в результаті цього Лондонська біржа набула статусу міжнародної і стала називатись Лондонською міжнародною фондовою біржею.

Монцентричними можна також назвати фондові біржові системи Японії та Франції, хоча провінційні біржі там ще збереглися, але вони відіграють незначну роль.

Токійська міжнародна фондова біржа, щовиникла в 1878 р. є найбільшою фондовою біржею в Японії, на яку припадає близько 80% національного біржового обороту цінних паперів. Членами біржі є фірми — торговці цінними паперами, що мають відповідну ліцензію на торгівлю. На біржі котируються акції близько 1700 емітентів, а також облігації. Торгівля відбувається через аукціон “з голосу” та в електронному режимі в двох різних залах. Цінні папери котируються тільки офіційно. На біржі відбувається два відкриття в день, оскільки вона працює з перервою: з 9.00 до 11.00 та з 13.00 до 15.00.

Торги „з голосу” проводяться спеціалістами (аукціоністами), які приймають заявки від учасників торгів і проводять аукціон. Котируються близько 200 акцій, які найбільш активно купуються і продаються. Торги з менш активними акціями, включаючи іноземні, здійснюються в електронному режимі. В операційному залі електронної торгівлі знаходяться комп’ютери, засоби зв’язку та спеціалісти. Інші учасники торгів фізично в залі не присутні. Близько 50% угод у режимі електронної торгівлі укладаються без участі спеціалістів. Відіграючи головну роль у біржовій торгівлі, спеціалісти біржі не можуть, як спеціалісти інших бірж, здійснювати операції за свій рахунок.

Паризька фондова біржа посідає перше місце серед семи бірж Франції. На неї припадає більш як 90% угод, що укладаються на національному біржовому ринку. На біржі існує три рівні котирування. Офіційне котирування призначене для великих корпорацій, які отримують стабільні прибутки, регулярно виплачують дивіденди, розміщують на ринку значну частину акцій і виконують рекомендації установ, які координують діяльність бірж. На такому самому рівні котируються також цінні папери іноземних емітентів. Акції малих та середніх підприємств котируються на другому рівні, який називають вторинним ринком. На третьому рівні, так званому вільному ринку, котируються цінні папери, що не були допущені до котирування на вищих рівнях.

На першому рівні укладаються як касові, так і строкові угоди з цінними паперами, на другому та третьому рівнях учасники ринку укладають тільки касові угоди. Біржові торги проводяться протягом трьох годин з 11.30 до 14.30 кожного робочого дня. Спочатку проводиться котирування державних та корпоративних облігацій, а після цього акцій.

В країнах, що мають федеративний державний устрій біржовій фондовій системі притаманна поліцентричність, в таких країнах майже рівні позиції займає кілька центрів фондової торгівлі. Так, наприклад, в Австралії лідирують фондові біржі Торонто та Монреаля, в Австралії — біржі Сіднея та Мельбурна, в Німеччині – біржі Франкфурта-на-Майні, Дюссельдорфа, Мюнхена та Гамбурга.

Функції, які виконує фондова біржа впливають на різні сфери життя країни, основними з них є такі:

1. в економічній сфері

· прискорення обігу надлишкового капіталу у вигляді цінних паперів, його акумуляцію для інвестицій у виробничу та соціальну сфери;

· переміщення капіталу з однієї галузі в інші — найефективніші чи соціально значущі;

· акумуляція вільних коштів населення, тимчасове вилучення їх з обігу, що стримує інфляційні процеси, сприяє стабілізації державного бюджету, уможливлює залучення коштів приватних осіб для інвестицій;

· регулювання обігу цінних паперів котируванням, зміною курсу, ринкової вартості;

· відтворення дійсної вартості основних виробничих фондів, рентабельності того чи іншого підприємства;

Дата добавления: 2014-01-11