Виробництві

Лекція 11 Передферментаційні процедури в біотехнологічному

1. Дезінфекція (вибір та приготування дезінфікуючих розчинів)

2. Підготовка обладнання (дезінфекція, стерилізація).

Біотехнологічне виробництво, як технологічний процес можна умовно розділити на декілька блоків, визначити послідовність їх виконання та д виявити існуючі між ними зв’язки. Ця послідовність покладена в основу технологічної схеми виробництва і представляє собою блок – схему. До таких блоків відносять:

- роботи підготовчого характеру - передферментаційні процедури; до цих робіт відносяться стадії санітарної підготовки виробництва, підготовки поживного середовища, підготовка обладнання та комунікацій, підготовки (технологічного) аераційного повітря та інше;

- роботи основного виробництва, до цих робіт відносяться підготовка посівного матеріалу, виробничий біосинтез, виділення цільового продукту (біологічно-активної речовини) та інше;

- в окремий блок виділені роботи по пакуванню маркуванню та відвантаженню готової продукції;

- роботи екологічного забезпечення, до цих робіт відносяться роботи по знешкодженню повітряних та рідких викидів та роботи по використанню відходів виробництва.

1. Дезінфекція (вибір та приготування дезінфікуючих розчинів)

Невід’ємною частиною підготовчих робіт на біотехнологічних підприємствах є проведення робіт санітарно-гігіенічного призначення. Основним спрямуванням санітарної підготовки виробництва є забезпечення мінімальної кількості контамінантів у всіх учасників виробничого процесу: в поживному середовищі, технологічному аераційному повітрі на поверхнях обладнання, яке контактує з культуральною рідиною, забезпечення чистоти на виробничих ділянках де чистота та асептика пливають на якісні показники продукції. Роботи санітарно-гігіенічного призначення суттєво впливають на створення безпечних умов праці і охороні здоров’я працівників підприємства. Санітарна підготовка виробництва реалізується виконанням робіт по щоденному позмінному та генеральному прибиранні виробничих приміщень та централізованою підготовкою обладнання.

Для забезпечення необхідного рівня санітарного стану виробництва проводиться комплекс робіт з всіма учасниками технологічного процесу:

- складовою частиною санітарної підготовки є підготовка персоналу, як можливого джерела контамінації, при цьому персонал проходить навчання та контроль знань;

- готуються виробничі приміщення, які обробляються мийними, дезінфікуючими та мийно-дезінфекційними засобами для зниження рівня загального забруднення та мікробної контамінації;

- готують обладнанням, яке проходить багатостадійну обробку, що включає – миття, дезінфекцію, ополіскування та стерилізацію;

- готують комунікації, які миються, стерилізуються;

- складовою частиною підготовки обладнання є перевірка його на герметичність та ефективність проведеної стерилізації.

В якості дезінфікуючих засобів використовуються загальновизнані в біотехнологічній практиці речовини: розчин хлораміну, розчин їдкого натру – каустична сода та інші дезінфектанти та детергенти. На сьогоднішній день єдиним загальновизнаним способом стерилізації апаратури та комунікацій є термічна стерилізація насіченою водяною парою. Для миття внутрішніх частин обладнання, які забруднені органічними речовинами передбачене використання розчину каустичної соди.

Вибір дезінфектанта. Для цього необхідно:

1. Визначити види мікроорганізмів та їх стійкі штами в виробничих та додаткових приміщеннях певного підприємства. Відділом контролю якості повинні бути вивченні дані мікробіологічного моніторингу повітря та поверхні виробничого обладнання під час регулярного контролю та складена «Карта розподілення» для кожного приміщення. За допомогою цих даних також можна виявити види мікроорганізмів, що найчастіше зустрічаються в кожному конкретному приміщенні, а також місця найбільшого забруднення. Знання видів мікроорганізмів, що існують в кожному окремому приміщенні на обладнанні, їх кількості, дозволить точно підібрати вид дезінфікуючого засобу, та уникнути при цьому зайвих витрат.

2. Оцінити спектр дезінфікуючих засобів, що є на ринку, їх властивості, інструкцію по використанню, простоту використання, термін зберігання до використання та термін зберігання рекомендованих для використання готових розчинів, швидкість дії, безпечність для персоналу, продукту та екології.

3. Вивчити ціну на даний засіб. Дуже важко знайти речовину, яка б була високотоксичною для клітин мікроорганізмів та нетоксичною для клітин людського організму. Об’єднати ці дві різні властивості в одному дезінфікуючому засобі дуже не легко, тому та невелика кількість дезінфікуючих речовин, що ефективні в боротьбі з мікроорганізмами та нетоксичні для людини, досить дорога. З метою зменшення витрат варто використовувати дорогі і мінімально токсичні засоби для проведення дезінфекції обладнання, які використовуються на виробництві чи при зберіганні виробів чи продукту, а для місць, віддалених від продукції, наприклад, підлог, використовувати менш дорогі засоби.

4. Важливо знати хімічний склад речовин, що входять в склад дезінфікуючих засобів. Необхідно подумати, яким чином можуть взаємодіяти між собою активні речовини дезінфікуючих засобів та лікарські речовини, що випускаються, при перебуванні на поверхні обладнання. Вибрані дезінфікуючі засоби не повинні утворювати важкорозчинні сполуки чи фіксувати білкові речовини на поверхні обладнання, що є особливо важливим, для імунобіологічних та інших виробництв, що використовують білкові та інші органічні сполуки в основі продукції.

На сьогоднішній день на виробництві найширше використовуються наступні групи дезінфікуючих засобів: альдегіди, кисневмісні, хлоровмісні, спиртовмісні, четвертинно амонієві сполуки (ЧАС), а також гуанідиновмісні.

Фенольний коефіцієнт (ФК) – показник, що виражає відношення концентрації розчинів досліджуваної речовини до концентрації фенолу (у розведеннях), що дають у рівний проміжок часу при однаковій температурі рівнозначний дезінфекційний ефект.

Існує багато різних методів порівняння дезінфікуючих препаратів. Найбільше широко використовується метод фенольного коефіцієнта, який засновано на порівнянні інгібуючої дії фенолу і даного засобу на ріст визначених мікроорганізмів і чітко контрольованих умовах. Для фенолу приймається за 1, а ефективність використаного засобу характеризується фенольним коефіцієнтом. Так перекис водню має фенольний коефіцієнт 0,01; хлорамін – 130.

Приготування дезінфікуючих розчинів

В біотехнологічних виробництвах при масовій обробці значних об’ємів обладнання та поверхонь, при обробці приміщень віддають перевагу дешевим і достатньо ефективним дезінфікуючим речовинам, таким як розчин хлорного вапна (2- 10%), розчин хлораміну Б (1-5%), для обробки обладнання і комунікацій використовують розчин каустичної соди (40%), який має властивості дезінфікуючої речовини та детергента.

Хлорне вапно — білий порошок з різким запахом, що володіє сильними окислювальними властивостями. Головною складовою частиною її є гіпохлорит — кальцієва сіль хлорноватистої кислоти — Са(СlО)₂, яка при взаємодії з водою розпадається утворенням високо реакційних сумішей. Згубну дію на мікрофлору надають, як хлор, так і кисень у момент його виділення. Додавання хлориду амонію в розчин хлорного вапна значно підсилює її дію. Виходить активоване хлорне вапно, витрата якого в 50 разів менша, ніж хлорного вапна. Згідно ГОСТ 1692—58 хлорне вапно марок А і Б містить активного хлору 35 % і марки В — 32 %.

Хлорамін Б —бензосульфохлорамід натрію—білий кристалічний порошок, добре розчинний у воді (1:20), містить 25—29 % активного хлору (ВТУ 27/24—79—65). Він бактерицидний проти вегетативних форм в концентрації 0,25—0,5 % і температурі 30 °С, спороцидний — при 50—60°С. Водний розчин з масовою часткою хлораміну Б (монохлораміну Б) від 0,3 до 3% використовують для обробки боксів, прилеглих приміщень, виробничих приміщень, а в технологічних приміщеннях місць, куди потрапляють компоненти поживного середовища чи культуральна рідина. Хлор у складі хлораміну Б стійко зв’язаний з органічною основою, тому при правильному зберіганні хлорамін може протягом кількох років зберігати активний хлор. Хлорамін має бактерицидні, віруліцидні і спороцидні властивості, особливо в кислому і нейтральному середовищі. Водні розчини хлораміну Б не втрачають активний хлор протягом 15 днів, тому їх можна приготувати заздалегідь. Хлорамін ХБ за хімічною будовою подібний до хлораміну Б. Бактерицидні і спороцидні властивості хлораміну ХБ і умови його використання такі ж, як і для хлораміну Б. Але хлорамін ХБ характеризується рядом негативних властивостей: він зумовлює подразнювальну дію на слизові оболонки дихальних шляхів з явищами отруєння, знебарвлює тканину;

Дезінфекція приводить, як правило, до зниження рівня мікробної контамінації на 40 – 60% від початкового вмісту. При виборі дезінфікуючої речовини необхідно враховувати не тільки її бактерицидні властивості і спектр дії, а й можливу токсичність для організму людини.

Підготовка приміщень

Прибирання підлоги, зовнішньої поверхні обладнання і трубопроводів виконують використовуючи розчини антисептиків та детергентів, наприклад водним розчином хлораміну Б з концентрацією від 0,3 до 3%.

При появі дріжджової інфекції один раз в добу все робоче приміщення обробляють 1 % розчином хлораміну. Цим же розчином протирають зовні апаратуру і комунікації; змочують килимки при вході у всі приміщення. Окрім боротьби із сторонньою мікрофлорою, в цеху біосинтезу проводять профілактичні заходи. Наприклад, періодично, не рідше за один раз в тиждень, підлоги, стіни, а також поверхню апаратів, збірок, трубопроводів миють 1—2% розчином хлорного вапна (при цьому рекомендується міняти антисептик).

2. Підготовка обладнання (дезінфекція, стерилізація)

Підготовка обладнання як складова санітарної підготовки виробництва направлена на досягнення необхідного рівня чистоти та асептичності. Наприклад, підготовка інокуляторів, ферментерів та установки для проведення безперервної стерилізації (УБС) включає такі операції.

Миття устаткування. Миття устаткування проводять наступним чином. Спочатку миють водою, протягом двох хвилин з передачею води у збірник нейтралізації, перед скидом рідини у систему каналізування рідких викидів. Миття продовжують розчином лугу 1%, протягом 10 хвилин при 40°С, з поверненням розчину в збірник нейтралізації. Проводиться ополіскування очищеною або пом^’якшеною водою, з передачею води в збірник нейтралізації;

В тому випадку коли у обладнання (на поверхні) присутні стійкі до видалення забруднення миття проводять розчином кислоти 1%, при 20 °С, з повертанням розчину у збірник нейтралізації; проводять ополіскування очищеною або пом^’якшеною водою, з передачею води в збірник нейтралізації; процес завершується ополіскуванням очищеною водою, протягом 5 хвилин, з повертанням води в збірник рециркуляційної води.

Сучасні підприємства мають механізовані пристрої для миття обладнання такі як гідромонітори. Для механічного миття устаткування, цистерн, місткостей та ін. застосовуються мийні машини типа ММ-4А і гідромонітори Г-13А. Вони опускаються через люк на опорному пристосуванні всередину апарату, і під дією струменя гарячої рідини тиском 0,6—1 МПа проводиться очищення внутрішніх поверхонь. Мийна машина ММ-4А складається з нерухомого і поворотного корпусів, приводного механізму, редуктора і соплового апарату із заспокоювачем. Для приєднання шланга на поворотному корпусі є стакан з різьбленням. Миюча рідина при температурі до 80 °С приводить в обертання робоче колесо гідротурбіни, яке через вертикальний вал черв’ячного редуктора обертає із швидкістю 0,03—0,04 с^-1 сопловий апарат, що складається з двох сопів з діаметром вихідного перетину 11мм. Струмінь рідини перед виходом з сопел проходить через заспокоювач, що збільшує дальність струменя і під тиском 0,6—1,0 МПа і витраті води до 30 м³/г протягом 20—25 хв вимиває апарат. Для запобігання попаданню води в зазор між вертикальним валом і поворотним корпусом встановлено торцеве ущільнення. Габаритні розміри машини 175×122×355 мм, маса 10 кг. Гідромонітор Г-13А працює при тиску миючого розчину 0,6 - 0,8 МПа і витраті 18—22 м3/ч. Температура миючого розчину 75 – 90 °С. Тривалість промивки регулюється поворотом маховика крана регулятора і коливається від 5 до 30 мин. Конструкція гідромонітора аналогічна конструкції машини ММ-4А. Положення крана регулятора відповідають чотирьом циклам миття: 5–15, 15–20, 20–35, 25–30 хв. Габаритні розміри гідромонітора 400 × 195 × 140 мм.

Механізовані миючі установки фірми «Керхер» (Германія). Більш довершеною конструкцією є миючі пересувні установки «Керхер». Миючий пристрій – розбризкуюча головка, укріплена на опорном, пристосуванні, - опускається всередину апарату і під натиском гарячого струменя води в 3—5 МПа швидко і ефективно очищає його внутрішню поверхню. Залежно від конструкції апарату, предмета миттю, застосовуються різні опорні пристосування для миючого пристрою. Для миття апаратів малої місткості миючий пристрій кріпиться на короткій вертикальній трубі і занурюється через люк апарату, що знаходиться на кришці. Опора лягає на фланець кришки апарату, закріплюється, а глибина занурення регулюється. Крім обертання навколо власної осі розбризкуючі сопла обертаються одночасно навколо подовжньої осі миючої головки апарату, завдяки чому струменя миючого розчину досягають всі точки внутрішньої поверхні апарату.

На всмоктуючій стороні насоса температура миючої рідини складає 50–60 °С, на нагнітальній стороні після нагріву в теплообміннику 90–95 °С.

Бак з миючим розчином і регулюючим вентилем для подачі розчину, насос, що створює тиск струменя, необхідний для миття і очищення бака з фільтром, куди стікає миюча рідина із зливного отвору апарату, змонтовані на пересувному візку. Рідина для миття може бути використана багато разів завдяки циркуляційному контуру і фільтрації через вбудований фільтр. Внутрішня миюча головка може працювати з двома або чотирма соплами. При двох соплах струмінь довший і сильніший, що необхідне при митті великих або сильно забруднених апаратів.

Миюча установка фірми «Керхер» дозволяє отримувати всі види струменю–паровий, гарячий, теплий і холодний, – з автоматичним дозуванням хімікатів. Частота обертання миючого пристрою вибирається залежно від ступеня забруднення апарату і його радіусу. Чим більше радіус і ступінь забруднення, тим менше швидкість обертання.

Стерилізація обладнання

Складовою проектування є розробка способів підготовки обладнання і в цьому випадку стерилізація є невідємним компонентом загальної підготовки обладнання. Ця операція має принципове значення для асептичних виробництв.

Одним з факторів, що найістотніше впливають на біосинтез біологічно активних речовин, є забезпечення стерильності виробництва (взагалі), зокрема стерильності комунікацій та обладнання, що безпосередньо контактує з культуральною рідиною. В біотехнології застосовують різні способи стерилізації, але при цьому контамінуюча мікрофлора повинна бути повністю зруйнована або видалена. Процес дії на контамінанти при якому вони руйнуються або повністю віддаляються називають стерилізацією. Можна сказати і так «Стерилізація – сукупність фізичних, хімічних, механічних способів позбавлення від вегетативних та спорових форм мікроорганізмів».

В біотехнології застосовують три групи методів стерилізації:

- механічні;

- хімічні;

- біологічні.

Видалення і деструкція мікробів може бути досягнуте різними способами. Деструкція, що приводить до повної втрати життєздатності мікроорганізмів, є надійним способом стерилізації. В даний час в промислових умовах застосовується простій і економічний метод стерилізації середовищ із застосуванням вологого тепла. Істотним чинником, що забезпечує надійну стерилізацію при тепловій обробці, є тривалість процесу. Стійкість до тепла залежить від виду мікроорганізму. Наприклад, спори і конідії цвілевих грибів в 2–10 разів стійкіше в порівнянні з неспороносною паличкою, віруси і бактеріофаги – в 2–5 разів, а спори бактерії – в 3 000 000 разів.

Склад і властивості поживного середовища, а також спосіб подальшого культивування мікроорганізмів-продуцентів визначають вибір способу стерилізації і устаткування для цього важливого технологічного процесу.

Основним визнаним в біотехнології стерилізаційним прийомом є обробка обладнання та комунікацій насиченою водяною парою при t = 125-145°С, при цьому існує висока гарантія досягнення необхідного рівня асептичності.

Як приклад можна розглянути стерилізація ферментаційного обладнання та іншого обладнання де передбачається розмноження мікробних контамінантів проводиться гострою парою (пара, що безпосередньо контактує з об’єктом стерилізації) t = 110° С, за тиску 0,2 МПа протягом 1,5 год з подальшим охолодженням протягом 3,5 год. Пара подається як в середину апарату, так і в прилеглі комунікації, так і в сорочку обладнання. В процесі стерилізації водяна пара не утворює шкідливих для процесу біосинтезу речовин і основними продуктами, що утворюються після стерилізації є вторинна водяна пара та конденсат.

У більш розгорнутому вигляді цей процес реалізується таким чином.

Після закінчення кожного циклу біосинтезу в посівному і основному ферментерах і видаленню з них культуральної рідини ферментери відкривають і миють гарячою водою з брандспойта, миючого пристрою (гідромонітору) очищаючи від залишків біомаси.

Послідовність носить стандартній характер і як правило включає такі роботи. Барботер продувають повітрям. Після огляду, а при необхідності і ремонту ферментер знову миють водою, закривають люк і разом з іншою апаратурою стерилізують гострою та глухою насиченою парою.

Перед стерилізацією апаратуру і комунікації промивають водою температурою 100 °С з магістрального трубопроводу.

Стерилізаційну колонку УБС, витримував УБС, холодильник, комунікації від холодильника до ферментеру і лінію транспортування культуральної рідини, стерилізують при надлишковому тиску 0,15 – 0,18 МПа протягом 2 ч, пропускаючи пару в основній ферментер. Стерилізація ферментера продовжується 2 – 3 години під надлишковим тиском 0,12 – 0,15 МПа.

Одночасно стерилізують фільтри тонкого очищення повітря (стерилізуючи індивідуальні фільтри) і повітряні комунікації, відпрацьований пару направляють також у ферментер. Стерилізують фільтри 1 годину під надлишковим тиском 0,12–0,15 МПа. В тому випадку коли індивідуальні фільтри мають патрон або набивку з термостійкого матеріалу, після заповнення фільтру стерильним волокнистим фільтруючим матеріалом через його сорочку пропускають пару протягом 2—3 ч під надлишковим тиском 0,1 – 0,2 МПа. У нормальних умовах фільтри перезаряджають не частіше за один раз на місяць (при намоканні волокон – негайно). В кінці стерилізації пропарюють пробовідбірники, продуктовий штуцер для засіву, зливну лінію від ферментера до трапа протягом 30 хвилин. Пара для стерилізації повинна бути насиченою та сухою. Вологість пари знижує в нім приховану теплоту паротворення, а отже, і ефективність дії на мікроорганізми. Недоцільно застосовувати і перегріту пару, оскільки при температурі, однаковій з насиченою парою, при її охолодженні без конденсації виділяється набагато менше тепла. У присутності повітря температура пари нижча за загальний тиск, тому повітря потрібно повністю заздалегідь видаляти. Зазвичай це досягається гравітаційним способом – витісненням парою, що має вищу щільність, ніж повітря. Видалення повітряних пробок дозволяє прогріти всі деталі устаткування і усунути разом з ними можливе джерело інфекції.

Завдяки хорошій теплопровідності металу і обмиванню внутрішньої поверхні ферментера конденсатом пари цим способом досягається надійна стерилізація. Проте перед стерилізацією з ферментера необхідно видалити осад і вимити його, інакше в осаді може зберегтися стороння мікрофлора і надалі бути джерелом інфекції.

Тривалість стерилізації, як правило, дається без урахування часу, що витрачається на видалення повітря і прогрів ферментера.

Слід приділяти більшу увагу тим частинам ферментеру та комунікацій, що визначаються, як важкодоступні: штуцерам, пробовідбірникам, датчикам, в трубопроводах – запорній арматурі, фланцям, фасонним деталям, тупиковим місцям і відкритим закінченням труб.

В практиці роботи біотехнологічних виробництв показана висока ефективність стерилізації апаратури і комунікацій розчином активованого хлорного вапна у поєднанні з пропарюванням. Для цього обмитий виробничий ферментер об’ємом 100 м³ заповнюють холодною водою і при перемішуванні повітрям додають 10—15 кг хлорного вапна. Додають стільки ж хлориду амонію, доливають водою до повного об’єму і перемішують 30 мин. Після 1,5 год витримки розчин перекачують у вільний, такий, що підлягає стерилізації ферментер або спускають в каналізацію. При повторному використанні хлорної води в неї знов вносять в тих же кількостях хлорне вапно і хлорид амонію.

Одночасно обробляють установку безперервної стерилізації і продуктові комунікації. Їх заповнюють 0,01–0,015 % розчином активованого хлорного вапна і витримують 2 години, після чого хлорну воду видаляють. Потім установку стерилізації, комунікації до ферментеру і лінії транспортування культуральної рідини пропарюють при надмірному тиску 0,15 МПа протягом 1,5 ч, пропускаючи пару у ферментер. Стерилізацію продовжують 1,5 ч під надмірним тиском 0,12 МПа. Протимікробні фільтри і повітряні комунікації стерилізують паром, як вказано вище.

Для забезпечення і підтримки асептичності після закінчення стерилізації у ферментер через барботер подають стерильне повітря, підтримуючи надмірний тиск 0,02—0,03 МПа (щоб уникнути попадання сторонньої мікрофлори).

Потрібно зауважити, що роботи по підготовці обладнання мають специфічні вимоги по техніці безпеки. Роботи з підготовки до внутрішнього огляду, очищенню, миттю або ремонту ферментера повинні вестися під керівництвом старшого майстра або механіка цеху. Спочатку потрібно переконатися у відсутності діоксиду вуглецю і в неможливості надходження у ферментер пари. Роботу у ферментере ведуть з притоком в нього повітря. Робочий повинен надіти аварійний пояс з мотузком і протигаз. Протягом всього часу роботи у ферментере у його люка повинен стояти спостерігач, призначений старшим майстром.

Підготовка УНС до роботи.

Установка безперервної стерилізації складається з: приймального бачка; насоса; теплообмінника - рекуператора № 1; колонки інжектора швидкісного нагріву; витримувача; теплообмінника № 2; теплообмінника № 3.

Перед стерилізацією УНС миють в ручному режимі: а) лужним розчином з масовою часткою NaОН 2-4% протягом 1,5 годин, з подальшим поверненням лужного розчину в збірник для нейтралізації;

б) миють очищеною водою протягом 1-1,5 годин, до тих пір, доки рН не буде дорівнювати значенню рН очищеної води;

в) миють кислим розчином з масовою часткою НNО₃ 2-4% протягом 1.0-1.5 годин, з поверненням розчину в збірник для нейтралізації;

г) промивають очищеною водою протягом 1,0-1.5 годин, до тих пір, доки значення рН не буде дорівнювати значенню рН очищеної води.

Лужні та кислотні розчини готують в приймальному збірнику, додаючи по колектору до очищеної води розраховані кількості кислоти або лугу. Температуру розчину доводять до 50-60°С при тиску 1 МПа. Після чого розчин направляють на промивку.

Відпрацьовані миючі розчини направляють в збірник нейтралізації стічних вод.

Стерилізацію УНС можна проводити спеціальним розчином (на 1м³ розчину - додають Н₃РОз в кількості 1 дм³, хлористий натрій в кількості 2 кг.). Продовжують стерилізацію 30 хвилин при температурі 135°С.

Контроль виробництва

Обов’язковим елементом підготовки є перевірка якості проведених робіт для цього проводять профілактичний огляд та перевірку на герметичність. Як правило, така перевірка проводиться після стерилізації коли проявляються можливі нещільності у місцях зєднання елементів обладнання та апаратури.

Перевірка на герметичність ємкісного обладнання, з’єднань, та комунікацій проводиться за допомогою найбільш простого і доступного метода – омилювання розчином господарського мила. І по виділенню бульбашок виявляють нещільності. Сучасні технології використовують галоїдні течешукачі, що дозволяють фіксувати галогенопохідниі алканів. Тетрахлорметан закачують в герметично закрите обладнання та комунікації до тиску 0,5 МПа та за допомогою датчика - течешукача галогенопохідних проводять огляд всіх з’єднань обладнання та комунікацій. Особливу увагу приділяють фланцевим з’єднанням та ущільненню кришок місткісного обладнання. У випадку виявлення нещільних з’єднань проводять розбору та профілактичне ущільнення обладнання та комунікації. Для з’єднань проводять їх підтягування та перепаковування, а для обладнання підтягування кришок, або з’єднань і в випадку необхідності заміну ущільнюючих прокладок люків та кришок. В якості ущільнюючого матеріалу використовують термостійку гуму, пароніт, фторопласт.

Пароніт ГОСТ 481-80 - тип азбестового матеріалу прокладки у трубопроводах. Застосовують в хімічній і нафтохімічній промисловості, в машинобудуванні, металургії і металообробці, електротехніці і електроенергетиці для забезпечення необхідної герметичності з’єднань різного типу в умовах дії агресивних середовищ, високих температур і тиску. Пароніт буває загального призначення і маслобензостойкий. Пароніт загального призначення застосовується в середовищах: прісна перегріта вода, насичена і перегріта пара, сухі нейтральні і інертні гази; повітря; водні розчини солей, рідкий і газоподібний аміак, спирти; рідкий кисень і азот; важкі і легкі нафтопродукти; температура робочого середовища від -50 до +450.

Дата добавления: 2014-01-20