Класифікація темпераментів

Тема: Особистість. Психологічні якості особистості.

Лекція №1.

План.

1. Поняття про особистість, структура особистості.

2. Поняття про темперамент, види темпераменту.

3. Поняття про характер, риси характеру, формування характеру.

4. Виховання та самовиховання.

Термін «Психологія» походить від грецького psyche – душа і logos – слово, вчення, що означає «наука про душу».

1. Особистість – це конкретний людський індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями. Характерними ознаками особистості є наявність у неї свідомості, виконувані нею суспільні ролі, суспільно корисна спрямованість її діяльності.

Структура особистості:

1. Темперамент.

2. Характер.

3. Направленість (спрямованість).

4. Діяльність.

2. Темперамент – сукупність найбільш стійких індивідуально – психічних особливостей людини, які виявляються в динаміці її поведінки та діяльності.

Термін «темперамент» запропонований давньогрецьким лікарем Гіппократом в 5 ст. до н.е., він писав «Те, що змітає на своєму шляху холерик, обминає сангвінік, не бачить флегматик, стає великою бідою для меланхоліка»

На основі експериментальних даних Павлов встановив, що вид темпераменту людини зумовлений типом НС. Є два типи НС: сильний та слабкий. Вид темпераменту залежить від динаміки процесів збудження та гальмування в корі ЦНС:

1. Сила процесу збудження і гальмування, яка залежить від працездатності нервових клітин. (сангвінік, холерик, флегматик)

2. Урівноваженість нервової системи, баланс гальмування і збудження. У сангвініка та флегматика процеси врівноваженні, у холерика і меланхоліка – не врівноваженні. (сангвінік, флегматик) (холерик, меланхолік)

3. Швидкість зміни збудження на гальмування і навпаки. У сангвініка та холерика процеси швидко змінюють один одного – швидкий або рухливий тип, а у флегматика та меланхоліка зміна відбувається повільно – повільний або інертний тип. (холерик, сангвінік)

1) сильний, неврівноважений тип – холерик;

2) вильний, врівноважений, рухливий – сангвінік;

3) сильний, врівноважений, інертний – флегматик;

4) слабкий тип – меланхолік.

Динаміка процесів збудження та гальмування успадковується від батьків.

Флегматик – повільно і довго

Сангвінік – життєрадісно

Меланхолік – скиглить

Холерик – нестримана, вибухова

Сильний

Слабкий

Меланхолік: - несміливий; - тихий; - замкнутий; - уразливий; - зовні слабо реагує на навколишній світ; - глибоко переживає незначні події

Холерик: - поривчастий; - енергійний; - дратівливий; - запальний; - швидко змінює настрій

Флегматик: - повільний; - незворушливий; - врівноважений; - спокійний; - рівний настрій; - працездатний; - зовнішні прояви їх переживань відносно невиразні

Сангвінік: - рухливий, - прагне до частої зміни вражень, - швидко відгукується на різні події, - легко переживає неприємності та невдачі, - товариський

У кожного темпераменту є свої позитивні і негативні риси:

Темперамент	Негативні риси	Позитивні риси
Холерик	Найнестриманіший	Дуже активний, безстрашний
Сангвінік	Легковажний	Життєрадісний, жвавво сприймає світ
Флегматик	Дуже млявий	Завжди є сили, може довго не втомлюватись
Меланхолік	Надто нерішучий	Напрочуд чуйний

3. Характер – сукупність найбільш стійких індивідуальних якостей людини, які виражаються в діяльності, спілкуванні та поведінці.

Якщо темпераментв основному залежить від природженого типу ВНД, то характер більше визначається умовами навчання, виховання, стосунками в колективі, сімї, тобто в процесі засвоєння соціального досвіду.

Основні риси характеру:

1. Ставлення до себе (ставлення до самої себе, позитивне або негативне, залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе).

2. Ставлення до інших (виникає у міжособистісних контактах і зумовлюються суспільними умовами життя, які складаються історично і розкриваються в колективі).

3. Ставлення до праці (виявляється в повазі до праці працелюбності або ж у зневазі до праці та працівників. Важливі риси у ставленні до праці, акуратність, сумлінність, дисциплінованість, організованість).

4. Вольові якості людини (самостійність, підпорядкованість, нестримність, витримка, сміливість, боягузтво та ін).

В діяльності медичного працівника повинні проявлятись такі риси характеру:

- поміркованість;

- принциповість;

- рішучість;

- мужність;

- скромність;

- доброзичливість;

- суворість;

- і особливо емпатія.

Швейцарський психолог, психіатр Карл Густав Юнг виділив такі типи характеру:

1) Екстравертний (лат. «екстра» - назовні) – переважна скерованість психічний процесів на зовнішній світ, на інших людей.

2) Інтровертний (лат. «інтро» - всередину) – переважна скерованість психічний процесів насвій власний внутрішній світ.

Формування характеру – це процес становлення стійких психологічних утворень особистості під впливом об’єктивних і спеціально створених для цього умов, коли її дії і вчинки стають звичними й визначають типову модель її поведінки. Характер формується оточенням та власне людиною.

Направленість (спрямованість) особистості – це система домінуючих цілей і мотивів її діяльності, які визначають її самоцінність та суспільну значущість.

- переконання;

- світогляд;

- ідеали;

- здібності;

- інтереси;

- талант.

Діяльність – це специфічно людська форма активності.

Види діяльності:

- гра – це продуктивна діяльність, у грі дитина захоплюється переважно процесом, який виклткає у неї задоволення. Як тільки інтерес до гри зникає, дитина припиняє її;

- навчання – основний різновид діяльності дітей шкільного віку, активна, свідома і цілеспрямована діяльність, яка полягає у засвоєнні знань;

- праця – свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних благ. Вона є необхідною умовою існування та розвитку людини;

- творчість – творча діяльність зумовлюється потребами суспільства, усвідомлення цих потреб є джерелом різних задумів, ідей, проектів.

Найбільш яскраво виражені патологічні зміни характеру при психопатіях.

До психопатій належать зміни в характері, які не дають змогу особистості будувати нормальні робочі взаємини в колективі, в сім’ї і заважають нормальній трудовій діяльності. При цьому люди психопати не визнають своєї провини, вони перекладають її на оточуючих.

Причини психопатій:

1. Несприятливі спадкові задатки.

2. Дефекти виховання в дитячих установах, сім’ї, школах.

2. Відсутність самовиховання.

Види психопатій:

1. Істерична – характеризується егоцентризмом, брехливістю і вередливістю. Проявляється при невиконанні якогось бажання, людина бурно протестує. Намагаються здобути визнання оточуючих, справити на них враження. Часто завишена самооцінка. Негативні якості нерідко є наслідком неправильного ставлення оточуючих і особливо батьків, які схильні задовольняти будь-які, у тому чилі невиправдані бажання дітей. Саме ця категорія психопатів часто стає ініціатором конфлікту.

2. Шизоїдна – людина замикається в собі, уникає спілкування. При шизоїдній психопатії немає гармонії у співвідношені розуму, волі та почуттів.

3. Епілептоїдна – відзначається запальністю і дратівливістю. Проявляється в негативному ставленні до оточуючих, хоча зовні можуть бути коректними, ввічливими людьми. Нерідко жорстокі і мстиві.

4. Циклоїдна – характеризується частою зміною полярних емоційних станів. Особи або перебувають у зниженому настрої, все бачать у темному світлі, як правило, перебільшують свої недоліки, або ж усім задоволені, нерідко метушливі і непосидючі. Відбуваються зміни настрою тривалісь яких від кількох днів до тижнів, місяців.

Патологічними змінами особистості є акцентуація.

Акцентуація – це крайня інтенсивність певних рис людини. Загострення рис виявляється спонтанно, як тільки людина потрапляє в адекватні цим рисам умовам. Такі умови провокують прояв загостреної реакції особистості.

Прояви акцентуацій:

1. Демонстративний.

2. Педантичний.

3. Тривожний.

4. Застрявання.

Дата добавления: 2014-01-20