Еволюціонізм Л. Уайта

Теорія культур Л. Уайта

СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТОК СИМВОЛІЧНОЇ АНТРОПОЛОГІЇ

Л. А. Уайт (1900-1975), що відродив еволюційний підхід до вивчення культур, закінчив соціологічний факультет Чіказького університету. Під час навчання вивчав у польових умовах культуру індіанців пуебло (південний захід США). Уайт високо цінував роботи Е.Тайлора й Л. Г. Моргана, послідовно виступав на захист, захищаючи від несправедливої (на його думку) критики еволюційне вчення останнього. З 1930 р. отримав місце викладача в Мічіганському університеті, у якому проробив 40 років аж до виходу на пенсію. В 1964 р. був обраний на пост президента Американської антропологічної асоціації. Настільки високі досягнення на заході наукової діяльності, однак, не означають, що його наукова кар'єра завжди складалася гладко, скоріше навпаки. Будучи талановитим лектором і жагучим полемістом, Уайт різко критикував будь-який прояв креаціонізму в науках про культуру, послідовно відстоюючи еволюційні погляди на походження людини й суспільства. За це католицька церква м. Анн-Арбор, у якому перебуває Мічіганський університет, відлучила його від церкви. 13 років він значився асистентом професора, хоча до середини 30-х років був уже відомим ученим. Л. Уайт увів у науку термін "культурологія", він є засновником дослідження культур у рамках цілісної науки. Правда, першим використав цей термін німецький хімік В. Оствальд, але саме завдяки роботам Л. Уайта він увійшов у науку. Це відбулося в 1930 або 1931 р., коли Л. Уайт прочитав університетський курс "Культурологія". Основні свої ідеї й загальну концепцію вивчення культури Л. Уайт виклав у трьох фундаментальних роботах: "Наука про культуру" (1949), "Еволюція культури" (1959), "Поняття культурних систем: ключ до розуміння племен і нації" (1975). Велике значення для поширення його концепції мав і ряд програмних статей. Найбільш відомі з них - "Культурологія", опублікована в престижному американському журналі "Сайєнс" (1958) і, що ввійшла в міжнародну енциклопедію соціальних наук, і стаття "Енергія й еволюція культури" (Американський антрополог. 1943. №3).

Визначальною особливістю концепції Л. Уайта є ствердження принципу еволюціонізму в науках про культуру. Він не згоден з точкою зору, що існувала в антропології першої половини XX ст., що є тільки два способи досліджень соціокультурних явищ і процесів: історичний і функціональний. Перший являє собою аналіз унікальних явищ у хронологічній послідовності, другий - вивчення загальних властивостей процесів і явищ (культури) поза залежністю від хронологічної послідовності. Американський учений пропонував розрізняти три види процесів у культурі й відповідно стільки ж способів їхньої інтерпретації: тимчасові процеси, що представляють собою хронологічну послідовність унікальних подій; їхнє вивчення є історія; далі, позачасові, структурні й функціональні аспекти досліджують у рамках функціонального аналізу; нарешті, формально-тимчасові процеси, у яких явища з'являються як тимчасова послідовність форм, розглядаються еволюційним методом. Еволюція, по Л. Уайту, означає процес, у якому одна форма виростає з іншої в хронологічній послідовності. Форми утворяться зі злиття елементів культури. На думку Л. Уайта, якщо простежити розвиток сокир, ткацьких верстатів, писемності, законодавств, громадських організацій, то можна побачити послідовну зміну їхніх форм існування. В 1947 р. у статті "Стадії еволюції, прогрес і вимір культури" він відроджує поняття стадій еволюції, прогресу й доводить, що різні стани культури можна й необхідно оцінювати, використовуючи слова "краще", "більш розвинутий" і т. д.

Він визнавав заслуги своїх попередників-еволюціоністів (Тайлор, Морган), стверджуючи, що вони не заперечували багатолінійності розвитку культур. Але все-таки Л. Уайт не відмовлявся від основного постулату еволюціонізму, через який той був відданий забуттю в науках про культуру. "Очевидно, - пише Л. Уайт, - що еволюційна інтерпретація людської культури повинна бути однолінійною. Але людська культура як сукупність багатьох культур - її родів, видів і різновидів, якщо користуватися термінологією Тайлора, повинна бути інтерпретована мультилінійно. Еволюція писемності, металургії, громадській організації, архітектури, торгівлі й т.д. може бути розглянута й з однолінійної й з мультилінійної точок зору". У принципі, можна було б погодитися з американським еволюціоністом. Але визначальним фактором, критерієм розвиненості культури в нього була енергозабезпеченність останньої. Таким чином, еволюцію культур Уайт зв'язував не стільки з їхньою зміною як цілісних утворень, а лише з ростом кількості використовуваної енергії. У той же час він реанімував невдалу ідею Тайлора про еволюції елементів (частин, форм, по термінології Л. Уайта) культури як самостійних сутностей. Він критикував антиеволюціоністів, точніше супротивників однолінійного розвитку культур. Але ж вони розглядали культури як особливі типи організації життя людей і виділяли різні напрямки й вихідні просторові точки розвитку культур. Найпростіша із класифікації належить К. Ясперсу (давньогрецький-європейський, індійські, китайський типи культур). Розвиток окремих форм і частин у цих типах міг підкорятися подібним закономірностям. Але самі типи культур у своєму розвитку мали якісні розбіжності, причому досить істотні. На жаль, Л. Уайт не зауважував і не відображав цих важливих обставин у своєму відстоюванні еволюціонізму. Зайва прихильність до деяких постулатів класичного еволюціонізму XIX ст. наклала відбиток і на культурологічну концепцію Л. Уайта.

Дата добавления: 2014-01-11