Ііі. Психологічні теорії структури особистості

Особистість - це iндивiд, який володiє свiдомiстю i самосвiдомiстю, iндивiдуально-психологiчними особливостями, активно пiзнає i перетворює навколишнiй свiт вiдповiдно до своїх вимог.

Людина - поняття природно-суспiльне, це вiдкрита саморегулююча система з пiдсистемами вiд молекулярно-генетичного до соцiально-психологiчного рiвня, i в той же час - це пiдсистема бiльш складно органiзованих систем природи i суспiльства.

Розрiзняють поняття «людина» i «особа».

Особа - поняття соцiальне, оскiльки воно пов’язане не з фiзичним буттям людини, а з його конкретними суспiльнопсихологiчними властивостями.

Оскільки свідомість, мова та ін. не передаються людям у порядку біологічної спадковості, а формуються в них прижиттєво, то використовують поняття "індивід".

Індивід – це поняття, яке визначає належність живої істоти до людського роду. Новонароджена дитина є індивід – головною характеристикою властивостей індивідає їх переважаюча залежність від спадковості.

Термін “особистість” має різні значення. Особистість – це насамперед абстрактне поняття, що поєднує собою багато аспектів, що характеризують людину: емоції, мотивацію, думки, переживання, сприйняття і дії. Концептуальне значення особистості охоплює широкий спектр внутрішніх психічних процесів, що обумовлюють особливості поводження людини в різних ситуаціях. Теорії особистості сильно розрізняються між собою, тому практично неможливо просто підвести під слово “особистість” концептуальне визначення. У рамках психології немає єдиного загальноприйнятого значення – значень стільки, скільки психологів і теорій особистості, що вирішують цю задачу.

Усі особистості – індивіди, але не кожен індивід – особистість. Не можна назвати особистістю новонароджену дитину, психічно хвору людину, ідіота. До цієї категорії можна віднести й індивідів, які з тих чи інших причин у ранньому дитинстві потрапили до нецивілізованого, дикого світу.

Таким чином, людина стає особистістю за таких умов:

1 – коли народжується психічно-здоровою (народжена людина ще не є особистістю);

2 – коли формується у суспільства (серед людей).

Особистістю не народжуються, нею стають у процесі життя й діяльності в людському суспільстві. Особистістю можна назвати людину, що досягла певного рівня психічного й соціального розвитку, на якому вона набуває здатності ставити перед собою життєво важливі цілі й досягати їх, коли в неї вироблені власні погляди й відношення, власні моральні вимоги.

На формування особистості впливають такі фактори:

· природно-географiчне середовище,

· навчання,

· виховання,

· самовиховання,

· активна трудова дiяльнiсть,

· взаєстосунки з iншими людьми,

· задатки.

На сьогодні існує понад 50 визначень поняття “особистість”. Слово “ особистість ” походить від латинського “ persona ”, що означає ритуальну маску, яку знімали з обличчя померлого у Стародавньому Римі. Вона втілювала ім’я, індивідуальні права і привілеї, які передають у спадок.

Таким чином, особистість – це людина, яка живе і діє в певних суспільно-історичних умовах, посідає певне місце в суспільстві і характеризується свідомістю. У особистості немовби концентруються особливості суспільства, основні його риси. Тому зрозуміти життя особистості можна, тільки розглядаючи її у конкретних суспільних умовах, в діяльності та стосунках з іншими людьми, аналізуючи її соціальний статус та місце в суспільних відносинах.

Особлива й не схожа на інших особистість, яка має риси, властиві тільки їй - характеризується поняттям "індивідуальність".

Індивідуальність - це особистість у її своєрідності. Коли кажуть про індивідуальність, то мають на увазі оригінальність особистості. Зазвичай словом “індивідуальність” визначають якусь найголовнішу особливість особистості, яка робить її відмінною від решти людей.

Індивідуальна кожна людина, але індивідуальність одних проявляється дуже яскраво, випукло, інших- непримітно.

Індивідуальність може проявлятись в інтелектуальній, емоційній, вольовій сферах або відразу в усіх сферах психічної діяльності.

Оригінальність інтелекту може полягати у здатності бачити те, чого не помічають інші, в особливостях обробки інформації, а саме: в умінні ставити проблеми і вирішувати їх.

Своєрідність почуттів може знаходити вияв у надмірному розвиткові одного з них (інтелектуального чи морального), у великій рухомості емоцій, у переважанні чуттєвого чи раціонального у винесенні рішень.

Особливість волі виявляється в силі волі, надзвичайній мужності або володінні собою в критичних ситуаціях.

Оригінальність може також полягати у своєрідному поєднанні властивостей конкретної людини, які надають особливого колориту її поведінці або діяльності.

Дата добавления: 2014-01-20