Макро та мікробіологічна небезпека

Характеристика існуючих небезпек

Зона прийнятого ризику

--- --- --- --- --- --- --- --- ---

Технічний ризик

Видатки

Рис. 2.2. Знаходження прийнятного ризику

Основу біологічної зброї становлять біологічні засоби (БЗ), до яких належать хвороботворні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) та вироблені деякими бактеріями отрути (токсини). Патогенні мікроорганізми розрізняють за розміром та видом впливу на організм: віруси мають розміри від 0.8 до 0.35 мкм., бактерії – від 0.5 до 8 – 10 мкм. Саме тому їх використовують як уражаючу біологічну зброю. Наприклад, у американців під час війни у В’єтнамі від інфекційних захворювань загинуло у 3 рази більше людей, ніж померлих і поранених під час цих подій.

Для активно – отруйних тварин характерна наявність спеціальних органів, які виробляють отруйні речовини. Із тварин цієї групи найнебезпечнішими для людини є змії (різноманітні види гадюки, кобри та ін.), деякі види риб (морський їжак, морський дракон, що живуть в Чорному морі). Небезпечні для людини також медузи та актинії. При дотику щупальцями до людини, вони доторкаються до шкіри і пускають отруту. Ступінь ураження залежить від виду медузи. У місті ураження виникає почервоніння шкіри, що пече, свербить і болить. Усі види павуків також мають отруйні залози, проте укус каракурту є найбільш небезпечним. Отруйною є лише санка. Отрута діє на центральну нервову систему. Укус не болячий, але через 5 – 10 хвилин виникає різкий біль, хворий не може стояти на ногах, підвищується температура тіла, тиск крові. Такий стан триває кілька днів, можливий летальний наслідок. Перша допомога полягає у наступному: терміново видавити з ранки кров та відсмоктати отруту ротом з ротом протягом 15 хв. Далі випити багато води (краще чаю) та найшвидше доставити потерпілого у лікарню. Найбільш дієвий захід – введення проти отруйної сироватки.

Дата добавления: 2014-01-20