Термін «естетичне», його походження та основні значення

Естетичне» як метакатегорія сучасної естетики

Естетичний ідеал.

Трагічне та комічне.

Основні моделі естетичного в історії.

Вхідна інформація

Комічне

Трагічне

Піднесене

Потворне

Калокагатія

Краса

Форма

Естетичне

Сутність естетичного. ОСновні естетичні категорії.

Лекція №6

Змістовний модуль ф- е₂-1.

Ключові імена і поняття:

2.3. зміст

Вивчення теми «Сутність естетичного» має на меті закріплення і розширення знань з естетики як філософської науки і особливої галузі гуманітарних наук, її теорії і історії. Вивчення матеріалу семінарського заняття допомагає розумінню специфіки естетичної сфери духовного досвіду людини, знайомить із розвитком ідеї естетичного у європейській естетиці, а також, сприяє засвоєнню головних понять і категорій.

Починаючи самостійну роботу з даним розділом курсу філософія(модуль), важливо уважно прочитати матеріал лекцій з естетики №1, №2 (Змістовний модуль ф- е₁-1. Вступ. Естетика в системі філософських наук і Змістовний модуль ф- е₁-2. Історія естетичної думки та основні естетичні принципи «великих стилів» у мистецтві [від естетичної теорії до художньої практики]), відповісти на контрольні питання і виконати тестові завдання у робочому зошиті, що не виключає можливу необхідність звернення до тексту лекцій і в ході роботи над семінаром.

Також корисно згадати все те, що відомо про історичний шлях світової, європейської та вітчизняної культури і стан розвитку сучасної культури із шкільних курсів історії світової та вітчизняної літератури, світової художньої культури, курсів «Людина та суспільство», етики, естетики, а також циклу гуманітарних дисциплін, що вивчаються на першому та другому курсах Академії. Наприклад, для студентів економічних спеціальностей – «Філософія(основний курс)», «Політологія», «Соціологія», «Історія економічних вчень».

2. Зміст теми:

2.1. «Естетичне» як метакатегорія сучасної естетики:

2.1.1. термін «естетичне», його походження та основні значення;

2.2. Естетичні категорії – модифікації естетичного:

2.2.1.Прекрасне та потворне;

2.2.2.Піднесене та низьке;

2.3.Специфіка і структура естетичної свідомості:

2.3.1.Естетичне почуття;

2.3.2.Естетичний смак;

Мабуть, кожна людина не раз у своєму житті зустрічалась зі словом естетичне (2.1.). Воно здавна ввійшло у наше повсякдення і уявляється нібито звичним та зрозумілим. Коли ми говоримо про те, що «естетично» і не зовсім; про естетичну і не естетичну поведінку чи вигляд; про «естетику» праці чи побуту, про «естетичний смак» та його відсутність і т. інш., ми можемо і не замислюватися над значенням цього слова у науковому сенсі. Для того ж, щоб з’ясувати смисли, яких набуло це поняття у науці, необхідно зазирнути в історію, дослідити появу цього терміну і з’ясувати ті значення, у яких це поняття вживається сучасними вченими.

(2.1.) Естетичне– це найбільш загальна категорія естетики, її метакатегорія. Для пізначення предмету естетики ця категорія у якості наукового термину активно вживається провідними сучасними вченими. Найчастіше під «естетичним» розуміються неутилітарні суб’єкт об’єктні відношення, що супроводжуються насолодою.

У сучасної науці «естетичне» – це найбільш загальна категорія естетики, її метакатегорія. Але у якості головної категорії естетики «естетичне» з’явилось лише у 20 столітті. У більшості сучасних вчених «естетичне» позначає сферу особливого досвіду, що знаходить реалізацію у особливих відношеннях між суб’єктом і об’єктом, у мистецтві, в специфічної свідомості.

Для пізначення предмету естетики ця категорія у якості наукового термину активно вживається такими провідними сучасними вченими, як В.Бичков, Ю Борев, Д.Лукач, Г.Гадамер, Г.Маркузе, М. Дюфрен, Е.Суріо, А.К.Кумарасвами і іншими. При цьому вони використовують це поняття як у широкому (предмет естетики), так і в більш вузьких смислах. Так, Г.Гадамер ототожнює його з поняттям «естетична свідомість»; Г.Маркузе бачить у естетичному один з основних способів життя «свободного суспільства» майбутнього. М.Дюфрен пов’язує естетичне з «естетичним досвідом». У Д.Лукача естетичне – це фактично синоним поняття «естетичне відображення».

У 60-ті роки у радянській естетиці пройшла гаряча дискусія щодо проблеми естетичного між «суспільниками» і «природниками», у ході якої було підтверджено, що ця категорія завоювала в науці право на існування у якості сучасної, найбільш універсальної категорії, ніж класична категорія «прекрасне»,.

Філософську дефініцію естетичного було надано О.Ф.Лосєвим, що визначив естетичне як вираження тієї чи іншої предметності, що дана як самодовліюча споглядаюча цінність и оброблена як згусток суспільно-історичних відношень.

Однією з причин розповсюдження категорії «естетичне» в науці 20 ст. можна назвати сутнісний перегляд класичної естетичної теорії із пануванням у неї категорії «прекрасне», що його було започатковано в естетиці авангарду на рубежі 19 – 20 століть. У зв’язку з домінуванням в естетиці 20 ст. авангарду, модернізму, постмодернізму було поставлено під сумнів актуальність самої категорії «прекрасне». У роботах дослідників знайшла своє втілення ідея про те, що естетика як «наука про прекрасне» (а саме так її визначали мислителі багатьох епох) сьогодні неможлива, бо місце прекрасного зайнято новими шок-цінностями, такими як новизна, інтенсивність, необичайність, і категоріями художньої творчості: «абсурдне», «потворне», «жорстоке», «зле», «низьке», «вульгарне», «жахливе», «шокуюче» і т. інш.. Для того, щоб осмислити ці явища в культурі і включити їх у дослідницьке коло естетики, і знадобилась така більш абстрактна і узагальнена категорія, за допомогою якої можна було позначати предмет естетики і включити ці нові категорії в її проблемне поле. Але слід зазначити, що категорія «естетичне» й досі зістається найбільш дискусійною, бо і сам предмет науки естетики постає до сьогодні не визначеним остаточно.

В якості одного із історично обгрунтованих і найбільш адекватних на сьогодні тлумачень категорії «естетичне», можна зазначити наступне.

За допомогою цієї категорії позначається особливий духовно-матеріальний досвід людини, що знаходить втілення у системі не утилітарних взаємовідношень. Він (досвід) направлений на зовнішню по відношенню до людини реальність й усе поле пов’язаних із ним суб’єкт - об’єктних відношень. Суть цього досвіду пов’язується із специфічною системою неутилітарних взаємовідношень і переживанням суб’єктом духовної насолоди як їх результатом, що і є реалізацією естетичного відношення.

Дата добавления: 2014-01-20