Страхування транспортних засобів

Страхування транспортних засобів - вид страхування, де об’єктом ви­ступають механізовані й інші транспортні засоби. Залежно від виду шляху транспортне страхування поділяється на наземне, річкове, морське і по­вітряне.

Наземне транспортне страхування громадян проводиться лише у доб­ровільній формі (за винятком виїзду за кордон). На страхування прийма­ються транспортні засоби, які підлягають реєстрації в органах ДАІ.

Наземний транспорт як об’єкт підвищеної небезпеки містить ризик довкіллю, особливо життю та здоров’ю людей, а водночас сам досить час­то і легко стає об’єктом ушкодження.

Страховик здійснює добровільне страхування автотранспортних за­собів, що належать юридичним і фізичним особам, і причепів до цих за­собів, відповідного приладдя та обладнання. Як правило, на страхування приймається автотранспортний засіб і причепи до нього в технічно справ­ному стан і,

За цим видом страхування страховими ризиками вважаються:

— пошкодження, знищення об’єкта страхування внаслідок аварії та інші пошкодження» що сталися в процесі руху;

— пошкодження, знищення об’єкта страхування внаслідок протиправ­них дій третіх осіб при його перебуванні або у будь-якому місці, або на сто­янці, що охороняється, чи в гаражі;

— пошкодження, знищення об’єкта страхування внаслідок стихійних лих (буря, ураган, смерч, злива, град, обвал, лавина, зсув, вихід підгрунтових вод, паводок, повінь, сель, удар блискавки, просідання фунту, земле­трус), падіння дерева, нападу тварин, а також пожежі чи вибуху в автотран­спортному засобі;

— угін або викрадення автотранспортного засобу й причепів до нього, а також крадіжка відповідного приладдя та додаткового обладнання в разі перебування або у будь-якому місці, або на стоянці, що охороняється чи в гаражі.

Транспортні засоби страхуються за такими варіантами:

— на випадок пошкодження або втрати транспортного засобу внаслі­док ДТП;

— на випадок пошкодження або втрати транспортного засобу, його складових частин, деталей, обладнання, при викраденні чи спробі викра­дення. пошкодження внаслідок навмисних дій третіх осіб;

— на випадок пошкодження внаслідок стихійного лиха (буря, повінь, землетрус тощо);

— викрадення автотранспортного засобу й причепів до нього, а також крадіжка відповідного обладнання у разі перебування або у будь-якому місці, або настоянці, що охороняється, чи в гаражі.

Страхова сума складає повну або частину вартості транспортного за­собу і визначається на підставі поданих заяви на страхування {документів, що підтверджують вартість автотранспортного засобу, причепів до нього та додаткового обладнання. Вартість транспортного засобу визначається за довідкою-рахунком торговельної організації, біржової ціни або на підставі висновків товарознавців страхової компанії.

Страхова сума не повинна перевищувати діючої вартості транспорт­ного засобу на день укладання договору з урахуванням зносу.

У разі настання страхового випадку страхувальник повинен повідо­мити органи ДАІ та страхову компанію,

Після надходження заяви страховику тридобовий термін оглядає об’єкт страхування, складає акт про страховий випадок у присутності страхуваль­ника, винної особи та двох свідків.

Страхові платежі залежать від строку експлуатації транспортного за­собу, від стану водія. Як правило, на страхування приймається автотранс­портний засіб та причепи до нього в технічно справному вигляді. Страхова премія обчислюється страховиком залежно від страхової суми та обраних страхувальником страхових випадків—чинників, що впливають на рівень ймовірності виникнення страхового випадку: марки автомобіля, року його випуску, стажу та віку водія, наявності охоронної сигналізації і пристрою проти викрадення та розміру умовної франшизи.

Страхове відшкодування не виплачується, якщо страхувальник був у нетверезому стані, внаслідок навмисних дій та при невчасному повідом­ленні про страховий випадок (оскільки це не дає змоги визначити причи­ни і розмір збитків). а також у разі

— використання автотранспортного засобу та причепів до нього у заз­далегідь відомому страхувальникові аварійному стані;

— управління автотранспортним засобом особою, яка не має посвідчен­ня вод і я,

— управління автотранспортним засобом водієм, що перебуває у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння;

— непокору владі (втеча з місця події тощо}, вчинення дій, пов’язаних з порушенням Правил дорожнього руху,

—порушення правил пожежної безпеки, перевезення та зберігання вог­ненебезпечних речовин і предметі, що легко займаються,

— передачу страхувальником керування автотранспортним засобом особі, що перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, а також особі, яка не має посвідчення водія з дозволеною кате­горією від повідного транспортного засобу.

Не вважаються страховими випадками, а отже страховик не здійснює страховою відшкодування, якщо має місце знищення чи ушкодження ав­тотранспортної о засобу та причепів до нього внаслідок

— військових дій чи заходів та їх наслідків, громадянської війни, громадських правопорушень і страйків, конфіскації, арешту чи знищення за ви­могою військових чи цивільних влад,

— прямого чи непрямого впливу атомного вибуху, радіації чи радіоак­тивного ураження, пов’язаних з будь-яким застосуванням атомної енергії і використанням радіоактивних матеріалів,

— перевезення автотранспортного засобу морським, залізничним та іншими видами транспорту,

— збитків, що виникли внаслідок участі автомобільного засобу в зма­ганнях (гонки),

— гниття, корозії, зруйнування і (або) втрати природних властивостей матеріалів, що були використані в автотранспортному засобі через збері­гання у несприятливих умовах, природних хімічних процесів тощо;

— обробки теплом, вогнем чи іншим термічним впливом на автотран­спортний засіб чи причепи до нього (сушіння, зварювання, гаряче оброб­лення тощо),

— збитків, завданих майну страхувальника, водія або пасажирів, які пе­ребували у транспортному засобі під час страхового випадку;

— природного спрацювання транспортного засобу в цілому, а також його окремих деталей і вузлів, втрати товарного вигляду, заводського браку;

— ушкодження покришок, внаслідок поганого стану проїжджої час­тини, наїздом на гострі предмети, їх природним спрацюванням (якщо таке ушкодження не призвело до збільшення збитків);

— експлуатації автотранспортного засобу та причепів до нього з вико­ристання покришок (шин) зі спрацюванням протектора понад допустиму норму

Договір страхування укладається, як правило, на рік і може бути укла­дений як на користь страхувальника, так і на користь іншої особи, визна­ченої страхувальником, що має встановлені законодавством права на ви­користання автотранспортного засобу

У міжнародній практиці транспортного страхування виділяють три види правил страхування і відповідно три види полісів. Поліс англійський, або Ллойда, − в основі лежать правила, яких дотримуються Англія, США, Японія, Канада, Австралія Німецький, або Гамбурзький, поліс базується на правилах, характерних для Німеччини, Скандинави, Роси Південний, або Марсельський, поліс поширений в Італії, Іспанії, Франції

Страхування водного транспорту В умовах розвитку світогосподарських зв’язків зростає обсяг перевезень вантажів і пасажирів морським транс­портом Тому страхування суден набирає дедалі більшого значення, що зу­мовлено як підвищеними ризиками використання цих транспортних за­собів, так і їхньою величезною вартістю Морське страхування − один із найдавніших видів страхування зі своїм й багатовіковими традиціями. Істо­рія виникнення морського страхування сягає XVI ст., коли в Англії почи­нає розвиватися морська торгівля Так. у 1601 р був виданий перший анг­лійський статут, який регулював морське страхування У 1771 р відвіду­вачі пивоварні Едуарда Ллойда вирішили об’єднатися в асоціацію морських страховиків Полісний формуляр Ллоида був розроблений 12 січня 1779р. І з цього часу не змінював свого змісту Нині, Англія − центр морського страхування, де понадь морською страхування всієї земної кулі контро­люється англійськими страховикам й

Крім Англії, морське страхування з’явилося у Франції, де була створе­на з ініціативи великого міністра Кольберта кодифікація морського права страхування. У Німеччині важливим пам’ятником кодифікації морсько­го страхування служать Гамбурзькі правила морського страхування, ви­дані в 1847 р. На початку свого розвитку морське страхування стосувалося лише суден і вантажів, що перевозяться морем, а потім охопило страху­вання відповідальності власників суден. Центром українського морського страхування була Одеса, де у 20-30 роках XIX ст виникло декілька підприємств для страхування морських ризиків

В Україні морське страхування тільки починає розвиватися. Нині го­ловним законодавчим актом, що регулює умови морського страхування, є прийнятий 9 грудня 1994 р. Кодекс торговельного мореплавства України, який має окремий розділ VIII «Морське страхування».

Кодекс містить важливі положення, що стосуються правового стану судна, екіпажу, організації перевезень, договорів морського перевезення вантажів, пасажирів, буксировки, морського страхування, загальної аварії, порядку відшкодування збитків від аварії суден, меж відповідальності суд­новласників, порядку пред’явлення і розгляду претензій та позовів, що витікають Із договорів морського перевезення і строків позовної давності за ними.

Статтею 242 Кодексу до об’єктів морського страхування віднесено будь-який інтерес, пов’язаний Із мореплавством, а саме: судно, утому числі й таке, що будується, вантажі, фрахт, плата за проїзд, орендна плата, очіку­ваний від вантажу прибуток і вимоги, що забезпечуються судном, ванта­жем і фрахтом, заробітна плата, винагороди капітана та інших осіб судо­вого екіпажу, цивільна відповідальність судновласників і перевізника, а також ризик, узятий на себе страховиком (перестрахування).

У сучасному страховому договорі не приймаються на страхування такі ризики:

— відповідальність на випадок військових дій;

— відповідальність при затриманні в дорозі внаслідок карантину;

— відповідальність за природне псування товару, самозагоряння, окис­лення, а також пошкодження товару гризунами.

Статтею 243 Кодексу «Інформація про стан ризику» визначено, що у разі укладання договору страхувальник зобов’язаний повідомити стра­ховика про обставини, які мають істотне значення для визначення сту­пеня ризику і відомі або повинні бути відомі страхувальнику, а також відо­мості. про які запитує страховик. У разі приховування страхувальником істотних відомостей або надання ним неправдивих відомостей страховик мас право відмовитися від договору. Крім того, страхувальник зобов’яза­ний негайно, як тільки йому стане відомо, повідомити страховика про будь-яку істотну зміну, що сталася з об’єктом або відносно об’єкта стра­хування (перевантаження, зміна способу перевезення). При невиконанні цієї умови, договір морського страхування припиняється з моменту на­стання змін.

Ушкодження або знищення об’єкта страхування не завжди може розг­лядатися як страховий випадок. Важливим є те, через що такі збитки ста­лися. Це пояснюється тим, що страховики беруть на себе відповідальність лише за відомі ризики, які можна спрогнозувати і розрахувати. Саме тому договори страхування мають досить великий перелік винятків із страхо­вих випадків. Тому в полісах поряд із заявою про те, що «застраховано від усіх ризиків», передбачається список застережень і винятків.

У статті 250 «Страхова сума» передбачено, що страхувальник зобов’я­заний оголосити суму, на яку він страхує відповідний інтерес. Якщо ця сума нижча за вартість застрахованого інтересу, то страховик відповідає за збит­ки пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості. Якщо страхова сума, що вказана в договорі морського страхування, перевищує страхову вартість, договір вважається недійсним щодо тієї частини стра­хової суми, яка перевищує страхову вартість.

До складу морського страхування входять такі основні види: страху­вання суден (каско), страхування вантажів (карго), страхування відпові­дальності судновласників.

В Україні до складу морського страхування відносять також особисте страхування від нещасних випадків на морському транспорті. Це страхування використовується для забезпечення страхового захисту життя і здоров’я членів екіпажів суден, а також пасажирів в Україні на внутрішніх водних маршрутах і здійснюється відповідно до «Положення щодо обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті», затвердже­ного Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. № 959.

Виділяють такі особливості морського страхування:

- оскільки на страхування приймаються великі ризики, то воно прово­диться не окремими страховиками, а об’єднаннями страховиків, які бе­руть на себе морські ризики на принципах співстрахування і перестраху­вання;

- міжнародний характер морських перевезень призводить до існуван­ня міжнародних угод і правил, на основі яких проводиться страхування і яких повинні дотримуватися національні страховики;

- більшість договорів морського страхування укладаються на основі Морського страхового полісу Ллойда та застережень Інституту лондонсь­ких страховиків;

- елементом ринку морського страхування є Клуби взаємного страху­вання судновласників, які у більшості випадків забезпечують страхування відповідальності;

- договори морського страхування через їхню складність переважно укладаються за посередництвом страхових брокерів, кваліфікація яких дозволяє забезпечити найбільш прийнятне для страхувальника страхове покриття.

Згідно з Постановою Уряду України від 27 квітня 1998р. №561 створе­не Морське страхове Бюро України. Членство в бюро є обов’язковою умо­вою для отримання ліцензії на страхування морських ризиків,

Існують міжнародні організації, що займаються проблемами морсь­кого страхування.

Міжнародна торгова палата - неурядова міжнародна організація у сфері торгівлі і страхування. Заснована у 1919р. з метою сприяння вільній торгівлі і приватного підприємництва, надання практичної допомоги комерсан­там і виконанню представницьких функцій для бізнесу на урядовому і міжу­рядовому рівнях. При міжнародній торговій палаті утворено 18 комісій, у тому числі: Комісія із страхування, яка спільно із міжнародним союзом морського страхування підготувала порівняльні таблиці умов морського страхування (суден, вантажів, фрахту та ін.) у важливих торгових центрах світу. Міжнародна торгова палата тісно співробітничає з ООН та іншими міжнародними організаціями. Одним із найважливіших документів міжнародної торгової палати є збірник міжнародних правил «Інкотермс» який забезпечує єдине тлумачення основних правил міжнародної торгівлі

Міжнародна морська організація − спеціалізований заклад ООН, який займається питаннями морського судноплавства Створена у 1948 р. ця орга­нізація відповідає за підготовку міжнародних стандартів v формі кон­венцій. кодексів, рекомендацій. Ці стандарти використовуються у прак­тиці морського страхування Міжнародна морська організація займається вивченням конкретних проблем морського судноплавства і наданням резуль­татів дослідження зацікавленим державам

Міжнародний союз морського страхування − об’єднання національних організацій і окремих страхових компаній, які проводять страхування морських суден, вантажів і фрахту Заснований у 1874 р. у Берліні. Мета союзу - представництво, охорона інтересів і розвиток морського страху­вання Членами союзу можуть бути національні і регіональні асоціації морського страхування, комітети морських страховиків та інші організації, цілі яких збігаються з цілями Міжнародного союзу морського страхуван­ня. Вищий орган Союзу − Конгрес який скликається щорічно. Керівни­ми органами між скликаннями Конгресу - є Рада і Виконавчий Комітет

У межах Союзу існують постійно діючі комітети із страхування ван­тажів. попередження збитків у застрахованих вантажах із відповідальності перевізника, внаслідок аварії, із свободи страхування, із страхування су­ден, що використовуються у внутрішніх водах, із страхування океанських суден, із страхування відповідальності за забруднення моря.

Союзом розроблені рекомендації щодо забезпечення збереження ван­тажів, адресованих вантажовласникам, перевізникам, експедиторам Союз прагне захистити і розвивати інтереси морського страхування формувати міжнародну політик) страхування морської діяльності відстоювати інте­реси страховиків перед вантажо- і судновласниками

Серед видів морського страхування найдавнішим є страхування морсь­ких суден (каско) Каско - борт транспортного засобу (річкового морсько­го, повітряного судна чи автомобіля) Страхування каско передбачає відшкодування збитку тільки від пошкодження чи конструктивної заги­белі транспортного засобу Виключається відповідальність страховика за збиток у зв’язку зі смертю пасажирів і заподіянням шкоди їх здоров’ю, загибеллю чи пошкодженням вантажів чи майна, що перевозиться.

На страхування приймають корпус судна (у тому числі й той, що бу­дується) з машинами, устаткуванням, такелажем, фрахт, витрати на спо­рядження судна та інші витрати, пов’язані з його експлуатацією. Фрахт − плата за перевезення судном вантажу і пасажирів. Згідно з договором страхування відшкодовуються збитки, які трапи­лися внаслідок випадковостей і небезпек плавання, а також з інших при­чин раптового і не передбачуваного характеру. Виділяють такі варіанти страхового покриття.

— з відповідальністю за повну загибель і пошкодження,

— без відповідальності за пошкодження (крім випадків крушіння),

— без відповідальності за часткову аварію,

— з відповідальністю за повну загибель

Страхувальник зобов’язаний документально довести факт настання події, передбаченої страховим полісом і надати всі претензійні документи та розрахунки, необхідні страховику для визначення суми страхового відшкодування і реалізації права суброгації.

Повна виплата в розмірі страхової суми за договором відбувається у таких випадках у разі повної фактичної, повної конструктивної загибелі судна і при пропажі судна безвісті

У випадках зміни рейсу − зміни пункту (порту) призначення, перед­баченого страховим полісом (договором морського страхування)—договір морського страхування перестає діяти і може бути в силі лише за умови оплати додаткової страхової премії

Крім того, у страховому полісі (коносаментах і чартерах) може вмішу­ватися умова (так зване девіаційне обумовлення), яке передбачає мож­ливість девіації судна без відповідальності відносно вантажовласника за збитки, які можуть бути зв’язані з девіацією. Девіація − відхилення стана від прямого шляху слідування з подальшим наміром повернутися на попередній курс

З моменту девіації страховик звільняється від відповідальності, якщо в полісі відсутнє девіаційне обмовлення.

Законодавством різних країн, а також стандартними умовами чартеру передбачені такі стандартні умови девіації рятування людей, суден і ван­тажів, уникнення небезпеки що загрожує судну, отримання медичної і хірургічної допомоги членами екіпажу чи іншими особами, що перебува­ють на судні

Огляд судна, вантажів чи іншого майна, що приймається на страху­вання, здійснює сюрвейєр − експерт, агент страховика На підставі вис­новку сюрвейєра страховик приймає рішення про укладання договору стра­хування

Спеціальні розрахунки щодо розподілу витрат по загальній аварії між судном, вантажем і фрахтом називаються диспашою і складаються диспашером − спеціалістом у галузі морського права Місце і порядок складан­ня диспаші вказується в коносаменті Диспашер приступає до справи тільки після заяви зацікавленої сторони (судновласників, вантажовласників, стра­ховиків) з додаванням усіх документів, що стосуються аварійного випадку та підтверджують суму збитків і витрат Диспашер на основі наданих доку­ментів (виписки із судового журналу, копи морського протесту, аварійної підписки, рахунків за пророблені роботи, копії актів огляду судна і ванта­жу, копії коносаментів тощо) виносить обґрунтоване рішення визнати чи ні наявність загальної аварії

Страхування вантажів − один із найпоширеніших видів страхових операцій у морському страхуванні. При страхуванні вантажів (карго), як правило, застосовуються такі поширені умови страхового покриття з відпо­відальністю за всі ризики, з відповідальністю за часткову аварію, без відпо­відальності за пошкодження, крім випадків крушіння. Звичайно, в ш умо­ви можуть вноситися зміни і доповнення.

Страхувальником може бути особа, яка має страховий інтерес удано­му вантажі вантажовідправник чи вантажоодержувач, фізична чи юридич­на особа. Страховиком в Україні може бути страхова компанія, яка в уста­новленому порядку отримала ліцензію органу нагляду за страховою діяль­ністю і має право здійснювати цей вид діяльності згідно з установчими документами. Умови страхування вантажів, що перевозяться суднами ба­зуються на правилах морського страхування (карго), сутність яких по­лягає у визначенні специфічності ризиків, які виникають у випадках експ­луатації цих засобів перевезення.

Можна виділ йти певні особливості, притаманні страхуванню вантажів. Наприклад, договір може бути укладений на окремий рейс (від одного пун­кту до іншого) і на визначений період часу Страхування на визначений період часу відбувається за Генеральним полісом, який застосовується у зовнішньо -, внутрішньо економічних зв’язках. За цим полісом страховик зобов’язується протягом денного періоду часу (як правило за рік) забезпе­чувати страховий захист усіх вантажів, отриманих або відправлених стра­хувальником протягом цього строку Таким чином, при багаторазових по­ставках не потрібно оформляти поліс страхування за кожною окремою партією вантажу. Крім цього, у Генеральному полісі зазначено обсяг і межу відповідальності страховика і а інші спеціальні умови

Страховий поліс видається страховиком лише від свого імені і набирає чинності з моменту сплати страхувальником страхової премії

Договір страхування вантажів може бути укладений не тільки в інте­ресах самого страхувальника (так зване «страхування за свій рахунок»), а й в інтересах іншої особи («страхування за чужий рахунок»)

На відміну від інших видів страхування, права й обов’язки за догово­ром страхування вантажів можуть передаватися страхувальником без відома страховика іншій особі, що має велике значення в міжнародній торгівлі.

Умови страхування вантажів визначаються правилами страхування, що розробляються індивідуально кожною страховою компанією Вантаж приймається на страхування в сумі, заявленій страхувальником Страхова сума має відповідати дійсній страховій вартості вантажу Тарифи премій зі страхування вантажів, як правило, розраховуються страховиками само­стійно

При укладанні договору страхування вантажів страхувальник подає заяву, яка містить такі дані, що впливають на розмір ставок страхових премій:

— вид вантажу (точна назва, тип пакування, число місць і вага),

— вид транспортного засобу (наприклад, при морському перевезенні назва судна, рік побудови, тоннаж);

—спосіб відправлення вантажу (у трюмі, на палубі, навалом, наливом, насипом, у контейнерах),

— маршрут (пункт відправлення, перевантаження, призначення транс­портного засобу),

— вартість вантажу.

— тип обсягу страхової відповідальності (умови страхування)

Страхові компанії не відшкодовують збитків від ушкодження вантажу за відсутності зовнішніх ушкоджень транспортного засобу, контейнера або тенту чи за наявності цілої пломби Причиною таких збитків може бути лише неправильне розміщення вантажу Відповідальність за порушення правил навантаження несе перевізник, а не страховик

Договори страхування вантажі в у вітчизняній літературі класифікують за різними ознаками за видами транспорту (договори залізничних, морсь­ких. внутрішньо водних, автомобільних і повітряних перевезень), за тери­торією (внутрішньодержавні та міжнародні перевезення), за кількістю пе­ревізників, що беруть участь (місцеві перевезення, перевезення в прямо­му сполученні, прямі змішані перевезення тощо)

Ризики перевезення, як правило, докладно описані в правилах (умо­вах) страхування страхової компанії, що страхує вантажі, а саме.

— страхування від усіх ризиків − покриває усі ризики загибелі або уш­кодження застрахованого вантажу, а також видатки щодо загальних аварій і рятівних заходів, встановлених відповідно до контракту про фрахтування або основного закону і практики, щоб уникнути загибелі з будь-яких при­чин,

— страхування на будь-який окремо обумовлений ризик або кілька ри­зиків, наприклад, тільки від стихійного лиха або від пожежі та вибуху, пе­ревертання чи сходження з рейок при наземному транспортуванні, зіткненні судна або транспортного засобу з будь-яким об’єктом

За цим видом страхування не відшкодовуються збитки, якщо мали місце.

— навмисні дії або груба недбалість страхувальника;

— війни, громадянські заворушення, дії терористів;

— захват, арешт, конфіскація вантажу;

— незабезпечення належного або відповідного пакування або непра­вильне укладання вантажу тощо. якщо інше не обумовлено в договорі стра­хування

Ще одним важливим видом морського страхування є страхування відпо­відальності судновласників за збитки, заподіяні внаслідок експлуатації су­ден, що їм належать. Цей вид страхування виник у Великобританії у другій половині XIX ст. як доповнення до страхування суден (каско), оскільки комерційні страхові компанії під час страхування суден обмежували свою відповідальність за збитки, заподіяні при зіткненні суден, часткою 5 від шкоди що п повинен був компенсувати винуватець. Поступово перелік ризиків, що покривалися страхуванням відповідальності судновласників ставав все ширшим, і в сучасних умовах, крім відповідальності за зіткнен­ня з іншими суднами, це страхування покриває до 26 типів ризиків, пов’я­заних із страхуванням відповідальності.

Варто зазначити, що страхування відповідальності судновласників у розвинутих країнах проводиться на засадах взаємного страхування

Звичайно, через брак досвіду українські страхові компанії пропону­ють судновласникам дещо вужчий обсяг страхового покриття Цей вид страхування передбачає створення системи страхового захисту власників, фрахтувальників суден, а також інших осіб, пов’язаних з експлуатацією суден, включаючи команду судна Виділяють такі ризики при страхуванні власників суден

— обов’язки, пов’язані з завданням шкоди життю та здоров’ю великій кількості осіб, у тому числі членам команди, пасажирам, вантажникам таїн,

— обов’язки, пов’язані з завданням шкоди майну третіх осіб (іншому судну, особистим речам членів команди, пасажирів, вантажу та ін),

— обов’язки, пов’язані з завданням шкоди навколишньому природно­му середовищу,

— обов’язки, що виникли з претензій компетентних органів (портова адміністрація, митниця, карантинна влада тощо),

—обов’язки за особливими видами договорів (рятівні та буксирні до­говори)

Обслуговуванням суден в порту від імені, за дорученням і за рахунок судновласника займається морський агент Морський агент працює через морське агентство − портовий заклад, що обслуговує морські суда в пор­тах. Він забезпечує захист інтересів судновласників перед митними орга­нами, адміністрацією порту, вантажовласниками та здійснює агентування суден - надання послуг судам які прибувають у порт за дорученням і за рахунок судновласника інформація яку отримає страховик у зв’язку з агентуванням суден може мати важливе значення для уточнення обставин страхового випадку за договором морського страхування.

У 1970 р. з метою сприяння розвитку співробітництва і забезпечення інтересів у міжнародному морському судноплавстві із технічних, експлуата­ційних, юридичних та інших питань була утворена Міжнародна асоціація судновласників

Авіаційне страхування − комплекс страхових послуг, який передбачає відповідальність за багатьма різними об’єктами, яка проявляється при на­станні одного спільного для всіх випадку − авіаційної катастрофи. Цьому виду страхування притаманні як катастрофічність ризику, так і його куму­ляція.

У міжнародній практиці до галузі авіаційного страхування, крім стра­хування авіа каско, відносять страхування авіа запчастин та двигунів, па­сажирів від нещасних випадків членів екіпажів, авіадиспетчерів та інших спеціалістів, страхування відповідальності аеропортів і власників (опера­торів) ангарів відповідальність виробників повітряних суден та іншої про­дукції авіаційно-промислового комплексу і пов’язаних з авіацією галузей

В Україні Повітряний кодекс прийнято 4 травня 1993 р яким було регламентовано перше законодавче запровадження в Україні авіаційного страхування (у XVII розділі «Авіаційного страхування») В авіаційному страхуванні ризики можуть бути застраховані як в обов’язковій, так і в добровільній формах. Статтею 103 Кодексу узагальнений термін «авіаційне страхування» був поділений на детальніші і конкретизовані види що ма­ють здійснюватися в обов’язковому порядку.

Однією з причин введення обов’язкової форми авіаційного страху ван­ня в Україні є вступ держави в члени ІКАО − Міжнародної організації ци­вільної авіації, а також приєднання до міжнародних конвенцій, які стосу­ються міжнародного права в сфері цивільної авіації.

Практична діяльність ІКАО як спеціалізованого закладу ООН зводиться до підготовки міжнародних конвенцій та інших документів із повітряного права, розробки і затвердження стандартів і рекомендованої практики, а та­кож посібників із різних проблем безпеки повітряної навігації й охорони на­вколишнього середовища, до вивчення конкретних проблем повітряною транспорту! надання результатів дослідження зацікавленим державам. Нор­ма конвенцій ІКАО широко використовується у практиці авіаційною стра­хування, зокрема Римська конвенція ІКАО, Варшавська конвенція ІКАО.

Ще однією міжнародною організацією є Міжнародна асоціація повітряно­го транспорту (ІАТА) − міжнародна неурядова організація утворена в 1945 р, метою якої є сприяння розвитку безпечного, регулярного економічного повітряного простору в інтересах народів світу, заохочення комерційної діяльності авіапідприємств, розробка заходів для розвитку співробітницт­ва між авіапідприємствами, які прямо чи опосередковано беруть участь у міжнародних сполученнях розвиток співробітництва з ІКАО.

Крім цих організацій, не меншу роль відіграє Міжнародний союз авіа­ційного страхування (МСАС) − об’єднання страхових компаній, які прово­дять страхування повітряних суден, вантажів, екіпажів і пасажирів цивіль­ної авіації, а також цивільної відповідальності авіаперевізників, зв’язаної з експлуатацією повітряних суден Заснований 1934 р. у Лондоні Мета МСАС − представляти собою офіційний орган, який виражає інтереси міжнародного авіаційного страхування, забезпечувати обмін інформацією між членами МСАС, сприяти розвитку і проведенню авіаційного страху­вання на міжнародному ринку

До суб’єктів страхування, які регламентують діяльність ринку авіацій­ного страхування в Україні відносять Національний консорціум авіастраховиків, Авіаційне страхове бюро, яке створене для координації діяльності національних страховиків галузі авіаційного страхування, збору статис­тичних даних, розробки програм та методів страхування авіаційних ризиків.

Страховики авіаційних ризиків працюють у СНД з двома категоріями клієнпв Це авіалінії, що використовують тільки вітчизняне обладнання і ті, які використовують західнштаки шляхом лізингу Авіалінії, що корис­туються вітчизняним обладнанням страхуються від відповідальності перед пасажирами і третіми особами тільки у випадку міжнародних польотів Часто рішення про страхування приймаються тому, що західні аеропорти вимагають наявність такого страхування Деякі оператори не страхують свою відповідальність перед пасажирами, але це виникає в основному че­рез економічні причини Другою категорією клієнтів є ті. хто в основному використовує, лізинг західних літаків, не будучи їх власниками Це покла­дає відповідальність на авіалінії відносно страхування активу для задово­лення вимог власників літаків (лізингової компанії чи банку), що буде вміщувати контрактну умову страхування від всіх ризиків, відповідальності перед пасажирами, перед третіми особами, страхування від військових, політичних ризиків.

Дата добавления: 2014-01-20