Комерційно-посередницькі фірми: завдання, функції, особливості діяльності

Комерційно-посередницькі фірми (КПФ) є найбільш поширеною ланкою в інфраструктурі товарного ринку. КПФ знаходяться в усіх обласних центрах і великих містах обласного підпорядкування України і є оптовими підприємствами різних форм власності (в основному, колективної та приватної), які забезпечують на договірній основі постачання товарів і продукції виробничо-технічного призначення будь-яким споживачам у регіоні і за його межами.

Основними завданнями регіональних КПФ є:

1) комплексне і своєчасне надання споживачам товарів відповідно до укладених договорів;

2) збільшення обсягів і розширення асортименту торгівлі без яких-небудь лімітів і обмежень;

3) зміцнення матеріально-технічної бази на основі досягнень науки і техніки;

4) здійснення маркетингових досліджень у сфері діяльності підприємства;

5) підвищення якості послуг, що надаються постачальникам і покупцям товарів;

6) раціоналізація і підвищення ефективності комерційно-господарських зв’язків.

Основні завдання комерційно-посередницьких фірм визначають ряд виконуваних ними функцій: 1. Організаційні функції:

1) вивчення та визначення поточної і перспективної потреби в товарній продукції підприємств, організацій регіону, району, міста, галузі;

2) маркетингові дослідження;

3) виявлення та реєстрація потенційних постачальників товарів;

4) визначення за участю споживачів оптимальних форм і методів їх товарного забезпечення;

5) створення достатніх і комплектних товарних запасів;

6) напрям пропозицій підприємствам-виробникам:

• збільшення виробництва потрібних товарів;

• розширення асортименту;

• поліпшення якості;

• обмеження або припинення випуску продукції, що не має попиту;

7) участь в оптових ярмарках, виставках, аукціонах.

2. Реалізаційні функції:

1) укладення з постачальниками, покупцями договорів на постачання товарної продукції й надання послуг;

2) виконання умов договорів;

3) забезпечення приймання, збереження і складської переробки товарної продукції;

4) реалізація товарної продукції з використанням сучасних форм і методів;

5) ведення розрахунків з постачальниками, покупцями, транспортними організаціями за товарну продукцію, що поставляється і реалізується;

6) суворе дотримання складського технологічного процесу;

7) ведення кількісного, асортиментного, номенклатурного обліку товарів на складах.

3. Торгово-посередницькі функції:

1) оформлення й організація комерційно-господарських зв’язків;

2) придбання і реалізація товарної продукції;

3) посередництво в збуті товарної продукції;

4) сприяння кооперації підприємств і завантаженню їх вільних потужностей;

5) виявлення, обмін, реалізація невживаної продукції, відходів виробництва і споживання, некондиційних матеріалів.

КПФ, крім діяльності з купівлі-продажу товарної продукції, надають суб’єктам товарного ринку супутні (додаткові) послуги, що сприяють успішній ліловій співпраці:

1. Комерційні (посередницькі) послуги:

• пошук потрібних товарів, постачальників, оптових покупців;

• вивчення попиту;

• допомога в рекламуванні товарів;

• маркетингові дослідження за замовленням клієнтів та ін.

2. Технологічні (виробничі) послуги:

• розфасовка, упаковка, сортування, обмір, нарізка, розкрій, згинання матеріалів;

• виготовлення тари, нестандартних виробів;

• збірка складної техніки;

• установка, монтаж устаткування;

• наладка, обкатка, регулювання машин, механізмів, устаткування.

3. Інформаційно-консультаційні послуги:

• забезпечення виробників та покупців науково-технічною, економічною, правовою та рекламною інформацією;

• науково-технічне і організаційно-правове консультування.

4. Фінансово-розрахункові і кредитні послуги:

• участь у розрахунках;

• видача комерційних грошових позик виробникам і покупцям товарної продукції;

• інвестування виробництва найбільш дефіцитних і перспективних видів товарної продукції.

5. Транспортно-експедиційні послуги:

• централізована доставка товарів споживачам;

• організація доставки окремих матеріалів, виробів, продуктів спеціальними транспортними засобами;

• отримання вантажів з пунктів відправлення або призна* чення за дорученням покупців;

• посилочна відправка штучних і дрібних партій товарної продукції тощо.

6. Лізингові і прокатні послуги:

• надання в оренду складської, виробничої, службової та іншої площі, машин, устаткування;

* видача напрокат устаткування, приладів, інструментів, тари, контейнерів, підйомно-транспортних машин, механізмів, транспортних засобів та ін.

Характеризуючи активність комерційно-посередницьких фірм та їх адаптацію до ринкових умов, можна виділити два типи поведінки КПФ на товарному ринку: усвідомлено-ринковий і пасивно-консервативний.

У першому випадку маються на увазі фірми з чітко сформульованою стратегією розвитку, швидкою адаптацією до умов ринку. Поведінка фірм другого типу характеризується пасивним пошуком своєї ніші в ринковій сфері, відсутністю нових форм і видів діяльності.

1. У фірм з чіткою ринковою орієнтацією можна виділити наступні найбільш важливі моменти їх діяльності:

1) розширення сфери діяльності і пов’язана з цим готовність до інвестицій. Підприємство активно займає суміжні ринки: роздрібну торгівлю, підсобні виробництва, оптову торгівлю непрофільними видами продукції і т. д.;

2) розширення географії торгових операцій на територію сусідніх міст, областей;

3) робота із залучення нових клієнтів з використанням ярмарків, виставок, аукціонів, адресної розсилки товарів;

4) постійне підвищення конкурентоспроможності фірми на ринку;

5) активна участь у створенні нових комерційних структур;

6) вдосконалення внутрішньої організаційної структури з метою підвищення її ефективності і стимулювання працівників за результати діяльності.

Важливість останнього пункту полягає в тому, що якщо організація управління ефективна, то можливе збільшення прибутку, частки ринку, обсягів продажів. Положення на погано організованій фірмі можна охарактеризувати однією фразою:»Кожен робить те, що хоче, ніхто не робить те, що треба, але всі працюють разом!»

2. Для комерційно-посередницьких фірм другого типу поведінки на ринку характерне:

1) зменшення обсягів оптових продажів і скорочення товарного асортименту;

2) відсутність нового виду діяльності;

3) незацікавленість у пошуку нових клієнтів;

4) відсутність інвестицій;

5)»проїдання» доходів переважно через заробітну платню. На товарному ринку одержують розвиток торгові доми -

великі торговельні об’єднання, які мають тісні контакти з виробниками товарів і банками.

3.5. Торгові доми: класифікація, завдання, функції, діяльність.

Торговий дім - це універсальне, багатогалузеве формування. Він об’єднує виробників і споживачів товарів. Для таких формувань характерною є різноманітність видів діяльності і надання широкого спектру послуг своїм клієнтам, таких як:

• фінансування перевезень продукції всіма видами транспорту;

• страхування вантажів;

• сервісне обслуговування;

• надання кредитів;

• зберігання товарів;

• ремонт устаткування і транспортних засобів та ін.

У їх компетенцію може входити придбання підприємств, здача в оренду устаткування, створення нових виробничих потужностей. Великі торгові доми організовуються як багато* профільні інвестиційно-торгово-виробничі комплекси.

Торгові доми в більшості випадків оптимізують ланки оптового обороту. Порівняно з біржами, які збільшують кількість ланок руху товару, торгов; доми спрощують схему руху товару. Вони більше, ніж товарні біржі, пристосовані до ведення операцій з нестандартизованими споживчими товарами - одягом, взуттям, побутовою технікою, електронікою, продовольчими товарами. Як великі закупівельні підприємства, вони здатні купувати продукцію великими партіями за досить низькими цінами.

Торгові доми необхідні малому бізнесу, середнім і дрібним підприємствам, які не можуть купувати великі партії товарів безпосередньо у виробників. Акумулюючи засоби багатьох підприємців, торговий дім може з успіхом здійснювати цей процес.

Торгові доми у багатьох випадках діють як акціонерні товариства, засновниками й учасниками яких є різні підприємства, фінансові структури, зокрема комерційні банки, брокерські фірми, холдинги тощо. Торгові дом:; можуть організовуватися шляхом перетворення товарних бірж, оптових баз, великих підприємств роздрібної торгівлі.

Статусу торгових домів набувають іноді великі брокерські фірми, які займаються в основному операціями з реальних1 товаром за власний рахунок або за рахунок підприємств, організацій, що зайняті торгівлею конкретними товарами, а також виконують доручення комерційних структур за операціями на ф’ючерсній біржі.

Як правило, торгові доми не мають відомчої підлеглості. Вони здійснюють операції міжгалузевого і міжнародного характеру, функціонують як на внутрішньому, так і на зовнішньоекономічному ринках.

Торгові доми мають в своєму розпорядженні складські площі, власний або орендований транспорт, технічне устаткування, інформаційну базу, що дозволяє успішно здійснювати повний комплекс торгово-закупівельних операцій і операцій з цінними паперами.

Торгові доми орієнтуються головним чином на придбання права власності на товар, разом з тим вони виконують відповідні функції імпортерів і експортерів товарної продукції, а також надають маклерські послуги.

Торгові доми нерідко укладають угоди з іншими суб’єктами товарного ринку:

» агентські і консигнаційні угоди;

• контракти купівлі-продажу;

• угоди про комерційну співпрацю та ін.

Основні завдання і функції торгових домів полягають в наступному:

1) активізація зовнішньоекономічної діяльності за рахунок комерційно-посередницьких операцій;

2) закупівля товарів за рахунок власних коштів, а також на умовах комісії (організація аукціонів, комісійної і посилочної

торгівлі вітчизняними та імпортними товарами, продаж товарів за каталогами тощо);

3) аналіз світової та вітчизняної ринкової кон’юнктури;

4) оперативне реагування на зміни у кон’юнктурі світових і вітчизняних ринків;

5) пошук потенційних покупців або посередників у країні і за кордоном;

6) виявлення, організація виробництва і збут конкурентоспроможних товарів;

7) проведення маркетингових досліджень внутрішнього і зовнішнього товарних ринків;

8) здійснення рекламної діяльності;

9) посередницька діяльність з реалізації товарів, виготовлених вітчизняними та зарубіжними підприємствами;

10) укладення угод з клієнтами про покупку та продаж товарів, оформлення документів, виконання фінансових операцій;

11) демонстрація товарів своїх клієнтів на міжнародних виставках;

12) участь у торгах, ярмарках, аукціонах;

13) сприяння в створенні підприємств з виробництва принципово нових товарів, зокрема з використанням імпортних комплектуючих;

14) об’єднання дрібних і середніх фірм, стартове фінансування їх збутової діяльності.

Торгові доми класифікуються за наступними ознаками:

1. За ступенем інтеграції у виробництво:

1) торгові доми, що слабо пов’язані з виробництвом, але забезпечують оптово-роздрібний збут товарної продукції;

2) торгові доми, інтегровані у виробництво досить широко і глибоко;

3) торгові доми, що змінили статус товарної біржі, але до певної міри ведуть біржову діяльність (так звані»квазібіржі»).

2. За характером здійснюваної діяльності:

1) торгові доми - чисті посередники, що забезпечують збут товарної продукції і поставляють її покупцям;

2) торгові доми, що здійснюють власне торговельну діяльність від свого імені і за свій рахунок;

3) торгові доми - комерційні центри, які мають у своєму розпорядженні необхідний інформаційний банк, що дозволяє оперативно поширювати відповідну інформацію про попит на конкретну товарну продукцію;

4) торгові доми, що виконують постачальницько-збутові функції виробничих підприємств.

3. За призначенням:

1) вузькоспеціалізовані торгові доми - здійснюють продаж вузького переліку однорідних товарів. Наприклад, засновником вузькоспеціалізованого торгового дому може бути один, але дуже великий виробник, що розраховує таким чином активізувати свою збутову діяльність;

2) спеціалізовані торгові доми - можуть створюватися для подолання труднощів у збуті технічно складної продукції в умовах вільних цін, обмеженого платоспроможного попиту на внутрішньому ринку і жорсткій конкуренції на світовому ринку;

3) універсальні торгові доми - призначені для реалізації широкого кола товарів, з максимальною диверсифікацією послуг і видів діяльності. Такі доми переважно працюють на внутрішньому ринку і конкурують з іншими торгово-посередницькими організаціями.

4. За масштабом дії:

1) регіональні торгові доми;

2) місцеві торгові доми.

Торгові доми в своїй господарській і комерційній діяльності мають певні переваги, перш за все, за рахунок:

1) інтеграції виробничої, торговельної, фінансової та інших видів діяльності, яка створює можливість сформувати достатньо гнучку й оптимальну структуру, що ефективно вирішує головні завдання торгового дому;

2) наявність складської бази, транспортного господарства, засобів комунікації, що дозволяє створити мобільні транспортні термінали, які сприяють використанню прогресивних форм руху товару;

3) формування досить могутньої фінансової бази, що дозволяє зміцнювати і розвивати ринкову інфраструктуру торгового дому, а також здійснювати вигідну інвестиційну політику.

3.4. Оптові магазини

Важливою ланкою в системі руху товару є оптові магазини, що здійснюють продаж товарів виробничо-технічного і споживчого призначення невеликими партіями і в широкому асортименті.

Оптові магазини виконують наступні функції:

1) безперебійне забезпечення товарами покупців регіону, району, міста;

2) визначення попиту на товари в обсягах середніх і дрібних оптових партій;

3) виявлення і реєстрація потенційних постачальників і покупців товарів;

4) укладення договорів постачання товарів;

5) розширення й оновлення товарного асортименту;

6) створення необхідних і комплектних запасів товарів, що мають попит;

7) рекламування товарів і послуг;

8) приймання, зберігання, відпуск, реалізація товарів;

9) розфасовка, сортування, упаковка товарів;

10) виставляння товарів або їх зразків для демонстрації в торгово-виставковому залі;

11) централізована доставка товарів покупцям;

12) ведення кількісного, номенклатурного, асортиментного обліку товарів;

13) участь в оптових ярмарках, виставках, аукціонах.

1. За приналежністю розрізняють:

1) оптові магазини, що є незалежною юридичною особою, які можуть функціонувати в будь-якій правовій формі. Такі магазини самостійно організують свою комерційно-посередницьку, торговельну та господарсько-фінансову діяльність;

2) оптові магазини, що входять у виробничу структуру комерційно-посередницької фірми і є елементом товаропровідної мережі цих фірм. Діяльність таких магазинів регламентується апаратом управління комерційно-посередницьких фірм;

3) фірмові оптові магазини, що є структурним підрозділом великих підприємств промисловості, сільського господарства та інших виробничих структур. Як правило, такі магазини спеціалізуються на збуті продукції своїх підприємств дрібнооптовими партіями та вроздріб.

2. За товарно-галузевою ознакою оптові магазини поділяються на:

1) універсальні магазини - які реалізують досить широкий асортимент товарної продукції галузей промисловості, сільського господарства тощо;

2) спеціалізовані магазини - які реалізують товарну продукцію однієї або декількох галузей промисловості, сільського господарства тощо;

3) комбіновані магазини - які обслуговують певний контингент оптових і дрібнооптових покупців (наприклад, магазини»Садівник»,»Наука»,»Спорт»).

3. За принципом дії виділяють два типи оптових магазинів:

1) стаціонарні - територіально знаходяться на одному і тому ж місці, обслуговують постійний контингент покупців певного регіону;

2) пересувні - це спеціально обладнані для здійснення дрібнооптової торгівлі транспортні засоби (вантажні автомобілі, плавучі засоби тощо). Особливістю їх діяльності є той факт, що вони не чекають покупців, а самі шукають їх у своєму регіоні і за його межами.

Товарна продукція поступає в оптові магазини від виробників, підприємств оптової торгівлі, громадян, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, продавців комісійної торгівлі, з аукціонів, оптових ярмарків, а також шляхом завезення з інших регіонів.

Оптові магазини одержують дохід за рахунок різниці між купівельною (великий опт) і продажною (середній і дрібний опт) ціною.

Функціонування оптових магазинів сприяє максимально максимальному скороченню періоду часу між замовленням та отриманням продукції споживачами.

Дата добавления: 2014-01-20